Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна

Аналізуючи показники  економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, необхідно вказати  на те, що вартість валової продукції  в розрахунку на 1 га сільськогосподарських  угідь збільшилася, порівняно з 2007 роком, на 5,3% (або на 136,1 грн.), на 1 працівника вартість валової продукції зросла на 20% (або на 1426,6 грн.)

Позитивним у виробничій діяльності господарства є збільшення виручки: так, порівняно з 2007 роком  цей показник на 1 га сільськогосподарських  угідь  зріс на 62% (або на 441,7грн.), а в розрахунку на 1 працівника зріс на 43% (або на 11852,9 грн.).

Аналіз одержаних даних  показує, що протягом трьох років на господарстві спостерігаються значні збитки.

2.2 Динаміка розвитку  виробництва зерна

Виробництво зерна має  вирішальне значення для розвитку сільського господарства, всіх його галузей. Рівень розвитку виробництва зерна - це один з найважливіших показників розвитку економіки країни, який має безпосередній  вплив на підвищення матеріального  добробуту населення. Зерно необхідне  і використовується в багатьох напрямках: це цінний і незамінний продукт харчування, основа продовольчого фонду країни; зерно необхідне для задоволення  потреб тваринництва в концентрованих кормах, воно є важливим джерелом виробництва  молока, м'яса, яєць та іншої продукції  тваринництва; зернове господарство постачає сировину багатьом галузям  переробної промисловості ( борошномельна, спиртова та ін. ); зерно необхідне  для створення і поповнення державних  запасів та резервів і є важливим експортним продуктом.

Розвиток виробництва  зерна характеризується такими показниками: динаміка посівних площ та їх структура; динаміка урожайності зернових; зміна валового збору зерна.

На динаміку виробництва  зерна впливає багато факторів. Усі  вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності. Використання високопродуктивних районованих  сортів і гібридів, внесення добрив в оптимальних, науково обґрунтованих  дозах, застосування комплексної механізації  виробничих процесів, використання високоякісних  засобів захисту рослин - всі ці фактори зумовлюють підвищення урожайності  культур, особливо в комплексі, отже зумовлюють збільшення валового збору  зернових культур.

Валовий збір продукції рослинництва має деякі особливості, зумовлені  природними умовами, сезонним характером виробництва. Крім того, слід враховувати,що продукцію отримують, як правило, тільки один раз на рік(у період збирання врожаю).

Проаналізуємо динаміку виробництва  зерна в СФГ «Йосипівське»  за досліджуваний період.

Таблиця 7.

Динаміка розвитку виробництва зерна

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009 до 2007(+,-)
Зібрана площа, га	1516	1420	1471	-45
Урожайність,ц/га	13,3	14,3	13,0	-0,3
Валовий збір, ц	20101	20252	19096	-1005

Аналіз даних таблиці 7 свідчить, що за період з 2007 р. по 2009 р. в галузі виробництва зерна відбулися такі зміни: площа посіву зменшилася з 1516 га до 1471 га, або на 3 %. Щодо урожайності, то вона зменшилась на 0,3 ц/га, або на 2,3 % . Відповідно відбувся спад валового збору зерна із 20101 ц до 19096 ц, або на 5 %.

Динаміка посівних площ передбачає встановлення відношення посівної площі  під певною культурою до загальної  посівної площі. Аналіз такої структури  допомагає визначити, вирощуванню  якої культури підприємство надає перевагу.

Таблиця 8.

Структура посівних площ зернових культур СФГ «Йосипівське»

Назва культури	2007 р.		2008 р.		2009 р.		2009/2007, %
	га	%	га	%	га	%
Пшениця озима	320	21,1	240	16,9	270	18,4	84,4
Пшениця яра	190	12,5	100	7,0	110	7,5	57,9
Жито	656	43,3	730	51,4	681	46,3	103,8
Кукурудза на зерно	110	7,3	110	7,7	120	8,2	109,1
Овес	240	15,8	240	16,9	290	19,7	120,8
Загальна площа	1516	100	1420	100	1471	100	97,0

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що у 2009 році порівняно  з 2007 збільшилася площа посіву жита (на 3,8%, або на 25 га), кукурудзи на зерно (на 9,1%, або на 10 га), вівсу (на 20,8%, або на 50 га), окрім пшениці озимої (площа посіву якої зменшилася на 15,6%, або на 50 га) та пшениці ярої (площа посіву зменшилася на 42,1%, або на 80 га). Серед зернових культур перше місце займає жито: у 2007 році – 43,3%, у 2008 - 51,4%, у 2009 – 46,3% від загальної площі зернових культур, друге місце займає пшениця озима: 21,1%, 16,9%, 18,4%, третє місце – овес : 15,8%, 16,9%, 19,7% відповідно.

2.3 Економічна  ефективність виробництва зерна

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат  від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних  результатів і витрат виробничих ресурсів. У сільському господарстві — це одержання максимального  обсягу продукції з 1га землі з  найменшими витратами засобів і  предметів праці. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну  одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і  доходу.

Економічна ефективність визначається відношенням результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних  та вартісних показників.

Система показників економічної  ефективності виробництва зерна  включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівень рентабельності. Водночас при визначенні економічної ефективності виробництва продовольчого та фуражного  зерна є певні особливості.

Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва  належить собівартості зерна, від рівня  якої залежить рентабельність виробництва  та прибуток господарства. Собівартість зерна залежить від загальної  суми витрат на його виробництво і  реалізацію та обсягів виробництва  зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід  зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво. У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур.

На собівартість всієї  сільськогосподарської продукції  в цілому та зерна зокрема впливає  комплекс взаємопов'язаних природно-економічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції; організаційно - економічний рівень у господарстві.

Розглянемо як змінювалась  виробнича собівартість 1 ц зерна  в господарстві за досліджуваний  період.

 

Таблиця 9.

Динаміка виробничої собівартості 1 ц зернових культур СФГ «Йосипівське»

Назва культури	2007 р.		2008 р.		2009 р.		2009/2007, %
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Пшениця озима	56,20	18,9	58,97	17,3	57,46	21,7	102,2
Пшениця яра	81,46	27,4	88,89	26,0	57,65	21,8	70,8
Жито	38,50	13,0	59,02	17,3	57,47	21,7	149,3
Кукурудза на зерно	56,75	19,1	69,03	20,2	35,74	13,5	63,0
Овес	63,91	21,5	65,79	19,3	56,35	21,3	88,2
Зернових, усього	296,82	100	341,71	100	264,67	100	89,2

Аналізуючи дані таблиці 9 слід зазначити, що протягом досліджуваного періоду виробнича собівартість 1 ц зерна знизилась на 10,8 %, в тому числі собівартість 1 ц зерна пшениці ярої зменшилась з 81,46 грн. до 57,65 грн., або на 29,2 %., кукурудзи на зерно –  з 56,75 грн. до 35,74грн., або на 37%., вівсу – з 63,91грн. до 56,35грн., або на 11,8%. Водночас собівартість 1 ц пшениці озимої підвищилась з 56,20 грн. до 57,46 грн., або на 2,2 %., жита – з 38,50грн. до 57,47грн., або на 49,3%.

                                 Таблиця 10.

Економічна ефективність виробництва зерна

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009/2007, %
Урожайність, ц/га	13,3	14,3	13,0	97,7
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	50,48	61,74	55,59	110,1
Ціна реалізації 1 ц продукції, грн.	78,95	85,16	74,64	94,5
Прибуток на 1 ц, грн.	28,47	23,42	19,05	66,9
Рівень рентабельності, %	56,4	37,9	34,3	Х

Проаналізувавши дані таблиці 10, можна зазначити, що урожайність  зерна в 2009 р., порівняно з 2007 р., зменшилась на 0,3ц/га, або на 2,3%, при цьому собівартість 1 ц реалізованого зерна збільшилась на 5,11 грн., а ціна реалізації зменшилась на 4,31 грн. В результаті дії цих факторів прибуток в розрахунку на 1ц  стабільно зменшувався, у 2007 році цей показник становив 28,47 грн. на 1 ц, у 2008 році – 23,42 грн. на 1 ц, у 2009 показник склав 19,05 грн. на 1 ц, що на 33,1% менше, ніж у 2007 році (або на 9,42 грн. на 1 ц). А за рахунок зменшення прибутку рівень рентабельності у 2009 р. знизився до 34,3%, тобто, майже в 2 рази, порівняно з 2007р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ3.Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

3.1 Інтенсифікація  виробництва зерна

Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень  науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Поряд із впровадженням  інтенсивних технологій значну увагу  слід приділяти поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна, впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної заінтересованості  працівників.

Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування  на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культур після  кращих попередників, вирощуванні інтенсивних  сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану урожайність, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, шкідників та хвороб, захисті ґрунтів від ерозії.

Збільшення виробництва  сільськогосподарської продукції  можна досягти двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції  за рахунок розширення поля діяльності. В рослинництві - за рахунок розширення посівних площ на основі незмінного рівня  техніки і технології.

При інтенсивній формі  розвитку збільшення виробництва продукції  здійснюється на основі додаткових вкладень на ту ж саму площу за рахунок  зростання врожайності культур. Інтенсифікація - це об'єктивний і закономірний процес розвитку сільського господарства. Кожна країна рано чи пізно переходить від екстенсивного до інтенсивного розвитку сільського господарства. Передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є: необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції; обмеженість орнопридатних земель; нагромадження додаткових матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку сільського господарства.