Мета та зміст навчання аудіювання учнів середніх класів

 

ВСТУП

 

Тема нашої курсової роботи, аудіювання на середньому етапі навчання, є однією із головних тем у сучасній методиці навчання англійської мови, тому що без аудіювання неможливе мовленнєве спілкування, оскільки цей процес двобічний, а аудіювання – одна із сторін мовлення поряд із слуханням. Саме на середньому етапі складаються основні мовленнєві навички та уміння, що дозволяє зробити використання аудіювання більш ефективним, як мету, і як засіб у навчанні іноземної мови. Вивчення даного виду мовленнєвої діяльності у методиці недостатньо глибоке, та і термін «аудіювання» використовуються у методичній літературі порівняно нещодавно. Цей термін протиставлений терміну «слухання». Якщо слухання означає акустичне сприйняття звукоряду, то поняття «аудіювання» включає процес сприйняття та розуміння мовлення.

Також відомо, що аудіювання – це дуже складний вид мовленнєвої  діяльності. Про це свідчить те, що сучасні  випускники шкіл практично не володіють  даним вмінням, а це призводить до порушення спілкування. Без оволодіння аудіювання не можливо вивчити мову та користуватися іноземним мовленням  на тому рівні, який необхідний на сучасному  етапі розвитку суспільства.                                                                  

Аудіювання, як зворотний  зв'язок, дозволяє здійснювати самоконтроль за мовою і знати, наскільки вірно  реалізується  у звуковій формі мовленнєві наміри  і, звичайно, аудіювання може являти собою окремий вид комунікативної діяльності із своїм мотивом, який відображає потреби людини, або характер її діяльності. І в цій ролі воно виступає, наприклад, при перегляді фільму, телепередачі, користування Інтернетом, прослуховуванні радіопередачі і т.п. Достатнє оволодіння аудіюванням, як видом мовленнєвої діяльності, не тільки дозволяє, але й стимулює самостійний перегляд фільмів та телепередач на іноземній мові. Звідси очевидна важливість і актуальність проблеми навчання аудіюванню.

З урахуванням актуальності цієї проблеми метою даної курсової роботи є розробка методики навчання  аудіювання англійською мовою у  середніх класах середньої школи.

Для досягнення цієї мети необхідне  вирішення деяких задач:

1. Дослідити теоретичні  передумови успішності навчання  аудіювання текстів англійською  мовою у середніх класах.

2. Визначити зміст навчання  аудіювання англійською мовою  у середніх класах.

3. Розглянути труднощі  аудіювання англійською мовою  у середніх класах та знайти  шляхи їх подолання.

Для реалізації цих задач  були використані такі методи їх дослідження:

1. Теоретичні методи: аналіз  літератури, метод синтезу й узагальнення, аналіз програм та методичних  рекомендацій в аспекті досліджуваної  проблеми.

2. Емпіричні методи: педагогічний  експеримент, вивчення педагогічного  досвіду.

Ця робота складається  з вступу, двох розділів, висновку та переліку використаної  літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Теоретичні основи навчання аудіювання учнів середніх класів

                                                                                                                     1.1. Мета та зміст навчання аудіювання учнів середніх класів

 

Аудіювання є комплексною  мовленнєвою розумовою діяльністю. Воно базується на природній здатності, яка удосконалюється у процесі  індивідуального  розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію в акустичному коді, накопичувати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленими завданнями.

Важливими факторами формування такої здатності є:

• перцептивні та мовленнєво-моторні передумови;
• загальні інтелектуальні передумови;
• знання та вміння в рідній мові;
• іншомовні знання та вміння;
• мотивація.

Визначальними рисами аудіювання як виду мовленнєвої діяльності методиці навчання іноземних мов вважаються такі:

1. За характером мовленнєвого спілкування аудіювання як і говоріння відноситься до видів мовленнєвої діяльності, що реалізують усне безпосереднє спілкування (хоча інформація може передаватися і технічними засобами) і через це протистоїть читанню і писемному мовленню, які реалізують спілкування, опосередковане письмом.                                            

2. За своєю роллю у  процесі спілкування аудіювання  є реактивним видом мовленнєвої  діяльності так само, як і читання.

3.  За спрямованістю  на прийом і видачу мовленнєвої  інформації аудіювання, як і читання,  є рецептивним видом мовленнєвої  діяльності.  

