Моральне виховання учнів у початкових класах

Коли говоримо про  формальність морального виховання, маємо на увазі те, що моральні якості, які виявляються в школі, насправді формуються ad hoc. Пунктуальність, порядність, працьовитість, принцип не втручання в життя іншого, відданість справі, що активно культивується в навчальному закладі, - дуже потрібні риси, і освітня система повинна всього лише зберегти їх неушкодженими. Коли ми дозволимо школі залишатися такою, як вона є, а отже, ізольованою і механічною, утвердження цих якостей, що репрезентують незмінні й необхідні моральні ідеї, стане нереальним, оскільки їх ідеал виявиться непотрібним. Одним словом, шкільні обов’язки не стануть життєвими обов’язками. Дитина мучить мати ті самі мотиви до утворення добра і керуватися тими самими принципами в школі, що й дорослі в суспільстві. Інтелектуальний, практичний і навіть емоційний інтерес до суспільного добробуту – це, як було сказано, прагнення до суспільного прогресу. Основними чинниками його утвердження є моральні якості, розвинені в школі. [10, 5]

Таким чином, ми бачимо, що у сучасній школі є значна кількість недоліків щодо морального виховання. Це зокрема те, що школа на сучасному етапі не є системою, яка усвідомлює значення спонтанних дій, імпульсів та миттєвих вчинків, вона не сприяє самоутвердженню людини і досягненню нею мети; школа більше пов’язана із заучуванням та пасивним засвоєнням знань ніж з активними конструктивними методами. І поки шкільна методика не усуне цих недоліків – результати морального виховання будуть незадовільними.

3.2. Моральна  свідомість і моральна поведінка.  Культура поведінки.

В шкільній практиці і в сімейному вихованні вчинки дітей, їх взаємовідносини в колективі постійно оцінюються з моральної сторони. Але відношення різних дітей до моральних норм і вимог залежать від багатьох особливостей внутрішнього обличчя дитини. В залежності від усього школяр може по різному сприймати як суть різних пред’явлених дорослими вимог, так і суть своїх і чужих вчинків.

Дорослий засуджує дитину за те, що та несе товаришу образу. Одна дитина переживає сором за свій вчинок, вона розуміє, що вона була несправедливою, зробила боляче другому, не змогла стримати себе, здійснила поганий вчинок, що оцінка дорослого його вчинку справедлива. Друга тільки боїться покарання її не стидно за свій вчинок. Її переживання пов’язані з почуттям страху: вдруг його накажуть. А третя взагалі рахує, що її засуджують несправедливо, вона переконана, її вчинок єдино правильний, що так робити потрібно завжди.

Дорослі хочуть вплинути на дітей однаково, але кожна дитина сприймає цей вплив по-своєму, влежуючи в ситуацію свою власну суть. Тому тільки в тому випадку, коли розуміння ситуації у дорослого і дитини однакове, до дитини дійде, за що його осуджують і чого від нього хочуть; якщо дорослий вкладає в ситуацію одне значення, а дитина розуміє її по-другому, то дорослий своєї цілі не досягне. [19, 158]

Навчити дитини правильному вільному вибору вчинків – важлива передумова вироблення мотивів поведінки. Для цього необхідно, щоб дитина „пройшла” і через такі ситуації, в яких їй прийдеться вирішити моральну проблему: допомогти чи не допомогти товаришу, допомогти безкорисно чи за нагороду, сказати правду чи промовчати. [26, 131]

Засвоєння дітьми моральних  знань – справа складна; вона потребує моральної активності від самої  дитини, а від вихователів педагогічного  такту, тонкощів. Етичні бесіди дозволять звести воєдино одиничні спостереження дітей, їх розрізнення знання. Але вести розмови на загальні теми тільки тоді, коли у дітей наявні необхідні спостереження, факти, коли у них є запах власних вражень.

Необхідно сказати, що уявлення дітей про моральність бажання і правильніше, ніж їх поведінка. Особистісних досвід поведінки дітей ще малий, не дуже багатий ситуаціями, де діти повинні самі вирішувати моральне питання своїх взаємовідносин в колективі. Великий запас моральних уявлень дозволить дитині мати орієнтир для вибору способу поведінки в нових для неї ситуаціях. [19. 159]

Важлива частина морального виховання  у школі - виховання культури поведінки. [19, 159]

Правила культурної поведінки  передбачає те, як потрібно вести себе в певному місці – в школі, на вулиці, в кіно, театрі, музеї, бібліотеці, транспорті. Крім того, дитині необхідно оволодіти і загальними правилами, пов’язаними з культурою зовнішності (особиста гігієна, акуратність), з культурою спілкування (ввічливість, обов’язковість, культура мовлення). [19, 159].

Вихованість – якість особи, в якій органічно поєднані культура спілкування, культура зовнішності  побудова культура. Серцевиною в цій  тріаді є культура спілкування. Стрижнем, основою справжньої культури спілкування є гуманне ставлення людини до людини. Тому формування в дітей позиції відвертості, довір’я, дружелюбності  - неодмінна умова виховання культури спілкування. Добре ставлення до людини має виявлятися в розумній для всіх формі. Такою формою, якістю спілкування з людиною і ввічливість. Культура спілкування не вичерпується однією лише ввічливістю. Її обов’язковий атрибут – тактовність. [8, 116]

Зовнішність людини не дрібниця. Виховання культури зовнішності, яка  становить значну характеристику людини, здавна вважається істотною ознакою виховання. Починати потрібно з найпростішого – з формування звички до бездоганної охайності і акуратності. Не менше значення для характеристики зовнішності мають пози, жести, рухи, міміка. Багато говорить про культуру людини і її хода, тому необхідно створити ходу особливу, неповторну і обов’язково гарну. Досить важливим елементом культури зовнішності є уміння гарно одягатися. Потрібно вчити дітей бути гарними. [8, 118]

Вихованість людини повно  і яскраво виявляється в тому, як вона задовольняє свої повсякденні, побітові потреби. Однією з найприродніших потреб людини є потреба в їжі. Необхідно навчити дітей їсти так, щоб глянувши на них, не тільки відчувати появу апетиту, а й одержувати естетична задоволення. Необхідно навчити дитину раціонально використовувати час. Головне - щоб діти зрозуміли: поважання свого і чужого часу як великої цінності – обов’язкова ознака вихованої людини. [26, 143]

І найголовніше – потрібно щоб діти хотіли бути вихованими. [8, 121]

Таким чином, формування високого рівня культури поведінки становить одне з важливих завдань сучасного виховання. Це необхідно для того, щоб співпраця, спілкування були легкими і доступними, призводили до задоволення. Тому школа, в першу чергу, повинна займатися виконаннями цих завдань, та не лише вона, а й дитячі організації, дитсадки та сім’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Моральне виховання  учнів початкових класів передбачає виховну діяльність школи та сім’ї, які мають сформувати у них  стійкі моральні якості, потреби, звички, навички і переконання, сформувати моральну поведінку на основі засвоєних ідеалів, норм і принципів моралі, а також активність у практичній діяльності. Але чомусь усі надто скептично ставляться до важливості виховати в дітей моральність, з іншого боку, усі ж вірять, що, зібравши дітей до купи, можна навчити їх читати, писати, малювати. Як і батьки, так і вчителі вірять в моральні правила та закони, у важливість знання системи моральних цінностей, але лише вірять, а не діють у напрямку виховання всебічно розвиненої, високоморальної особистості. Завдання дорослих на сьогоднішній день – перетворити мораль на рушійну життєву силу і для однієї дитини, і для колективу загалом; вони мають усвідомити, що моральні принципи є так само реальними, як і будь-який інший елемент життя суспільства чи особистості. Якщо вони себе переконують в цьому, проявлять ініціативу реалізації морального виховання, то зможуть забезпечити ефективне утвердження моралі і житті дитини, дитина буде всебічно розвиненою, високоморальною, громадянином своєї країни. А ще на сьогоднішній день є дуже важливим, бо рівень моральної вихованості дітей є не зовсім таким як би того хотілося. Цьому сприяють такі фактори як: складні соціокультурні умови, криміногенна обстановка в суспільстві, загострення соціоекономічних, політичних та медико-біологічних умов, раннє доручення до алкоголізму, куріння. Рівень моральної вихованості учнів 4 класу в одній із загальноосвітніх шкіл коливався від дуже низького до середнього, це є прикладом регресу моральної вихованості.

