Заробітна плата як стимул трудової діяльності

Зміст:

 

1. Теоретичні основи державного регулювання оплати праці й соціального захисту
1. Заробітна плата як стимул трудової діяльності
2. Механізм державного регулювання оплати праці
3. Соціальний захист населення
2. Оцінка стану державного регулювання оплати праці й соціального захисту
1. Аналіз стану регулювання оплати праці
2. Оцінка системи соціального захисту
3. Дослідження залежності між рівнем середньої заробітної плати у регіонах України та фінансовими ресурсами місцевих бюджетів
3. Основні напрями вдосконалення державного регулювання й соціального захисту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи державного  регулювання оплати праці й  соціального захисту

1.1 Заробітна плата як  стимул трудової діяльності

 

Заробітна плата як елемент  ринку праці є ціною робочої  сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт та послуг на окремому підприємстві. [Кельдер]

У відповідності зі статтею 1 ЗУ "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода,  обчислена,  як  правило,  у грошовому виразі,   яку   за   трудовим  договором  власник  або уповноважений ним орган  виплачує  працівникові  за  виконану  ним роботу. [ЗУ «Про оплату праці»].

Як  соціально-економічна категорія заробітна  плата служить основним засобом  задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів по галузях народного господарства. [Бойчик]

Заробітна плата працівника, незалежно від виду підприємства, залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і кінцевих результатів господарської діяльності підприємства, регулюється податками і максимальним розміром не обмежується. Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регулюється чинним законодавством України відповідними указами і постановами, галузевими інструкціями. Слід також враховувати розміри мінімальної заробітної плати, яка встановлена в законодавстві. 

Стаття 3 ЗУ «Про оплату праці» дає визначення мінімальної  заробітної  плати як - законодавчо  встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану  працю,  нижче якого  не може провадитися оплата за виконану працівником місячну,  а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До  мінімальної  заробітної  плати  не  включаються  доплати, надбавки,  заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна  заробітна плата є державною  соціальною гарантією, обов'язковою  на  всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. [ЗУ «Про оплату праці»].

Статтею 3 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» передбачено встановлення наступних цін на мінімальну заробітну плату: з 1 листопада 2009 року - 744 гривні, з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Оплата праці кожного  працівника регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується.

Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у технічному оснащенні виробництва, структурі  праці та функціях працівників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи матеріального стимулювання сучасних компаній і фірм стало досягнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних параметрів виробництва, таких як поліпшення використання устаткування, робочого часу, удосконалення складу робочої сили, підвищення якості продукції та ефективності виробництва.

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна  заробітна плата. Перша з них  означає суму грошей, яку отримують  працівники за свою працю. Друга —  засвідчує кількість товарів  і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей. Оплата праці складається з: основної заробітної плати і додаткової оплати праці, які знаходяться, приблизно, у співвідношенні: 70% — основна заробітна плата, 30% — додаткова. Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. її розмір залежить від результатів роботи самого працівника. Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством. [Бойчик].

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати,  які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені  зазначеними актами норми. [ЗУ ПОП]

Існує три моделі оплати:

ринкова — на основі договору між організацією і найманим працівником;

колективна — на основі договору між адміністрацією і профспілкою;

державна - на основі визначення Урядом мінімального рівня та інших параметрів заробітної праці. [Крушеницька]

Законодавство про оплату  праці  ґрунтується  на  Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України,  цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди",  Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України. [ЗУ ПОП].

Основні функції заробітної плати:

Стимулююча функція оплати праці визначається провідною роллю  заробітної плати у формуванні вартості створеного продукту і стимулюванні високоефективної виробничо-розбудовчої діяльності всіх категорій виробників. Виконання вимог даної функції сприяє постійному зростанню кваліфікації та професійної майстерності кожного учасника виробництва, встановленню залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів праці.

Соціальна функція оплати праці полягає в тому, що регулюванням динаміки та диференціацією заробітної плати досягається реальне зростання життєвого рівня трудящих, а також формується соціальна структура суспільства на основі забезпечення соціальної справедливості. Вірне відображення вимог цієї функції в організації заробітної плати дає змогу розвиватися відтворювальній функції, тобто сприяти розширенню відтворення робочої сили і забезпечувати соціальну вдоволеність населення існуючими умовами життя.

Відтворювальна функція  оплати праці полягає у створенні  умов для відтворення робочої сили і виступає як джерело залучення людей до праці. З опануванням нових методів господарювання сталість розвитку суспільства все менш залежатиме від вищих державних структур і все більше зумовлюватиме виробничу активність і економічну грамотність товаровиробників. У тому разі, коли у виробничих колективах через механізм стимулювання і оплати праці всюди будуть реалізовані вимоги вказаних функцій, на макроекономічному рівні формуватимуться позитивні інтегральні підсумки економічного і соціально-політичного розвитку.