4.  Форма перебігу процесу  аудіювання – внутрішня, невиражена, на відміну від говоріння і  письма, які актуалізуються у  зовнішньому плані. Основою внутрішнього  механізму аудіювання є такі  психічні процеси, як сприйняття  на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, групування, узагальнення, утримання в пам’яті,  умовивід, тобто відтворення чужої  думки та адекватна на неї реакція. Отже, предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована а аудіо тексті і яку належить розпізнати.

5.  Продуктом аудіювання  є умовивід, результатом – розуміння  сприйнятого смислового вмісту  і власна мовленнєва та не  мовленнєва поведінка. (Можна вербально  відреагувати на почуте, а можна  взяти її в пам’яті до того  часу, коли вона знадобиться) [4, 36].

Практична мета аудіювання у вивченні іноземної мови полягає  тому, щоб навчити учнів розуміти текст, який вчитель надає в нормальному  звукозапису та темпі на слух.

Для досягнення цієї мети у  процесі навчання аудіюванню учні  середніх класів повинні реалізувати  ряд проміжних задач, тобто навчитися:

• Прогнозувати зміст усного тексту на початку повідомлення (теми) та виділяти основну думку у тексті, який сприймається на слух.
• Вибирати головні факти, пропускаючи другорядні.
• Вибірково розуміти інформацію у повідомленнях прагматичного характеру з опорою на мовленнєву здогадку, контекст.
• Ігнорувати незнайомий матеріал, незначний для розуміння.
• Утримувати в пам’яті основний зміст почутої інформації та виражати вголос.                                                                                                                                 Результативність аудіювання іноземного мовлення значно залежить від мовленнєвого матеріалу, його змістом, композиції та об’єму, а також від умов сприйняття аудіо тексту [7, 15].

У школі на уроці іноземної  мови аудіювання у класі займає 57% навчального часу.

У навчальному процесі  – це основне джерело мовних знань  і важливий засіб мовленнєвої  практики на уроці і в позаурочний  час. Виявлено, що структура аудіюввання, як і говоріння, складається  з  трьох частиин:

• спонукально-мотиваційної;
• аналітико-синтетичної;
• виконавчої.

Проте, роль і співвідношення цих частин специфічні.

Так, мотиваційно-цільовий аспект аудіювання не тільки визначається потребами слухача, але й опосередковується діяльністю говоріння іншого учасника спілкування.

Метою аудіювання є осмислення почутого мовленнєвого повідомлення.

Аналітико-синтетичний аспект структури аудіювання є більш розгорнутим і повним, ніж при говорінні і включає кілька етапів почутого мовленнєвого сигналу.

Ця частина діяльності забезпечується такими операціями внутрішнього оформлення як відбір, зіставлення  і становлення внутрішньо-понятійних відповідностей. Вона об’єднується з  виконавчою частиною, яка зумовлює і забезпечує прийняття рішення  на основі аналізу і синтезу.

                                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Механізм аудіювання

 

Аудіювання є комплексною  мовленнєво-розумовою  діяльністю. Воно базується на становленні, яке  сформувалося в ході індивідуального  розвитку людини в повному соціальному  контексті, і дає йому можливість розуміти інформацію в акустичному  коді, накопичувати її у пам’яті  або на письмі, проводити її відбір та оценку відповідно з інтересами або поставленими задачами.

Сприйняття  мовлення на слух супроводжується подоланням труднощів, викликаних переважно трьома факторами: індивідуально-психологічними особливостями  слухача, умовами сприймання та мовними  особливостями мовленнєвого повідомлення. Труднощі значною мірою ускладнюють  роботу психофізіологічних механізмів аудіювання.

Для цілеспрямованого розвитку психофізіологічних  механізмів аудіювання потрібно знати характер  їх функціонування. Зрозуміло, що в реальній комунікації механізми функціонують майже синхронно. Проте в навчально-методичних цілях забезпечує кожний окремий механізм.

Процес аудіювання починається  зі сприйняття мовлення, під час якого слухач завдяки механізму внутрішнього промовляння перетворює звукові образи в артикуляційні. Від того, наскільки точною буде внутрішня імітація, залежить і майбутнє розуміння. Але правильне озвучення про себе можливе тільки за умови добре сформованих навичок у зовнішньому мовленні. Недостатнє тренування мовленнєво-рухомого апарату призводить до відставання його реагування від темпу надходження у мозок сприймаючих акустичних сигналів, що виключає можливість свідомого аудіювання.

