Формирование речевой готовности

9

граматичною правильністю мовлення; вміння послідовно, логічно і зв’язно висловлюватись, переказувати тексти, будувати розповідь; оволодіння фонетичним сприйманням і звуковим аналізом слів; уміння уважно слухати педагога, цілеспрямовано й точно відповідати на запитання; вміти слухати відповіді інших; помічати, виправляти мовні помилки (сформованість оцінно-контрольних дій), доповнювати відповіді однолітків. Досягнуті результати мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання у школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання. 

1.2. Компоненти мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку

     Розвиток мовлення дітей  дошкільного  віку відбувається у процесі  вдосконалення практичного використання  мови у спілкуванні з іншими  людьми. Засвоєння мови супроводжується  великою активністю дитини. У дошкільному віці вона є найчутливішою до мовних  явищ. Одночасно з орієнтацією на зміст слів дитина виявляє неабияку цікавість  до звукової форми слова, змінює слова, творить нові.

     А. Богуш та Н. Шиліна виділяють такі компоненти мовленнєвої  готовності дітей до школи:

• знання про навколишню дійсність;
• змістова сторона мовлення;
• рівень розвитку мовленнєвих навичок (достатній словник, правильна звуковимова, граматична правильність мовлення, діалогічне й монологічне мовлення);
• висока мовленнєва активність дітей;
• якість мовленнєвих відповідей;
• оволодіння елементарними оцінно-контрольними діями у сфері мовленнєвої діяльності [1].

10

     Змістовою стороною  мовленнєвої діяльності є формування різних видів компетентностей. За визначенням А. Богуш, чинниками мовленнєвої компетентності є когнітивно-мовленнєва, поетично-емоційна, виразно-емоційна, оцінно-етична та театралізовано-ігрова компетентність[1].

      Готовність дитини до навчання у школі визначається рівнем її мовленнєвого розвитку.

         Рівень розвитку мовленнєвих навичок дітей старшого дошкільного віку включає:

• правильна звуковимова;
• достатній словник;
• граматична правильність мовлення;
• діалогічне й монологічне мовлення.

     Одним із провідних напрямів  мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, як зазначає А.М.Богуш, є своєчасно організована робота щодо виховання звукової культури рідного мовлення, що є міцним підґрунтям для подальшого успішного навчання читання та письма дітей у школі. 
     Як стверджує А.М.Богуш, звукова культура мовлення є складовою частиною загальної мовленнєвої культури. За визначенням ученої, звукова культура мовлення – це полікомпонентне утворення, яке охоплює такі чинники: чітка артикуляція звуків рідної мови, фонетична та орфоепічна правильність мовлення, мовне дихання, сила голосу, темп мови, фонематичний слух та засоби інтонаційної виразності (наголоси, логічні паузи, ритм, тембр, мелодика).

      О. Лещенко, О. Максаков, О. Соловйова,  Є. Сухенко, М. Фомічова та  ін. визначають звукову культуру мовлення як фонетично правильну і чисту вимову звуків рідної мови; орфоепічно правильна вимова слів і фраз за допомогою наголосу, інтонації, паузи і відповідного темпу, що відповідають нормам літературної вимови; чітка дикція, розвинений фонематичний слух, правильне мовленнєве дихання, вміння контролювати силу голосу;

11

інтонаційна виразність мовлення.

      Передумови виховання звукової  культури мовлення у дітей  такі:

• розвиток на різних етапах дитинства слухового й мовленнєво-рухового аналізаторів;
• розвиток фонематичного слуху;
• гігієна нервової системи, охорона органів слуху, мовлення, носоглотки; правильне мовлення оточуючих;
• змістовність життя дітей у дошкільному навчальному закладі;
• наявність дидактичного матеріалу, активна мовленнєва практика дітей;
• спільна робота дошкільного закладу і сім'ї у вихованні звукової культури мовлення.

          Д. Ельконін називає усвідомлення звукової культури мовлення основним якісним новоутворенням психічного розвитку дітей п'яти років. За твердженням ученого, розвиток усвідомлення матеріальної сторони мовлення у дошкільному віці є вирішальним моментом його засвоєння саме тому, що воно підвищує можливості орієнтування дитини у складних співвідношеннях граматичних форм. Означене новоутворення є однією з істотних передумов нового етапу в оволодінні звуковою системою мови, етапу, що пов'язаний з навчанням грамоти - читання і письма. За Д. Ельконіним, у дошкільному віці дитина досягає такого рівня розвитку мовлення, коли воно стає не тільки засобом спілкування та пізнання, а й предметом вивчення. [2].

       Отже, поняття «звукова культура мовлення» - вельми складне і багатоаспектне. Воно охоплює фонетичну правильність мовлення (сприймання і розрізнення фонем на слух, артикуляцію звуків; звуковимову) і загальні мовленнєві навички (дикцію, темп і ритм мовлення, тембр, силу голосу, наголос, дихання, орфоепічну правильність мовлення). Розвиток сприймання мовлення і формування правильної звуковимови становлять онтогенетичне первинне завдання розвитку мовлення.

12

       Одним із головних завдань мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника є словникова робота. Формування дитячого словника - це тривалий, складний процес кількісного накопичення слів, засвоєння, соціальне закріплених значень та вміння доречно використовувати їх у конкретних умовах спілкування. Під час роботи над словом діти не тільки засвоюють його лексичне та граматичне значення, а й вчаться складати словосполучення, речення, а потім і зв'язний текст. Водночас у дітей має вироблятися вміння свідомо обирати зі словникового запасу ті мовні засоби, які найточніше відображатимуть задум мовця і робитимуть висловлювання не лише граматично правильним, а й виразним. Слово забезпечує зміст спілкування. Усне чи писемне мовлення можливе лише за наявності достатнього словникового запасу.

