Моральне виховання учнів у початкових класах

Мудрість – інтелектуальна і моральна характеристика особистості, означає високий рівень оволодіння нею соціальним досвідом. Мудра людина здатна оптимальним способом розв’язувати пізнавальні, трудові, навчальні, морально-побутові завдання. Її дії і вчинки глибоко осмисленні, поведінка відповідає обставинам, об’єктивним потребам, конкретній ситуації і власним можливостям. Мудрість не є природженою, а набувається потягом життя й суспільно корисної діяльності. [6, 217]

Щасливою людина буває  тоді, коли вона є мудрою, таке твердження висловив В.О. Сухомлинський. [24, 194]

Гідність – поняття моральної свідомості, в якому виражається уявлення про самоцінність людської особистості, її моральну рівність з усіма іншими; категорія етики, що відображає моральне ставлення індивіда до самого себе й суспільства до нього. Як форма прояву соціальної й моральної свободи поняття „гідність” включає право на повагу, визнання її прав і одночасно передбачає усвідомлення нею свого обов’язку й відповідальності перед суспільством. [6, 68]

Чесність – моральна якість особистості, яка виражається у вірності обов’язкові і своїм переконанням, в умінні добросовісно ставитися до дорученої справи. Виховання чесності в дітей є частиною здійснюваного родиною і школою морального виховання. Важливу роль при цьому відіграє приклад старших. Виховання чесності тісно пов’язане з формуванням у школярів правдивості і принциповості, вміння говорити правду і сміливо виступати проти недоліків ( утому числі і власних). [6, 360]

Дружба – соціально-моральне й психологічне поняття, яке позначає відносини між дітьми, побудовані на взаємній повазі й симпатії, на спільності інтересів, прихильності, взаєморозумінні. [6, 105]

Виховання почуття справжньої дружби – сфера самих тонких рухів  людської душі. Ми завжди прагнемо, щоб  дітьми були засвоєні Закони дружби, щоб  вони утвердились в колективі. Ось ці Закони:

1. Не залишай друга  в біді.

2. Отримуючи надійного  друга, ти примножуєш свої сили, стаєш морально чистішим, багатшим, красивішим.

3. Дружба – це перш  за все віра в людину, вимогливість  до неї.

4. Дружба і егоїзм  – непримиримі і невідповідні. Дружба вчить людей віддавати духовні сили і багатства, піклування.

5. Дружба вчить вірно  любити. Дружити - означає бути  старанним.

6. Дружба випробовується  в біді і небутті. Дружба  - могутнє і невичерпне джерело  доблесті, мужності і стійкості.

7. Умій жити так,  щоб тебе з другом об’єднувала  єдність духу і ідеалів.

8. Юність без вірної дружби  убога і пуста.

9. Дружба виховує наближеність  до високого, ідеального вже тому, що в дружбі більше віддають  ніж беруть.

10. В дружбі ти проходиш школу безкорисливості. Дружба відкриває нам справжній сенс життя.

11. Друг – якщо це  справжня дружба – стає частиною  тебе самого.

12. Без справжньої, вірної, вимогливої  дружби немислимий колектив.

13. Бути вимогливим в дружбі  – означає мати мужність розірвати її, якщо друг зраджує те, в ім’я чого побудована дружба.

14. З цеглинок сильної, ідейно  багатої дружби строїться моральна  сила колективу. [24, 143-145]

Національні цінності – є значущими для одного народу, проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад, почуття націоналізму зрозумію і близьке лише поневоленим народом і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей належать такі поняття, як патріотизм, почуття національної гідності, історична пам’ять тощо. [27, 251]

Вихователь повинен чітко бачити сам процес становлення національної свідомості дитини та глибоко розуміти зміст ключових понять ("національний", "патріотизм", "націоналізм", "громадянськість" тощо). [27, 251]

Громадські  цінності – ґрунтуються на визнанні гідності людей і характерні для демократичного суспільства. Це, зокрема, права і свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо. [27, 251]

