Сучасної української організаційної культури

а) як у масштабах однієї фірми, так і у масштабах всього суспільства менеджмент обов’язково враховує соціально-культурні передумови та національні особливості народу;

б) сучасний менеджмент все інтенсивніше набуває гуманітарного змісту, переходячи від стадії технократизму (з основною вимогою – кількість, масовість) до соціально-культурних новацій, що забезпечуються персонал-орієнтованими технологіями, врахуванням інтересів окремих індивідів та суспільства в цілому, перенесенню акцентів із спонукання на взаєморозуміння, зі стимулювання на мотивацію;

в) все більш очевидною є обставина підвищення вимог до управлінської компетентності працівника, його професіоналізму, здатності залучати у сферу своїх інтересів технологічні та інформаційні новації тощо;

г) сучасний менеджмент постає скоріше як своєрідна культура зі своїми цінностями і традиціями. Цілі фірми набувають вторинності щодо цієї системи цінностей, за шкалою яких конкретні цілі і визначаються [11; c. 42-43].

Названі тенденції вказують на підвищення ролі людського фактору  у діяльності організацій, що дає підстави для висновку про необхідність формування в кожній із них певної організаційної культури, яка б поєднувала її працівників і обумовлювала бажаний тип виробничих відносин.

У мінливому зовнішньому  середовищі організація повинна  бути максимально гнучкою, а це можливо не лише за рахунок ініційованих керівництвом реструктуризації, зміни технології та кваліфікації працівників, але і за рахунок набутих цінностей, корпоративного духу, організаційної поведінки. Образно кажучи, організаційна культура виступає ніби «душею» організації, завдяки якій встановлюються невидимі важелі, що спрямовують дії її членів у потрібному напрямку. Організаційна культура – це могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї. її феномен досліджувався багатьма науковцями. Більшість із них сходиться на тому, що організаційна культура є «складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово приймаються і поділяються усіма членами колективу» [1; c. 421]. В межах теорії менеджменту організаційна культура розглядається як «потужний стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі підрозділи організації і окремих осіб на спільні цілі; мобілізовувати ініціативу співробітників, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації, поведінку» [24; c. 736]. Організаційна культура визначає межі, в яких можливе виважене прийняття рішень на будь-якому ієрархічному рівні, можливості використання ресурсів організації в цілому, відповідальність, напрямки розвитку, регламентує управлінську діяльність, сприяє ідентифікації членів з організацією.

Крім формування цих  загальних поглядів, культура організації  забезпечує гармонізацію колективних  та індивідуальних інтересів працівників. У рамках організаційної культури кожен  працівник підприємства усвідомлює свою роль у загальній системі виробничих стосунків і те, що від нього очікують як від виконавця певної роботи. У свою чергу, кожен знає, що він отримає від підприємства, якщо належним чином виконуватиме свої обов’язки. Нарешті, кожен відчуває, що коли він порушить «писані» або «неписані» норми підприємства, то буде покараний, причому не обов’язково керівництвом, але і колегами по роботі. Таким чином, організаційна культура – це свого роду закрита мораль, яка покликана зміцнювати згуртованість членів даної соціальної групи, спрямовувати їх діяльність у потрібному напрямку, який забезпечує успішну діяльність і розвиток організації. Організаційна культура є логічним завершенням роботи менеджерів підприємства з іншими компонентами внутрішнього середовища, свого роду «відображенням» їхніх змін і удосконалення.

Вважається, що організаційна  культура складається із таких елементів:

• філософія, яка задає сенс існування організації і її ставлення до співробітників і клієнтів;
• домінуючі цінності, на яких базується організація і які стосуються мети її існування або ж до засобів досягнення цієї мети;
• норми, що приймаються членами організації і визначають принципи стосунків у ній;
• правила, за якими ведеться «гра» в організації;
• психол<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b