Продуктивність праці персоналу підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність продуктивності праці………………….…………………………..7

1.2. Значення  продуктивності праці……………………………………………11

1.3. Вимірювання  продуктивності праці……………………………………….14

1.4. Фактори продуктивності праці……………..………………………………20

РОЗДІЛ 2 ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

2.1. Резерви підвищення продуктивності праці………………………………33

2.2. Програми  управління продуктивністю праці…………………………….36

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..41

СПИСОК  ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..42 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Актуальність  теми. Важливою проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю.

     Витрати визначаються обсягом(вартістю)використаних економічних ресурсів. Як відомо,економічні ресурси заведено поділяти на три  великі групи:

     1)робоча сила(трудовий потенціал,людський капітал);

     2)компоненти природних ресурсів(земля та сировина);

     3)компоненти засобів виробництва(фізичний капітал).

     Відповідно  окремо визначається ефективність використання робочої сили, природних ресурсів або капіталу.

     Результати  характеризуються обсягами та вартістю виробленої та реалізованої продукції, розмірами доданої вартості,прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю(прибутковістю).

     Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці.

     Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або  нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудовитрат.

     У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення  людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й  доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

     Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

     За  відомим визначенням К.Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці(втіленої в засобах виробництва) – збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.

     Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

     Об’єкт роботи – теоретичні засади економіки підприємств.

     Предмет роботи – продуктивність праці персоналу  підприємства: вимірювання, чинники, резерви  підвищення.

     Мета  роботи – дослідження продуктивності праці, її ролі в економічному зростанні підприємства, а також аналіз і резерви росту продуктивності праці на підприємстві.

     Мета  курсової роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

• визначити теоретичні аспекти продуктивності праці персоналу підприємства;
• здійснити аналіз продуктивності праці персоналу підприємства;
• висвітлити шляхи удосконалення продуктивності праці персоналу підприємства.

Методи  роботи – історико-типологічний, метод  теоретичного аналізу й систематизації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ  ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА 

1.1. Сутність продуктивності праці 

     Праця – доцільна діяльність людини, яка направлена на виробництво матеріальних і духовних благ, що задовольняють людські потреби.

     Ефективність  праці характеризується його продуктивністю, яка вимірюється співвідношенням  кількості випущеної продукції  або послуг до витрат праці, тобто  виробленням на одиницю витрат праці. Продуктивність праці є показником економічної ефективності трудової діяльності працівників. Від його рівня і динаміки залежать розвиток суспільства і рівень добробуту всіх його членів. Більш того, рівень продуктивності праці визначає і спосіб виробництва, і навіть суспільно-політичний устрій.

     На  різних рівнях розвитку суспільства темпи зростання продуктивності праці неоднакові. В період первіснообщинного устрою розвиток продуктивних сил відбувався повільно. Велика частина цього часу доводиться на кам'яне століття з його примітивними і малопродуктивними кам'яними знаряддями праці. Близько 7-6 тис. років назад почали з'являтися металеві знаряддя. Перехід від кам'яних знарядь до металевих супроводився прискоренням темпів зростання продуктивності. Але і після цього продуктивність праці зростала повільно. Це пояснюється тим, що основною базою виробництва ще довгий час залишалася ручна праця. Прискорення зростання продуктивності праці почалося з переходом від ручних знарядь праці до машин. Поява парового двигуна викликала промисловий переворот, революцію у виробництві, яка у свою чергу супроводилася підвищенням темпів зростання продуктивності праці.

     Продуктивність  праці в ринковій економіці розглядається  як частина загального поняття продуктивності, яка є відношенням загального об'єму продукції до витрачених ресурсів на його виробництво, тоді як продуктивністю праці є відношення загального об'єму продукції до кількості витраченої на його виробництво праці.

     Продуктивність  праці можна розглядати на трьох  рівнях (макрорівень, рівень підприємства, рівень окремого працівника), кожен з яких має свої проблеми і свої вирішення цих проблем.

