Типы и методы организации производства

3

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………..3

1.                  Виробничий  процес та принципи його організації……………………………5

1.1.                      Сутність процесу виробництва, його склад та структура………5

1.2.                      Принципи організації виробничого процесу……………………11

2.                  Організаційні типи виробництва і їхня техніко-економічна характеристика………………………………………………………….........................17

3.                  Методи організації  виробництва………………………………………………24

3.1.                      Характеристика не потокового виробництва…………………...24

3.2.                      Характеристика потокового виробництва………………………27

3.3.                      Особливості організації і параметри потокових ліній………….30

3.4.                      Сучасні тенденції в розвитку потокового виробництва……..…34

4.                  Сучасні системи організації виробництва……………………………..............38

4.1.                      Система «Just-in-time»……………………………………………38

4.2.                      Система «Канбан»………………………………………………...40

Висновки…………………………………………………………………………...……43

Список використаної літератури……………………………………………………..45

Вступ

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність. Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб. Засоби для задоволення потреб, тобто споживчі блага, створюються у виробництві.

Реформування економіки країни, що відбувається, перш за все торкається зміни характеру організаційно-економічних відносин у процесі виробництва. Сучасні підходи до ринкового господарювання ставлять перед виробництвом конкретні цілі: випускати певні види продукції (надавати послуги) за номенклатурою, кількістю, якістю та ціною, які відповідають існуючому попиту чи прогнозу щодо нього. Тому завданнями виробництва є: систематичне підвищення рівня його організації, гнучкості реагування на зміни попиту, мобільності проектування та освоєння нової продукції (послуг); підтримання оптимальності функціонування з найменшими витратами; забезпечення високої культури трудової діяльності персоналу, спрямованої на точне і своєчасне виконання замовлень належної якості та конкурентоспроможності.

Проблема надання гнучкості та мобільності виробничим підприємствам особливо актуалізується на сучасному етапі реформування економіки, проведення широкомасштабних заходів реструктуризації промислового виробництва. Це потребує розроблення і впровадження нових підходів, способів та методів організації виробництва, які б узгоджувались із змінами, що виникають навколо та всередині підприємства.

Методи й умови створення та раціонального функціонування самої структури виробничої системи характеризують організацію виробництва. Практика виявила, що традиційні, класичні концепції організації та управління виробництвом, що ґрунтуються на дрібному розподілі праці, стали стримувати розвиток, створювати бар'єр між вимогами своєчасного задоволення потреб споживачів та прагненням отримати якомога більшу економію на масштабах виготовлення продукції.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Метою курсової роботи є дослідження типів і методів організації виробництва та сучасних тенденцій їх розвитку.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

–               дослідити склад, структуру та принципи організації виробничого процесу;

–               охарактеризувати організаційні типи виробництва;

–               виявити методи організації виробництва;

–               проаналізувати сучасні тенденції розвитку виробництва та системи організації виробництва.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади економіки.
В першому розділі даної роботи розкрито склад, структуру та принципи виробничого процесу. В другому розділі розкрито такі організаційні типи виробництва, як масове, серійне та одиничне. В третьому розділі досліджені методи організації виробництва, такі як потокове та непотокове виробництво, а також сучасні тенденції розвитку потокового виробництва. У  четвертому розділі проаналізовані сучасні  системи організації виробництва «Just in time» та «Канбан»

1.       Виробничий процес та принципи його організації

1.1.            Сутність процесу виробництва, його склад та структура

Основу всієї діяльності кожного промислового підприємства складає виробничий процес.

Виробничий процес — це сукупність взаємозалежних про­цесів праці і природних процесів, в результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються на готову продукцію.

Основними елементами, що визначають процес праці, а отже, і виробничий процес, є доцільна діяльність (чи сама праця), пред­мети праці і засоби праці. Загальна схема виробничого процесу на промисловому підприємстві представлена на рис.1.1 (6,стор.44)

Рис. 1.1 Загальна схема виробничого процесу

Доцільна діяльність (або сама праця) здійснюється лю­диною (персоналом підприємства), що витрачає нервово-м’язову енергію для виконання різних механічних рухів, спостереження і контролю за впливом знарядь праці на предмети праці.

Предмети праці визначаються специфікою продукції, що випускається підприємством. Основною продукцією промисло­вості є різного роду вироби. В залежності від призначення роз­різняють вироби основного і допоміжного виробництва. Виро­би, що не виготовляються на даному підприємстві, а одержуються у готовому вигляді, називають комплектуючими покупними виробами.

До засобів праці відносяться знаряддя виробництва, зем­ля, будинки, споруди, транспортні засоби. Серед засобів праці визначальна роль належить обладнанню, у першу чергу — ро­бочим машинам.

Природні процеси в предметах праці проходять під впливом природних сил без безпосередньої участі людини, але під її контролем. Наприклад, охолодження заготовок, виготовлених литтям чи ковкою, охолодження деталей після термічної оброб­ки, бродіння, сушіння пофарбованих предметів і т.п.(3, стор.245)

Виробничий процес в умовах сучасного промислового вироб­ництва є дуже складним і складається з основних, допоміжних і обслуговуючих процесів (рис.1.2). (6, стор.45)

Рис.1.2 Склад виробничого процесу на підприємстві

Основні процеси — це процеси, що виконуються безпосе­редньо для виготовлення виробів основного виробництва. При їхньому виконанні змінюються форми і розміри предметів праці, їхня внутрішня структура, вид і якісна характеристика вихідних матеріалів. До них відносяться і природні процеси.

