Продуктивність праці персоналу підприємства

 

     Звідси  середньорічний виробіток продукції  одним працівником дорівнює добутку  наступних факторів:

     РВ = ПВ

Д Т-ть ГВ.

     Розрахунок  впливу даних факторів на зміну рівня  середньорічного виробітку промислово-виробничого  персоналу зробимо способом абсолютних різниць.

     За  даними табл.1.1, середньорічний виробіток працівника підприємства вище базисного періоду на 19 млн. крб. (499 - 480) і темп росту склав 103,9%. Він зріс на 10 млн. крб. у зв'язку зі збільшенням частки робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу та на 40 млн. крб. за рахунок підвищення середньогодинної виробітки робітників. Причому питома вага збільшилась на 1,68%; відпрацьованих дніводним робочим за рік скоротилося на 10 днів і Тр склав 95,5%; середня тривалість робочого дня скоротилася на 0,15 годин, Тр склав 98,1%; середньогодинний виробіток робочого збільшився на 29,91 тис. крб. і Тр склав 108,7%.

     Негативно на її рівень вплинули надпланові цілоденні  і внутрізмінні втрати робочого часу, в результаті вона відповідно зменшилася на 22,27 і 8,83 млн. крб.

     Таблиця 1.2 - Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічної виробітки працівників підприємства способом абсолютних різниць

 

     Аналогічним чином аналізується зміна середньорічної виробітки робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинної виробітки:

     РВ=Д

Т-ть ГВ

     Розрахуємо  вплив даних факторів способом абсолютних різниць:

     ▲РВ_д=▲Д Т-ть₀   ГВ₀=-10 7,95 0,34305=-2,27 млн. крб.;

     ▲РВ_т=Д₁ Т-ть₁ ▲ГВ=210 (-0,15) 0,34305=-10,81 млн. крб.;

     ▲РВ_гв=Д₁ Т-ть₁ ▲ГВ=210 7,8 0,02991=48,99 млн. крб.

     Разом: 10,91 млн. крб.

     Обов'язково аналізується зміна середньогодинного  виробітку як одного з основних показників продуктивності праці і чинника, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників. Для аналізу середньогодинного виробітку скористаємося методикою, розробленою Н.А. Русак, відповідно до якої розмір цього показника залежить від факторів, пов'язаних зі зміною трудомісткості продукції та її вартісної оцінки. Для розрахунку впливу факторів на середньогодинний виробіток використовується спосіб ланцюгової підстановки. Крім планового і фактичного рівня середньогодинного виробітку, необхідно розрахувати три умовних показника її величини.

     Перший  умовний показник середньогодинної виробітки повинен бути розрахований в порівнянних з базисним періодом умовах (за продуктивно відпрацьований час, при базисній структурі продукції  і базисному технічному рівні виробництва)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Для цього звітний обсяг виробництва товарної продукції слід скорегувати на величину його зміни в результаті структурних зрушень (▲ ВПстр) і кооперованих поставок (▲ ВПк.п.), а кількість відпрацьованого часу  на непродуктивні витрати часу (Тн) і надпланову економію часу від впровадження заходів НТП (Те), яку потрібно заздалегідь визначити. Алгоритм розрахунку:

     ГВ_умов1=(ВП₁+/-▲ВП_стр)/(Т₁-Т_н+/-Т_е)=(100800-2300)/(270270-1367+8500)=355,08 тис. крб.

     Якщо  порівняти отриманий результат  з базисним періодом, то дізнаємося, як змінився середньогодинний виробіток за рахунок інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням його організації, тому що інші умови наближені до базисного періоду:

     ▲ ГВінт = 355,08-343,05 = 12,03 тис. крб.

     Другий  умовний показник відрізняється  від першого тим, що при його розрахунку витрати праці не коригуються на Т_е :

     ГВумов2 = (ВП₁+/-▲ВП_стр) / (Т₁-Т_н) = (100800-2300) / (270270-1367) = 366,3 тис. крб.

     Різниця між отриманими і попереднім результатом  покаже зміну середньогодинного  виробітку за рахунок понадпланової  економії часу у зв'язку з впровадженням заходів НТП:

     ▲ГВ_Те=366,3-355,08=11,22 тис. крб.

     Третій  умовний показник відрізняється  від другого тим, що знаменник  не коригується на непродуктивні  витрати часу:

     ГВ_умов3=(ВП₁+/-▲ВП_стр)/Т₁₌(100800-2300)/270270=364,45 тис. крб.

     Різниця між третім і другим умовним показником відображає вплив непродуктивних витрат часу на рівень середньогодинної виробітки:

     ▲ГВ_Тн=364,45-366,3=-1,85 тис. крб.

     Якщо  ж порівняти третій умовний показник з фактичним, то дізнаємося, як змінився середньогодинний виробіток за рахунок структурних зрушень виробництва продукції:

     ▲ГВ_стр=372,96-364,45=8,51 тис. крб.

     Таким чином, всі фактори, за винятком третього, справили позитивний вплив на зростання  продуктивності праці робітників підприємства.

     Баланс  факторів: 12,03 +11,22-1,85 +8,51 = 29,91 тис. руб.

     Велику  роль у вивченні впливу факторів на рівень середнього динного виробітку  грають прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну  модель середньогодинного виробітку  можна включити такі чинники: фондо- або енергоозброєність праці; відсоток працівників, які мають вищу кваліфікацію або середній тарифний розряд робітників, середній термін служби устаткування, частку прогресивного обладнання в загальній його вартості і т.д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії показують, на скільки карбованців змінюється середньогодинний виробіток при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні. Для того щоб дізнатися, як за рахунок цих чинників змінився середньорічний виробіток робітників, необхідно отримані прирости середньогодинного виробітку помножити на фактичну кількість відпрацьованих людиногодин одним робітником:

     ▲РВ¹_Хi=▲ГВ_Xi

Д₁ П₁

     Для визначення впливу їх на середньорічний виробіток працівника потрібно отримані прирости середньорічного виробітку робочих помножити на звітну питому вагу робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу:

     ▲РВ_Хi=▲РВ¹_Хi ПВ₁

     Для того щоб розрахувати вплив цих  факторів на зміну обсягу випуску продукції слід приріст середньорічного виробітку працівника за рахунок i-го чинника помножити на звітну середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу:

     ▲ВП_Хi=▲РВ_Хi

ПВП₁

або зміну  середньогодинного виробітку за рахунок i-го чинника помножити на звітну величину тривалості робочого дня, кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік, питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників та середньоспискової чисельності працівників підприємства:

▲ВП_Хi=▲ГВ_Xi

Т-ть₁ Д₁ ПВ₁ ПВП₁

     З таблиці 1.3 видно, які чинники мали позитивний, які негативний вплив на зміну показників продуктивності праці і випуск продукції. На аналізованому підприємстві великі невикористані можливості зростання рівня даних показників пов'язані з цілоденними, внутрізмінними і непродуктивними втратами робочого часу, що потрібно враховувати при плануванні та організації виробництва в майбутньому.

     Таблиця 1.3 - Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічного виробітку працівників підприємства способом абсолютних різниць

РОЗДІЛ 2

ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ 

2.1. Резерви підвищення  продуктивності праці 

     Резерви підвищення продуктивності праці –  це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

     

     Рис.2.1–  Резерви підвищення продуктивності праці.

     Резерви можна класифікувати відносно часу їх використання, а також сфери  виникнення. За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви. Поточні резерви можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року. Використання перспективних резервів передбачається в перспективі через рік або декілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.

     За  сферами виникнення розрізняють  загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

     До  загальнодержавних належать такі резерви, використання яких впливає на зростання  продуктивності праці в економіці  загалом і які пов'язані з  недовикористанням науково-технічного прогресу, нераціональним розміщенням підприємств і неефективною демографічною й територіальною зайнятістю населення, недостатнім використанням ринкових механізмів і методів господарювання тощо.

     Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшеного використання продуктивних сил даного регіону.

     Міжгалузеві резерви – це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне  і якісне виконання договорів  щодо кооперативних поставок, використання можливостей однієї галузі для підвищення продуктивності праці в обробних галузях промисловості сприяє поліпшення якості продукції в сировинних галузях.

     Галузеві  резерви – це резерви, пов'язані  з можливостями підвищення продуктивності праці, які характерні для даної  галузі економіки й зумовлені  недостатнім використанням техніки  і технології виробництва прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо.