Формування граматичної системи мовлення у дітей із ЗНМ

 

ЗМIСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………… 2

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ІЗ ЗНМ.

1. Поняття про загальне недорозвинення мовлення…………………….  5

 

2. Рівні ЗНМ. Причини  виникнення та логопедична робота…………….   7

 

1.3. Особливості формування  граматичних категорій у дітей  з ЗНМ…….  10

Висновки…………………………………………………………………….. 14

 

РОЗДIЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З КОРЕКЦІЇ ГРАМАТИЧНОГО СТРОЮ МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ЗНМ.

 

2.1. Обстеження граматичної  будови мови……………………………….. 15

2.2. Система корекційної-розвиваючої  роботи з дітьми (3 рівень ЗНМ).. 19

2.3. Динаміка розвитку  граматичного ладу мовлення у  дошкільників із ЗНМ

3 рівня…………………………………………………………………………..  22

Висновки…………………………………………………………………….   25

ВИСНОВОК…………………………………………………………...  26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………...… 28

 

 

 

 

 

ВСТУП

Своєчасне формування граматичного компонента мовної системи дитини є  найважливішою умовою його повноцінного мовного і загального психічного розвитку, оскільки мова і мовлення виконують провідну функцію у  розвитку мислення і мовного спілкування, у плануванні та організації діяльності дитини, самоорганізації поведінки, у формуванні соціальних зв'язків, у  прояві найважливіших психічних  процесів - пам'яті, сприйняття, емоцій.

Розвиток граматичного ладу в онтогенезі описано в роботах  багатьох авторів: А. Н. Гвоздьова, Д. Б. Ельконіна, С.М. Цейтлін, Ф.А. Сохіна, А.М. Бородич, В.В. Гербовою, Т.А. Маркової, А.А. Леонтьєва та ін

На думку дослідників, оволодіння граматичним строєм  мови здійснюється на основі пізнавального  розвитку, у зв'язку з освоєнням  предметних дій, ігри, праці та інших  видів дитячої діяльності, опосередкованих  словом, у спілкуванні з дорослим і дітьми. Формування граматичних конструкцій є «спонтанним» процесом; дитина «витягує» мову, його граматичну систему з фактів сприйманої мови, в якій мова виконує комунікативну функцію і представлений несистемно. «Спонтанність» розвитку зовсім не означає відсутність педагогічного керівництва, передбачає таку взаємодію дорослого і дитини, при якому останній - справжній суб'єкт діяльності, самостійно, активно діє й освоює людські взаємини, навколишній предметний світ і мову. Разом з тим в цій ситуації важлива роль дорослого, який відгукується на активність дитини, створює матеріальні умови, педагогічну середу, сам активно звернений до дитини, залучаючи його у спільну діяльність, у спілкування. Педагогічний вплив на цей процес саморозвитку має враховувати логіку та провідні тенденції природного оволодіння мовою.

Дане положення набуває  особливої ​​цінність і значимість, а також і суттєві додаткові  аспекти в разі мовної патології, а саме загального недорозвинення мови, яке визначається як мовна аномалія, при якій страждає формування всіх компонентів мовної системи: словника, граматичного ладу, звуковимови, зв'язного мовлення у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом /

Вивчення загального недорозвинення мови присвячені роботи багатьох дослідників (Р. Е. Левиной; Н. С. Жукової, Т. Б. Філічева, Г. В. Чиркін; Р. І. Лалаева, Н. В. Серебрякової та ін.) Автори виділяють порушення граматичної будови мови як одне з найбільш важливих в структурі цього мовного порушення. При цьому вони відзначають, що граматичні форми словозміни, словотворення та синтаксису з'являються у дітей з ЗНМ в тій же послідовності, що і при нормальному мовному розвитку.

Характерною особливістю  оволодіння граматичною будовою  мови у дітей з ЗНМ є більш повільний темп засвоєння.

Діти з мовною патологією відчувають труднощі й у виборі граматичних  засобів вираження думки, і в  їх комбінуванні.

