Голос рідної природи ти серцем слухати навчись

Автор: Пользователь скрыл имя, 31 Марта 2013 в 17:52, реферат

Описание работы

Актуальність досліджуваного питання зумовлена тим, що в наш час, коли школа відчуває слабку підтримку зі сторони держави, а частина батьків займається виключно матеріальним достатком родини, досить поширеним явищем є пониження професійного рівня сучасних педагогів, тому постає досить гостро питання наявності великої кількості педагогічно запущених дітей (школярів). З поняттям "педагогічна занедбаність" педагоги і батьки найчастіше зіштовхуються, коли діти стають підлітками, коли їх вчинки (і провини) є проявом їх характерних рис, входять у структуру поведінки, тобто розцінюються як звичні й устояні.

Содержание

Вступ
Теоретична частина
Поняття педагогічної занедбаності школяра;
Основні причини педагогічної занедбаності дитини;
Основні форми і методи роботи вчителя з педагогічно занедбаними дітьми
Практична частина
1. Досвід класного керівника в організації роботи з педагогічно занедбаними дітьми
2 Розробка тестів та рекомендацій
Висновки
Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

Зміст.doc

— 191.50 Кб (Скачать)

По-перше, учити і виховувати таких дітей треба в масовій загальноосвітній школі: створювати для них якісь спеціальні навчальні заклади немає потреби. Це необхідно не тільки для того, щоб недостатньо здатна дитина ніколи не почувала своєї «неповноцінності», отут важливо, щоб він знаходився в атмосфері повноцінного духовного життя школи» .

По-друге, на уроці діти зі зниженою здатністю до навчання повинні одержувати завдання, що гарантували б їм успіх у роботі. Для цього учителю варто виявити найбільш сильну сторону в розумових здібностях учня і, спираючи на неї, пропонувати відповідні завдання. Успіх у виконанні навіть однієї справи зміцнює віру дитини у свої сили. У результаті до чергового завдання він приступає вже з «передчуттям успіху». Переживання радості успіху – необхідна умова нормальної, продуктивної навчальної діяльності.

 

 

 

Практична частина

1. Організація роботи вчителя з педагогічно занедбаними дітьми

Педагогічно-занедбані діти – одне з основних проблем сучасної школи. Стан психічного і фізичного здоров'я дітей багато в чому залежить від умов, у яких відбувається процес їх навчання і виховання. Шкільна неуспішність, соціальна дезадаптація по-різному впливають на стан психічного здоров'я дітей

B практиці навчально-виховної  роботи педагоги частіше за  все обмежуються загальноприйнятими  заходами впливу – заохочуванням  і покаранням. Тому стосунки, які встановлюються між дорослим і дитиною, вчителем і учнем, необхідно розглядати як недостатньо природні, оскільки дитина постійно повинна бути старанною і слухняною. На жаль, багато педагогів не задумуються над тим, що перебуваючи в нерівних умовах з дитиною, вони сприяють створенню психотравмуючих чинників. Правильний підхід до виховання і навчання дитини в сім'ї і дитячих закладах безпосередньо включає в себе комплекс профілактичних і оздоровчих заходів з попередження аномальної поведінки. І починається вона вже на ранніх етапах розвитку особистості.

До педагогічно занедбаних вихованців має бути особлива увага  з боку професійних педагогів, батьків  і всіх, хто систематично спілкується  з такими дітьми.

Борисовець Інна Вікторівна, класний керівник 7 класу, досить близько знайома з цим питанням, оскільки в її класі є педагогічно занедбані діти. Під час бесіди вона наголосила, що одним з основних моментів у роботі з такими дітьми є знання індивідуальних особливостей дітей її класу й основних принципів вивчення індивідуальних особливостей для того, щоб організувати роботу з цими дітьми, будувати індивідуальний підхід до них.

Також Інна Вікторівна підкреслила, що індивідуалізація навчання припускає організацію навчальної діяльності відповідно до його особливостей і можливостей, рівнем розвитку. При цьому надзвичайно важливо, щоб в учнів формувався індивідуальний стиль роботи, індивідуально-своєрідні способи дій. У теж час ці прийоми повинні бути більш-менш рівноцінні за кінцевими результатами, засвоєним знанням, умінням, і навичкам. Навчання повинне створювати максимальні умови для розквіту індивідуальності учня, щоб і в зрілі роки праця стала дійсно творчим.

Індивідуалізація навчання припускає, що для кожного учня є  своя міра труднощів, нижня її межаа, що кожний учень повинний у силу своїх можливостей, що підвищуються, прагне перевершити.

Індивідуалізація навчання не виключає, а припускає колективні, фронтальні, групові форми діяльності, колективістично мотиваційне навчання, посилення в навчанні зв'язків «учень-учень» великий акцент на самостійність у пізнавальній діяльності.