Один з найважливіших  механізмів аудіювання – механізм оперативної пам’яті – утримує  у свідомості слухача сприйняті  слова в словосполучення протягом часу, необхідного йому для осмислення фрази, чи завершеного фрагменту. Чим  краще розвинута оперативна пам'ять, тим більше обсяг одиниці сприймання. Якщо ж інформація сприймається великими блоками, то на її просування витрачається менше часу, і процес аудіювання успішним. Для   досягнення цього потрібно збільшити обсяг оперативної пам’яті до 7-10 слів. Оперативна пам'ять виконує службову роль – вона допомагає надходженню частини інформації  у довготривалу пам'ять і успіх виконання цієї функції залежить від якісного та кількісного відбору, від способу ведення матеріалу і його закріплення [9, 25].

Значну роль у процесі  аудіювання відіграє і механізм антиципації або ймовірного прогнозування, який дає можливість за початком слова, словосполучення, речення, цілого висловлювання передбачити його закінчення. Прогнозування піддається не лише структурна, формальна, але й смислова сторона мовлення. Передбачаючи смисл висловлювання, слухач спирається на такі фактори, як ситуація  мовлення, контекст, особливості того, хто говорить, мовленнєвий досвід спілкування, тобто мовні та позамовні фактори. При аудіюванні на рідній мові прогнозується частіш за все смисл вислову. При аудіюванні іноземною мовою прогнозується також його зміст. Функціонування механізму прогнозування припускає наявність достатньо високого рівня фонетичних, лексичних та граматичних автоматизмів.

Проте антиципація та ідентифікація  можуть здійснюватись лише на базі механізму довготривалої пам’яті, завдяки якій відбувається зіставлення  мовленнєвих сигналів, що надходять  з тими стереотипами, які зберігаються в нашій свідомості. В залежності від того, чи існують у нашій  довготривалій пам’яті ті чи інші зразки мовлення, мовна інформація сприймається як знайома чи незнайома. На відміну від інших мовленнєвих  механізмів довготривала пам’ять формується не спеціальними вправами, а попереднім мовленнєвим досвідом слухача. Більшість  психологів вважають, що забуття інформації, котра закладена у короткотривалої  пам’яті, може бути наслідком інтерференції, котра виявляється в певної схожості сприйнятих елементів. В цьому, вони вважають, міститься одна із характерних  рис довготривалої , для якої важлива  як раз семантична близькість сприйманого  матеріалу [2, 43].

Найвідповідальнішу роль в аудіюванні відіграє механізм осмислення, який здійснює еквівалентні заміни шляхом перетворення словесної інформації в образну. Він виконує операції  компресії фраз, окремих фрагментів, або цілого тексту за рахунок уникнення подробиць і, залишаючи лише «згустки» смислу, звільняє пам'ять для прийому нової порції інформації.

Усі механізми аудіювання зв’язані між собою. Так, короткочасна пам'ять утримує початок повідомлення та допомагає частині інформації перейти у довготривалу пам'ять, прогнозування приближує  його кінець. Завдяки механізму осмислення здійснюється синтез та узагальнення сприйнятих елементів  і аудіювання встигає спостерігати за ходом думки людини яка горить.

На основі експериментальних  даних можна виділити дві причини, які ускладнюють слухове сприйняття і розуміння:

1) спрямування уваги учнів  тільки на загальний зміст  та невміння зрозуміти побічну,  але дуже важливу для більш  глибокого розуміння інформації.

2) занадто швидке переключення  уваги з мовленнєвої форми  на зміст.

Другий випадок більш  типовий для аудіювання складних  та емоційно викладених текстів.  Характер помилок (пропуски, перевертання модально-оціночних  слів і цілих фраз, які не мали місце в вихідному мовленнєвому повідомленні та ін.) показує, що смислове прогнозування базується у школярів на фантазуванні незрозумілих фактів без обліку мовної форми повідомлення. Тобто, аудіювання, пов’язане з розумінням чужих думок та задумів, котрі  лежать в основі висловлювання, припускає  наявність достатньо високого рівня  розвитку лексичних , граматичних та фонетичних автоматизмів. Тільки при  цієї умови увага слухаючого може бути сконцентрована на зміст [16, 130].