Основний процес підрозділяється на окремі стадії, до яких відносяться:

             у машинобудуванні: заготівельна, обробна, складальна;

             у текстильній промисловості: прядіння, ткацтво, обробка;

             у металургії: доменне, мартенівське і прокатне виробництво.

На заготівельній стадії створюються поковки, виливки і за­готовки, що піддаються, як правило, подальшій обробці, а потім складанню.

На обробній стадії заготовки або матеріали піддаються об­робці і перетворюються на готові деталі.

Складальна стадія — це процес одержання складальних оди­ниць чи готових виробів внаслідок зміни взаємного розташу­вання предметів праці, включаючи процеси регулювання, дове­дення, обкатки. (5, стор.198)

Нині спостерігається значне зближення всіх стадій, як у просторі, так і в часі.

Досягається це використанням сучасних, більш досконалих методів одержання заготовок (точного лит­тя, спеціальних методів прокатки та ін.), що повністю або част­ково виключають подальшу (механічну) обробку.

Кожна окрема стадія виробничого процесу підрозділяється на часткові процеси, що являють собою сукупність операцій визначеного виду по завершеній обробці предмета праці — механічної, теплової, хімічної, біохімічної, мікробіологічної, по розфасовці й пакуванню готової продукції. Так, на машинобу­дівному заводі обробна стадія, як правило, поєднує такі част­кові процеси, як механічну обробку, виготовлення зварних конструкцій, термічну обробку і т.п. Складальна стадія основного виробництва може включати часткові процеси зі здійснення вузлового і загального складання.

Допоміжні процеси — це процеси з виготовлення (чи відновлення) продукції, яка використовується на самому підприємстві. Допоміжні процеси сприяють безперебійному проходженню основних виробничих процесів. Отримана за їх допомогою продукція використовується на підприємстві для обслуговування основного виробництва. У машинобудуванні до них відносяться: ремонт і модернізація обладнання, виготов­лення інструмента та оснащення, виробництво і передача енергії усіх видів.

Деякі допоміжні процеси (наприклад, виготовлення техно­логічного оснащення) також можуть складатися із заготівель­ної, обробної і складальної стадій.

Обслуговуючі процеси здійснюються з метою забезпечен­ня необхідних умов для нормального проходження основних і допоміжних процесів. До них відносяться складські, транспортні і контрольні процеси. На практиці обслуговуючі процеси часто називають допоміжними. Однак їх не можна змішувати, тому що їхнім результатом є виробництво послуг, а не продукції для власних потреб підприємства.

Визначальна роль на підприємстві належить основним про­цесам. Разом з тим, їх нормальне функціонування можливе тільки за чіткої організації всіх допоміжних і обслуговуючих процесів.

Головною складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес – сукупність дій зі зміни форм, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці і складання готових виробів.

Основною структурною одиницею виробничого процесу на підприємстві є виробнича операція.

Операція — це частина виробничого процесу, що виконуєть­ся на одному робочому місці безперервгіо без переналагод­жень обладнання над тим самим предметом праці. Опера­ція — це первинний об’єкт нормування витрат часу, організації і планування виробництва.

Залежно від ролі і характеру участі у виробничому процесі операції підрозділяються на:

             основні;

             допоміжні.

Визначальна роль належить основним або технологічним опе­раціям, в результаті яких змінюються форма, розміри, властивості оброблюваних предметів, а також їхнє взаємне розташування.

Допоміжні операції пов’язані з переміщенням предметів праці з одного робочого місця на інше, складуванням і контро­лем якості.

В залежності від рівня технічної оснащеності всі операції поділяються на:

             ручні;

             машинно-ручні;

             машинні;

             автоматичні;

             апаратурні.

До ручних відносяться операції, що виконуються вручну із за­стосуванням простого інструмента без механічного приводу. При цьому основним енергетичним джерелом є зусилля робітника.

Машинно-ручні операції виконуються за допомогою машин або механізованого інструмента, робочий орган яких приводить­ся в дію двигуном. При цьому необхідна постійна присутність робітника, який переміщує механізм чи предмет обробки.

При машинних операціях основна робота виконується ма­шиною. Участь же робітника обмежується виконанням допом­іжних операцій і керуванням машиною.

Автоматичні операції здійснюються машинами-автоматами без безпосередньої участі робітника. Останній виконує тільки функції контролю за роботою машини і ходом виробничого процесу.

Апаратурні операції виконуються в спеціальних апаратах, камерах, де предмет праці піддається впливу теплової й елект­ричної енергії, і не вимагають безпосередньої участі людини.

Апаратурні операції пов’язані зі зміною хімічного складу матер­іалу або його загального стану. До апаратурних відносяться операції в термічних і плавильних печах, гальванічних ваннах, більша частина технологічних процесів у хімічній промисловості. На консервних заводах до апаратурних відносяться операції зі сте­рилізації консервів в автоклавах, варінні сиропу та ін.

Поряд на деяких виробництвах існують природні процеси, що здійснються без участі людини (наприклад, бродіння вина, сушка дерева, цегли).(4, стор.240)

Виробничий процес повністю визначає склад технологічного обладнання і робочих кадрів промислового підприємства, а також впливає на особливості побудови його виробничої структури.

Структура  виробничого процесу є кількісне співвідношення (за тривалістю) окремих елементів процесу виробництва: основних, допоміжних, обслуговуючих, заготівельних, обробних, складальних, основних і допоміжних операцій.

1.2. Принципи раціональної організації виробничого процесу.

Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.(11, стор.98)

Принцип спеціалізації означає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім, зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній ділянці підприємства, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях.