Екологічне виховання учнів допоміжних шкіл

         Головною метою загальноосвітньої допоміжної школи є становлення та розвиток життєвих компетентностей вихованців, створення необхідних умов для розвитку та стимулювання їх навчально-пізнавальної, практичної та комунікативної діяльності, необхідної для формування, застосування та здобуття досвіду їх успішної подальшої адаптації у соціумі, реалізації життєвих навичок. Щоб правильно організувати таку роботу, педагоги повинні підвищувати свій професійний рівень, вдосконалюватись саме у цих напрямках. Вибір відповідних питань по самоосвіті, проблемних тем для дослідження, заслуховування на засіданнях методичних об’єднань буде сприяти удосконаленню педагогічної майстерності вихователів, зростанню їх творчої активності [12].

        Проте на шляху реалізації цих важливих завдань є ряд проблем:

        1. Знання основ  екології мають поєднуватися з безпосередньою навчальною діяльністю учнів: участь у соціальних проектах, волонтерська діяльність і т. ін.

        2. Допоміжна школа має можливість сьогодні охопити широке коло громадян різними формами освіти: залучення батьків до форм громадянської активності, поєднання зусиль у цій сфері Школи та позашкільних установ (соціально-педагогічних центрів та служб).

        3. Педагоги, незалежно  від фаху та видів діяльності, мають володіти елементарними знаннями з питань екології, екологічного законодавства, соціальної екології та бути не лише носіями екологічних цінностей, а й зразком дій [14]. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Організація дослідження  особливостей екологічного

виховання учнів 

    2.1 Методи дослідження 

    Щоб виховна робота досягла своєї  мети, необхідно використовувати  найрізноманітніші форми й методи.

    Як  відомо, виховання в широкому сенсі  слова – це процес і результат  розвитку особи під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання - це процес взаємодії вчителя та учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

    На  будь якому уроці вирішуються три задачі: освітня, виховна і розвиваюча. В нашому випадку ми обрали уроки природознавства, цей урок дає більші можливості для екологічного виховання у розумово відсталих учнів нового відношення до природи, заснованого на гуманізмі.

    Щоб екологічне виховання не було безпідставним, обов'язково потрібне формування екологічної свідомості. Екологічно освічена особа, знаючи яку шкоду природі приносять ті або інші дії, формує своє відношення до цих дій і вирішує для себе питання про їх правомірність. Якщо людина екологічно утворена, то норми і правила екологічної поведінки матимуть під собою тверду підставу і стануть переконаннями цієї людини.

    Розглянемо  які екологічні зв'язки встановлюються на уроках природознавства.

    Тут, на доступному учням рівні, розглядаються зв'язки між неживою і живою природою, між різними компонентами живої природи (рослинами, тваринами), між природою і людиною. Через пізнання даних зв'язків і відносин учні вивчають навколишній світ і в цьому їм також допомагають екологічні зв'язки. Їх вивчення дозволяє школярам придбати основи діалектико-матеріалістичного світогляду, сприяє розвитку логічного мислення, пам'яті, уяви, мови.

    Постійна  увага вчителя до розкриття екологічних  зв'язків значно підвищує інтерес  учнів до предмету. При описовому  ж вивченні курсу інтерес у учнів поступово знижується, це відбувається неминуче, навіть в тому випадку, якщо вчитель привертає цікаві факти, загадки, прислів'я і т.д., оскільки теоретичний рівень матеріалу залишається, по суті, незмінним. Якщо ж при вивченні природознавства розкриваються різноманітні і достатньо складні зв'язки, що існують в природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні завдання, поставлені перед учнем, ускладнюються і це сприяє розвитку інтересу.

    Вивчення  екологічних зв'язків, сприяє підвищенню екологічної культури учнів допоміжної школи, вихованню відповідального відношення до природи.

    Без знання екологічних зв'язків важко  уявити можливі наслідки втручання  людини в природні процеси. Без цього  неможливе повноцінне екологічне виховання учнів.

    В курсі природознавства можна  виділити три рівні вивчення природи.

