Екологічне виховання учнів допоміжних шкіл

    У розробленні змісту та форм ігрової  діяльності, сприятливої для формування емоційного сприйняття об’єктів природи, доцільно спиратися на дані екологічної  психології про вплив психологічних  релізерів. Тому, добираючи об’єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму й ставлення до об’єктів найближчого оточення.

    З метою збагачення естетичних вражень  дітей розроблено ігрові завдання, тренінги [20]. У додатках розкрито зміст деяких з цих завдань.

    Використовуючи  формуючі методи, слід пам’ятати: їх ефективність значною мірою визначає узгодженість дій педагогів та батьків. Тому до системи виховних впливів доцільно ввести різноманітної форми роботи з сім’єю відповідної спрямованості. Так, з батьками бажано провести цикл консультацій, під час яких акцентувати увагу на значенні виховання здатності до естетичного сприймання природи для духовного розвитку дитини. Батьків важливо ознайомити з доступними методами, прийомами збагачення естетичних вражень учнів про природу, виховання гуманного ставлення до неї.

    Робота  з батьками може проводитися у  формі семінарів-практикумів, під  час яких членів родини навчають процедури  проведення з дітьми ігор, завдань тощо.

    Ефективними формами роботи з сім’єю є організація  «Майстерні краси», у якій батьки разом  з учнями можуть виготовляти естетичні  предмети, що будуть представлені на конкурси. Тематика конкурсів має бути різноманітною  на кращу композицію з сухих квітів, на кращу спільну з батьками розповідь про домашніх тварин, на краще сімейне фото на фоні природи, на кращу домашню квітку тощо.

    Будь-яка  форма роботи з батьками має проходити  в атмосфері позитивно-емоційного настрою, з використанням приємного музичного супроводу. Поставлені виховні завдання можна з успіхом розв’язувати, періодично організовуючи спільні (учні, вчителі, батьки) виїзди до мальовничих куточків природи. У невимушених умовах неформального спілкування можна досягти значно більшого виховного ефекту [19].

    Зі  всього вище викладеного виходить, що виховання, засноване на розкритті конкретних екологічних зв'язків, допоможе учням засвоювати правила і норми поведінки в природі. Останні, у свою чергу, не будуть голослівними твердженнями, а будуть усвідомленими і осмисленими переконаннями кожного учня. 

    2.2 Аналіз отриманих  результатів 

    Вивчення, аналіз та узагальнення теоретичних  основ досліджуваної проблеми, дозволили  нам перевірити ефективність сучасної методики виховання бережливого ставлення до природи молодших школярів.

    Важливою  умовою екологічної освіти є побудова такої ефективної системи навчання, яка буде враховувати психолого-педагогічні  особливості учнів допоміжних шкіл, рівень їх розвитку, використання вправ і завдань, які забезпечуватимуть екологічну спрямованість.

    Проведений  аналіз наукової літератури вказує на те, що проблема екологічного виховання  не завжди була актуальною як для самої  колекційної педагогіки, так і психології. Лише в останні десятиліття виховання екологічної культури набуло достатньої уваги.

    Прагнення відшукати ефективних прийомів, шляхів виховання екологічної культури учнів допоміжних шкіл, потребує пильного ставлення до особистості школяра, враховувати в цьому процесі його вікові та індивідуальні особливості.

    Проте, проблема виховання екологічної  культури вимагає більшої обізнаності  серед вчителів допоміжної школи. Зокрема, викликають труднощі такі питання у роботі з дітьми даної категорії. А саме:

    1. Немає досить спеціальної педагогічної  літератури щодо роботи з дітьми.

    2. Бар’єр, які діти психологічно  ставлять і не хочуть співпрацювати  з вчителем.

    3. Небажання самих батьків співпрацювати  зі школою.

    Ґрунтуючись на результатах дослідження під  час опитування вчителів, можна попередньо окреслити такі основні заходи та тенденції у вихованні екологічної культури учнів допоміжних шкіл:

    1. Ґрунтовне вивчення проблеми.

    2. Широке ознайомлення вчителів  із станом проблеми.

    3. Педагогічно-психологічний всеобуч  батьків, специфіки роботи з  дітьми.

    4. Забезпечення єдності дій усього педагогічного колективу щодо вирішення проблеми екологічного виховання в сучасній школі.

    5. Узагальнення передового педагогічного  досвіду роботи з екологічного  навчання та виховання та впровадження  в практику.

    На  формувальному етапі дослідження нами була визначена система роботи щодо формування екологічної культури, запропоновані цікаві форми роботи, такі як ігри і завдання екологічного спрямування (див. додатки).

