Методи навчання іноземних мов

Головні положення сугестивного методу:

• створюються сприятливі умови для оволодіння учнями усним мовленням шляхом усунення багатьох психологічних бар'єрів, що виникають в ситуаціях навчання;
• більша увага приділяється зв'язку навчального процесу з особистими інтересами та мотивами учнів;
• між викладачем та учнями встановлюються і підтримуються довірливі стосунки, які сприяють успішній мовленнєвій взаємодії;
• навчання проходить у двох планах — свідомому та підсвідомому, в яких діють обидві півкулі головного мозку, а це дає оптимальний результат;
• мовний матеріал засвоюється в атмосфері гри, перевтілення, з використанням мови та рухів, а також драматизації творів мистецтва, що допомагає переключити увагу учнів із форми на сам процес спілкування;
• навчальний матеріал вводиться на основі значних за обсягом полілогів і супроводжується перекладом на рідну мову учнів, а також коментарем лексичного та граматичного характеру (двічі); перше пред'явлення у виконанні викладача з музичним супроводом (рецептивна фаза, під час якої функціонують ліва та права півкулі мозку), та друге пред'явлення полілогу вчителем у нормальному темпі, коли учні знаходяться в "концертному стані" — у стані релаксації і слухають учителя з заплющеними очима, сидячи у зручних позах;
• активізація матеріалу проходить за допомогою драматизації, ігор, пісень, вправ на запитання-відповіді; при цьому учні виконують різні ролі, широко використовують невербальні засоби комунікації;
• у центрі уваги — усномовленнєва комунікація та вокабуляр, проте учні читають полілоги і пишуть твори на різні теми;
• завдяки використанню резервів мимовільної пам'яті за один місяць досягається засвоєння на розмовному рівні близько 2000 слів. Застосування методу Лозанова з метою прискореного оволодіння іноземною мовою дало позитивні результати і стимулювало організацію сугестопедич-них курсів не лише у нього на батьківщині, але й у ряді інших країн. Проте цей метод має й деякі недоліки, проаналізовані Г. О. Китайгородською.

 Завдяки зусиллям останньої ідеї інтенсивного навчання отримали свій подальший розвиток. Вона розглядає учня як активного учасника педагогічного процесу, що творчо оволодіває знаннями та уміннями, які він з успіхом застосовує у своїй навчальній та життєвій діяльності.

Г.О.Китайгородська висуває чотири принципи навчання іноземної мови згідно з методом, названим нею "методом активізації резервних можливостей особистості": принцип організації особистісного спілкування у навчальному процесі, принцип поетапно-концентричної організації навчального процесу, принцип використання рольової гри в організації навчального процесу, принцип організації колективного спілкування. Цей метод забезпечує інтенсивне навчання, у ході якого навчальні цілі досягаються за мінімальний термін при максимальному обсязі необхідного навчального матеріалу.

9. Комунікативний метод

У післявоєнний період з’являється  тенденція до наближення процесу  навчання іноземним мовам до реального  процесу спілкування.  Саме в цей  час різними вченими з різних країн розробляється комунікативний метод, основне завдання якого –  організувати процес навчання іноземній  мові, адекватний процесу реального  спілкування. Комунікативний метод з'явився в 60-70-х роках в Британії. На відміну від традиційної (граматико-перекладної) методики, основною метою навчання іноземній мові за цим методом є навчання не системі мови, а її застосуванню в реальному (переважно усному) спілкуванні. А основним засобом навчання виступають не письмові тексти і граматичні вправи, а ситуації, що моделюють реальне спілкування.

Основними ознаками комунікативного методу є наступні:

• основне завдання – навчити учнів (студентів) розмовляти іноземною мовою якщо не на рівні носія мови, то хоча б на рівні, необхідному для подальшої роботи;
• основним засобом навчання виступають ділові ігри, що моделюють реальні ситуації спілкування, найтиповіші для даного контингенту учнів (студенів). Оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними), а також видами мовленнєвої діяльності (говорінням, аудіюванням, читанням та письмом) відбувається під час практичного застосування цих засобів та видів МД у процесі спілкування;
• обмежене використання рідної мови під час навчання іноземній. Фактично, замість перекладу лексичних одиниць з іноземної мови на рідну викладач на початкових етапах використовує наочність (малюнки, фотографії тощо), а на більш просунутих – пояснення іншомовних слів іноземною мовою.
• вивчення системи мови (граматики) є переважно інтуїтивним, тобто, на відміну від традиційної методики, де граматика і лексика є основним предметом навчання, при навчанні за комунікативним методом граматика необхідна лише для правильної побудови речень, проте від студентів вимагається не механічне заучування граматичних правил, а інтуїтивне відчуття правильно побудованих фрагментів мовлення;
• лексика вивчається не ізольовано (без контексту) як у традиційній методиці, а виключно в контексті під час її застосування.

Серед основних принципів  навчання, які використовуються під  час застосування комунікативного  методу можна виділити наступні:

1)     принцип мовленнєвої спрямованості (комунікативності) полягає в тому, що шляхом до реалізації мовленнєвої практичної мети є практичне користування мовою у ситуаціях, максимально наближених до ситуацій реального спілкування;

2)     принцип індивідуалізації, тобто урахування індивідуально-психологічних особливостей учня (студента), які впливають на успішність оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю;

3)     принцип автентичності означає, що під час навчання іноземній мові мають використовуватися автентичні матеріали, тобто, оригінальні, створені не для навчальних цілей. Особливо цей принцип актуальний при викладанні іноземної мови у немовному внз, де викладачі, не маючи належної підготовки у відповідній галузі знань, часто намагаються замість автентичних наукових текстів використовувати науково-популярні, адаптовані тексти. Проте, від студентів у немовних внз вимагається знання не просто мови, а наукової термінології іноземною мовою, а це без автентичних текстів практично неможливо;

4)     принцип інтерактивності означає, що навчання відбувається переважно у групах, оскільки в умовах групової взаємодії між студентами утворюється спільний фонд інформації про досліджуваний предмет, яким вони користуються разом. Досвід показує, що при груповій роботі підвищується не лише мотивація студентів, а й їх успішність;

5)     принцип інтенсивного використання фонових знань студентів надзвичайно актуальний у нефілологічному внз. Адже основне завдання тут, як вже зазначалося, навчити студентів працювати з текстами за їх спеціальністю, розуміти фахову термінологію. За вимогами комунікативної методики студенти повинні вміти не лише читати і перекладати текст за фахом, а й розмовляти за даною тематикою. На практиці ж, робота з такими текстами обмежується читанням, перекладом, післятекстовими вправами та бесідою в режимі питання-відповідь, оскільки викладач-філолог,  як правило, не знайомий з відповідною наукою, просто не може вести бесіду на професійну тематику. (барабанов)

У рамках навчання мовлення за комунікативною методикою широко використовуються опори різних видів: змістові та смислові, словесні й зображальні, що допомагають керувати змістом висловлювання (текст, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема), а також засвоювати граматичний матеріал мовні ігри, що дають змогу спілкуватися в різних соціальних контекстах та в різних ролях.

Серед найновіших методів  навчання іноземних мов, що виникли  переважно в англомовних країнах  — США та Великобританії — в  останні десятиріччя XX ст., все більшого поширення набувають методи, які об'єднують у собі комунікативні та пізнавальні (академічні) цілі.

Їх основними принципами є: рух від цілого до окремого, орієнтація занять на учня, цілеспрямованість та змістовність занять, їх спрямованість па досягнення соціальної взаємодії при наявності віри у викладача в успіх своїх учнів, інтеграція мови та засвоєння її за допомогою знань з інших галузей наук.(нікол)

Основною причиною появи комунікативних методів новий контингент учнів - прагматики, що розглядають іноземну мову, в першу чергу, як засіб комунікацій. Вони потребували не глибинного та системного вивчення мови, яке пропонували традиційні академічні програми, а можливості негайно застосовувати отримані знання на практиці.

При цьому виявилося, що деякі люди, які вивчали мову за традиційними методиками, просто не володіють сучасною розмовною мовою (про сленг і говорити не варто), і тим більше про мовний етикет взагалі не мають ніякого поняття. Загалом, при реальному спілкуванні вони відчували себе абсолютно безпорадними. Це й стало основним поштовхом для видалення елементів навчання, які не були спрямовані на розвиток мовлення - комунікатив.