    Перший  рівень: об'єкти природи розглядаються  в їх окремості, без акцентування уваги на зв'язки між ними. Це важливий рівень, без якого вивчення подальших рівнів буде ускладнене, але ним не можна обмежуватися.

    Другий  рівень: об'єкти природи розглядаються  в їх взаємному зв'язку. Наприклад, вивчається, чим харчуються різні  тварини, будуються ланцюги живлення.

    Третій  рівень: розглядаються вже не просто предмети природи, а процеси. На попередніх рівнях вивчалися предмети, а на цьому зміни, які з ними відбуваються. Які природні зміни нас цікавлять в природі перш за все?

    По-перше: сезонні - в їх основі лежить дія  природних чинників; по-друге: зміни, викликані діяльністю людини. Ці процеси виникають в природі завдяки чинникам, які передаються по ланцюжку існуючих зв'язків. Третій рівень вивчення природи допомагає таким, що вчиться на основі екологічних знань пояснити явища природи, а в деяких випадках і передбачити їх.

    Для повноцінного екологічного виховання необхідне вивчення природи на всіх трьох рівнях.

    Розглянемо  деякі зв'язки, що вивчаються на уроках природознавства.

    Зв'язки між неживою і живою природою полягають в тому, що повітря, вода, тепло, світло, мінеральні солі є умовами, необхідними для життя живих організмів, зміна в діях цих чинників певним чином впливає на організми. Зв'язок цей виражається і в пристосованості живих істот до місця існування. Наприклад, відомо, як яскраво виявляються здібності живих організмів до життя у воді. У організмів, що мешкають в наземно-повітряному середовищі, виявляється дуже цікава форма зв'язку з неживою природою: рух повітря - вітер служить засобом розповсюдження плодів і насіння цілого ряду рослин, а самі ці плоди і насіння мають добре помітні пристосовні ознаки.

    Між неживою і живою природою існують зв'язки і зворотного характеру, коли живі організми впливають на оточуюче їх неживе середовище. Наприклад, змінюють склад повітря. У лісі, завдяки рослинам, в ґрунті більше вологи, чим на лугу, в лісі інша температура, інша вологість повітря.

    Грунт утворений взаємозв'язком неживої  і живої природи з живими організмами. Він займає якби проміжне положення між неживою і живою природою, служить сполучною ланкою між ними. Багато корисних копалини, які відносяться до неживої природи (вапняк, торф, кам'яне вугілля та інші) утворилися із залишків живих організмів. Екологічні зв'язки усередині живої природи теж дуже різноманітні. Зв'язки між різними рослинами найпомітніше виявляються в непрямому впливі одних рослин на інші.

    Наприклад, дерева, змінюючи освітленість, вологість, температуру повітря під запоною  лісу, створюють певні умови, сприятливі для одних рослин нижніх ярусів і  несприятливі для інших. Так звані  бур'яни в полі або городі, поглинають значну частину вологи, поживних речовин з ґрунту, затінюючи культурні рослини, впливаючи на їх зростання і розвиток, пригноблюючи їх.

    Цікаві  зв'язки між рослинами і тваринами. З одного боку, рослини служать тваринам їжею (харчовий зв'язок); створюють місце їх існування (насищають повітря киснем); дають їм притулок; служать матеріалом для побудови житла (наприклад, пташине кубло). З іншого боку, тварини теж впливають на рослини. Наприклад, поширюють їх плоди і насіння, у зв'язку з чим у деяких плодів є спеціальні пристосування (насіння лопуха).

    Між тваринами різних видів особливо добре простежуються харчові  зв'язки. Це відображено в поняттях "комахоїдні тварини", "хижі тварини". Цікаві зв'язки між тваринами одного вигляду, наприклад, розподіл території кубла або мисливської території, турбота дорослих тварин про потомство.

    Існують своєрідні зв'язки між грибами, рослинами  і тваринами. Гриби, що ростуть в  лісі, своєю підземною частиною грибницею  зростаються з корінням дерев, чагарників, деяких трав. Завдяки цьому гриби  отримують від рослин органічні живильні речовини, рослини від грибів - воду, з розчинними в ній мінеральними солями. Деякі тварини харчуються грибами і лікуються ними [5].

