Формування у молодших школярів загальнолюдських моральних цінностей у процесі вивчення курсу “Християнська етика”

Ще одним важливим інструментом виховання словом Василь Олександрович  називає виявлення довір'я і  недовір'я. На застосуванні недовір'я  найкраще випробовується педагогічна  культура вихователя. Недовір'я може мати потрібний педагогічний вплив  лише за умови суворого індивідуального його застосування. Недопустимо виявляти недовір'я кільком учням, а тим більше всьому колективу.

Мистецтво виявлення довір'я  потребує від вихователя вміння оцінити  добре начало в дитині. Ознакою  педагогічного невігластва, вважає вчений, є те, що окремі вихователі, виявляючи довір'я, нагадують вихованцю, що за ним водиться багато грішків. Такі слова наставника – це як сіль на рану дитячого серця: вихованець відчує – педагог вдався до довір'я лише для посилення контролю. І найчастіше дитина відкидає таку спробу.

Дуже важливим для виховання  молодших школярів є особистий приклад  учителя, особливо з урахуванням  того, що в цьому віці дитина найбільше  схильна до наслідування всього, що їй до вподоби. Тому духовне обличчя  дитини насамперед залежить від того, який учитель веде її по "стежці життєвого  шляху".

З вуст учителя дитина часто  чує моральні навчання і настанови. Як стверджував В.О.Сухомлинський, усе  це набуває авторитету в очах дитини лише тоді, коли вона бачить у своєму вчителеві людину одухотворену, закохану в свою працю "Приклад вчителя  – це не тільки те, що вчитель уміє робити своїми руками (хоч і це має  велике значення), це весь уклад його духовного життя, це його удухотвореність  усім, що він робить разом з дітьми, усім, що приносить дітям радість" [55, 19].

Отже, щоб виховати в дитини моральні цінності, досвідчений вихователь добивається того, щоб перед свідомістю вихованців розкривалися одухотворені образи людей з високою моральністю, духовністю, які боролися за утвердження  в житті ідеалів добра і  справедливості.

Покарання, на думку В.О.Сухомлинського, – не тільки крайня форма примусу, це також одна із форм громадянської  і моральної оцінки поведінки  людини. Покарання перевиховує лише тоді, коли в чомусь переконує, примушує замислитись над власною поведінкою, над ставленням до людей. Основною формою словесного покарання видатний педагог  вважав осуд, який стає впливовим за умови, коли в дитини вихована самоповедінка.

За довгі роки своєї  практичної педагогічної діяльності Василь Олександрович переконався, що виховна  сила осуду вчителя залежить від  його моральних якостей, від його тактовності, авторитету: "Якою б  різкою не була оцінка поведінки учня, досвідчений вихователь ніколи не допускає знижувальної оцінки. У розумному  осуді завжди є відтінок здивування: "Я ніколи не сподівався від тебе такого вчинку, я вважав і вважаю тебе кращим, ніж ти сам говориш  про себе своїм вчинком". Ці слова  не вимовляються, але обов'язково "читаються  між рядками" – у цьому „полягає мистецтво осуду. А якщо вихователь тонкого розумного осуду "практикує" лайку, ображає гідність учня, –  це викликає озлобленість, відчай, злобу, замкнутість, ставлення до вихователя як до ворожої сили. Мистецтво осуду  полягає в мудрому поєднанні  суворості і доброти: учень повинен  відчути в осуді педагога не лише справедливу суворість, а й людську  турботу про себе" [47, 10 ].

Одним із ефективних прийомів морального виховання є заборона. Уже в початковій школі заборона за її умілого застосування, якщо за нею стоїть необхідний моральний  авторитет того, хто забороняє, запобігає  багатьом бідам в отроцтві та юності – "марнуванню" життя, необґрунтованим  претензіям юнаків на життєві блага, не заслужені особистою працею тощо. "Бажання дитини, – писав В.О.Сухомлинський, – можна порівняти з пагонами на маленькому плодовому дереві: розпускається  на ньому багато паростків, частина з них – "дикі", так звані "вовчки"; садівник їх зрізує, залишаючи на дереві тільки плодоносні пагони. Так і з дитячими бажаннями: учневі хочеться дуже багато, його бажанням немає кінця. Але, якщо дати волю всьому, що зеленіє, плодове дерево здичавіє, багата поросль "вовчків" заб'є плодоносні гілки. Якщо старші намагаються задовольнити всяке бажання дитини, виростає вередлива істота, раб примх і тиран ближніх. Виховання бажань – надзвичайно тонка, філігранна робота "садівника" – вихователя, мудрого і рішучого, чуйного і безжалісного. Він уміло зрізає "вовчки', залишаючи паростки, які дадуть плоди" [47, 11]. В.О.Сухомлинський розумів, що надзвичайно важливу роль у формуванні людських цінностей відіграють роки дитинства, дошкільний і молодший шкільний вік. Тому особливої уваги надавав - любові. Він писав: “Одна із найцінніших якостей вихователя – людяність, глибока любов до дітей, любов, у якій поєднується сердечна лагідність із мудрою суворістю й вимогливістю батька, матері…” [64, 11]. Водночас зазначав, що така любов не легка, а вона потребує напруження душевних сил, постійної віддачі їх.

Адресуючи побажання молодому вчителеві Василь Олександрович  писав: “Необхідно, щоб виховання  дітей, любов і повага до дітей, вимоги до них і дружба з ними – щоб  усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже” [64, 12].

Саме в любові дорослих до дітей В. О. Сухомлинський вбачав ту духовну силу, яка здатна вберегти дитяче серце від огрубіння, озлобленості, жорстокості й байдужості. Водночас зазначав, що зло в дитячому серці  породжується тільки грубістю, байдужістю дорослих. “Таким чином, можна стверджувати, – за словами В.Денисенко, – що саме від особистості педагога залежатиме організація та формування у школярів відповідних цінних орієнтацій” [13, 7].

Вчені доводять, що головними  якостями вчителя мають бути віра в дитину й любов до неї. "Ось  ці два компоненти – віра і любов  – і є гарантією того, що вчитель  впорається не лише із завданнями навчання, а й із завданнями виховання особистості, особистості духовно-моральної, чистої"[12, 8].

На думку відомого психолога  Ш.О.Амонашвілі, вчителі мають бути людьми доброї душі і любити дітей  такими, які вони є. Треба однаково любити і шибеника, і слухняного, і кмітливого, і тугодума, і лінивого, і старанного. І ще треба, щоб нашу доброту душі ми ділили порівну між  своїми вихованцями, однак у тих  формах, які будуть необхідні в  кожному конкретному випадку. Доброта  і любов до дітей мають бути не лише внутрішнім переживанням, а  й головним мотивом, стимулом нашої  педагогічної діяльності, спілкування  з дитиною чи з усім класом. Доброта  і любов до дітей не дозволять  нам грубо поводитися з ними, посягати на їх самолюбність і гідність чи порушувати інші правила культури спілкування.

Як відзначає відомий  психолог І. Д. Бех, у виховному плані  важливо, щоб у дитини було почуття, що її приймають, люблять незалежно  від того, високих чи низьких показників вона досягла. Лише за впевненості дитини в любові вихователя й можливе  правильне формування психічного світу, виховання духовності. Ставитись  до вихованця з любов'ю означає  займати найсильнішу позицію  зі всіх можливих, виявляти підтримку  його добродійній сутності, а це, у свою чергу, підвищує вірогідність пробудження в ньому кращих його якостей [ 46, 2].