Така обстановка не є  нормою, тому вчителям потрібно проводити  ретельнішу роботу у класі морального виховання, щоб сприяти не регресу  моральності, а прогресу. Для цього  необхідно:

- виховувати учнів  на основі загальнолюдських гуманістичних  цінностей: ідеалів добра, правди, свободи, любові, дружби, справедливості, совісті, людської гідності;

- виховувати моральну  свіжості і міцних моральних  переконань, моральних почуттів, що  відбивають ставлення до Батьківщини,  суспільства, праці, до людей  і самих себе;

- виховувати патріотизм, колективізм свідому дисципліну  та організованість;

- спонукати учнів до  фізичного вдосконалення;

- формувати готовність  у будь-який час стати на  захист Батьківщини, військові  і військово-технічні знання, сприяти  вивченню бойових традицій та героїчної сторінки українського народу, його збройних сил;

- виховувати громадську  і соціальну відповідальність;

- формувати в учнів  розуміння загальнолюдської і  народної моралі, усвідомлення і  набуття історичних знань;

- виховувати гумання, високоморальне ставлення до людей, правдивість, скромність, сміливість і мужність, товариськість і дружбу, навички і звички культурної поведінки;

- виховувати любов  до природи;

- формувати готовність  до морального самовиховання;

- формувати норми культурної поведінки;

- виховувати непримирення  ставлення до аморальних вчинків  людей, негативного ставлення  до порушників норм і правил  культурної поведінки.

Для організації такої  роботи необхідно проводити з  дітьми молодших класів бесіди на морально-етичні теми; духовні діалоги; проводити класні години, спрямовані на виховання високоморальної особистості; організовувати колективні творчі справи, екскурсії; проводити уроки морального виховання, діагностування рівня моральної вихованості, спостереження за поведінкою і мовленням; проводити індивідуальну роботу з дітьми.

Діагностика моральної  вихованості має проводитися  хоча б два рази на рік у кожному  класі. Це дасть можливість виявити  реальний стан моральної вихованості  в учнів, побачити чи прогресує чи навпаки, регресує дитина у цій сфері відповідно до попереднього обстеження, також, дасть можливість передбачення перспективи морального виховання і виявити ефективність тих методів, за допомогою яких проводиться це виховання.

Лише після проведення такої роботи, систематичної, цілеспрямованої, копіткої і постійної, можна буде покращити стан моральної вихованості дітей, сформувати-високоморальну, всебічно-розвинену людину, громадянина України, патріота, естетика і гуманіста. А це в свою чергу дозволить покращити соціокультурний, економічний, освітній стан суспільства, тобто покращить загальний стан.

Таким чином, робота по вихованню  моральності учнів початкових класів на є другорядною, а навпаки. Лише тоді коли буде проводитись моральне вихання учнів на належному рівні, коли суспільство буде високоморальним, тоді покращиться рівень життя і люди стануть щасливішими.

 

Додатки

Додаток А

Діагностична програма вивчення рівнів моральної вихованості учнів

Показники вихованості	Ознаки прояву різних рівнів вихованості
	4 — високий	3 — середній	2 — низький	1 — дуже низький
Гуманність	Присікає брутальність, недобре  ставлення до людей, піклується про  навколишніх	Піклується про навколишніх, бере участь в акціях добрих справ, але  не втручається у випадки брутальності Інших	Допомагає навколишнім І товаришам  за дорученням учителя або колективу	Недоброзичливий, грубий
Патріотизм	Цікавиться історією і культурою  Батьківщини пишається нею	Цікавиться історією культурою  Батьківщини	Мало цікавиться історією Батьківщини	Нехтує історію і культуру своєї  країни
Громадянська відповідальність	Добре знає конституційні права  людини  і закони держави. Проявляє ініціативу і самостійність у  боротьбі з порушеннями дисципліни	Знає конституційні закони, дотримується їх, бере участь у боротьбі з порушеннями дисципліни! Правопорядку	Недостатньо знає закони, подеколи не дотримується правопорядку, потребує додаткового контролю з боку дорослих	Порушує дисципліну і правопорядок, потребує постійно о контролю і
Ощадливе ставлення до шкільного майна	Показує приклад дбайливого ставлення	Береже особисте і державне майно	Недостатньо бережливий, бере участь в акціях економії та бережливості лише в разі вимоги з боку старших	Марнотратним, завдає збитків шкільному  і державному майну
Допитливість	Усвідомлює особисту і суспільну  значимість знань, добре вчиться, охоче  допомагає товаришам	Усвідомлює особисту суспільну  значимість знань, вчиться на повну  силу, бере участь у пізнавальній діяльності, яку організують у школі та в класі	Не усвідомлює значення знань, вчиться не на повну силу, бере участь у пізнавальній діяльності, проте лише під контролем і за вимогою	Вчиться погано, інтересу до знань по виявляє