У принципі, комунікатив не є цілісною системною методикою. Швидше він являє собою сукупність прийомів, покликаних навчити ефективному спілкуванню в мовному середовищі. Більшість з них використовували на заняттях і раніше.

Основне питання, що виникає при комунікативному підході, чи потрібно виправляти помилки в розмовній мові студентів и як це робити. Одні вважають, що треба виправляти не грубі помилки, інші вважають за краще не втручатися взагалі, треті ж говорять, що вчиться таки слід правильній мові, а не невідомо чому. Самі ж студенти часто вимагають, щоб викладачі все ж вказували їм на їх помилки

Таким чином, хоча комунікативній підхід справді видатний Винахід, основний йо недолік, Як не дивно, в людського факторі. 
На жаль, багаті хто (за деякими даними навіть більшість) викладачів вирішили, що граматика взагалі не важлива. У результаті з'явилося безліч викладачів, які здобули освіту в Британії, але не мають ніякого поняття про граматику. Тому в навчанні іноземної мови важливим є дотримуватись золотої середини між комунікативнім и традиційними методами навчання.(освіта)

10.  Метод повної фізичної реакції

У практиці навчання іноземних  мов за кордоном широке застосування знайшов також метод Джеймса  Ашера (James Asher) повної фізичної реакції (Total Physical Response - TPR). Як правило, цей метод використовується на початковому ступені навчання і базується на твердженні, що відсутність стресових ситуацій значно підвищує мотивацію навчання.

Основними принципами цього методу є:

1 ) розуміння іноземної  мови повинно передувати говорінню; 

2) розуміння слід розвивати  шляхом виконання наказів; 

3) не потрібно примушувати  говорити, завдяки наказам та  фізичним діям при їх виконанні  спонтанно розвивається готовність  до говоріння.

 Серед вчених-методистів  немає єдності щодо доцільності  застосування TPR як методу навчання  іноземних мов. Так, деякі з  них стверджують, що TPR може інтегруватися як складова частина в натуральний метод, але ні в якому разі не виступати як самостійний метод. Заперечується й виділення наказів як базових структур для тривалого засвоєння мови, оскільки це штучна, з точки зору комунікативної моделі, методично недоцільна форма роботи.

11.  Драматико-педагогічний метод

Великий інтерес викликає також і драматико-педагогічна організація навчання (dramapädagogische Gestaltung des Unterrichts) іноземних мов, яка повністю орієнтована на дію. Виділяють різні аспекти драматико-педагогічного завчання: теоретичний, індивідуально- і соціально-психологічний, психо-тінгвістичний, літературно- і мовнодидактичний. Основним девізом цього методу є: ми вчимо і вчимося мови головою, серцем, руками і ногами. Головна ідея методу — вчителі іноземної мови можуть багато чого запозичити для своєї практичної діяльності у професійних мистецтвознавців та акторів: як зробити банальний діалог підручника напруженим і цікавим; як створити відповідну атмосферу; як вживатися в ситуацію і роль, чітко артикулювати звуки, подавати сигнали за допомогою жестів та міміки. Стрижнем драматико-педагогічної організації навчання є, як і під час репетиції в театрі, сценічна імпровізація при широкому використанні такого прийому як живі картинки в застиглих, нерухомих позах (Standbild).

12. "Мовчазний" метод

Особливого поширення  набувають наприкінці XX ст. ідеї "автономії" учнів у навчальному процесі. Автономія навчання тісно пов'язана  з поворотом до орієнтованого  на учня навчання, що перегукується  з поняттями індивідуалізації навчання.

Так, одним із основних принципів "мовчазного" методу (Silent Way), розробленого Галебом Гатегно (Galeb Gattegno), є підпорядкованість навчання учінню (teaching should be subordinated to learning). Цим визначається "мовчазна" роль учителя та одночасно велика мовленнєва активність і самостійність тих, хто навчається. У навчанні широко використовуються жести вчителя, кольорові звукові та вокабулярні таблиці, кубики (rods) для демонстрації введення та засвоєння звуків, слів, структур у діях і ситуаціях. Учитель ніби виконує роль драматурга: він пише сценарій, визначає дійових осіб, моделює їх дії, готує необхідні вербальні та невербальні опори, задає тон, створює атмосферу для комунікації та, спостерігаючи за процесом засвоєння, дає оцінку його учасникам.