Не менш важливим є  і те, що розкриття й удосконалювання індивідуальності відбувається в процесі оволодіння знаннями основ наук. Тому спроба ввести індивідуалізацію навчання по засобах звільнення школярів від навчальних предметів, що їм важко даються, і посилення тих, котрими вони легко опановують, не може бути визнана правильної з погляду розвитку особистості. Задача полягає в тім, щоб дати всім школярам систему знань як засіб їхнього розвитку.

Не можна визнати  правильним і рішення питання  про індивідуалізацію навчання засобами скорочення програми для одних учнів і видозміни її для інших учнів. Пристосовуватися до рівня розвитку учнів – значить стежити за наявними в дитині слабкими сторонами, відмовитися від засобів їхнього подолання, звести нанівець систему впливу вчителя.

 

2. Розробка тестів та рекомендацій

На основі інформації, яка була отримана мною під час  дослідження проблем виховання педагогічно занедбаних дітей я спробувала підібрати і розробити тести  психодіагностики, які можна використати, щоб виявити певні негативні моментив поведінці окремих учнів і допомогти їм змінити свою поведінку і ставлення до однокласників, допомогти батькам у вихованні дітей, а також внести певні рекомендації педагогам і батькам у роботі з педагогічно занедбаними дітьми.

Рекомендації педагогам і батькам у роботі з педагогічно занедбаними дітьми:

  1. Необхідно виробити правильні форми поведінки у ставленні до такої дитини .
  2. Урахувати індивідуальні особливості кожної дитини, а також специфіку її шкільної та родинної ситуації, прагнути знаходити індивідуальний підхід до учня.
  3. Знайти коректні засоби включення дитини у життя класного колективу.
  4. Організувати здійснення правильної роботи з профілактики прогулів та правопорушень учнів.
  5. Організувати навчальний процес з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей учнів.
  6. Підтримувати тісну взаємодію з родиною для вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів .
  7. Виховувати в учнів впевненість у собі, у своїх можливостях, змінюючи тим самим ставлення до навчання, при цьому учень сам повинен брати участь у постановці мети, усвідомленні умов та шляхів її досягнення.
  8. Створювати умови для відчуття школярем успіху і пов’язаних з ними позитивних емоцій.
  9. Постійно працювати над створенням єдиного класного колективу, щоб проводити профорієнтаційну роботу із залученням батьків учнів.

Тести психодіагностики, які можна використати, щоб виявити певні негативні моменти окремих учнів і допомогти їм змінити свою поведінку і ставлення до однокласників, допомогти батькам у вихованні дітей.

  1. кінетичний малюнок родини
  2. неіснуюча тварина
  3. 12 тварин
  4. анкета для батьків – тест „Які ви батьки?”
  5. соціометрія

Методика „Неіснуюча тварина”

Для вивчення особистості старшого школяра можна використати проективний тест „Неіснуюча тварина”.

Інструкція:

Придумайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючим ім’ям.

Показники та інтерпретація. Положення малюнка на листі.

За нормою малюнок розміщено по середній лінії стандартного вертикального листа. Положення малюнка ближче до верхнього краю лист трактується як висока самооцінка, незадоволення власним становищем у соціумі й недостатністю визнання з боку оточуючих.

Положення малюнка в нижній частині – зворотні показники: невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, невпевненість.

Центральна смислова частина фігури (голова та її деталі). Голова, що повернена  вліво, - тенденція до роздуму, рефлексії. Положення фас, тобто голова, обернена обличчям до художника, трактується як егоцентризм. Очі з різко підмальованою райдужки – страх. Вії – показник істероїдно-демонстративних манер і також свідчення зацікавленості, замилування зовнішньою красою та манерою одягатись.

Вуха – зацікавленість в інформації, значущість думки оточуючих для себе. Відкритий рот у поєднанні з язиком – марнослівність, у поєднанні з підмальовкою вуст – чуттєвість. Відкритий рот без підмальовки губ та язика, особливо закреслений, трактується як легкість виникнення страхів і побоювань, недовіри.

Рот із зубами – вербальна агресія, в більшості випадків захисна. Для дітей та підлітків значення рота круглої форми означає боязливість і тривогу. Додаткові деталі: роги – захист, агресія. Характер цієї агресії – спонтанний або захисно-відповідний. Пера – тенденція до само прикрашення або до самовиправдання й демонстративності. Грива, шерсть, подоба зачіски – чуттєвість, підкреслення своєї статі.

Несуча частина фігури (ноги, лапи, постаменти) – обґрунтованість, обдуманість, раціональність прийняття рішень, опора на суттєву та значну інформацію. У протилежному випадку – поверховість і необґрунтованість суджень, легковажність висновків. Іноді імпульсивність прийняття рішень. Частини, які підвищуються над рівнем фігури, можуть бути функціональними або прикрашальними. Крила, додаткові ноги, щупальці, деталі панцира – енергія, впевненість у собі, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєю діяльністю.

