Методи вивчення лексичних одиниць на середньому рівні

План

Вступ.............................................................................. ………………...2-3

Розділ I.              Теоретичнi основи навчання лексичних одиниць учнів середньої школи іноземної ...............................................................................................4-17

              1.1. Поняття лексичної одиниці……………………………….........4-7

              1.2. Цілі навчання іноземної лексики у загальноосвітній школі....7-10

              1.3. Лексична навичка як об'єкт навчання........................................10-15

              1.4. Труднощі навчання лексики........................................................15-17

              1.5.  Методи навчання лексичних одиниць в іноземній мові...........17

Розділ II.              Методика формування лексичної компетенції в середній школі................................................................................................................…18-27

              1.1. Способи семантизації iншомовної лексики у середній школі...18-24

              1.2. Фрагмент уроку з навчання лексики у 6 класі.............................24-30

Висновки.......................................................................................................31

Лiтература..................................................................................................... 32-34

Вступ

Навчання лексики займає одне з найважливіших значень у викладанні англійської мови. Успішне оволодіння лексичними матеріалами – одна з найважливіших умов засвоєння мови. У той же час існують великі труднощі щодо накопичення лексичного матеріалу. Одна з причин цього – безмежність мови, її словникового складу. Для досягнення досить швидких результатів необхідно обмежити обсяг лексичного матеріалу,що вивчається ретельно вибирати перспективні напрями засвоєння мови. Це може бути лексика повсякденного спілкування, тематика і зміст якої достатньо відображені у підручниках, а також у численних розмовниках та посібниках з англійської мови.

Лексика – це той словесний матеріал, яким учні повинні навчитися легко і швидко оперувати у процесі спілкування англійською мовою, через це оволодіння нею – необхідна передумова використання мови як засобу спілкування. Основною метою навчання лексики є створення необхідних передумов для формування мовної діяльності.

Формування лексичних навичок постійно знаходиться у полі зору учителя. Його завдання полягає у тому, щоб досягти повного засвоєння школярами програми лексичного мінімуму, закріпити в їх пам’яті словниковий запас на середньому етапі навчання.

Характерною рисою англійської лексики є багатозначність й омонімія. Тому, цілком очевидно, що методика навчання лексики повинна враховувати специфіку конкретної мови.

Об'єкт дослідження - процес навчання учнів іншомовної лексики на середньому етапі в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження - методи вивчення лексичних одиниць на

середньому етапі загальноосвітньої школи.

Мета дослідження - проаналізувати, узагальнити i осмислити досвід навчання лексики англійською мовою, а також теоретично обґрунтувати та практично розробити методику навчання лексики в учнів середньої школи.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1.              Проаналізувати особливості навчання лексики на середньому ступені навчання.

2.              Виокремити труднощі навчання лексики у середній школі.

3.              Розглянути різні способи семантизацiї та визначити їх переваги та недоліки.

4.              Розробити фрагмент уроку з навчання лексики учнів середньої школи.

  Зазначені завдання обумовлюють структуру курсової роботи. Вона складається з двох розділів, вступу, висновку та списку використаної літератури. У першому розділі розглядається сутність лексичної одиниці на середньому етапі загальноосвітньої школи. В другому розділі досліджується такий аспект як передумови формування лексичних навичок та способи їх семантизацiї.

Розділ I

Теоретичні основи навчання учнів середньої школи іноземної лексики

1.1. Лексична одиниця. Особливості лексичних одиниць

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця, яка може бути не лише словом. Лінгвістичні критерії і методичні міркування дозволяють віднести до лексики інші одиниці, які також, як і слова цілісно відтворюються в мовленні, а також означають один будь-який предмет дійсності.

Всю лексику англійської мови можна класифікувати за наступними критеріями:

•              З точки зору структурного складу

•              З точки зору стилістики

•              За подібністю значень

•              За подібністю форми

  З точки зору структурної класифікації слова ділять на прості (black – чорний, lamp – лампа), які є основою для утворення нових слів; похідні (useless – марний), які мають у своєму складі афікси; і складні слова. Складними називаються слова, які у своєму складі мають дві і більше основи (home-made – домашнього приготування), що є їх головною відмінністю від словосполучень.

