Звіт з викладацької практики

• розробка загально-органїзаційних положень (статут, установчі документи);
• розробка функціональних положень (організаційна структура, положення про структурні підрозділи);

посадове регламентування (штатний розпис і посадові інструкції. 
Нормування – спосіб організаційного впливу, який полягає у визначенні норм і нормативів, регламентуючих діяльність корпорації, виробничих процесів та окремих виконавців. В практиці управління використовують норми часу, виходу, стандарти, норми виробітку, нормативи чисельності, норми обслуговування, керованості тощо. Нормування дозволяє уникнути невиробничих втрат і побудувати оптимальну систему витрат в організації.

Комплексне використання нормативів має велике значення для  планування діяльності організації, при обґрунтуванні управлінських рішень. Обгрунтованість норм та нормативів підвищує реальність завдань та сприяє встановленню реальних термінів досягнення цілі.

Інструктування - це найбільш м'який спосіб організаційного впливу, який полягає у доведенні до виконавців умов роботи. Інструктування завжди відбувається у формі методичної та інформаційної допомоги, спрямованої на виконання певних видів робіт. При цьому виконавець може обирати найбільш прийнятні для себе засоби досягнення поставленої мети.

Економічні  методи управління - це методи цілеспрямованого впливу на об'єкт управління, які побудовані на забезпеченні економічних інтересів організації або окремої людини.

Економічні методи спрямовані на виконання управлінського рішення через систему умов, що робить його економічно вигідним для корпорації в цілому та кожного працівника.

Економічні методи працюють через розробку економічних стимулів, які спрямовані на виробничі колективи  та окремих виконавців шляхом визначення системи економічних показників, націлених на активізацію діяльності і підвищення зацікавленості в якісній  роботі, економії ресурсів, впровадженні інновацій, підвищенні ефективності функціонування як окремих виконавців, так і системи в цілому.

Максимальний ефект дії  економічних методів можливий лише у тому випадку, коли чітко визначається особиста або організаційна вигода у разі досягнення конкретної організаційної цілі або виконання конкретного завдання. Тут зацікавленість кожного поставлена у залежність до досягнення загальних показників ефективності діяльності організації.

Обрання певного методу управління залежить від багатьох факторів, таких  як: характеристика об'єкта та суб'єкта управління, ситуація, ресурси організації. Кожний метод управління має як позитивний, так і негативний вплив на об'єкт управління. Головна мета при визначенні та застосуванні обраного методу - зменшення негативних наслідків управлінського впливу.

Застосування будь-якого  методу управління корпоративною власністю призводить до зміни її формальних характеристик. Тому однією із основних проблем керівників, що здійснюють такий вплив є передбачення результатів управлінської дії. При цьому методи управління можуть бути розподілені за рівнями застосування суб 'єктами управління:

• державний;
• галузевий;
• муніципальний;
• корпоративний;
• на рівні окремого підприємства.

За об 'єктом управління можуть бути методи управлінської діяльності, що спрямовані на: персонал, фінанси, інновації, маркетинг, товарно-матеріальні запаси, інвестиції, виробництво, власність. В цьому разі при визначенні методів управління керуються спеціальними знаннями.

Отже, методи управління корпоративною власністю - це способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції управління і забезпечується реалізація цілей і задач діяльності корпорації, спрямованих на ефективне використання корпоративної власності в межах повноважень і компетенції менеджера, який їх використовує.

4. Система показників управління корпоративною власністю

Для повного врахування всіх особливостей та специфіки визначення корпоративної власності використовують систему показників, яка включає показники складу, показники ефективності та показники володіння.

До показників складу належать: кількість об'єктів корпоративної власності за класифікаційними ознаками; загальна вартість об'єктів корпоративної власності; динаміка вартості корпоративної власності.

до показників володіння належать показники кількості та якості влас-инкін; ступінь контроль корпорації над власністю.

До показників ефективності використання корпоративної власності належать: відповідність призначення та використання об'єктів власності; економічний ефект від використання власності; корисність власності; використання власності у різних бізнес-напрямах.

О.В. Бандурін пропонує для здійснення оцінки ефективності управління корпоративною власністю використовувати дві концепції: концепцію управління фінансовими потоками, що базується на зростанні прибутку від управління;  концепцію портфеля власності, що заснована на сукупному зростанні вартості корпоративності власності, яка входить у цей портфель.

Концепція управління фінансовими потоками заснована на визначенні прибутку корпорації при управлінні корпоративною власністю.

П = Д_кв-З_кв, (4.2)

де П- прибуток;

Д_кв  – дохід від управління корпоративною власністю;

З_ке - затрати на управління корпоративною власністю.

Доходи  від управління корпоративною власністю складаються з:

• доходів від продажі корпоративної власності;
• доходів від управління корпоративною власністю;
• доходів від управління погашенням зобов'язань тощо.

 Витрати на управління корпоративною власністю можна поділити на змінні та постійні. Постійні витрати на управління корпоративною власністю - це ті витрати, які не залежать від сукупної вартості корпоративної власності:

• витрати на утримання управлінського апарату;
• витрати на утримання підприємств.

Змінні  витрати на управління корпоративною  власністю – це ті витрати, які знаходяться в залежності від сукупної вартості корпоративної власності:

- витрати на пошук інвесторів, проведення тендерів;

• поточні операційні витрати для здійснення основної статутної діяльності дочірніх підприємств;
• поточні операційні витрати підприємств, в яких корпорації належить частка майна.

Витратний показник ефективності управління корпоративною власністю може бути представлений формулою:

,     (4.3)

де Д  - доходи на управління корпоративною власністю;

З_т - затрати на управління корпоративною власністю;

К- коефіцієнт, що враховує оподаткування об'єктів корпоративної власності.

Ресурсний показник ефективності управління корпоративною власністю можна визначити за формулою:

     (4.4)

де В_кв - сукупна вартість об'єктів корпоративної власності.

Таким чином підвищення ефективності управління корпоративної власності  може бути досягнуто через оптимізацію  показників Е_в та Е_р.

Концепція портфелю власності заснована на розгляді інтеграційної сукупності елементів корпоративної власності як портфелю власності (сукупності портфелів власності). Головною ідеєю цієї концепції є підвищення сукупної вартості портфелю власності, яка складається із суми ринкових вартостей її елементів. Поточна ринкова ефективність портфелю власності визначається за формулою:

,     (4.5)

де В_ктп - вартість корпоративної власності, поточна портфельна вартість;

 В_кт- вартість корпоративної власності, початкова портфельна вартість.

Головною умовою підвищення ефективності управління корпоративною власністю є максимізація показника Е_пп.

На практиці використовується інтегральний показник ефективності управління корпоративною власністю:

Е_кв=_аі*Е_в(Е_р) + а₂Е_пп. (4.6)

При цьому замість зваженої суми критеріїв можна використовувати  їх добуток

Частина 2 науково  дослідна практика на базі сільгосп інституту «Полісся»

Інститут є державною  бюджетною установою і підпорядкований Українській академії аграрних наук. Даний Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН – єдина в Україні наукова установа, яка визначає основи державної і науково-технічної політики, координує, організовує і проводить наукові дослідження в галузі сільськогосподарської мікробіології; сприяє впровадженню їхніх результатів у виробництво; координує наукові дослідження багатьох наукових установ нашої країни.

Інститут сільськогосподарської  мікробіології та агропромислового виробництва НААН є лідером у  вивченні механізмів біологічної трансформації  азоту і фосфору, пошуку шляхів активізації  цих процесів, у розробці і впровадженні мікробіологічних засобів підвищення родючості ґрунтів за використання азотфіксувальних і фосфатмобілізувальних бактеріальних препаратів, а також технологій їхнього виробництва і застосування.

Виконуючим обовязки директора Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, кандидат економічних наук є Буняк Наталія Миколаївна

В Інституті розробляються  біотехнологічні методи оздоровлення сільськогосподарських рослин від  вірусних хвороб і створення сучасних тест-систем діагностики вірусів; біологічні препарати для захисту рослин від хвороб і шкідників.

Ученими Інституту здійснюються дослідження з проблеми імунології в області ветеринарної вірусології  і мікробіології; ведеться розробка і впровадження нових мікробіологічних методів і препаратів для діагностики, лікування і профілактики туберкульозу великої рогатої худоби. Проводяться дослідження ентеровірусів свиней; розробляються методи і способи діагностики і специфічної профілактики енцефаломієліту, пневмонії, гастроентериту і пневмоентериту свиней.

При Інституті діє Колекція корисних ґрунтових мікроорганізмів для підвищення врожайності сільськогосподарських культур, яка одержала статус Національного надбання (розпорядження Кабінету Міністрів України № 472 - р від 19.08.2002 р.). Функціонує колекція вірусів картоплі, колекція сортів картоплі, оздоровленої біотехнологічними методами, колекція штамів ентеровірусів свиней, колекція штамів мікобактерій туберкульозу різних видів.

Інститут має Південну дослідну станцію (п. Гвардійський, АР Крим), яка здійснює мікробіологічні дослідження в ґрунтово-кліматичних умовах півдня України.

В Інституті разом з Південною дослідною станцією працює 5 докторів наук і 26 кандидатів наук. Інститут є центром з підготовки кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру за спеціальністю «мікробіологія». Функціонує спеціалізована рада із захисту кандидатських дисертацій.

Науковцями Інституту створено більше 10 мікробних препаратів для підвищення врожайності сільськогосподарських культур, діагностичні сироватки до патогенних вірусів, набори діагностікумов хвороб свиней і вакцина проти хвороби Тешена свиней, пробіотичні препарати для тваринництва. Наукові розробки Інституту впроваджено в багатьох агроформуваннях України і за її межами. Новизна наукових досягнень підтверджена патентами на винаходи.

Найбільш важливі розробки експонуються на міжнародних, національних і регіональних виставках, а також бізнесфорумах. За активну роботу Інститут, а також його співробітники неодноразово нагороджувалися дипломами і грамотами Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук і Чернігівської обласної державної адміністрації. У 2008 р. Інститут нагороджений Золотою медаллю за кращу продукцію, технологію, наукову розробку, послугу в номінації: «За інноваційні розробки в галузі аграрної науки» на Ювілейній ХХ Міжнародній виставці-ярмарку «Агро-2008».

Інститут має такі підрозділи:

Відділ грунтової мікробіології: Лабораторія біологічної трансформації азоту і фосфору Лабораторія біологічного азоту Лабораторія фізіології росту мікроорганізмів Лабораторія екологічного землеробства Відділ біологічного захисту рослин і тварин: Лабораторія вірусології Лабораторія пробіотиків Лабораторія мікробіометоду Відділ економіки, інтелектуальної власності і маркетингу інновацій Південна дослідна станція Інституту сільськогосподарської мікробіології НААН

Інститутом були розроблені такі наукові розробкт для виробництва, а саме:

- наукові розробки для рослинництва (Бактеріальний препарат ризогумін для сої та для горіху - Він забезпечує збільшення польової схожості і енергії проростання насіння, сприяє формуванню розвиненої кореневої системи і активного рослинно-бактеріального азотфіксувального симбіозу, інтенсифікує процес фотосинтезу у рослин; Бактеріальний препарат поліміксобактерин (біодобриво) для пшениці ярої та озимої,.для кукурудзи, для льону, для соняшнику; бактеріальний препарат діазобактерин та багато інших.)