    Перераховані  види зв'язків між неживою і  живою природою, між компонентами живої природи виявляються в лісі, на лугу, у водоймищі, завдяки чому останні стають не просто набором різних рослин і тварин, а природним співтовариством.

    Дуже  велике значення має розкриття зв'язків  між людиною і природою. Причому, людина розглядається як частина природи, вона існує усередині природи і невід’ємна від неї.

    Зв'язок між людиною і природою виявляється, перш за все, в тій багатообразній ролі, яку природа грає в матеріальному  і духовному житті людей. Разом  з тим вони виявляються і в  зворотній дії людини на природу, які у свою чергу можуть бути позитивними (охорона природи) і негативними (забруднення повітря, води, знищення рослин, тварин і інше). Дія людини на природу може бути прямою - збір дикорослих рослин на букети, винищування тварин на полюванні; і непрямою - порушення ареалу живих організмів, тобто порушення того стану неживої або живої природи, який для даних організмів необхідний: забруднення води в річці приводить до загибелі риби, вирубка старих дуплистих дерев веде до зменшення чисельності птахів, що живуть в дуплах і так далі.

    Не  існує однозначних рецептів з  приводу того, які екологічні зв'язки, на якому уроці і як саме розглядати. Це може вирішити тільки вчитель, що працює в конкретному класі в умовах конкретного природного оточення. Важливо  врахувати необхідність диференційованого підходу до учнів, підбору для них завдань різному ступеню складності.

    Матеріал  про екологічні зв'язки повинен бути обов'язковим елементом змісту як уроку вивчення нового матеріалу, так і узагальнюючого уроку.

    Отримуючи певну систему знань на уроках природознавства учні також можуть засвоїти норми і правила екологічної поведінки в природі, оскільки через екологічну освіту виховується відповідальне відношення до природи.

    Але норми і правила поведінки  будуть погано засвоєні, якщо не враховуватимуться умови екологічного виховання.

    Перша найважливіша умова - екологічне виховання  учнів повинно проводиться в  системі, з використанням місцевого  краєзнавчого матеріалу, з урахуванням  спадкоємності, поступового ускладнення  і поглиблення окремих елементів.

    Друга неодмінна умова - треба активно  залучати учнів допоміжних шкіл до посильних для них практичних справ по охороні місцевих природних ресурсів. Таких заходів дуже багато: це внутрішнє і зовнішнє озеленення школи, скверу, догляд за квітниками, шефство над лісовими ділянками там, де ліс знаходиться близько від школи, збір плодів і насіння лугових і деревинно-чагарникових рослин, прибирання вітролому, охорона і підгодівля птахів, шефство над пам'ятниками природи в ході вивчення рідного краю і тому подібне [16].

    Екологічне  виховання в допоміжних школах може здійснюватися в позаурочний час. Буденну прогулянку можна перетворити на захоплюючу гру-змагання: «Хто більше помітить красивого в природі» або «Хто більше помітить живих об’єктів». Під час перебування на свіжому повітрі у сквері, парку варто запропонувати ігрові завдання, які стимулюють обмін знаннями, враженнями, думками, оцінками, судженнями: «На що схожі хмари?», «Який танок у сніжинок?», «Як співає капіж?», «Знайди відмінності» (на матеріалі порівняння форми, кольору квіток, листя тощо) [17].

    Зарекомендували себе як ефективні такі форми художньо-трудової діяльності, як виготовлення та прикрашення  годівничок або будиночків для птахів. Проте дуже важливо, щоб змайстровані учнями предмети не залишалися у класній шафі, а були урочисто пристосовані за призначенням. Доцільно періодично спостерігати за пташиними домівками – чи оселилися там мешканці. Бажано нагадувати учням, що корм до годівничок слід класти щодня[11].

    У становленні емоційно-ціннісного, відповідального ставлення учня допоміжної школи до природи важливу роль відіграє гра. Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.