У класифікації лексики англійської мови за подібністю значень розрізняють синоніми, антоніми і евфемізми. Синоніми можуть бути визначені з точки зору лінгвістики, як два або більше слів тієї ж мови, що належать до тієї ж частини мови і мають одне або кілька ідентичних або майже ідентичних денотаційних значень, взаємозамінні, принаймні в деяких випадках без будь-яких значних змін у денотаційному значенні, але різняться за морфемним складом, фонематичною формою, відтінками сенсу, підтекстом, стилем, валентністю та ідіоматичним використанням [2,с.195]: (jail – prison – в'язниця, screenwriter – scenarist – сценарист). Джерелом синонімії є так званий евфемізм, в якому перехід змісту слова від більш-менш «приємного або, принаймні з необразливим відтінком» стає синонімом до того, що є різким, непристойним, неприємним [2,с.207] (to die – to join the silent majority – померти). Антоніми можуть бути визначені як два або більше слів тієї ж мови,що належать до тієї ж частини мови і того ж семантичного поля, однакові за стилем і майже ідентичні за розподілом, пов'язані і часто використовується разом так, щоб їх денотативні значення надавали суперечливе поняття[2,с.209] (light – світлий – dark – темний; to freeze – замерзати – to melt – танутий, quick – швидко, slow – повiльно.

Лексика англійської мови з точки зору класифікації за подібністю форми ділиться на омоніми - два або більше слів, ідентичних за звучанням і написанням, але різні за змістом, поширенням і (у багатьох випадках) походженням [2,с.182] (club – кийок, club – клуб), і пароніми, тобто слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. (lay – класти , lie – лежати).

Англійська мова як складна система може бути розглянута з різних точок зору, а слово як її основна одиниця потребує глибокого вивчення.

Систематичне накопичення учнями словникового запасу, його постійне розширення – одне з головних завдань навчання іноземної мови. Без знання слів неможливо ні висловити, ні зрозуміти навіть найелементарнішої фрази. Однак, вивчивши навіть велику кількість слів, можна не зуміти висловитися.

Відомо, що одного лише запам’ятовування лексики для практичного оволодіння мовою недостатньо: потрібно засвоїти слововживання. Це і важче, і легше, ніж просте заучування нових лексичних одиниць. Важче тому, що слововживання потребує не тільки знання слів , але й уміння використовувати їх в різних ситуаціях в ході висловлювань, легше тому, що різноманітне використання  лексики в ході висловлювань дає можливість глибше її осмислювати і краще запам’ятовувати.

Отже, головне в навчанні лексики – досягти того, щоб учні оволоділи слововживанням. Це складне завдання вирішується у двох аспектах: необхідно не тільки вживати лексику у власному мовленні, а й розуміти її в мовленні інших. В методиці довгий час вважалось, що, навчившись говорити, ті, хто вивчають іноземну мову, тим більше здатні розуміти матеріал, який вживають. Проте мовна практика не підтверджує цієї думки. Виявляється, навіть добре засвоєне слово часто важко впізнати, так як на письмі, а особливо – в усному мовленні воно всюди "маскується" під новим оточенням, змінюючи своє основне значення і зовнішній вигляд, ніби повертаючись до нас своєю незвичайною стороною. Виявляється, що способи здійснення діяльності того, хто говорить, з одного боку, і діяльності того, хто слухає – з другого, мають свої особливості, які потребують диференційованого підходу в навчанні як при поясненні, так і, особливо, у вправах. Звідси випливає, що слова, які увійшли до словникового мінімуму учнів, повинні засвоюватися ними подвійно: як в інтересах говоріння (репродуктивний аспект), так і в інтересах читання і слухання (рецептивний аспект) .

Знання іноземної мови асоціюється зі знанням слів, в той час, як володіння мовою – з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексичної одиниці у спілкуванні.

Оволодіння іноземної лексики можна уявити як певну послідовність дій зі сприйняття лексичних одиниць, ознайомлення з їх змістовою стороною, їх осмислення, запам’ятовування, а також набуття навичок вживання й розпізнавання лексичних одиниць в мовленні.

З методичної точки зору цей складний процес включає велику кількість компонентів. Основними з них є: подання, пояснення, різноманітні вправи для тренування і застосування контролю над процесом становлення і формування лексичних навичок.

Можливості розуміти нову лексику зростають в контексті, оскільки контекст, по-перше, полегшує семантизацію слів потенційног запасу, по-друге, дозволяє визначати значення багатьох слів незалежно від їх форми і складу, через здогадку. Звичайно, здогадка повинна мати підстави, не перетворюватись в мимовільне вгадування. Семантизація слів, яка відноситься до потенційного запасу учнів, як і лексична здогадка, повинна спеціально розглядатися.

1.2. Цілі навчання іноземної лексики у загальноосвітній школі

У підлітковому віці ( з 10-11 до 15 років ) починається: період найбільш інтенсивного розвитку мислення; зберігають елементи наочно-образного мислення; мовленнєва пам’ять більш щільно пов’язана з усвідомленням, систематизацією, встановленням логічних зв’язків. Для старшого середнього віку характерні елементи дорослості, що виявляються у прагненні школяра до самостійності, у відмовленні від допомоги, у незадоволенні контролем за виконанням роботи. Пам'ять підлітка набуває переважно логічного характеру. У засвоєнні матеріалу усе більшого значення набуває прагнення знаходити головне, виділяти опорні пункти, що полегшує запам'ятовування і відтворення. Вимагається від вчителя особливого такту та забезпечення умов для вмотивованого навчання.

В середній школі в ході оволодіння лексикою вирішуються також загальноосвітні завдання. Хоча на уроках іноземної мови не відбувається ознайомлення з мовними поняттями, було б не правильно припускати, що навчання позбавлено освітньої цінності: остання складається не стільки з оволодіння новими поняттями, скільки зі збагачення уже існуючих. Так, засвоюючи іншомовну лексику, учень знайомиться з новим способом позначення понять, відомих йому з попереднього досвіду й закріплених рідною мовою. Ознайомлення з мовним способом позначення понять стимулює їх більш всестороннє і глибоке осмислення, у тому числі і в ході наявних чи не наявних порівнянь лексичних одиниць, що вивчаються з еквівалентними одиницями рідної мови. Подібні мисленнєві операції мають значну освітню цінність.

Наступна мета навчання лексики – виховна. Можна помітити, що повною мірою виховна дія на учнів виявляється лише при навчанні мовленнєвої діяльності, коли виховує не окреме слово, а закінчена думка. Хоча це цілком справедливо, проте не слід забувати, що для вираження соціально значущого змісту мало одного лише задуму, потрібен достатній запас мовних засобів. Вирішення виховних завдань потребує включення в готовий словник учнів слів,що є семантично ціннісними, і які відповідають ситуативному і тематичному напрямку його мовлення, які допомагають досягнути комунікативних цілей, реалізації виховних аспектів навчання.

Умови навчання в середніх навчальних закладах і насамперед недостатня кількість уроків та обмежена тематика викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і змісту навчання іноземних мов у певному типі навчального закладу.

Результат відбору лексики оформлюється у вигляді словника-мінімума і враховується авторами підручників, посібників, збірників, текстів для домашнього читання під час їх складання [6, с.110]. Формування лексичних умінь i навичок передбачає  не тільки облік відомостей формально-структурного характеру, а й знання ситуативних, соціальних і контекстуальних правил, яких дотримуються носії мови.

З цього випливає, що формальна і функціональна сторони є різними аспектами одного і того ж явища. У процесі комунікації не може бути форми без функції і, навпаки, кожна функція має своє мовне вираження. При цьому необхідно враховувати той факт, що між функцією і формою немає однозначної відповідності, спільні для багатьох мов комунікативні категорії (наприклад, прохання, наказ тощо) у різних мовах мають свою специфіку вираження.

Отже, проблема співвідношення формального і функціонального аспектів на лексичному рівні вимагає звернення, як до функціональних особливостей лексичних одиниць, так і до мовній системі, бо оволодіння мовою як засобом спілкування немислиме без системних знань.

За період навчання в середній школі учні повинні засвоїти значення і форми лексичних одиниць і вміти їх використовувати в різних ситуаціях усного та письмового спілкування, тобто оволодіти навичками лексичного оформлення породжуваного тексту при говорінні та письмі і навчитися розуміти лексичні одиниці на слух і при читанні.

При здійсненні говоріння та письма необхідні такі навички, вміння та знання:

а) продуктивні навички: правильно вибирати слова / словосполучення у відповідності з комунікативним наміром;

- правильно поєднувати слова в синтагми і пропозиціях: володіти лексико-смисловими та лексико-тематичними асоціаціями;

    - поєднувати нові слова з раніше засвоєними;

- вибирати потрібне слово з синонімічних і антонімічних опозицій;

- виконувати еквівалентні заміни;

- володіти механізмом скорочення пропозицій;

б) рецептивні навички (слухання, читання):

- співвідносити звуковий / зоровий образ слова з семантикою;

- дізнаватися і розуміти вивчені слова / словосполучення в мовному потоці / графічному тексті;

- розкривати значення слів за допомогою контексту;