     Розвиток словника передусім відбувається за рахунок слів, що позначають предмети найближчого оточення, їх ознаки та дії з ними. Третій рік життя - найбурхливіший у кількісному накопиченні лексичного багажу. Далі темпи дещо уповільнюються, хоча кількість вживаних слів зростає. У віці шести - семи років  кількість слів складає 3500-4000 слів.

       Однак важливим є не кількісне накопичення словника, а його якісний розвиток, адже усвідомлення дитиною значення слів позначається на загальному рівні її психічного розвитку, зокрема на інтелектуальному. У старшому дошкільному віці відбувається активне формування орієнтацій щодо смислу слова, що є необхідною умовою повноцінного мовленнєвого розвитку та засвоєння дитиною значення багатозначних слів.

     Формування словника у дошкільному віці відбувається постійно в різних видах діяльності через активне пізнання дитиною довкілля та спілкування з тими, хто її оточує. Методи стимулювання лексичного розвитку можна поділити на дві великі групи: методи і прийоми збагачення словникового запасу та методи сприяння освоєнню дітьми смислу слова та активізації словника.

13

      К. Ушинський зазначав, що граматична правильність мовлення має стати звичкою: «Граматична правильність досягається в перші роки навчання, коли дитина легко і зручно засвоює ті навички і звички, що складають основу правильного мовлення... Граматична правильність мовлення є не тільки знання, а й звичка» [2].

     Граматична правильність  мовлення - це дотримування в процесі спілкування основних граматичних норм, сформульованих у вигляді правил. Це норми словотворення частин мови, відмінювання і дієвідмінювання слів, узгодження, побудови речень певної структури, а також норми керування, що засвоюються практично.

     О. Гвоздєв зауважує, що наприкінці дошкільного віку дитина вже добре володіє рідною мовою: «Досягнутий до кінця дошкільного віку рівень оволодіння рідною мовою є дуже високим. У цей час дитина вже настільки оволодіває всією складною системою граматики, що мова, яку вона засвоює, стає для неї справді рідною. І дитина отримує завдяки мові досконале знаряддя спілкування і мислення» [2].

     Наприкінці дошкільного віку завершується засвоєння дитиною граматичної будови рідної мови.

      Зв'язним називають таке мовлення, яке може бути зрозумілим на основі його власного предметного змісту (С. Рубінштейн). Зв'язне мовлення має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, воно позитивно впливає на формування таких її важливих особистісних якостей, як доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв'язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, встановлювати контакт з тими, хто її оточує, ініціювати власні ідеї, брати участь у різних видах дитячої творчості.

        Розвиток зв'язного мовлення передбачає формування діалогічного і монологічного мовлення.

       Під діалогічним мовленням розуміють спілкування як контакт між

14

людьми,  що забезпечує взаємодію, інформаційний, афективно-оцінний обмін може відбуватися на вербальному та невербальному рівнях.

         Монологічне мовлення - це більш складний, довільний, організований вид мовлення, що потребує спеціального навчання (О. Леонтьєв, Л. Щерба).

       У дітей старшого дошкільного віку зв'язне мовлення досягає досить високого рівня. Під час спілкування вони можуть давати точну, коротку або розгорнуту (залежно від ситуації) відповідь, зрозумілу для навколишніх людей. Старші дошкільники здатні брати активну участь у бесіді, висловлювати доречні репліки, вчасно реагувати на чужі висловлювання, формулювати запитання. Характер діалогу дітей певною мірою залежить від змісту їхньої спільної діяльності (Г. Леушина, М. Лісіна).

         Отже, до компонентів мовленнєвої  готовності дітей до школи відносять:

• знання про навколишню дійсність;
• змістова сторона мовлення;
• рівень розвитку мовленнєвих навичок (достатній словник, правильна звуковимова, граматична правильність мовлення, діалогічне й монологічне мовлення);
• висока мовленнєва активність дітей;
• якість мовленнєвих відповідей;
• оволодіння елементарними оцінно-контрольними діями у сфері мовленнєвої діяльності.

1.3 Значення формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання в школі

     Найбільш значущим для дітей старшого дошкільного віку є перехід в новий соціальний статус: дошкільник стає школярем. Якість учбової діяльності залежатиме від того, наскільки була сформована мовленнєва готовність в дошкільному періоді.

15

       Формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до школи справляє великий вплив на весь подальший процес навчання дитини в школі. Наявність у старших дошкільників навіть незначних відхилень у мовленнєвому розвитку веде до серйозних проблем в засвоєні програм загальноосвітньої школи.

        Для формування мовленнєвої готовності  дітей потрібно усунути все,  що заважає вільному спілкуванню  з колективом. Дуже гостро постає  питання про значення фонетично  правильного мовлення під час  вступу до школи, коли дитині  потрібно відповідати і ставити запитання у присутності всього класу, читати вголос. Особливо необхідною стає правильна вимова звуків і слів при оволодінні грамотою. Старші дошкільники з несформованою звуковою стороною мовлення (вимова, фонемні процеси), як правило, замінюють і змішують фонеми, схожі за звучанням.