Управління конкурентноспроможністю підприємства в ринкових умовах

 

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Управління конкурентноспроможністю підприємства в ринкових умовах»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студ.гр.МоД-31

Перевірив: _______________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1 Поняття та види конкурентоспроможності.

2. Параметри та умови,  які забезпечують конкурентоспроможність  персоналу, підприємства, продукції.

3. Показники та оцінка  конкурентних можливостей фірми.

4. Маркетингова діяльність  в системі управління конкурентоспроможністю

Розрахункова частина

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм, що складається з різноманітних  виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють  на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії  попиту споживачів (попитом називається  кількість товару, яку споживачі  можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Предметом конкурентного  суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій  на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови  поставок і платежів, рекламу.

Предметом конкуренції є  товар або послуга, за допомогою  якого фірми-конкуренти прагнуть завоювати  визнання на ринку й дістати прибуток. Об'єктом же конкуренції виступає споживач і покупець, які можуть вирішити долю того або іншого товару або послуги. Метою конкурентної боротьби є закономірна, гідна перемога за рахунок високої оцінки споживачем конкурентоспроможності запропонованого  товару (послуги).

У цьому зв'язку, залежно  від того, про який різновид конкуренції  йде мова, існують різні, критерії й оцінка конкурентоспроможності. Так, із ціновою конкуренцією прийнято пов'язувати  економічну складову конкурентоспроможності, а з неціновою конкуренцією - маркетингову й комерційну. Різні й фактори, впливаючи на які можна підвищити  рівень конкурентоспроможності продукції. Для того щоб прогнозувати можливість перемоги фірми в конкурентній боротьбі, необхідно вміти визначити кількісно  і якісно як її здатність - конкурувати, так і конкурентоспромож-ність.

Актуальність проблеми конкурентоспроможності українських товарів 

Джерелами конкурентних переваг  є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно  здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідна на всіх ступенях позавиробничого процесу.

Одна з найважливіших  задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з  ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції  на світовому ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце  на ринку) поміж фірмами-виробниками  змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких  шляхів є створення товарів покращеного  рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Конкурентоспроможність  організації не є її постійною  характеристикою, вона визначає здатність  вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти у певний період основним конкурентам. Зі змінами у зовнішньому  та внутріш-ньому середовищах змінюються також порівняльні конкурентні  переваги щодо інших підприємств  галузі. Виходячи з цього можна  стверджувати, що конку-рентоспроможність  організації — це поняття відносне, оскільки його можна визначити лише на основі зіставлення окремих характеристик  підприємства з характеристиками інших, аналогічних фірм. Конкурентоспроможність підпри-ємства залежить від об’єкта  порівняння, а також від факторів, які застосову-ються для оцінки конкурентоспроможності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоспроможність підприємства: воно може бути «номером один» у своїй галузі в національній економіці й бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.

В умовах ринкової економіки  зібрати всю необхідну й повну  інформацію про конкурента неможливо, проте доцільно ретельно аналізувати  поточний стан конкурента, його конкурентну  позицію в галузі, потенціал конкурента та стратегію його використання, а  також цілі конкурента на коротко- та довго-строковий період.

Найчастіше використовується функціональний підхід до оцінки потенціа-лу конкурента та стратегій його використання. При цьому об’єктами аналізу  є: стратегії «портфеля продукції» з його різноманітними техніко-економічними характеристиками; маркетинг, виробництво, системи розподілу, дослідження  та розробки (підсистема НДДКР), фінанси, кадри, система управління. Тобто аналіз конкурентів здійснюється такими самими метода-ми, що й аналіз внутрішнього середовища підприємства.

М. Портер пропонував оцінювати  конкурентів за такими параметрами  :

фінансові цілі; відношення до ризику; цінності організації; системи  конт-ролю та стимулювання; організаційна  структура; система бухгалтерського  обліку; типи вищих керівників та стиль  їхнього управління; уявлення про  шляхи розвитку фірми; склад ради директорів; обмеження з боку держави  та зобов’язання фірми, що зменшують  свободу вибору рішень і поведінки.

А. Роу з співавторами пропонують такі чинники для аналізу конкурентів : стратегічна орієнтація/політика; якість продукту; організація збуту та реалізації; маркетингові можливості; виробничий потенціал; фінансова ситу-ація; рівень наукових досліджень і розробок; забезпеченість енергією та си-ровиною; географічна локалізація системи виробництва та збуту; витрати; якість підготовки керівників і персоналу; марка/імідж фірми.

Наведені показники показують, що різні автори роблять акценти  на джерела переваг конкурентоспроможності (М.Портер) або на більш чіткі показники, що розраховуються для порівняння конкурентів (А.Роу). 

