Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої  праці на одній і тій же земельній  площі (в рослинництві) з метою  збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. При цьому затрати уречевленої  праці повинні зростати значно більшими темпами, а затрати живої праці - зменшуватись.

Інтенсифікація є основою  подальшого підвищення економічної  ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації  праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість  продукції з меншими витратами  на її одиницю.

Таким чином, інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково - технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої  праці на одиницю земельної площі  з метою збільшення обсягу продукції  та підвищення ефективності її виробництва.

Матеріальною основою  інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес.

Науково-технічний прогрес  — це процес розвитку та застосування досягнень науки і техніки  у виробництві, що зумовлює вдосконалення  техніки, технології та організації  виробництва на основі механізації  й електрифікації виробничих процесів, використання насіння високоврожайних, стійких проти захворювань сортів сільськогосподарських рослин дає  змогу значно підвищити врожайність  культур, підвищення професійного рівня  працівників.

Науково-технічний прогрес  пов'язаний також із розвитком організації  виробництва і управлінням ним, оскільки за їх допомогою здійснюється об'єднання земельних, матеріальних та трудових ресурсів в єдиний процес виробництва.

Під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюється соціальна  підсистема: поліпшуються умови праці, зростає професійний і культурний рівень працівників.

Інтенсифікація рослинництва передбачає насамперед інтенсивне і  ефективне використання продуктивності землі, підвищення її родючості, так  як вона є основним засобом сільськогосподарського виробництва.

Додаткові вкладення спрямовуються  на поліпшення посівних якостей насіння, виведення і впровадження у виробництво  більш урожайних сортів сільськогосподарських  культур, впровадження нових прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських  рослин, а також підвищення родючості  ґрунту ,що значною мірою залежить від раціонального поєднання  і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив, застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами, виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних  заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільськогосподарського виробництва, створює нові можливості підвищення продуктивності праці, прискорення  окупності виробничих витрат і зниження собівартості продукції.

Визначимо економічну ефективність інтенсифікації виробництва зерна в СФГ «Йосипівське».

В нижче наведеній  таблиці 11дані  свідчать, що виробничі витрати на 1 га посіву залишилися практично на тому ж рівні - 376,6грн., 478,9грн., 384,7грн. протягом 3 років. Зменшилась урожайність зернових культур на 2,3 %. Також зменшився прибуток від реалізації зерна і рівень рентабельності його виробництва. Окупність додаткових витрат в 2008 р. становила 14 коп. на 1 грн. додаткових витрат. Це свідчить про те, що додаткові витрати були нераціональними. В 2009 р. окупність додаткових витрат становила 3,41 грн., що свідчить про раціональні додаткові витрати.

                                                                                                              Таблиця 11.

Інтенсифікація  виробництва зерна

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009/2007, %
Виробничі витрати на 1 га посіву, грн.	376,6	478,9	384,7	102,2
Урожайність, ц/га	13,3	14,3	13,0	97,7
Собівартість 1 ц зерна, грн.	50,48	61,74	55,59	110,1
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн.	78,95	85,16	74,64	94,5
Рівень рентабельності, %	56,4	37,9	34,3	Х
Окупність додаткових витрат	Х	0,14	3,41	Х

    Дані таблиці 11 свідчать, що виробничі витрати на 1 га посіву залишилися практично на тому ж рівні - 376,6грн., 478,9грн., 384,7грн. протягом 3 років. Зменшилась урожайність зернових культур на 2,3 %. Також зменшився прибуток від реалізації зерна і рівень рентабельності його виробництва. Окупність додаткових витрат в 2008 р. становила 14 коп. на 1 грн. додаткових витрат. Це свідчить про те, що додаткові витрати були нераціональними. В 2009 р. окупність додаткових витрат становила 3,41 грн., що свідчить про раціональні додаткові витрати.

3.2 Точка  беззбитковості

Визначення обсягу виробництва продукції, за якого  досягається його беззбитковість, ґрунтується  на використанні принципу класифікації витрат залежно від їхнього зв’язку  з обсягом виробництва на постійні та змінні.

Розрахунок рівня  беззбитковості проводять як в натуральному так і вартісному виразі. Для розрахунку необхідно знати ціну реалізації, змінні витрати на одиницю продукції  та постійні витрат на весь обсяг виробництва  продукції.

При розрахунку точки беззбитковості потрібно врахувати окремі обмеження  і допущення:

- ціна продукту, що виготовляється, вважається постійною величиною  протягом всього розрахункового  періоду;

- здійснюється аналіз  тільки одного виду продукту  або, у випадку випуску декількох  продуктів, змішані продажі вважаються  стабільними;

- ефективність виробництва  вважається постійною величиною  протягом всього розрахункового  періоду;

- не враховується зміна  виробничих запасів із періоду  в період;

- змінні витрати на  виробництво одиниці продукції  вважаються постійними протягом  всього розрахункового періоду;

- загальна сума виробничих  витрат є постійною.

Методологія розрахунку точки беззбитковості при виробництві  продукції рослинництва передбачає використання загальноприйнятої формули  її визначення:

У – точка беззбитковості (вихід продукції з 1 га), ц;

П – постійні витрати  на 1 га посіву, грн.;

Ц – ціна реалізації 1 ц  продукції, грн.;

З – змінні витрати на виробництво 1 ц продукції, грн.

Визначимо точку беззбитковості при виробництві зерна СФГ «Йосипівське» за 2009 рік. Господарство вирощує зернові культури на площі 1313,2 га. При урожайності 13,0 ц/га валовий збір становив 19096 ц.

Витрати на виробництво зерна становили 1246,7 тис.грн., в тому числі постійні витрати – 156,6 тис.грн. і змінні – 1090,1 тис.грн.

Постійні витрати на 1 га посіву на 1 га озимої пшениці становили:

П = 2156600 : 1313,2 = 1642,3 грн.

Змінні витрати на 1 ц  зерна становили:

З = 1090100 : 19096 = 57,1грн.

Ціна реалізації 1 ц зерна  становить 74,9 грн.

В цих умовах точка беззбитковості при виробництві озимої пшениці  у розрахунку на 1 га посіву дорівнює:

Отже, виробництво і реалізація зерна на площі 1313,2 га понад 121208,4 ц (1313,2 * 92,3) буде рентабельним.

Точка беззбитковості у вартісному виразі становитиме 

121208,4* 74,9 = 9078,5 тис.грн.

Аналіз беззбитковості дозволяє визначити:

· обсяг продажу, який забезпечує покриття витрат і отримання необхідного  прибутку;

· залежність величини прибутку підприємства від змін ціни реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), змінних  і постійних витрат;

· значення кожного виду продукту в покритті загальних витрат.

До переваг методу аналізу  беззбитковості потрібно віднести:

· простоту використання;

· наглядність при плануванні прибутку;

· врахування впливу операційних  змін на прибутковість підприємства;

· можливість визначення оптимального співвідношення постійних і змінних  витрат.

 

 

3.3Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

   Підвищення економічної ефективності сільського господарства вцілому передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

  Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на одиницю продукції, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності виробництва  зерна найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності  сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських  культур за технологією програмованих  урожаїв з використанням досягнень  науки, передової практики і забезпеченням  високої якості праці. У передових  господарствах України одержують  зерна озимої пшениці по 55-60 ц/га, кукурудзи – 70-80, а на зрошуваних землях - 100-120, цукрових буряків – 550-600, зеленої маси кукурудзи – 400-450, сіна багаторічних трав – 50-60 ц/га.

Водночас впровадження у  виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні  наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури  грунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної  ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес  має в своєму розпорядженні ефективні  засоби захисту грунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва  зерна - впровадження комплексної механізації  і автоматизації виробництва. Вирішення  цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним  фактором економічного і соціального  розвитку.

Розвиток та підвищення економічної  ефективності зернового господарства — необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а  й піднесення ефективності виробництва  інших видів продукції сільського господарства. Зміцнення матеріально-технічної  бази галузі, впровадження інтенсивних  технологій виробництва та прогресивних форм організації праці зумовили підвищення урожайності зернових культур  та збільшення виробництва зерна. Водночас досягнутий рівень виробництва не забезпечує потреби України в зерні.

Істотне збільшення виробництва  зерна та підвищення його економічної  ефективності є необхідною умовою не тільки поліпшення забезпечення населення  продуктами харчування, а й підвищення ефективності виробництва інших  видів продукції сільського господарства. Зміцнення матеріально-технічної  бази останнього, впровадження інтенсивних  технологій виробництва, прогресивних форм організації праці, поліпшення матеріального стимулювання праці  мають сприяти підвищенню врожайності  зернових культур та збільшенню обсягів  виробництва зерна.