Ми вбачаємо важливе завдання у виховання громадянської непримиренності, активності в боротьбі із злом, неправдою. Не можна допускати, щоб діти мовчки дивилися на марнотратство, лінощі, недбайливість, нелюдськість. Та оскільки носіями зла часто бувають дорослі, у виховній роботі в цьому напрямі потрібний великий такт, вдумливість. [4, 154]

Формування громадських  цінностей можна проводити за таким планом:

- формування в учнів  поняття про Конституцію України,  права і обов’язки громадянина  України, поваги до народних  символів і національної символіки,  державних Герба, Прапора, Гімну;

- навчання учнів основних  положень Загальної декларації  про право людини. Декларації  прав людини та Конвенції про  права дитини, прийнятих Генеральною  Асамблеєю ООН;

- формування в учнів  правових знань, основ державного  права, трудового, громадянського, кримінального, сімейного та ін.;

- виховання потреби  виконувати Правила для учнів,  охороняти правопорядок у мікрорайоні  школи, селі, селищі, місті;

- виховання почуття  громадянської відповідальності  за свої вчинки;

- формування негативного  становлення до проявів беззаконня, проступків, правопорушень. [21, 11]

Сімейні цінності – моральні основи життя в сім’ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, старших, пам’ять про предків, взаємоповага в сім’ї. [18, 295]

Моральні стосунки в  сім’ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки її вплив пов’язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.

Цінності особистого життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя та ін.

У системі морального виховання важливою підсистемою  є екологічне виховання.

Екологічне виховання  – це систематичний вплив на учнів з метою формування екологічної культури, тобто нагромадження екологічних знань, виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її, формування вмінь і навичок діяльності природничого і географічного циклів. Біологія і географія малюють дітям картину сучасного світу рослин, тварин, усього, що нас оточує. Фізика і хімія дають учням комплекс політичних знань, наукові основи і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують недопустимість варварського ставлення до природи. Естетичний цикл предметів розкриває красу природи та її вплив на виховання людини. [18, 295]

Основні завдання екологічного виховання:

- нагромадження екологічних  знань та їх усвідомлення;

- прищеплення любові  до природи, бажання берегти  та примножувати її;

- формування навичок  і вмінь діяльності у природі. [28, 496]

Велика увага в школі  повинна надаватися правовому вихованню  – це також підсистема в системі  морального виховання. У сучасній кризовій ситуації суспільства зростає дитяча злочинність, і за останні п’ять років становить 13% усіх зареєстрованих в Україні злочинців. [18, 296]

Основні завдання правового  виховання:

- доведення до вихованців  законів і нормативних актів  України та їх усвідомлення;

- систематичне інформування  вихованців з поточних і актуальних правових питань;

- формування в них  правової свідомості;

- прищеплення їм поваги  до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання;

- доведення до вихованців  правових норм, які стосуються  правових основ їхньої діяльності;

- вироблення у вихованців  навичок і вмінь правової поведінки;

- формування почуття  нетерпимого ставлення до правопорушень  і злочинності, залучення вихованців  до посильної участі у боротьбі  з негативними явищами, які  мають місце у життєдіяльності колективу;

- подолання у свідомості  окремих виконавців помилкових  уявлень, негативних звичок і  навичок поведінки, які формуються  під впливом негативних явищ  тощо. [28, 495]

Статеве виховання –  це також складова загального процесу  виховної роботи школи і сім’ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Педагоги повинні виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність, повагу до протилежної  статі, особливо до жіночої. [18, 297]

Таким чином, виховання  учнів не обмежується знанням моральних норм, принципів і правил, виховання учнів має також забезпечувати формування в них системи цінностей: загальнолюдських, національних, громадянських та сімейних. Також для того, щоб виховати всебічнорозвинену особистість необхідно здійснювати екологічне, правове і статеве виховання дітей. Не можна випускати жодної ланки цієї складної системи, так як це може призвести до дисгармонії.

