Мовленнєвий акт незгоди на матеріалі англійської та української мов

3) концепція співрозмовника 

 – You can't cook at all. You are a good-for-nothing person.

 – That is not true. I can cook and always cook tasty things. You can't apdivciate my talent in cooking. [13, с. 17]

У цьому мовному акті незгоди співрозмовник провокує певну негативну реакцію мовця.

4) зміст події 

 – Patrick is a great guy. He is very sensitive and kind.

 – I don't agree with you. He is very selfish and cunning. I can't understand why you don't notice it. (18, с. 26)

Зміст події основа включає інформування співрозмовника про негативне ставлення  мовця до його дії.

5) фактор комунікативного минулого. У даному дослідженні комплексного  аналізу підлягають репліки-реакції  незгоди: 

а) нейтральні репліки: I don't agree; I am not sure; No, I don't think; I disagree; etc.

б) неформальні репліки: I don't see any sense in it; Nonsense!; No way!; You must be joking!; etc.

в) формальні репліки: I'm afraid I don't share your point of view; I see things rather differently myself; etc.

6) чинник комунікативного майбутнього. 

– How many times have I told you not to make friends with this awful girl. She has terrible background: her father is a drunker and her mother ... Oh, my God!

But Marty only stood up and went away. [20, с. 103]

У даному прикладі фактор комунікативного майбутнього виражений  в відсутності відповіді на репліку  співрозмовника.

7) мовне втілення. Кожен  підтип мовленнєвих актів незгоди  має в мові визначене втілення. [7, с. 103]

 

 

1.3. Прямі та непрямі мовленнєві акти незгоди

В залежності від способу  вираження мовленнєві акти поділяються на прямі та непрямі.

Прямі мовленнєві акти використовуються при передачі дії, за допомогою деяких фраз, при цьому ми можемо переконувати будь-кого, просити, звинувачувати, повчати, тощо [21]

Наприклад:

– Harry, I think that you are just walking away from your child.

– No, you are quite wrong. I am not walking away from him. I am not giving up. But I know how much he loves to be with his mother although he tries not to show it because he thinks it will hurt me. [20, с. 56]

Заперечення ‘no’ і ‘not’ допомагають підсилити незгоду.

Чи такий приклад:

 – I had a really good performance last night. What do you think of it, Mike?

 – Oh, I don't think that it was so brilliant as you see it. You can act better! [20 c.111]

Пряме вираження незгоди 'Oh, I don't think that it was so brilliant as you see it' використовується англійцями дуже рідко, в силу того, що вони дуже стриманий і толерантний народ. Вони використовуються англійцями при комунікації, а також письменниками при написанні художніх творів, для більш ясної та чіткої передачі змісту висловлювання співрозмовника або читача.

У силу того факту, що англійці дуже, тактовний  і толерантний народ, їм властиво висловлювати незгоду завуальованим шляхом. Тому поряд з прямими засобами вираження незгоди вони використовують непрямі.

Непрямий мовленнєвий акт — це стиль мовлення, усне висловлювання, вираз, речення, мовленнєва дія, мовленнєвий акт адресанта (автора), смисл якої виводиться не буквально, а з опертям на підтекст, прихований зміст, імплікатури дискурсу. [22]

Типові приклади непрямих мовленнєвих актів:

"Ви не змогли б  увімкнути світло?" — комунікативний смисл "увімкніть (будь ласка) світло".

"Чи можу попросити  Вас полити квіти?" — комунікативний смисл "полийте (будь ласка) квіти".

"Ти не даси мені  свій конспект?" — комунікативний смисл "дай мені (будь ласка) свій конспект".

Отже, комунікативний смисл  непрямих мовленнєвих актів виводиться не із змісту (значення) пропозиції, а  із засобів мовленнєвого коду, вжитих у конкретній ситуації, з конкретними мовцями, конкретною тематикою спілкування. [22]

Англійці вважають, що краще не повідомляти про свої комунікативні наміри прямо, в подібних випадках вони здійснюють одну мовленнєву дію, скориставшись іншою.

Таким чином, непрямі мовленнєві акти, а в даному випадку непрямі мовленнєві акти незгоди, виражаються мовними формами, ілокутивна сила яких не є частиною їх семантики, а виводяться логіко-індеференціальним шляхом з буквального значення форми з урахуванням ситуації вимовляння. [12; 101] До непрямих засобів вираження незгоди належать такі слова і вираження:

1) Слова оцінної семантики: Rubbish! Rotten! Nonsense!

Наприклад,

– Mum, I think that my boyfriend Jimmy is a good guy. He is very active and clever and ... we decided to marry.

– Nonsense! Your are too young to marry. [13, с. 19]

2) Вираження жалю: I am sorry but I think ...; I am afraid but ...

Наприклад,

– Jimmy, what a beautiful dress! Let's buy it!

– Oh! I am afraid but this dress is very ridiculous. [13, с 20]

3) Емоційно-забарвлені  слова: Are you a fool? Are you crazy? Are you mad? Are you joking?

