Голос рідної природи ти серцем слухати навчись

Зміст

Вступ

Теоретична частина

1. Поняття педагогічної занедбаності школяра;
2. Основні причини педагогічної занедбаності дитини;
3. Основні форми і методи роботи вчителя з педагогічно занедбаними дітьми

Практична частина

1. Досвід класного керівника в організації роботи з педагогічно занедбаними дітьми

2 Розробка тестів та рекомендацій

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність досліджуваного питання зумовлена тим, що в наш  час, коли школа відчуває слабку підтримку  зі сторони держави, а частина батьків займається виключно матеріальним достатком родини, досить поширеним явищем є пониження професійного рівня сучасних педагогів, тому постає досить гостро питання наявності великої кількості педагогічно запущених дітей (школярів).

З поняттям "педагогічна занедбаність" педагоги і батьки найчастіше зіштовхуються, коли діти стають підлітками, коли їх вчинки (і провини) є проявом їх характерних рис, входять у структуру поведінки, тобто розцінюються як звичні й устояні. Але підліток стає "важким" не за один день і навіть не за один місяць - це процес тривалий, що іде своїми коренями у період старшого дошкільного і молодшого шкільного дитинства.

Вихователі відзначають: деякі  діти переходять у розряд "важких" вже в старшій групі дитячого саду - вони з працею засвоюють матеріал на заняттях, сваряться з однолітками, не вміють зайняти себе грою чи цікавою справою, не люблять виконувати трудові доручення.

Одночасно виділяються діти, що із задоволенням трудяться (накривають на стіл, допомагають вихователю мити іграшки, поливати квіти, підмітають веранду), але випробують труднощі при лічбі, виділенні звуків у слові, встановленні причинно-наслідкових зв'язків.

Можна припустити, що педагогічна  занедбаність починає виявлятися ще в дошкільному дитинстві, якщо виховно-освітній процес містить передумови для її формування.

Результати ряду досліджень свідчать: джерелами провин і правопорушень  неповнолітніх є відхилення в  поведінці, ігровому й іншому видах  діяльності, які спостерігаються  вже в дошкільному віці. 

Джерела педагогічної занедбаності кореняться як у сімейному, так і  в суспільному вихованні.

Педагогічна занедбаність - стійке перекручування уявлень, невихованість  почуттів і несформованість суспільно  значимих звичок поведінки, обумовлені негативним впливом середовища і помилками виховання.

У даній роботі планую дослідити більш детальніше питання  виховної роботи з педагогічно занедбаними  дітьми, адже організувати роботу з  педагогічно запущеними дітьми, педагоги намагаються різними методами, але  насамперед необхідно усунути емоційне роздратування дитини, позбавити її почуття тривоги, у ситуаціях взаємодії з батьками і педагогами, чим власне і має займатися виховний процес.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична  частина

1. Поняття педагогічної занедбаності школяра

Асоціальна поведінка  підлітків, дитяча злочинність, девіантна  поведінка дітей і підлітків  аспекти, які стали останнім часом  одними з головних об'єктів обговорення  і дискусій фахівців і засобів  масової інформації.

Висновки багатьох відомих  педагогів і психологів свідчать про те, що джерелами провин і правопорушенні неповнолітніх є відхилення в поведінці, ігровому, навчальному й іншому видах діяльності, що спостерігаються в дошкільному і молодшому шкільному віці. Ця лінія поведінки, яка відхиляється, нерідко бере свій початок у ранньому дитинстві і при збігу несприятливих обставин (головним чином, аномалії сімейного виховання) приводить, у кінцевому рахунку, до стійкої недисциплінованості, а потім до різних форм антигромадського поводження. Затримка розвитку правильної поведінки, невміння підкорятися вимогам відповідної діяльності (наприклад, ігровій) згодом виростають у небажанні рахуватися із суспільними нормами.

У зв'язку з цим виникає  проблема ранньої профілактики антигромадської  поведінки, яка повинна починатися з попередження і невідкладної корекції педагогічної занедбаності як початкової стадії шкільної соціальної дезадаптації. У даному випадку подолання труднощів припускає налагодження педагогами з дітьми довірчих відносин, контроль і допомогу в навчальній діяльності й в оздоровленні умов сімейного виховання.

Наслідком же неправильного  підходу до виховання, перевихованню  педагогічно запущених учнів  виступає соціальна занедбаність дітей  і підлітків. Уже цим характеризуються серйозні різні соціальні відхилення (бродяжництво, наркоманія, алкоголізм, правопорушення, аморальна поведінка і т.д.).

У науково-педагогічній літературі немає однозначного визначення, поняття педагогічної занедбаності. Поряд з поняттям «педагогічна занедбаність» (Г.П. Медведєв, Г.П. Давидов), можна зустріти в літературі - «важкий підліток» (Е.Г. Костяшкин, А.Ф. Нікітін), «педагогічно запущений» (А. С. Бєлкін), "діти з відхиленням у моральному розвитку" (В.М. Обухів), «важко-виховувані» (М.А. Алемаскин, А.І.Кочетов), «учні з проблемами» у роботах закордонних дослідників та ін.

Проблема педагогічної занедбаності досить добре вивчена  в педагогічній науці. Існує багато робіт по даній проблемі. Але саме поняття "педагогічної запущені" у сучасній теорії і практиці часто вживається як синонім поняттю "важкі" діти. Можна погодитися з думкою Л.М. Зюбіна, що між ними є і розходження. Поняття "педагогічної занедбаності" характеризує історію виховання дитини, а "важкий" - говорить про результати такого виховання. "Педагогічно запущений" рано або пізно стає "важким".

Педагогічна енциклопедія поняття "педагогічна занедбаність" розглядає, як стійке відхилення від норми в моральній свідомості і поведінці дітей і підлітків, обумовлені негативним впливом середовища і помилками виховання.

Педагогічний словник за редакцією Кірова це ж поняття розглядає як відхилення від норми в поведінці особистості, обумовлене недоліками виховання. Основні причини: відсутність правильного виховання в родині, часта зміна школи, викладачів, негативний вплив вулиці і бездоглядність.

Дослідник С.С.Гіль дає  наступне визначення – це нерозвиненість, неосвіченість, невихованість дитини, відставання її розвитку від власних  можливостей, вимог віку, викликані  педагогічними причинами і які  піддаються корекції педагогічними засобами .

Тобто, проаналізувавши  дані підходи до визначення педагогічної занедбаності, виділивши загальні риси, на які вказують автори, будемо дотримувати наступного визначення.

Педагогічна занедбаність - це стійке відхилення від норми  в поведінці, моральній свідомості, навчальній діяльності, що виявляється в нерозвиненості, неосвіченості і невихованості дитини, відставанні її розвитку від власних можливостей, обумовлені негативним впливом середовища і помилками у вихованні, частою зміною шкіл і викладачів, негативним впливом вулиці, бездоглядністю. Тобто ця проблема викликана педагогічними причинами і, отже, усувається за допомогою корекції педагогічними засобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Основні причини педагогічної занедбаності дитини

Риси педагогічної занедбаності можуть виявлятися чітко, але можуть і ховатися за зовні благополучним поводженням. Педагогічно запущена дитина є психічно нормальним і фізично здоровим, але не має знання й уміннями, необхідними для нормальної життєдіяльності. На відміну від дітей зі затримкою психічного розвитку, педагогічно запущені діти легко можуть засвоювати інформацію, на відміну від важких підлітків вони піддаються педагогічному впливу.

Варто також розрізняти терміни «важкі діти» і «педагогічно запущені діти». Усі важкі, звичайно, є педзапущенними. Але не всі педзапущенние діти - важкі: багато з них відносно легко піддаються перевихованню, на відміну від нелегкого коректування порушень поведінки важких дітей і підлітків.

Учені вважають, що перші  ознаки проблеми можна відстежити і виявити вже в дошкільному віці. Для цього необхідно навчитися відслідковувати несприятливі фактори, що впливають на виникнення педагогічної занедбаності.

Педагогічна занедбаність містить у собі такі компоненти:

По-перше, відхилення від  норми в поведінці і навчальній діяльності (неуспішність, утрудненість), обумовлені тим, що індивідуальний досвід (життєві й інші навички, знання й уміння і їхнє застосування) цих дітей неповноцінні, перекручені, суперечливі.

По-друге, відставання  в розвитку пам'яті, мислення, уяви,  емоційно-вольових, моральних властивостей, рис і якостей особистості. На ці відставання нашаровуються деякі вікові особливості - загострене  самолюбство, нестійкість настрою, швидка стомлюваність, конфліктність.

По-третє, відхилення перекручування і протиріччя у відносинах педагогічно запущених до себе і своїх можливостей, однолітками, учителями, батьками, явищами, які оточують. Усе це значно утрудняє і спотворює їхню навчальну діяльність і поведінку. Не випадково учителі визначають педагогічну занедбаність як непідготовленість до школи, нерозвиненість, невихованість

Тобто це ті компоненти, які необхідно коректувати: поведінку, відношення і розвиток особистості і пізнавальних процесів.

Проблема педагогічної занедбаності найбільш розповсюджена по кількості скарг і запитів у школі. Вона може фігурувати в різних формах, маючи різні причини, наслідки і форму скарги.

I форма – несформованість елементів і навичок навчальної діяльності.

Причина: індивідуальні  особливості інтелектуального розвитку.

Наслідок: погана успішність.

Форма скарги: погана успішність по всіх предметах, погана пам'ять, неуважність, непевність, мовчання на уроках; «двійки» за письмові роботи (по усним - краще), острах відповідати; тривожність, занижена самооцінка, пасивність, песимізм, розчарування в школі, прогули.

II форма - несформованість мотивації навчання; спрямованість на інші нешкільні (не відповідному віку) види діяльності

Причина: інфантилізм  виховання; гіперопіка; несприятливі фактори, що зруйнували позитивну мотивацію (міжособистісні відносини, неадекватна оцінка навчальної діяльності).

Наслідок: погана успішність і поведінка на фоні достатнього рівня пізнавальних можливостей.

Форма скарги: тривога з приводу індивідуальних особистісних якостей: повільності, інертності, неорганізованості, стомлюваності, некомунікабельності, егоїстичності, забіяцтві, агресивності, озлобленості, жорстокості; облудності.

III форма – нездатність довільної регуляції уваги, навчальної діяльності.

Причина: особливості  сімейного виховання (спотворююча або домінуюча гіперпротекція), той же тип виховання в дитячому саду і початковій школі.

Наслідок: неорганізованість, неуважність, залежність, відомість, порушення  спілкування, слабка успішність.

Форма скарги: тривога з приводу особливостей поводження, навчальної діяльності і спілкування дитини з однолітками і дорослими: нетовариськість, замкнутість, відсутність друзів; погані відносини з вчителями і між дітьми в родині; тяга до «поганих дітей» .

Таким чином, форми вираження  педагогічної занедбаності теж різні: це може бути відсутність навчальної мотивації, несформованість елементів навчальної чи діяльності відсутність довільної регуляції пізнавальними процесами до кінця молодшому шкільного, початку підліткового віку, але всі три форми приводять до поганого засвоєння шкільної програми, пробілам у знаннях. Вони виражаються різним ступенем педагогічної занедбаності.

В.Г. Баженов виділяє  три групи дітей по ступені  педзапущеності. B групу входять школярі, ступінь педагогічної занедбаності яких незначна. У них негативні риси і якості хитливі. Інтерес до школи в них зберігається, відношення до навчання в основному позитивне. Немає конфліктів із вчителями й однолітками. Дітей цієї групи відрізняє легка сугестивність, нестійкість, непевність у собі. Їм властиві такі якості, як лінь, невміння протистояти своїм негативним ситуативним бажанням, неуважність, неорганізованість, безініціативність, несамостійність. Положення таких дітей у колективі може бути благополучним, вони, як правило, не виявляються в ізоляції.

Дітей II групи характеризує низька успішність, конфліктні відносини  з однолітками, учителями. Такі діти, як правило, з неблагополучних родин. Їх відрізняє показна брутальність. Пізнавальні інтереси їх розвиті  недостатньо, у початкових класах вони не освоюють навчальні дії. В основному в цих дітей інтереси спрямовані на позанавчальну діяльність. Вони відрізняються легкою сугестивністю, а відсутність моральних переконань сприяє тому, що вони легко піддаються негативному впливу. Емоційно-вольова сфера характеризується недоліком витримки, невмінням володіти собою, запальністю, озлобленістю, недоброзичливістю. Однак, конфлікти з однолітками не носять затяжного характеру, а конфлікти з учителями виникають через неуспіх у навчальній діяльності.