У промові дітей з ЗНМ  спостерігається велика кількість  помилок на узгодження, управління, найбільш поширені з яких, як зазначають Лалаева Р.І. Серебрякова Н.В. наступні: неправильне вживання деяких форм іменників  множини («братчики»), змішання закінчень  іменників чоловічого та жіночого роду в непрямих відмінках («висить горіха»), заміна закінчень іменників середнього роду в називному відмінку закінченням  іменників жіночого роду (дзеркало - «дзеркалі» ), відмінювання іменників  середнього роду як іменників жіночого роду, неправильні відмінкові закінчення слів жіночого роду з основою на м'який приголосний («ні меблів»), помилкові  наголоси в слові, помилки в безприйменниковим  і місцевому управлінні («кладе дров»), неправильне узгодження іменника і  прикметника, особливо в середньому роді («небо синє"), неправильне  узгодження дієслів з іменниками.

Порушення граматичного строю мовлення при ЗНМ викликані несформованістю мовних узагальнень, які можуть носити як первинний характер, наприклад при алалії, або вторинний, при дизартрії.

Порушення формування граматичних  конструкцій ускладнюють процес шкільного навчання дітей, оскільки граматичний лад, на думку В.В. Виноградова, є «організуючим центром мови». Своєчасна ж корекція даних порушень мовного розвитку є необхідною умовою готовності дітей до засвоєння шкільних знань.

У зв'язку з цим, проблема формування граматичних засобів  мовлення у дітей з мовними  порушеннями займає важливе місце  в сучасній логопедії, питання про  методику їх розвитку та корекції є  одним з актуальних.

Таким чином, актуальність дослідження  особливостей граматичної будови мови у дітей з ЗНМ зумовлена ​​як складністю онтогенезу граматики дитини, поширеністю даного мовного порушення серед дітей дошкільного віку, так і значісмостью даної проблеми для подальшого шкільного навчання

Об'єкт дослідження: граматична система мовлення у дітей дошкільного віку з ЗНМ.

Предмет дослідження: рівень сформованості граматичної системи у дітей з ЗНМ.

Мета даного дослідження: вивчення особливостей формування граматичної системи мовлення у дітей з ЗНМ.

Для досягнення поставленої  мети були визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати логопедичну, психолого-педагогічну, психолінгвістичну літературу з проблеми дослідження.
2. Виявити особливості формування граматичної системи мовлення у дітей з ЗНМ.
3. Розробити напрямки і зміст логопедичної роботи з формування граматичної системи мовлення у дітей з ЗНМ.

 

Гіпотеза дослідження:  Оволодіння граматичною будовою мови дошкільників з порушенням мови буде ефективним, якщо в системі корекційного навчання застосувати індивідуально-диференційований підхід, заснований на рівні мовного розвитку і ступеня сформованості мовлення дошкільнят при наступних умовах:

- Діагностичний дослідження

- Підбір методик

- Використання ігрового  і наочного матеріалу відповідного  віку і рівню розвитку дитини

- Система роботи.

 

Методи дослідження:  аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового і передового педагогічного досвіду, педагогічний експеримент, для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс теоретичних і практичних методів дослідження: аналіз філософської, психологічної, педагогічної, науково-методичної літератури з проблеми дослідження; вивчення соціального та педагогічного досвіду.

   РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ІЗ ЗНМ.

1. Поняття про загальне недорозвинення мовлення

В сучасній логопедії термін «недорозвинення мовлення» використовується для позначення якісно більш низького рівня сформованості тої чи тої  мовленнєвої функції або мовленнєвої  системи в цілому. Недорозвинення мовлення, як зазначає О. Корнєв, не є  самостійною нозологічною одиницею У медичному смислі цього поняття, цілісним однорідним розладом із єдиним патогенезом та механізмами. Зазвичай це сукупність декількох синдромів, які відрізняються за механізмами.

Порушення мовленнєвого розвитку спостерігаються у дітей як з  нормальним психофізичним розвитком, так й з різними психофізичними вадами. Негативний вплив на розвиток їх мовлення мають ураження кіркових гностичних та моторних зон, зорової, слухової функцій, інтелектуальні порушення, несприятливі умови життя і виховання дітей. Порушуються різні компоненти мовленнєвої  діяльності: звуковимовна сторона, фонематичні  процеси, лексична і граматична будова. Первинна патологія мовлення дітей  з ЗНМ гальмує формування потенційно збережених розумових здібностей, перешкоджаючи  нормальному функціонуванню інтелекту. Проте у міру формування словесного мовлення й усунення власне мовленнєвих  труднощів їх інтелектуальний розвиток наближається до норми.

Під загальним недорозвиненням  мовлення (ЗНМ) у дітей із нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої  аномалії, при якій порушено формування усіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так ідо смислової сторони  мовлення.