Наприклад,

– I 'd like Pat to live with Gina. I think that it will be better for him.

– Are you a fool? Harry, you are crazy. You are going to just hand him over to your ex-wife when we could beat her. [13, с. 116]

У даній репліці-реакції  автор використовує контекстуально-ситуативний  непрямий мовленнєвий акт вираження  незгоди: Are you a fool? Harry, you are crazy. Ці вираження в ізольованому від контексту вигляді не розпізнаються носіями мови з боку того значення, заради якого зроблений мовленнєвий акт. Цей вислів 'You are crazy' окремо від контексту розцінюється як "Ти божевільний", тобто йдеться про розумові якості людини. У контексті ж цей вислів позначає незгоду слухача з мовцем, тобто несе в собі додатковий смисл.

4) Вираження сумніву: Do you really think so? Is it really your point of view?

Наприклад:

– Jane is a great girl. She is very attractive and charming. And moreover she is very clever.

– Do you really think so? [13, с. 201]

Таким чином, непрямі  мовленнєві акти незгоди несуть в собі додаткову інформацію. Англійці значно рідше вживають прямі мовленнєві акти, ніж непрямі, особливо тоді, коли треба проявити стриманість, підвищену ввічливість, дати натяк, показати іронію, використати мовні маніпуляції.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II

 

 

2.1. Граматичні і лексичні засоби вираження незгоди в англійській мові

Мовленнєвий акт незгоди в контексті комунікації виражається рядом граматичних і лексичних засобів.

Граматичні засоби вираження  незгоди − це об'єднані у речення моделі та структури, за допомогою яких мовець у процесі комунікації висловлює свою незгоду по відношенню до якої-небудь ситуації спілкування [22]

Прикладом таких структур у англійській мові можуть бути такі широко поширені граматичні форми: do not; do not agree with; can not; is not, never, anyone та інші. Вживання таких структур для вираження мовленнєвого акту незгоди можна проілюструвати наступними прикладами:   

1. Hamlet: "It will not speak; then I will follow it." Horatio: "Do not, my lord." Hamlet: "Why, what should be the fear? I do not set my life at a pin's fee." [24]

2) − I think that Mr. Dick will be kicked from this job. He is very careless and inexperienced.

− I do not agree with you. He knows his job and works hard to gain some good results. [12, с. 29]

3) He was that angry he couldn't say a word.

Разом з граматичними засобами, існують ще і лексичні засоби вираження незгоди.

Лексичні засоби вираження  незгоди − це сукупність певних лексичних одиниць і виразів, які допомагають комунікантам висловити  свою незгоду з чим-небудь або  з ким-небудь.[22]

До лексичних засобів вираження незгоди можна віднести наступні лексичні одиниці і моделі: Nonsense!; Rubbish!; You are crazy; Are you a fool?; You must be joking!; I see things rather differently myself; hardly; impossible; sorry but.

Наприклад:

1) ‘Business is rotten,’ he said. ‘It's the depression in the district,’ George replied. He looked apprehensively at Hundt. ‘Ach, rubbish! don't tell me such a cock and bull story. All my customers, they go now to the Golden Star. [23]

2) Learning English is a breeze? You must be joking! You are crazy!

У даному реченні для  висловлення незгоди використані  два лексичних вирази: 'You must be joking!'; 'You are crazy', що допомагає автору посилити негативну реакцію мовця.

Лексичні і граматичні засоби грають важливу роль в англійській мовленнєвій поведінці для вираження незгоди. Вони функціонують у мові, поєднуються один з одним, а також від вибору цих засобів залежить поведінка комунікантів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Засоби вираження мовленнєвого акту незгоди в українській мові

Найбільш поширеними і простими засобами вираження незгоди в українській мові є негативні комунікативи ні, частка не, а також займенники та прислівники ніякий, нічого, нікого, ніколи, ніяк, нітрохи та інші.

Наприклад: “Вона ж  закохана у вас. Вона просто божеволіє”. – “Дурощі, Андрій”. – “Ні, не дурощі”, – уперто заперечив помічник. “Це тільки сліпий не побачить” [8, с. 27]

При аналізі інтонаційних засобів вираження незгоди доводиться звертатися до пунктуації, широкого контексту (для визначення ступеня категоричності вислову), а також спиратися на своє читацьке сприйняття, оскільки досліджуються письмові тексти, а не усна мова в реальній комунікації. Невірність думки, яка виражена реплікою-стимулом вимовляється низхідним тоном, який указує на закінченість і категоричність думки. Абсолютно точно  дослідник Н. В. Кунаєва відзначила, що підтримуючі мовленнєві акти в ситуації заперечення хоч і служать для вираження інших комунікативних намірів, але орієнтовані на посилення основного наміру заперечення [6, с. 23].

Мовленнєвий акт, який містить незгоду або вигуки заперечення, такі як Нісенітниця! Дурощі!, Маячня! Безглуздя!, Дурниця!, передають ситуацію нісенітниці, безглуздя. Наприклад: “Вона ж закохана у вас. Хіба ви не бачите? По вуха закохана.” – “Яка нісенітниця!” – обурився він. “З чого ви це узяли?”[8, с. 68] Негативно-прагматичний ефект незгоди в семантиці вислову Яка нісенітниця! пом`якшується емоцією переляку, здивування, потрясіння почутим. Це експресивний засіб формує синтаксично-нероздільне речення. Такий тип речення є неспеціалізованим засобом вираження незгоди [11, с. 145] Постпозитивний вислів З чого ви це узяли? є непрямим мовленнєвим актом незгоди, який є подивом. Обидві репліки незгоди вимовляються з низхідною інтонацією, оскільки мовець категоричний в своїх висловах.

Форми дієслова брехати, оформляють ситуації експліцитної незгоди, заперечення: “Старіюся, от і схудла.” –“Ой не бреши, сестро. По очах бачу, що щось не так…”. [8, с. 109] Мовець використовує дієслово брехати для того, щоб указати на неправдивість повідомлення співрозмовника і наполягти на своїй думці. Дієслова у висловлюваннях-реакціях часто вимовляються з окличною інтонацією, яка передає гнів, невдоволення мовця: –  Красиве… –  Брешеш!”.

Повторення слів співбесідника  з іншою (наприклад, питальною) інтонацією виступають „цитатні питання”. Цитатні питання являють собою реакцію мовця на попереднє висловлювання співрозмовника. Питання в позиції відповіді виражають модальне значення незгоди. Серед цитатних питань, які використовуються в ситуації згоди незгоди, відокремлено власне питання, що-питання, чому(чого)-питання, як-питання, яка-питання та інші. За допомогою власне-запитання мовець не лише перепитує співрозмовника, а й виражає незгоду з його словами: Наприклад: – Їдьмо звідси! Сьогодні ж їдьмо! – Їхати? Я не хочу їхати!” [8, с. 263]

Незгода в діалогічному мовленні також може бути виражена питальною конструкцією. Як правило, це риторичне запитання, яке виражає  незгоду з думкою, поглядом, дією розмовника: “ – Чому це не вміємо любити? – так само тихо втрутився у їхню розмову Сергій. – Уміємо? – голос Рити став шерхлим з напруги ”. [3, с. 311]

Незгода, спричинена емоційним  ставленням до сказаного, може мати різні  семантичні нашарування, найпоширенішими  засобами вираження яких є інтонація  і лексика. [ 2, с. 294] Саме вигуки та частки і відіграють вирішальну роль у вираженні емоційності та щирості мовлення. Підсилення вигуком незгоди сприяє досягненню максимального прагматичного ефекту. Наприклад: “– Хіба в дорозі нам ще кручі будуть?! – О, так, моя дитино! Великі кручі, і яри, і камені нас ждуть.” [3, с. 159] Вигуки „О!”, „А!” належать до „емоційних вигуків”, які передають широке коло почуттів та переживань, у нашому випадку – це почуття суму та досади. Характерною ознакою цих вигуків є їх багатозначність.

 

 

 

 

2.3. Прагматичні фактори та їх вплив на вираження незгоди

При комплексному розгляді мовленнєвого акту незгоди в процесі  комунікації, тобто у діалозі, потрібно приймати до уваги наступні прагматичні  параметри: стать, вік, кількість співрозмовників, їх соціальне положення, а також відношення співрозмовників. Щоб зробити висновок про те, як всі ці параметри впливають на тип незгоди, слід проаналізувати ряд діалогів:

1) між викладачем і студентом

2) між двома підлітками

3) між батьком і сином

4) між онуком і бабусею

5) між бізнесменом і підлеглим

A. Розмова між викладачем і студентом:

Russell: Well, Brown, how did you get on with the fourth form?

Brown: Eh, not very well. I had some troubles with the young Watkins. He asked a lot of ridiculous questions during the whole lesson and distracted the class’s attention.

Russell: Oh, he is not so bad, really, when you know him as well as I do. But  he is lazy and he’d much rather play a fool  than do any  work in class. Am I right?

Brown: Yes, you are right, of course [13, с. 33]

У діалозі беруть участь два комуніканти: перший – Russell –  немолодий, досвідчений викладач, другий, – студент. У зв'язку з цим соціальне  положення у Russell вище. Стосунки між  співрозмовниками дружні. Таким чином, тип незгоди нейтральний, який виражається в реченні: ‘He is not so bad, really, when you know him as well as I do.’

B. Розмова двох підлітків.

Elizabeth: Oh, you are a cool swimmer. I’ve been glancing you for a while. Frankly speaking, that’s the most brilliant swan dive I’ve ever seen. Please, do it again!

Arthur: Oh, rubbish! You must be joking! I dive like an elephant. [13, с. 32]

У розмові беруть участь два співрозмовника – два підлітки. Стосунки у них дружні, соціальне  положення рівне. Виходячи з цих  параметрів, один із співрозмовників використовує неформальний тип незгоди в своїй репліці-реакції: ‘Rubbish’; ‘You must be joking’.