     На  макрорівні конкурентоспроможність і  ефективність національної економіки  не можна розглядати як просту суму продуктивності, а тим більше продуктивності праці на підприємствах країни. Національна  продуктивність має і інші критерії оцінки і формується під впливом багатьох політичних, економічних, соціальних і культурних сил, що знаходяться як під контролем держави, так і поза ним.

     На  рівні підприємств зростання  продуктивності праці залежить від  економічного стану підприємства і політики його керівництва відносно розподілу прибутку, що йде на накопичення і вжиток. Діючи самостійно в економічному просторі, підприємство само визначає соціальну і технічну політику, але його вибір не вільний від дії зовнішніх чинників: конкуренції, змін цін і ін. Існує визначення продуктивності праці у вузькій технічній і в широкій суспільній концепції. Продуктивність у вузькій технічній концепції розраховується як відношення продукції, що виводиться, до ресурсів, що вводяться.

     

     Цей показник виражає міру ефективності використання ресурсів. Під продуктивністю в широкій суспільній концепції розуміється, перш за все, те, що продуктивність – це розумова схильність людини до постійного пошуку можливості удосконалення того, що існує. Вона вимагає постійно удосконалювати економічну діяльність з урахуванням змінних умов суспільства. В умовах ринкових стосунків, що вже сформувалися, слід розрізняти відношення до процесів зміни продуктивності з суспільної точки зору і з точки зору приватного власника – фірми, підприємства (рис. 1.1).

     На  рівні суспільства                  На рівні власника підприємства

       
 
 
 

     1.2.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 1.1 – Рівень продуктивності праці.

     Продуктивність  праці є найважливішим показником економічного зростання, тобто показником, що забезпечує зростання реального продукту і доходу. Зростання реального продукту приводить до збільшення валового національного продукту. Так реальний ВНП визначається як трудовитрати помножені на продуктивність праці.

     

 

     Величина  трудовитрат залежить від чисельності  зайнятих і від рівня їх кваліфікації. Як показано на малюнку 1.2, взаємозв'язок між підвищенням рівня кваліфікації і продуктивністю праці досить складний. Але, проте, частина зростання продуктивності праці залежить від рівня кваліфікації. Цьому відносному приросту продуктивності відповідає певна частина загального приросту валового національного продукту.

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 1.2 – Вплив кваліфікації на продуктивність праці і збільшення ВНП.

     У виробництві будь-якого продукту бере участь жива праця, тобто праця, витрачена робітниками безпосередньо  в самому процесі виробництва  даного продукту, і праця минула, витрачена іншими працівниками на попередніх стадіях виробництва і упредметнена в знаряддях праці, будівлях, спорудах, сировині, матеріалах, паливі, енергії. Відповідно цьому при характеристиці продуктивності праці використовуються поняття продуктивності індивідуальної і суспільної праці.

     Продуктивність  індивідуальної праці – результативність живої праці, як окремого працівника, так і колективу. При оцінці результативності живої праці колективу інколи вживають поняття локальної продуктивності праці, оскільки поняття індивідуальної продуктивності праці природніше ототожнювати з поняттям продуктивності окремого працівника, а не колективу.

     Продуктивність  суспільної праці – результативність, ефективність живої і упредметненої  праці, що відображає повні (сукупні) витрати праці у сфері матеріального виробництва. У міру розвитку продуктивних сил жива праця стає все більш і більш продуктивною за рахунок того, що вона приводить в дію все більшу масу суспільної праці.

     Підвищення  продуктивності праці багато в чому зумовлює зміну всіх якісних показників, що характеризують ефективність виробництва – прибуток, рентабельність, собівартість, матеріаломісткість і ін.

     Продуктивність  суспільної праці планується і враховується в цілому по народному господарству. По окремих об'єднаннях, підприємствах, структурних підрозділах, окремим працівникам обчислюється індивідуальна продуктивність праці, що відображає витрати лише живої праці.