Формування граматичної системи мовлення у дітей із ЗНМ

ext-align:justify"> — змішування відмінкових  форм ( „їде машину” замість на  машині);

 — часте використання  іменників у називному відмінку, а дієслова в інфінітиві або  у формі 3-ї особи однини  та множини теперішнього часу;

 — у використанні  числа та роду дієслів, при  змінюванні іменників за числом („пат стіця” – п’ять стільців);

 — відсутність узгодження  прикметників з іменниками, числівників  з іменниками.

 Фонетична сторона  мовлення характеризується наявністю  багаточисленних спотворень звуків, замін та змішувань. Порушена  звуковимова м’яких та твердих  звуків, шиплячих та свистячих,  африкат, дзвінких та глухих („папуся”  – бабуся, „дупа” – рука). Проявляється  дисоціація між здібністю правильно  вимовляти звуки в ізольованому  положенні та їх використанням  у спонтанному мовленні.

 Типовими залишаються  також ускладнення в засвоєнні  звуко-складової структури. Часто  при правильному відтворенні  контуру слів порушується звуконаповненість:  перестановка складів, звуків, заміна  або пропуск складів. 

Третій рівень мовленнєвого розвитку характеризується наявністю  розгорнутого фразового мовлення з  елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного  недорозвитку.

 На даному етапі  діти вже користуються всіма  частинами мови, правильно вживають  прості граматичні форми, намагаються  будувати складнопідрядні та  складносурядні речення. 

 Покращується стан  звуковимови, відтворення слів  різної складової структури. У  дітей вже немає труднощів  у називанні предметів, дій,  ознак, якостей, добре знайомих  їм з життєвого досвіду. Вони  можуть вільно розповідати про  свою сім’ю, про себе, складають  невеличкі розповіді.

 Однак, більш глибоке  вивчення всіх сторін мовлення  дозволяє з’ясувати, що усі  компоненти мови: лексика, граматика,  фонетика, - залишаються недорозвиненими. 

 У вільних висловлюваннях  переважають прості поширені  речення, майже не використовуються  складні конструкції.

 Відмічаються аграматизми:  помилки в узгодженні числівників  з іменниками, прикметників з  іменниками в роді, числі та  відмінку.

 Розуміння зверненої  мови значно розвивається та  наближується до норми. Відмічається  недостатнє розуміння змін значення  слів за допомогою префіксів,  суфіксів; спостерігаються труднощі  в розрізненні морфологічних  елементів, що виражають значення  числа та роду, розуміння логіко-граматичних  структур, що виражають причинно-наслідкові, часові та просторові відношення.

 Недостатній розвиток  фонематичного слуху та сприймання  призводить до того, що у дітей  самостійно не формується готовність  до звукового аналізу та синтезу  слів, що згодом не дозволяє  їм успішно оволодіти грамотою  без допомоги логопеда.

Причини ЗНМ

 Під час внутрішньоутробного  розвитку:

• інтоксикації

• токсикоз

• порушення кровообігу плоду

 Під час пологів:

• мозкові крововиливи, гематоми

• асфіксія

• пологові травми

 У ранньому віці  дитини:

• травми голови

Логопедична робота

  При першому рівні ЗНМ:

• розвиток розуміння мовлення

• розвиток наслідування

• розвиток зорової та слухової уваги, памяті

При другому рівні ЗНМ:

• Розвиток звукової сторони  мовлення

• Розвиток складової структури

• Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація)

• Розвиток граматичної  будови

• Накопичення словникового запасу

• Розвиток фразового мовлення

При третьому рівні ЗНМ:

• Практичне засвоєння  лексичних та граматичних засобів  мовлення

• Удосконалення зв'язного мовлення

• Формування правильної звуковимови

• Підготовка до навчання грамоти

 

 

 

 

 

1.3. Особливості формування граматичних категорій у дітей з ЗНМ

Граматичні форми словозміни, словотворення, типи пропозицій з'являються  у дітей з ЗНМ, як правило, у тій же послідовності, що і при нормальному мовному розвитку. Своєрідність оволодіння граматичною будовою мови дітьми з ЗНМ виявляється в більш повільному темпі засвоєння, в дисгармонії розвитку морфологічної і синтаксичної систем мови, семантичних і формально-мовних компонентів, в спотворенні загальної картини мовного розвитку. Аналіз мовлення дітей з ЗНМ виявляє у них порушення в оволодінні як морфологічними, так і синтаксичними одиницями. У цих дітей виявляються труднощі як у виборі граматичних засобів для вираження думок, так і в їх комбінуванні.