Пера, бантик, щось у вигляді завитушки, кучерів, квітів – демонстративність, прагнення привернути до себе увагу, манірність.

Хвости передають ставлення до власних дій чи вчинків, чи рішень, роздумів, вербальної продукції. Хвіст повернено вправо (+), вліво (-). Вгору – свідчення впевненості, позитивності, бадьорості; хвіст, який опущений вниз, показує невдоволення собою, пригніченість, жаль, каяття тощо.

Контур фігур. Наявність або відсутність виступів (типу шипів, панцира, голок, підмальовки чи затемнення ліній контуру) – це захист від оточуючих. Малюнок виконано в гострих кутах – агресивний захист. Страх або тривога – затемнення контурної лінії. Тематично тварини поділяються на загрозливих, загрожуючи, нейтральних. Це ставлення досліджуваного до мого „Я”. У даному випадку мальована тварина – уособлення самого художника.

Назва може передавати раціональну єдність смислових частин („Літаючий заєць”, „Бегемот”). Трапляється, що назви бувають утворені за допомогою книжково-наукового, іноді – латинського суфікса або закінчення („Реболетіус”, „Вопліоляріс”). Так, перша назва є свідченням раціональності, що спрямована на певну орієнтацію, друга – демонстративності (роздуму). Зустрічаються назви поверхнево-звукові, без усякого осмислення („Тряктер”), знаменуючи легковажність. Спостерігаються й іронічно-гуманістичні назви („Рипочурка”, „Давашпор”, „Пузисирієс”), які характеризують відповідне ставлення до навколишнього. Інфантильний характер мають звичайно  повторювальні елементи („Трутру”). Схильність до фантазування (частіше за все захисного порядку) виражається в непомірно довгих назвах.

Тест „Кінетичний малюнок сім’ї” (КМС) Р.Беренса і С.Кауфмана. Дає багато інформації про суб’єктивну сімейну ситуацію досліджуваного учня, допомагає виявити взаємовідносини в сім’ї і своє місце серед них.

Тест КМС складається з двох частин: малювання своєї сім’ї і бесіда після малювання.

Запропонуйте дитині: „Будь ласка, намалюйте свою сім’ю так, щоб її члени були чимось зайняті. Можеш намалювати, які хочеш”. Під час малювання записуйте всі спонтанні висловлювання дитини, слідкуйте за її мімікою, жестами, а також фіксуйте послідовність малювання. Після того, як малюнок закінчено, з дитиною проводиться бесіда за такою схемою:

1) Хто намальований? Що робить кожен із членів сім’ї?

2) Де працюють і вчаться члени сім’ї?

3) Як у сім’ї розподіляють обов’язки?

4) Які взаємовідносини дитини з іншими членами сім’ї?

При інтерпретації КМС головну увагу звертають на такі аспекти:

1) Аналіз структури малюнка сім’ї (порівняння складу реальної й намальованої сім’ї, розташування та взаємодія членів сім’ї на малюнку)

2) Аналіз особливостей малюнка окремих членів сім’ї (різниця в стилі малювання, кількість деталей, схема тіл окремих членів сім’ї), аналіз процесу малювання (послідовність малюнка, коментарі паузи, емоційні реакції під час малювання).

Для тесту КМС розроблена система кількісної оцінки.

Виділяють 5 симптомокомплексів:

1) сприятлива сімейна ситуація

2) тривожність

3) конфліктність у сім’ї

4) почуття неповноцінності в сімейній ситуації

5) ворожість сімейної ситуації

Тест „12 тварин”

Досліджуваному пропонується зробити вибір 3-х тварин і пояснити, що для нього означає кожна з тварин. Кожна з тварин є індикатором життя несвідомої установки, які домінують у даній особистості: установки на конфлікт, миролюбство, страх, агресивність тощо. Список тварин досліджуваному подається без позначень.

12 тварин

Позначення

1

Сова

Мудрість

2

Заєць

Страх, безвідповідальність

3

Ведмідь

Сила

4

Ящірка

Гнучкість характеру

5

Павлин

Прагнення показати себе

6

Рись

Індивідуальність

7

Миша

Занурення в себе, інтроверт

8

Лисиця

Хитрість

9

Собака

Відданість

10

Голуб

Миролюбство

11

Олень

Благородство

12

Лев

Сила, перевага


Метод соціометрії

Застосовується для вивчення міжособистісних  стосунків у колективі (групі чи класі). Класу пропонуються питання. Кожному учаснику досліду можна присвоїти номер. Пропонуються такі питання залежно від вікових особливостей. Наприклад:

Информация о работе Голос рідної природи ти серцем слухати навчись