    Дидактичними  умовами формування екологічної  культури учнів допоміжних шкіл, які обґрунтовані в нашому науковому дослідженні є:

    а) забезпечення індивідуального та диференційованого  підходу до екологічного навчання та виховання, цілеспрямоване використання системи дидактичних вправ.

    б) самостійна і творча діяльність, її спрямування на формування пізнавального інтересу до навчання.

    Що  стосується розвитку пізнавальних інтересів  та творчої діяльності учнів, нами були апробовані різні види завдань і  вправ, які подані в додатках, саме творчого характеру.

    Кожне із завдань пропонувалось учням із врахуванням їх індивідуальних і психологічних особливостей:

    а) репродуктивні – відтворення  фактичних знань, орієнтування на досвід дітей;

    б) розвивальні – на розвиток психічних  процесів;

    в) творчі – розвиток вмінь та навичок  діяльності в нестандартних ситуаціях, розвиток самостійності учнів.

    Для успішного здійснення екологічного виховання учнів допоміжної школи необхідна відповідна підготовка майбутніх учителів. Від рівня підготовки вчителя значною мірою залежить і рівень сформованості екологічної культури учнів.

    Компонентно-структурний  аналіз поняття “екологічна культура” дав змогу виділити в його структурі такі компоненти: ціннісно-емоційний, змістовий та діяльнісний.

    Емоційно-ціннісний  компонент характеризують такі показники:

    – розуміння не тільки практичної, а  й пізнавальної, естетичної й гігієнічної  цінності природного середовища, ролі соціально-економічних факторів як у виникненні соціоекологічної кризи, так і в можливому її подоланні, необхідності докорінних змін у взаємодії людини і природи;

    – усвідомлення того, що людина – частина  природи, таких пріоритетних цінностей, як чисті повітря, вода, продукти харчування, незруйновані природні ландшафти;

    – вияв інтересу до розв’язання екологічних  проблем, громадянської позиції  щодо випадків порушення правил поведінки  в навколишньому середовищі, нетерпимості до безвідповідального ставлення до довкілля;

    – відмова від споживацької психології, усвідомлення необхідності участі кожного  педагога в екологічній освіті і  вихованні учнів допоміжних шкіл.

    У складному утворенні, яким є екологічна культура, важливу роль відіграє діяльнісний компонент, пов’язаний з оволодінням особистістю такими вміннями і навичками:

    – вивчення природи та її охорона;

    – передбачення наслідків впливу людини на природу;

    – співвіднесення власної поведінки  і діяльності у навколишньому  середовищі із мораллю і нормами права в суспільстві;

    – оцінки впливу господарської діяльності людини на довкілля.

    Становлення екологічної культури учня допоміжної школи – це один із складних процесів, оскільки основою екологічної підготовки учнів є розуміння ними законів розвитку та взаємодії природи і суспільства.

    Таким чином, процес формування екологічної  культури учнів допоміжних шкіл спрямований на розвиток і поглиблення системи наукових знань про взаємозв’язок і взаємодію суспільства та природи, розуміння багатогранної цінності природи для суспільства взагалі і кожної людини зокрема; вироблення активної природоохоронної позиції; розвиток потреби у спілкуванні з природою та її пізнанні, прагнення до активної практичної діяльності, удосконалення умінь з вивчення, оцінки, покращення стану навколишнього середовища. 
 
 
 
 
 

     Висновки

     1. У концепції спеціального навчання і виховання  дітей  з  порушеннями розумового розвитку, в дослідженнях  провідних   дефектологів,  корекційно-педагогічна робота  визначається  як  система спеціального навчання і виховання аномальних дітей. Метою  корекційної   роботи   є   виправлення   (дорозвивання) психічних і фізичних функцій аномальної дитини в процесі  загальної  її освіти, підготовка до життя і праці.

     Корекційно-виховна  робота  з глибоко   розумово відсталими  дітьми,  в кінцевому рахунку,   –   їх   соціальна   адаптація працевлаштування  і  подальше  пристосування  до  життя,  зокрема   в умовах,  коли  вони  не  вимкнені   з   навколишнього   соціального   середовища. Необхідно, використовуючи всі пізнавальні можливості дітей, розвивати у  них життєво   необхідні   навики,   щоб,   ставши   дорослими,   вони    могли самостійно  себе  обслуговувати,  виконувати  в  побуті   і   в   спеціальних виробничих цехах просту роботу, жити  по можливості  в  сім'ї  і  в трудовому колективі.

    2. Середовище  виступає  для  корекційно-педагогічного  процесу  не конкретними елементами, а навколишньою сферою, куди він  входить  як  складова внутрішня частина. Соціальне середовище позначається на всіх рівнях розгляду процесу, але різною мірою. Перш за все, воно обумовлює  суспільні цілі  спеціальної  освіти:  становлення  і   різносторонній   розвиток особи  учнів,  їх  соціально  –  трудову  реабілітацію,   компенсацію дефекту, засвоєння соціального досвіду людства в доступній формі.      

     3. В умовах побудови нової держави, переоцінки політичних, моральних цінностей, коли засоби масової інформації пропагують не кращі зразки західної культури, коли в умовах економічної кризи на молодь  звертається мало уваги, питанню екологічного виховання й освіти відсталих дітей є досить актуальним. Основна роль в цьому відводиться допоміжній школі.

    4. Екологічне виховання обов’язково базується на формуванні екологічної свідомості. Екологічно освічена особа, знаючи яку шкоду природі приносять ті або інші дії, формує своє відношення до аномальних дій і вирішує для себе питання про їх правомірність. Якщо людина екологічно свідома, то норми і правила екологічної поведінки матимуть під собою тверду підставу і стануть переконаннями цієї людини.

    Екологічного виховання в допоміжних школах повинно проводиться в системі, з використанням місцевого краєзнавчого матеріалу, з урахуванням спадкоємності, поступового ускладнення і поглиблення окремих елементів; треба активно залучати учнів допоміжних шкіл до посильних для них практичних справ по охороні місцевих природних ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Використана література 

1. Бровдій В.М. Екологія як наука // Охорона природи. – 1997. – К., 2000
2. Дерев’яненко В.О. Екологічне виховання учнів // Поч. школа. – 1989. – № 11. – С. 27-29.
3. Іванова О. Формування екологічної культури // Поч. школа. – 1998. – № 8. – С. 40-42.
4. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Поч. школа. – 1998. – №9. – С. 31-34.
5. Картель М., Голуб В., Біда О. Матеріал до вивчення природних зон України // Поч. школа. – 1998. – № 6. – С.32-40.
6. Маршицька В. Виховання ціннісного ставлення до природи // Початкова школа. – 2002. – № 2. – С. 26-34
7. Маценко. Ж. Основи дбайливого ставлення до природи у молодших школярів // Рідна школа. – 2004. – № 8. – С. 121-124
8. Основи екології та соціекології / за ред. М.М. Назарука. – Львів: За вільну Україну, 1997. – 184 с.
9. Бтажнокова  И.М.   Коррекционные  задачи  и   основные  направления   в  организации воспитательного процесса в детском доме (интернате) для детей с недостатками интеллекта.  // Дефектология. – 1995г. - №5 – с.30
10. Дефектология: Словарь-справочник. Под редакцией  Б.П.Пузанова  –  Москва, Новая школа, 1996г.
11. Екжанова Е.А. Системный подход  к  разработке  программы  коррекционно  – развивающего обучения детей с нарушением интеллекта. //  Дефектология.  – 1999г. - №6 – с.25.
12. Кожалиева Ч.Б. Особенности содержания  образования  у  младших  умственно отсталых учащихся школьного возраста. // Дефектология. – 1995г.  -  №1  – с.42.
13. Коррекционная роль  обучения  во  вспомогательной  школе.  Под  редакцией Г.М.Дульнева. – Москва, Педагогика,1971г.
14. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы  дефектологии  –  Москва,  Просвещение, 1990.
15. Мачихина  В.Ф.  Организационно  –  педагогические  аспекты  обучения  и воспитания умственно отсталых детей  –  сирот  и  детей,  оставшихся  без попечения родителей. // Дефектология. – 1992г. №4 – с.19
16. Плахова Н.С. Школа – предприятие: новые подходы к  коррекционной  работе с умственно отсталыми школьниками. // Дефектология. – 1995г. - №5 – с.39.
17. Психологические вопросы коррекционной работы во  вспомогательной  школе. Под редакцией Ж.И.Шиф -  Москва, Педагогика, 1972г.
18. Рубинштейн С.Я.  Психология  умственно  отсталого  школьника  –  Москва, Просвещение, 1979г.
19. Тупаногов  Б.К.  Коррекционно  –  педагогическая   работа   в   системе образования детей с нарушениями умственного и  физического  развития.  // Дефектология – 1994г. - №4 – с.9.
20. Шевченко С.Г. Коррекционно  –  развивающее  обучение:  Организационно  – педагогические аспекты. – Москва, Гуманитарный издательский центр Владос, 1999г., с.64-70, с.75-87.