Порушення граматичного ладу мови при ЗНМ обумовлені недорозвиненням у цих дітей морфологічних і синтаксичних узагальнень, несформованістю тих мовних операцій, у процесі яких відбувається граматичне конструювання, вибір певних мовних одиниць та елементів з закріпленою у свідомості дитини парадигми та їх об'єднання в певні синтагматичні структури.

Оволодіння морфологічної  системою мови передбачає різноманітну інтелектуальну діяльність дитини: дитина повинна навчитися порівнювати  слова за значенням і звучанням, визначити їх відмінність, усвідомлювати  зміни в значенні, співвідносити  зміни у звучанні зі зміною його значення, виділяти елементи, за рахунок  яких відбувається зміна значення, встановлювати зв'язок між відтінком  значення або різними граматичними значеннями і елементами слів (морфемами). Наприклад: ніж - значення одиничності; ножі - значення множинності; ножем - значення гарматна.

Розвиток морфологічної  системи мови тісно пов'язане  з розвитком не тільки синтаксису, але й лексики, фонематичного  сприйняття.

Порушення формування граматичних  операцій призводить до великої кількості морфологічних аграмматизмів у мові дітей з ЗНМ. Основний механізм морфологічних аграмматизмів полягає в труднощах виділення морфеми, співвіднесення значення морфеми з її звуковим чином.

У роботах багатьох дослідників (Н. С. Жукова , В. А. Ковшиков, Л. Ф. Спірова, Є. Ф. Соботович С. Н. Шаховська  Т. В. Філічева та ін) виділяються наступні неправильні форми поєднання  слів у реченні при ЗНМ:

1) неправильне вживання  родових, числових, відмінкових закінчень  іменників, займенників, прикметників (копає лопата, червоний кулі, багато  ложков);

2) неправильне вживання  відмінкових і родових закінчень  кількісних числівників;

3) неправильне узгодження  дієслова з іменниками і займенниками (діти малює, вона впав);

4) неправильне вживання  родових і числових закінчень  дієслів у минулому часі (дерево  впала);

5) неправильне вживання  прийменниково-відмінкових конструкцій  (під столу, в будинку, з склянка).

При цьому у дітей виявляються  як загальні, так і специфічні аграматизми (оказіональні форми). Загальні окказіоналізми характерні як для нормального, так і для порушеного мовного розвитку.

У процесі оволодіння практичної граматикою у дітей спостерігаються  різноманітні аграматизми, так звані  окказіональние форми. Основним мовним механізмом оказионализмів є «гіпергенералізація» (за Т. Н. Ушакової), тобто зайве узагальнення найбільш частотних форм, формоутворення за аналогією з продуктивними формами. При цьому основною тенденцією, що виявляється при словозміні, є уніфікація основи в парадигмі словозміни.

Можна виділити наступні види оказионализмів при формоутворенні (за С. Н. Цейтлін).

1. Уніфікація місця ударного  складу, тобто закріплення наголосу  за певним стилем у слові.  Так, у різних формах іменників  зберігається наголос вихідного  слова (стола немає, багато  поїздів).

2. Усунення біглості голосних, тобто чергування голосного з нулем звуку (леви, пені, молоток, шматок, багато сестр).

3. Ігнорування чергувань  кінцевих приголосних (юшки, текст, багет, сусіди).

4. Усунення нарощення  або зміни суфіксів (друг - друзі,  ком - коми, стілець - стілець, кошеня - кошеняти, диво - чудо, дерево - дерево).

5. Відсутність супплетивизм  при формоутворенні (людина - люди, дитина - дитини, кінь - коненята).

При цьому вибір оказиональної флексії відбувається з парадигми форм одного і того ж граматичного значення; «помилковий вибір функціонального елемента завжди відбувається всередині необхідного функціонального класу або підкатегорії. Послідовність засвоєння граматичних форм визначається ступенем їх семантичної протиставлене: якщо в основі граматичних форм лежать ясні, доступні когнітивному розвитку семантичні протиставлення, дані граматичні форми легко диференціюються.

Так, наприклад, рано засвоюється  диференціація єдиного і множини  називного відмінка, так як протиставлення «один» і «багато» не становить труднощів  навіть для дитини раннього віку.

Поряд з оказіональними формами, характерними як для нормального, так і для порушеного онтогенезу у дітей з ЗНМ, виявляються і специфічні аграматизми.

Якщо в нормі відбувається змішання формально-знакових засобів  переважно всередині одного граматичного значення, всередині однієї функції, то у дітей з ЗНМ спостерігаються змішування флексій різних значень.

У процесі словозміни у  дітей з ЗНМ недостатньо функціонують процеси «генералізації», м. тобто виявлення правил та закономірностей морфологічної системи мови та їх узагальнення в процесі породження мови. Для процесів формоутворення дошкільнят з ЗНМ характерна мовна асиметрія, тобто відступ від регулярності в будові і функціонуванні мовних знаків.

У дошкільнят з ЗНМ спостерігається велика кількість змішань морфем, тобто морфемного парафазії, не тільки семантично близьких, а й семантично далеких, що не входять в парадигму морфем одного і того ж значення.

Серед форм словозміни у  дошкільників з ЗНМ шестирічного віку найбільші труднощі викликають прийменниково-відмінкові конструкції іменників, відмінкові закінчення іменників множини, зміна дієслів минулого часу за родами (особливо узгодження в середньому роді), узгодження прикметника з іменником у роді, числі і відмінку.

Специфічною особливістю  мови дітей з ЗНМ є велика залежність від лексичної семантики, ступеня знайомленості слова, від звукосладові структури слова, від типу пропозиції.

Характерною особливістю  мови дітей з ЗНМ є одночасне існування двох стратегій засвоєння граматичного ладу мови:

- Засвоєння слів у тому  нерозчленованому, цілісному вигляді  (на основі механізмів імітації);

- Оволодіння процесом  розчленування слів на складові  його морфеми (на основі механізмів  аналізу та синтезу), яке здійснюється  у дітей з ЗНМ більш уповільненими темпами.

Отже, загальне недорозвинення мови - різні складні мовні розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів мовної системи, при  нормальному слуху та інтелекті.

Описані прогалини у розвитку фонетики, лексики та граматичного ладу, в розвитку уваги, пам'яті, вербально-логічного  мислення, зорового та мовного аналізу  і синтезу у дітей виявляються  більш чітко при навчанні в  школі, створюючи великі труднощі в  оволодінні письмом, читанням і навчальним матеріалом. Особливо багатоаспектний  і складними у дітей з ЗНМ, на нашу думку, є порушення граматичного ладу мови, а саме недоліки в засвоєнні граматичних конструкцій, що і зумовило вибір теми нашого дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Провідним механізмом формування граматичного ладу мовлення є оволодіння дитиною закономірностями мови, мовними  узагальненнями, що дозволяє трансформувати сенс у мовні дії.

Граматичні операції процесу  породження мовлення є надзвичайно  складними і припускають досить високий рівень розвитку аналітико-синтетичної  діяльності.

Формування граматичного ладу мови відбувається у загальному руслі мовного (мовного) розвитку, та форми і методи педагогічного  керівництва повинні враховувати  поетапний характер загального мовленнєвого розвитку, насамперед етапи формування форм мови (діалогу і монологу), перехід  від дослівної сенс-семантичної системи до ситуативної вислівної мимовільної мови (з якої в подальшому розвивається як діалог, так і монолог), до освоєння діалогічної форми мови з однолітками як сфери мовної самодіяльності дітей.

При формуванні граматичної  будови мови дитина повинна засвоїти складну систему граматичних  закономірностей на основі аналізу  мови оточуючих, виділення загальних  правил граматики на практичному  рівні, узагальнення цих правил і  закріплення їх у власному мовленні.

Граматичне структурування висловлювання відбувається на етапі  внутрішнього програмування і розгортання  програми спочатку на рівні глибинних семантико-сінаксіних структур, потім - виконавської ланки і, нарешті, в блоці контролю, звірення задуму і виконання, виконання і еталонів.