При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння  і використання дітьми категорії  лексики та граматики рідної мови ( Г. Жаренкова, Р. Лалаєва, Р. Лєвіна, В. Орфінська, Є. Соботович, Л. Спирова, Л.Трофименко, Т. Філічева, Г. Чіркіна та інші).

Поняття загального недорозвинення мовлення базуються на прогресивній думці про можливість єдиного  педагогічного підходу до різних за єврею етіологією виявленням недорозвиненості мовлення у дітей, виходячи з конкретного  стану мовного розвитку дитини.

Загальне недорозвинення мовлення може спостерігатися при найбільш складних формах дитячої мовленнєвої  патології: алалії, афізії, а також  ринолалії, дизартрії – у тих  випадках, коли виявляється одночасно  недостатність словникового запасу, граматичної будови і фонетико-фонематичного  розвитку.

У дітей які мають порушення  інтелекту, слуху, зору, недорозвинення мовлення має вторинний характер, або виступає як другий первинний  самостійний дефект (наприклад у  дітей із інтелектуальною недостатністю  або алалією).

В перше теоретичне обґрунтування  загального недорозвинення мовлення було сформульовано в результаті багатоаспектних  досліджень різних форм мовленнєвої  патології у дітей дошкільного  та шкільного віку, які були проведені  професором Р.Левіною та співробітниками  НДІ дефектології (Г. Каше, Г Жаренкова, Н. Нікашина, Л. Спірова та інші) у 50-60 роках минулого сторіччя.

Недорозвинення мовлення має різне походження і відповідно різну структуру аномальних виявлень. Але у всіх дітей із загальним  недорозвиненням мовлення є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвою діяльності. Вони обумовлені несформованістю або  розладом на ранніх етапах онтогенезу власне мовленнєвих психологічних  і фізіологічних механізмів при  первинно збереженому слуху та інтелекті. Однією із провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші  слова з являються у 3 – 4 роки, а іноді і після 5-ти років. Мовлення таких дітей малозрозуміле, спостерігаються  недостатня мовленнєва активність, яка  без спеціального навчання поступово  значно знижується. Усе розмаїття  мовленнєвого недорозвинення умовно представлене  рівнях: від повної відсутності мовлення або белькоту до розорного мовлення, але з елементами фонетичного  або лексико-граматичного недорозвинення. Виявлення таких типових відхилень  у смисловій та вимовній стороні  мовлення дітей різних клінічних  категорій дозволило на основі психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих вад об’єднувати  їх у групи з метою спільної корекційно-логопедичної роботи.

 

 

 

2. Рівні ЗНМ. Причини  виникнення та логопедична робота.

 

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. Мовленнєвий  недорозвиток може бути виражений в  різному ступені: від повної відсутності  мовленнєвих засобів спілкування  до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного  недорозвитку.

Перший рівень мовленнєвого розвитку. Мовленнєві компоненти спілкування  вкрай обмежені. Цей рівень характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається  з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одним й тим самим комплексом для позначення предметів, дій, якостей, інтонацій та жестів, пояснюючи різницю  значень. Лепетні утворення, в залежності від ситуації, можна розцінювати  як однослівні речення.

 Відсутнє розуміння  значень граматичних категорій.  При сприйманні зверненої мови  домінуючим виявляється лексичне  значення. Звукова сторона мовлення  характеризується фонетичною невизначеністю. Відмічається нестійке фонетичне  оформлення. Кількість дефектних  звуків може значно перевищувати  кількість звуків, що вимовляються  правильно. Основною відмінністю  мовного розвитку цього рівня  є обмеження сприймання та  відтворення складової структури  слова.

Другий рівень мовленнєвого розвитку. Перехід до нього характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все  ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів.

  Диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак. На цьому рівні можливе користування займенниками, простими прийменниками в елементарних значеннях. Діти можуть відповісти на запитання за картиною, пов’язані з сім’єю, знайомими подіями навколишнього життя.

  Мовленнєва недостатність чітко проявляється в усіх компонентах. Діти користуються лише простими реченнями з 2-3, іноді 4 слів. Словниковий запас значно відстає від вікової норми: виявляється незнання багатьох слів, що позначають частини тіла, тварин та їх дитинчат, одягу, меблів, професій.

 Відмічаються грубі  помилки у використанні граматичних  конструкцій: