Екологічне виховання учнів допоміжних шкіл

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної

літератури  з проблеми екологічного виховання учнів

допоміжної  школи………………………………………………………...5

     1.1 Особливості екологічного виховання учнів

       в загальноосвітніх школах………………………………………….5

     1.2 Особливості екологічного виховання учнів

     в допоміжних школах……………………………………………....13

Розділ 2. Організація дослідження особливостей екологічного

                 виховання учнів……………………………………………...17

     2.1 Методи дослідження…………………………………………...17

     2.2 Аналіз отриманих результатів…………………………………24

Висновки………………………………………………………………….28

Література………………………………………………………………..30

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Великі  і відповідальні завдання стоять сьогодні перед національною школою України: виховання гармонійно розвиненої, високо освіченої, соціально активної, національно свідомої, морально  здорової людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, готової до трудової діяльності, відповідальності за свої дії, здатної до саморозвитку і самовдосконалення.

         У допоміжних школах здійснюються практичні заходи щодо реалізації цих завдань та практичного досягнення стратегічної мети національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формування у молоді рис громадян України, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури. Педагоги шкільних закладів працюють над тим, щоб їх вихованці стали повноправними членами суспільства. Проте більшість випускників виходять із школи з несформованими життєвими компетентностями, але з розвинутим «почуттям утриманця», вони не готові брати на себе відповідальність, відчувають відсутність досвіду сімейного життя, розуміння сім’ї, «невпевнені в собі», у них послаблена орієнтованість на майбутнє, принижуюче ставлення до себе, несформоване ставлення до дорослих, однолітків та предметного світу.

         Причиною такого явища є відчуження  вихованців допоміжних шкільних  закладів від реальних життєвих  проблем, обмеження простору спілкування,  яке приводить до формування  специфічних якостей особистості,  що ускладнюють адаптацію дітей до дорослого життя у відкритому соціумі.

     Разом з тим, незважаючи на вищевказані  проблеми загальноосвітня допоміжна  школа – це єдиний та найважливіший  осередок становлення та розвитку життєвих компетентностей для деякої частини  дітей, місце розкриття, розвитку та реалізації їх життєвого потенціалу.

         У допоміжних-школах проводиться  педагогічна робота з пріоритетних  напрямків: виховання загальнолюдської  моралі, громадянської і соціальної  відповідальності, розвиток національно-правової свідомості, вироблення свідомого ставлення до праці, формування основ естетичної культури, екологічне виховання, розвиток потреби в здоровому способі життя.

     Поряд з цим аналіз стану навчально-виховної роботи у допоміжних-школах свідчить про те, що у плануванні, організації, проведенні виховної роботи є недоліки: не всі вихователі добре знають та усвідомлюють мету та завдання виховання в національній школі, пріоритетні напрями його розвитку, недостатньо, часто мало ефективно, проводять роботу по правовому вихованню, формуванні екологічної культури та свідомості.

     Предмет – екологічне виховання учнів допоміжних шкіл.

     Об’єктом роботи є процес виховання в учнів допоміжних шкіл бережливого ставлення до природи (екології).

     Метою роботи є дослідження та узагальнення досвіду виховання в учнів допоміжної школи бережливого ставлення до природи.

     Завдання, які ми поставили для досягнення мети:

• проаналізувати педагогічний досвід з даної проблеми;
• дослідити ефективність сучасної методики;
• запропонувати свої шляхи розв’язання проблеми.

 
 
 

     Розділ 1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної

     літератури  з проблеми екологічного виховання учнів

     допоміжної  школи 

     1.1 Особливості екологічного  виховання учнів

     в загальноосвітніх школах 

     У психологічній і педагогічній літературі обґрунтовані загальні положення щодо процесу сприймання й засвоєння учнями знань, виховання дітей певного віку, а саме в дослідженнях  провідних   (Васильченко І.С., Дерев’яненко В.О, Іванова О.М., Кондратюк О.   і   ін.)

       Відомо, що на різних етапах свого життя школярів по різному усвідомлюють і сприймають навколишнє. Тому для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті й вихованні важливо брати до уваги як вікові, так і індивідуальні особливості , риси характеру, ставлення до навчання, його мотивацію, потреби й здібності кожного школяра.

     Екологічне  виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на засвоєння  людиною наукових основ природокористування, формування відповідних переконань і практичних навичок, вироблення певних ціннісних орієнтацій, активної життєвої позиції в галузі охорони природи [6].

     Із  викладеного вище випливає, що екологічна освіта й виховання покликані  забезпечити підростаюче покоління  науковими знаннями про взаємозв’язок  природи і суспільства, допомогти  зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема.

     Ціль  екологічного виховання – формування відповідального відношення до навколишнього  середовища, що будується на базі екологічної  свідомості. Це припускає дотримання моральних і правових принципів природокористування, активну діяльність по вивченню й охороні природи своєї місцевості [4].