Важливою умовою підвищення ефективності морального впливу на учнів  є виховання в них почуття  гідності, поваги до себе [28, 2]. На нашу думку, не можна ставитися до школярів упереджено, з раз і назавжди виробленим поглядом на них, наприклад, як на важковиховуваних чи з початковим рівнем навчальних досягнень. Якщо учень довгий час перебуває в подібному становищі, воно негативно впливає на формування його характеру, моральних поглядів, переконань. Такі школярі помилково вважають, що в них відсутні будь – які здібності, тому не домагаються вищого статусу в колективі. Одна з особливостей морального виховання – не допустити втрати учнем віри у себе, у своїй духовній можливості.

Навчання моральності  у школі має охоплювати цілеспрямоване виділення значущих моральних ситуацій, суджень, понять, оцінок на уроках та позаурочній  роботі, уроків християнської етики. Щоб навчити учнів визначати  моральні поняття, розкривати їх зміст, слід звернути увагу на моральні якості історичних діячів, ветеранів праці  тощо. Вивчаючи літературні твори, потрібно аналізувати моральні, етичні проблеми, що розкриваються авторами. Будь–який  урок – чи то математика, чи то читання, малювання чи фізкультура – покликаний виробляти у школярів чесність, відповідальність, щедрість та інші моральні риси.

Для глибшого формування духовних цінностей французький філософ  Клод–Адріан Гельвецій радить вивчати  “Катехізис моралі”. Він стверджував: “Мораль треба викладати, як і  будь-яку іншу науку. Принципи моралі слід зробити наочними і доступними” [69, 463].

Про вартість уроку „Християнської етики” ми вже згадували, та розгляньмо, які ж цінності вивчають школярі  під час уроків. Дані наведемо в  таблицю 2.

Таблиця 2

Аналіз змісту навчальної програми з курсу „Християнська  етика” щодо можливостей формування моральних якостей

Навчальна програма	Тема	Моральні цінності
«Християнська етика. 3 клас»	Життя у взаємній любові	Любов, віру
	Чемність	Лагідність, чемність
	Послух і непослух	Слухняність
	Спішимо творити добро	Милосердя,
	Турбота про бідних і тих, хто страждає	Любов до ближнього
	Довір’я до людей	Віра, надія
	Взаємна допомога	Співчуття, милосердя

	Поняття стриманості і  вседозволеності	Відповідальність, справедливість

Звичайно навести всі  теми уроків і цінності ми не зможемо, бо кожен урок несе перлину моральності. Та ми намагалися з'ясувати як проводити  урок, щоб досягнути бажаної мети. Для цього проаналізуємо декілька уроків з «Християнської етики».

ВВІЧЛИВІСТЬ (3 клас)

Мета:

1. Розкрити зміст поняття  «ввічливість».

2. Разом з учнями дослідити  формування істинності твердження, вчити обґрунтовувати свою думку.

3. Викликати необхідність  усвідомлення змісту поняття,  важливості його розуміння і  використання набутих знань у  повсякденних ситуаціях.

4. Сприяти вихованню ввічливості  через усвідомлення необхідності  докласти власні зусилля до  становлення свого характеру.

Обладнання: табло із зашифрованим словом «Ввічливість»; реквізит до фрагменту  інсценізації (фломастери, маленька дитяча футболка, учнівський портфель, елементи декорації дитячої кімнати); картки-завдання для роботи в групах і в парах; слова-картки «ключики ввічливості»; «мікрофони»  для гри «Інтерв'ю»; атрибути для  роботи груп «Юні науковці», «Мовознавці», «Знавці етикету».

ХІД УРОКУОрганізація класу. Привітання.

Вчити етику прийшла пора, сідайте тихо, дітвора.

Повідомлення завдань  уроку. Мотивація навчання.

– Нас оточує безліч звуків. За допомогою звуків ми спілкуємося  між собою. Людина, складаючи певні  звуки, утворює слова. А слово  до слова – зложиться мова.

– Як людина використовує слова?

– Порівняймо це з ножем. Що добре можна зробити ножем?

– А що погане?

– Скажіть, усе це робить ніж чи людина, що користується ножем?

Так само і слова. Вони лише інструмент, яким правильно або неправильно  користується людина.

–Яким може бути слово? (Добрим, злим, словом можна образити, розгнівити, принизити, окрилити тощо.)

– Ось як висловив свою думку  з цього приводу В. О. Сухомлинський.

Читаємо текст.

Слово

Мудре, добре слово дає  радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу, безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і зародити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі. Але невдале, просто кажучи, нерозумне слово може образити і приголомшити людину.

Робота в групах.

Запитання для обговорення  в групах.

1. З якими словами треба  бути обережним?

2. Що треба зробити  спочатку: подумати чи сказати?

2. Чи не було таких  випадків у вашому житті?

3. Які можете пригадати  прислів'я на цю тему?

4. Які риси характеру  притаманні людині, що вживає  у своєму мовленні лише добрі  слова?

– Сьогодні ми поговоримо з  вами про рису характеру, яка має  бути притаманна кожній людині. Що це за риса? Назва її захована у цьому  табло. За умови правильної відповіді  на запитання відкриватиметься одна літера цього слова.

Але перш ніж відповідати  на запитання, переглянемо у нашому «театрі» сценку, яка підкаже загадку.

Сценка

Мама. Артемчику, ти вже встав?

Артем. Доброго ранку, мамо! Так, я вже встав.

Мама. Збирайся, вже треба  до школи йти. Артем. Мамо, чомусь портфель не застібається. Допоможи, будь ласка.

Мама (застібаючи). Чекай-но. Сьогодні ж день народження Дмитрика. Твої однокласники будуть його вітати. Ти б теж щось приємне приготував для нього.

Артем. Мамо! У нашому класі  щодня в кого-небудь день народження. На всіх подарунків не вистачить.

Мама. Але ж друга потрібно привітати.

Артем (зітхає). Потрібно звичайно. Добре, я йому подарую... Я йому подарую... А ось... фломастери!

Мама. Фломастери? Але ж  ти сам скаржився, що вони вже не пишуть. Незручно ж!

Артем. Ой, мамо, незручно?! Якщо поплювати на них, намочити добряче, писатимуть, як нові!

Мама. Артеме! Вигадай щось інше. Ти і Тетянці подарував поламану ручку. Так не можна.

Дзвінок у двері.

Мама. Хтось прийшов!

Відчиняє двері.

Тетянка. Добрий день!

Мама з Артемком. Добрий день, Тетянко!

Тетянка. Я тебе, Артеме, хотіла привітати зі спортивним святом, яке  сьогодні буде в школі. Ось тобі подарунок.

Дає подарунок Артему.

Артем. Дякую, Тетянко!

Тетянко. Вибачте, але мені треба вже йти. До побачення!

Артем. Цікаво, що вона подарувала? Яка чемна дівчинка!

Розгортає подарунок і  прикладає до себе футболку.

Артем. Це мені?

Мама. Ой, яка гарна!

Артем. Ніби й нічого, але  — замала...

Мама. Нормальна футболка! Ти її намочи добряче, натягни. Нехай  на тобі висохне, стане якраз.

Артем. Ти що, мамо, знущаєшся  з мене?

Мама. Я з тебе не знущаюся. Ти, так само як і Тетянка, не дотримуєшся

«золотого правила».

Артем. А що не за правило?

Мама. То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви.

– Дякую за допомогу нашим  друзям. Сідайте на місця. Всі уважно переглянули сценку, а тепер дайте  відповіді на запитання і ми дізнаємося тему.

Робота в парах

1. Якими словами привітався  Артем з мамою? Як ще можна  привітатись?

2. Як Артем звернувся  за допомогою до мами?

3. Яка подія мала відбутися  в класі? Про що нагадала  мама? 4. Чому Артем вирішив подарувати  фломастери?

5. Як би ви вчинили  на місці Артема?

6. Чи можна Артема назвати  щирим? Чому?