Планування матеріально-технічного забезпечення

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва - у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.

Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше.

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

 

2. Аналіз та оцінка ефективності планування

матеріально-технічного забезпечення підприємства

2.1 Планування виробничої програми підприємства

 

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі приводить показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м², м³, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція.

Реалізованою рахують продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції Q_Р^ПЛ визначається за формулою:

 

 

Q^пл _Р = (101473,68+26700+16700)=144873,68

де Q_Tі^ПЛ - обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах підприємства.

∆Q_Пзі^ПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду на складі підприємства на початок і кінець планового періоду.

∆Q_Пві^ПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду;

n - кількість видів товарної продукції.

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому році (Q_Ві^ПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15% відсотків більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

 

,

 

Q^пл_Ві = 5320*1,1=5852

де N - плановий обсяг продажу продукції в натуральних показниках,

n - кількість видів товарної продукції (приймаємо 1).

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених на склад готової продукції підприємства), призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

 

,

 

Q^пл_Ті = (5852*43,35)+(5852 *43,35)*0,2= 101473,68

де Q_Ві^ПЛ - план випуску і-го виду продукції в натуральних показниках,

Ц_і - оптова ціна одиниці і-го виду продукції,

n - кількість видів товарної продукції;

Q_П.Р.і - обсяг послуг та робіт промислового характеру, грн. Приймаємо рівним 20...25% від плану випуску продукції у вартісних показниках (Q_Ві^ПЛ * Ц_і);

m - кількість видів робіт промислового характеру.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

 

Q_ВАЛ = Q_Ті + (Q_З.К-Q_З.П) + (Q_І.К-Q_І.П)

 

Q_вал = 101473,68+(1600-11700)+(6000-8700)= 88673,68

де Q_З.К., Q_З.П - залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець і початок періоду;

Q_І.К., Q_І.П. - залишки інструментів і оснастки власного виробництва на кінець і початок періоду.

На основі приведених розрахунків складаються форми:

 

 

 

Таблиця 2.1 - План виробництва і реалізації продукції підприємства в натуральному виразі

Найменування продукції	Кількість продукції в натуральному виразі						Базисний період (на 5% менше за план)
	очікуване виконання (факт)	План	в тому числі по кварталах
			1	2	3	4
1. Державне замовлення (5% від QВПЛ)292,6
Виробництво профілюючих видів продукції, всього	292,6	292,6	73,15	73,15	73,15	73,15	277,97
в тому числі: - експорт		29,26	7,31	7,31	7,31	7,31	27,8
- нова продукція		58,52	14,67	14,67	14,67	14,67	55,59
2. Продукція, план продажу якої формується підприємством (95% від QВПЛ)5559,4
2.1. Готові вироби, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	400,28	4447,5 444,75 444,75	1111,88 111,19 111,19	1111,88 111,19 111,19	1111,88 111,19 111,19	1111,88 127,908 127,908	4225,14 442,51 442,51
2.2. Продукція із давальницької сировини	500,35	555,94	138,99	138,99	138,99	138,99	528,14
2.3. Роботи промислового характеру і послуги на сторону	100,07	111,19	27,8	27,8	27,8	27,8	105,63
2.4. Вироби і напівфабрикати власного виробництва, які включені в товарну і валову продукцію	250,17	277,97	69,49	69,49	69,49	69,49	264,07
2.5. Інші види продукції	155,1	166,78	41,7	41,7	41,7	41,7	158,44
Всього	5266,8	5852	1463	1463	1463	1463	5559,4

 

 

Таблиця 2.2 - План виробництва і реалізації продукції у вартісному виразі

Найменування продукції	Кількість продукції в грошовому виразі
	В цінах базисного року	В цінах планового року	в т. ч. по кварталах
			1	2	3	4
1. Державне замовлення (5% від QВПЛ)
Виробництво профілюючих видів продукції, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	15221,05 1522,11 3044,21	12684,21 1268,42 82536,84	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21
2. Продукція, план продажу якої формується підприємством (95% від QВПЛ)
2.1. Готові вироби, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	231359,04 28919,88 28919,88	192799,2 24099,9 24099,9	48199,8 6024,98 6024,98	48199,8 6024,98 6024,98	48199,8 6024,98 6024,98	481,99,8 6024,98 6024,98
2.2. Продукція із давальної сировини	28919,88	24099,9	6024,98	6024,98	6024,98	6024,98
Роботи промислового характеру і послуги на сторону	5783,98	4819,98	1205	1205	1205	1205
Вироби і напівфабрикати власного виробництва, які включені в товарну і валову продукцію	14459,94	12049,95	3012,49	3012,49	3012,49	3012,49
Інші види продукції	8675,96	7229,97	1807,49	1807,49	1807,49	1807,49
Всього	304421,04	253684,2	6342,05	6342,05	6342,05	6342,05

 

 

 

Виробнича потужність підприємства - це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.

Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на початок планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.

Середньорічна потужність (М_С.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:

 

,

 

М _С.Р. = 9330+1/12*(570*(12-1)+470*(12-2)+770*(12-3)+970*(12-4) + +170*(12-5)+20*(12-6)+470*(12-7)+170(12-8)+420*(12-9)+320*(12-10)+270 (12-11)+280*(12-12)) = 12010,83 од.

де М_П - вхідна виробнича потужність.

∆М_і - приріст (“+”) або вибуття (“-”) виробничих потужностей в і-му місяці.

і - номер місяця.

При цьому вихідна потужність (яка буде вхідною в наступному році) розраховується за формулою:

 

 

М_к = 9330+(570+470+770+970+170+20+470+170+420+320+270-80) = =13870 од.

На виробничу програму в основному впливає фонд часу роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого часу (ФРЧ) здійснюється з метою визначення кількості робочих днів (годин), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником або одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі (таблиця 2.3).

Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі кожного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв або дефіцит обладнання.

 

Таблиця 2.3 - Баланс робочого часу на 2009 рік

№ п/п	Показник	Фонд часу
		працівника	підприємства
1.	Загальна кількість календарних днів	365	365
2.	Кількість неробочих днів: в т. ч. святкових вихідних	10 104	10 104
3.	Кількість календарних робочих днів (номінальний фонд робочого часу)	251	251
4.	Невиходи на роботу, всього: чергові і додаткові відпустки відпустки по вагітності виконання державних обов'язків через хворобу навчання неявка з дозволу адміністрації прогули простої	38 26 - - 12 - - - -	1             1 -
5.	Корисний ФРЧ	213	250