Формирование речевой готовности

       Зміст мовної підготовки дітей  до навчання в школі полягає  у розвитку мовленнєво-творчих  здібностей, в усвідомленні мовленнєвої  діяльності, а розвиток зв`язного мовлення – одне з основних завдань сучасного дошкільного закладу.

        Розвиток особистості має свої закономірності. Відтак процес засвоєння рідної мови дитиною є закономірним. Л. Федоренко  виділяє закономірності засвоєння дитиною рідної мови:

• мова засвоюється, якщо дитина навчиться керувати м'язами мовленнєвого апарату (артикулювати звуки), координувати мовленнєво-рухові (промовляння звуків, слів) та слухові (сприймання на слух, розуміння мовлення) відчуття.
• розуміння сутності мови - залежить від засвоєння дитиною лексичних і граматичних значень різного ступеня узагальнення.
• засвоєння виразності мовлення - залежить від розвитку в дитини чутливості до засобів виразності мовлення, лексики, граматики, тобто вміння відчувати виразність чужого мовлення, його внутрішній світ

16

• засвоєння норми літературної мови - залежить від розвитку в дитини чуття мови. Чуття мови - це сукупність відчуттів, які безпосередньо відображають зв'язки і відношення, характерні для мови як складної об'єктивної системи засобів спілкування.
• темпи збагачення мовлення - залежить від ступеня досконалості структури мовленнєвих навичок. Чим краще розвинене мовлення у дитини, тим краще вона складає розповіді, запам'ятовує нові слова, звороти, вірші, казки, передає зміст побаченого й почутого. [2].

       Таким чином процес засвоєння мовлення у школі повністю залежить від дошкільної мовленнєвої підготовки.

       Засвоєння дітьми дошкільного  віку  рідної мови відбувається  краще, якщо керівництво ним  здійснюється, спираючись на принципи  навчання мови:

• уваги до матерії мови полягає в тому, щоб розвивати своєчасно мовленнєвий апарат дитини: органи слуху, артикуляції, дрібні м'язи пальців та кисті руки.
• розуміння мовних знаків полягає в тому, що мова як предмет навчання є знаковою системою, що кодує позамовну дійсність
• оцінювання виразності мовлення - це розуміння внутрішнього світу людини, втіленого в мові, та вміння висловлювати свої емоції і почуття
• розвитку мовного чуття - наприкінці дошкільного віку дитина має практично засвоїти норми рідної мови (відповідно до орфоепічних вимог), навчитися вільно спілкуватися.
• принцип випереджального розвитку усного мовлення над писемним. У старшому дошкільному віці дітей вчать робити звуковий аналіз слів, знайомлять зі звуками (голосними, приголосними, твердими і м'якими приголосними), готують руку дитини до письма. Писемним мовленням діти оволодівають у школі.

17

       Згідно з цими принципами виробляються  засоби навчання, які стимулюють  розвиток мовленнєво-рухових навичок;  допомагають розвивати уміння  відчувати  емоційну виразність мовних засобів, сприймати поезію.

       Отже, формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання в школі має велике значення. Адже наявність у старших дошкільників навіть незначних відхилень у мовленнєвому розвитку веде до серйозних проблем в засвоєні програм загальноосвітньої школи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

18

Висновок  до розділу І

Отже, ми розглянули теоретичні підходи  щодо мовленнєвої готовності старших  дошкільників.

    Це питання займає одне з  центральних місць в процесі  підготовки старших дошкільників до школи. Мовленнєву готовність дітей старшого дошкільного віку до школи досліджували А. Богуш, Н. Шиліна, А. Калмикова та багато інших науковців.

    Наступність та перспективність, є  основними умовами неперервної освіти. Також вони є важливими чинниками в забезпеченні комфортної особистості на всіх етапах її розвитку і навчання від дошкільного віку до вищої школи.

Під час  роботи з дітьми важливо враховувати  комунікативно-мовленнєві здібності  старших дошкільників.

      Під мовленнєвою готовність старших дошкільників до школи вчені розуміють наявність у них певної суми знань і уявлень про довкілля; достатній лексичний запас, оволодіння чистою і правильною звуковимовою, граматичною правильність мовлення; володіння фонетичним сприйманням і

звуковим  аналізом слів, вміння послідовно і  зв`язно висловлюватися, переказувати тексти, будувати розповіді, уміння виразно слухати інших, виправляти мовні помилки (сформованість оцінно-контрольних дій), доповнювати відповіді однолітків

      Провідною характеристикою особистості, котра формується є мовленнєва компетентність під якою розуміють уміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення.

    До компонентів мовленнєвої готовності науковці відносять: знання про навколишню дійсність, змістовну сторону мовлення, рівні розвитку мовленнєвих навичок, високу мовленнєву активність дітей, оволодіння елементарними оцінно-контрольними діями у сфері мовленнєвої діяльності та комунікативно-мовленнєві здібності дітей.

19

    Формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до школи має великий вплив на подальший процес навчання дитини у школі. Адже мовленнєвий розвиток один з основних чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

20