Регулююча функція оплати праці полягає в тому, що через  механізм формування заробітної плати  здійснюється реалізація основних напрямків внутрішньої політики, досягаються необхідна спільність мети і завдань процесу історичного розвитку держави, громадянська згуртованість населення і політична стабільність в суспільстві. [Калина с165]

При розробці політики в області  заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи при оплаті праці:

1) справедливість, тобто рівна  оплата за рівну працю;

2) урахування складності  виконуваної роботи і рівень  кваліфікації праці;

3) урахування шкідливих  умов праці і важкої фізичної праці;

4) стимулювання за якість  праці і сумлінне відношення  до праці;

5) матеріальне покарання  за допущений брак і безвідповідальне  відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;

6) випередження темпів  росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої заробітної плати;

7) індексація заробітної  плати відповідно до рівня  інфляції;

8) застосування прогресивних  форм і систем оплати праці,  що найбільшою мірою відповідають  потребам підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

2. Механізм державного регулювання оплати праці

 

Система регулювання заробітної плати в Україні складається  з чотирьох підсистем: державного регулювання; договірного регулювання; ринкового  регулювання; регулювання зарплат  на підприємствах, установах і організаціях. Таке відокремлення цих підсистем мотивується тим, що вони є відносно самостійними.

Державне регулювання  оплати праці є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і  гарантій в оплаті праці на основі ухвалення певних законодавчих і  нормативних актів та контролю за їх дотриманням органами влади. Головною метою державного регулювання оплати праці є створення необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою усіх притаманних їй основних функцій (відтворювальної, мотивуючої, стимулюючої, регулюючої та соціальної), а також стримування необґрунтованого зростання заробітної плати, не пов'язаного з обсягами виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг).[Крушельницька]

Держава здійснює регулювання  оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом  встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників:

- підприємств-монополістів – постанова (від 26 червня 2007 р. N 865) «Про затвердження Порядку визначення сум, що вносяться до державного бюджету підприємствами-монополістами у 2007 році та I кварталі 2008 р. у зв'язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці»

- установ та організацій, що фінансуються з бюджету Постанова (від 19 травня 1999 р. N 859) «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» [ЗУ ПОП]

Державне регулювання оплати праці полягає передусім у визначенні і перегляді розміру мінімальної заробітної плати й умов, які впливають на її величину.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

- вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни;

-загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Установлюючи мінімальну заробітну плату, країни з розвинутою ринковою економікою орієнтуються на відповідні конвенції Міжнародної організації праці. Як свідчить практика цих країн, визначення мінімуму заробітної плати на загальнонаціональному рівні є хоча і важливим, проте додатковим, а не основним інструментом регулювання оплати, оскільки пріоритет зберігається за колективними переговорами. Державне регулювання оплати праці має за мету визначити найменший рівень заробітної плати, “стартові” позиції учасників колективних переговорів, нижче рівня яких угоди неможливі. [кельдер]

 

 

Світова практика виробила принаймні три  варіанти соціального механізму  мінімальної зарплати. Перший — мінімальна заробітна плата виконує роль інструмента макроекономічної політики регулювання загальної заробітної плати, коли цей норматив використовується як основа мінімальних тарифних ставок як робітників, так і інших категорій працівників. Другий — концепція базового рівня, коли мінімальна заробітна плата служить єдиним нижчим рівнем в оплаті праці всіх працівників, але вона не пов'язується з тарифними ставками і посадовими окладами та із загальною системою заробітної плати (використовують більшість країн з ринковою економікою — Франція, Іспанія, Японія, Бразилія та ін.). Третій — так звана еталонна мінімальна заробітна плата, коли вона виконує роль базового рівня, а також використовується як еталон для соціального забезпечення громадян.

У сучасних умовах в Україні метою встановлення мінімальної заробітної плати є фіксування нижньої межі розмірів оплати праці. Отже, мінімум заробітної плати розглядається як інструмент у боротьбі з бідністю через надання всім працівникам на умовах найму на підприємствах усіх форм господарювання гарантованого захисту від невиправдано низьких ставок заробітної плати. [кельдер]

Держава визначає норми і гарантії в оплаті праці працівників, молодших 18 років за скороченої тривалості їх щоденної роботи тощо; гарантії для працівників щодо оплати щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, хто направляється для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; під час виробничого навчання різних форм, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям; для донорів тощо. Гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо. Ці норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями. [Завіновська].