     Ціль  екологічного виховання досягається  в міру вирішення в єдності  наступних задач:

     освітніх  – формування системи знань про  екологічні проблеми сучасності і шляхи їхнього дозволу;

     виховних  – формування мотивів, потреб і звичок екологічно доцільного поводження і  діяльності, здорового способу життя;

     розвивальних  – розвиток системи інтелектуальних  і практичних умінь по вивченню, оцінці стану і поліпшенню навколишнього середовища своєї місцевості; розвиток прагнення до активної діяльності по охороні навколишнього середовища: інтелектуального (здатності до аналізу екологічних ситуацій), емоційного (відношення до природи як до універсальної цінності), морального (волі і наполегливості, відповідальності)[6].

     Для успішного формування екологічної  культури учнів велике значення має  робота, що проводиться в цьому  напрямі в молодших класах. Адже тут виховуються основні риси характеру особи і спілкування  з природою відіграє першорядну роль. Дитячі враження закарбовуються в пам’яті назавжди. Прищеплення любові до природи, високоморального ставлення до її багатств – це проблема не лише естетичного та етичного збагачення особи, а й формування патріотизму.

     Успішне здійснення екологічної освіти і виховання учнів великою мірою залежить від дотримання ряду педагогічних умов. Так, одні науковці вважають, що головною умовою ефективного вироблення екологічної культури є вміле поєднання навчального матеріалу відповідного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі. Інші наголошують на необхідності систематичного підходу до екологічного навчання та виховання, які передбачають поєднання знань – переконань – готовності до діяльності – безпосередньої діяльності у природі [4].

     Екологічне  виховання - складова частина етичного виховання. Тому під екологічним  вихованням розуміється єдність  екологічної свідомості і поведінки, гармонійної з природою. На формування екологічної свідомості впливають  екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення формуються у молодших школярів в першу чергу на уроках природознавства. Знання, переведені в переконання, формують екологічну свідомість.

     Екологічна  поведінка складається з окремих  вчинків (сукупність станів, конкретних дій, умінь і навиків) і відношення людини до вчинків, на які впливають цілі і мотиви особистості (мотиви в своєму розвитку проходять наступні етапи: виникнення, насичення змістом, задоволення) [3].

     За  змістом екологічне виховання має  дві сторони: перша - екологічна свідомість, друга - екологічна поведінка.  Екологічна поведінка формується з роками і не стільки на уроці, скільки в позакласній і позашкільній діяльності.

     Таким чином, визначаючи зміст екологічного виховання, виділяють, по-перше: особливості  цього процесу:

       1) ступінчастий характер:

        а) формування екологічних уявлень  ;

        б) розвиток екологічної свідомості  і відчуттів;

        в) формування переконань в  необхідності екологічної діяльності;

        г) вироблення навиків і звичок  поведінки в природі;

        д) подолання в характері учнів споживчого

            відношення до природи; 

     2) тривалість;

     3) складність;

     4) активність;

     по-друге: величезне значення психологічного аспекту, який включає:

     1) розвиток екологічної свідомості;

     2) формування відповідних (природо  доцільних) потреб, мотивів і         цінностей особистості;

     3) вироблення етичних, естетичних  відчуттів, навиків і  звичок;

     4) виховання стійкої волі;

     5) формування значущих цілей екологічної  діяльності.

     Тому  формування екологічної свідомості і поведінки в єдності необхідно починати з молодшого шкільного віку [2].

     Визначення  педагогічних умов екологічного навчання і виховання було зроблено на основі теоретичних даних з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного  досвіду (при цьому враховувались  всі форми і види діяльності школярів, здійснювалося ретельне вивчення можливостей творів дитячої літератури з даної проблеми.

     Найважливішими  з цих умов є, зокрема, такі [4]:

     - врахування вікових, індивідуально-психологічних  особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей у процесі екологічної освіти та виховання;

     - вибір оптимальних форм, методів  і прийомів екологічного навчання  й виховання засобами дитячої  пізнавальної книги;

     - організація безпосередньої діяльності  учнів по охороні та поліпшенню  природного середовища своєї місцевості під час навчання і суспільно-корисної праці;

     - забезпечення комплексного підходу  до вивчення природи з використанням  між предметних зв’язків;

     - забезпечення вчителем впливу  на вихованців власним прикладом  бережливого, дбайливого ставлення до навколишнього середовища.

     Важливою  умовою успішного формування екологічної  культури є практична діяльність. Бо саме в ній виявляються і  закріплюються ті позитивні якості особи, які визначають потяг до життя  в гармонії з природою. Спільно  з дорослими, діти беруть активну участь у благоустрої населених пунктів, майданчиків, парків, скверів і вулиць. Тобто, вони творять красу. А це має велике значення для вироблення в учнів екологічної культури.