У даному розділі ми ознайомились із системою цінностей, правил, принципів, норм, яку необхідно формувати  у дітей. Для цього необхідно вчителю добре розбиратися у цьому матеріалі, знати суть кожного з моральних понять, лиш тоді можна починати проводити виховну роботу з дітьми. Крім того у вчителя повинна бути сформована ця система цінностей, бо якщо ні, то як він зможе навчити дітей дружбі, товариськості, якщо його відносини з колегами не відповідають нормам, як він зможе навчити дітей любити природу, бачити її красу, коли сам не любить її, знущається над нею і бачить у ній лише джерело користолюбства. Зрозуміло, що коли вчитель почне формувати в дітей цю систему моральних цінностей, не усі засвоять її, але вчитель всерівно повинен працювати і працювати, щоб вона все ж була засвоєна, бо саме ця система є однією з ланок повноцінного, щасливого життя. Також, для формування важливе значення мають не лише знання і вихованість вчителя, а й стосунки у колективі. Якщо вони відповідають нормам моралі, то й виховна робота буде проходити швидше і продуктивніше, а якщо ні, то завдання вчителя – створити сприятливий мікроклімат для проведення її. Так, моральне виховання повинно здійснюватися у школі: на уроках, під час позакласної, позашкільної роботи, але й домашня атмосфера відіграє не останнє місце. Якщо у школі прищеплюватимуть моральні засади, формуватимуть моральну свідомість, а вдома буде вестися протилежне виховання, то це може призвести до втрати дитиною власного „Я” і формування у неї песимізму, безвідповідальності і ненависті як до батьків так і до вчителів.

Тобто, моральне виховання  повинно проводитися школою і  сім’єю в однаковому напрямі.

 

Розділ 2. Теоретичні основи морального виховання

2.1. Зміст  морального виховання

Зміст морального виховання - виховання любові. поваги до батьків і старших, вірності у дружбі, свідомого, творчого ставлення до виконання професійних обов’язків, особистостої відповідальності за свою працю, любові до рідної землі, до рідної мови, вірності ідеям, принципам народної моралі та духовності, шляхетного ставлення до жінки, уміння захищати слабших, турбуватися про молодших тощо. [28, 490]

Зміст морального виховання в національній школі дається в концепціях національного виховання (1996 р.), позакласної виховної роботи (1994 р.), української національної школи-родини (1994 р.) та інших нормативних документах. Він включає в себе формування національної свідомості, виховання любові до розбудови національної державності; патріотизм; участь молоді в практичних справах розбудови нашої держави; формування в учнів почуття гідності, гордості за свою Батьківщину. вірності Україні. У зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїчне виховання - формування бойового морально-психологічного духу, виховання глибокого розуміння громадянського обов'язку, готовності захищати Батьківщину. оволодіння військовими знаннями, вивчення бойових традицій та героїчних сторінок історії українського народу, його збройних сил.

О. Вишенський виділяє три  етапи розвитку національної свідомості дитини:

І Етап етнічного  самоусвідомлення з раннього дитинства - це формування культу рідного дому, сім'ї, предків, рідного села, міста. У процесі етнізації велике значення має рідна мова, казка, народні пісні, звичаї, обряди, творчість.

ІІ Етап національно-політичного  самоусвідомлення в підлітковому віці – це відновлення історичної пам’яті, формування національної гідності.

ІІІ Етап громадсько-державного самоусвідомлення – це формування правильного розуміння понять „патріотизм”, „інтернаціоналізм”, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності. [18, 293-294]

В зміст морального виховання  входять такі 4 поняття:

1. Формування  моральних якостей, які визначають  відношення до суспільства (почуття  патріотизму, національна приналежність).

2. Виховання якостей, які  визначають високоморальне відношення  до праці (висока трудова свідомість, розуміння життєвого значення  праці до людини, працелюбність, бажання допомогти).