Аналіз конкурента має  дати відповідь про напрямки діяльності та способи ведення конкурентної боротьби, однак це пов’язано з  певними труднощами, оскільки галузь може характеризуватись діяльністю десятків або сотень під-приємств.

Практика стратегічного  аналізу довела необхідність використання груп-вання підприємств для підвищення якості здобутих аналітичних даних.

Головне для будь-якого підприємства чи організації — це створення та підтримка різних «навичок», які створюють їхню конкурентоспроможність і є основою їхньої стратегії.

Так, успішне сполучення організаційної структури та зовнішнього  ото-чення не виникає самостійно, воно є результатом цілеспрямованої  діяльності набуття підприємством  конкурентних переваг, у тому числі  організаційних, якими є досконалі  ОСУ.

На рис. 1.1. показано спрощену схему аналізу конкурентів, що широко використо-вується в західній літературі. Відповіді на ці запитання можна отримати, якщо проводити поглиблений аналіз конкурентів, що опинилися всере-дині однієї «стратегічної групи».

 

 

 

Рис.1.1. Схема аналізу профіля конкурента 

 

Оскільки конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства по надбанню та утриманню впродовж тривалого періоду часу конкурентної переваги, то під  конкурентоспроможністю слід розуміти не лише поточну ефективність, але і динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього середовища Таким чином з точки зору системного підходу конкурентоспроможність може бути представленою у вигляді властивості виробничо-економічної системи (якою і є підприємство) змінювати траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг.

 

Фактори, що впливають  на конкурентну боротьбу:

1. Розмір ринку - чим  більше, тим сильніше конкуренти;

2. Темп росту ринку  - швидкий ріст полегшує проникнення  на ринок; 

3. Потужності - зайві потужності  приводять до падіння цін; 

4. Перешкоди для входу  або виходу з ринку - бар'єри  захищають позицію фірми, їхня  відсутність робить ринки уразливими  для проникнення туди неконкурентоспроможних  новачків;

5. Ціна;

6. Рівень стандартизації  товарів - покупці мають перевагу, тому що їм легко переключитися  з одного товару на іншій; 

7. Мобільні технологічні  модулі;

8. Вимоги до розмірів  необхідних капітальних вкладень - тверді вимоги підвищують ризик,  створюють додаткові бар'єри входу  - виходу;

9. Вертикальна інтеграція  підвищує вимоги до розмірів  капіталу, приводить до сильних  розходжень у конкурентоспроможності  і витратах на виробництво  інтегрованих, частково інтегрованих  і неінтегрованих фірм;

10. Економія в масштабі - збільшує частку ринку, необхідну  для досягнення конкурентоспроможності  товару;

11. Швидке відновлення  асортименту продукції, що випускається.

 

Закон конкуренції - закон, відповідно до якого у світі відбувається об'єктивний процес підвищення якості продукції і послуг, зниження їхньої питомої ціни.

Закон конкуренції - об'єктивний процес «вимивання» з ринку неякісної дорогої продукції. При цьому він може діяти тривале тільки при наявності якісного антимонопольного законодавства, що регламентує норми, що обмежують монополістичну діяльність, принципи ведення боротьби на ринку, повноваження державних органів по нагляду за дотриманням відповідних правових норм.

Конкуренція на ринку створила дуже складну і важливу проблему для успішної діяльності підприємства - забезпечення стійкого положення  на конкурентному ринку. Конкурентоздатність - це наявність внутрішніх факторів, які дадуть змогу (теоретично) завоювати  ринок за допомогою продукції  власного виробництва, або це можливість знаходити шляхи для досягнення переваг над іншими учасниками ринку  за рахунок внутрішніх факторів .

 

 

 

 

 

Рис.1.2.Рисунок  – Структурне відображення системи

конкурентоспроможності  підприємства

 

 

Довгострокова конкурентоспроможність підприємства визначається наступною  складовою системи – конкурентоспроможністю розташовуваних ресурсів або потенціалу підприємства (рис.1.2.): фінансових, природних, матеріальних, технологічних, виробничих, кадрових та ін. Зокрема, платоспроможний попит також можна розглядати як один із видів ресурсів, із приводу доступу до якого існує конкуренція. При цьому, якщо розглядати загальний сукупний попит, то всі підприємства, що пропонують товари чи послуги на певній території, є конкурентами. Наявність ресурсів дозволяє підприємству тривалий час забезпечувати (підтримувати) конкурентоспроможність пропозиції. Відзначимо, що ресурсні переваги підприємства перед конкурентами набувають практичного значення тільки у випадку їх відповідності поточним ринковим умовам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та види конкурентоспроможності

 

Поняття конкурентоспроможності (КС) інтерпритується і аналізується в залежності від економічіного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівней, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про поняття  конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торговлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при справедливих умовах  вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень  конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як: