Підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства

       Заключним етапом  обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності. Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням і можливим сумарним випуском продукції з діючих і нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і освоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:

       ВПд  + ПМн  * Ко  * Кз  = ВПп

       Збільшення виробничої потужності  можливо за рахунок :

• введення в дію нових і розширення діючих цехів;
• реконструкції;
• технічного переозброєння виробництва;
• організаційно -технічних заходів, з них:
• збільшення годин роботи обладнання;
• зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;
• використання технологічного обладнання на умовах лізингу з поверненням в терміни, встановлені лізинговими угодою.

     Показники та основні шляхи  поліпшення використання основних фондів

     Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення  планування капітальних вкладень необхідно  проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні).

     До  узагальнюючих показників відносять  фондовіддачу. Фондовіддача основних фондів визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів:

     Ф0 = Q/ОФ

     де  Ф0— фондовіддача;

     Q - обсяг виготовленої продукції;

     ОФ` - середньорічна вартість основних фондів, гри.

     Обсяг виробленої продукції визначається в натуральних або вартісних  показниках. Найчастіше узагальнюючим  вартісним показником обсягу виробництва  є товарна або чиста продукція. Для зіставлення рівня і динаміки фондовіддачі обсяг продукції обчислюють у фіксованих цінах, а обсяг основних фондів — за відновленою вартістю, оскільки залишкова вартість змінюється непропорційно до зміни виробничої потужності.

     Фондовіддача  показує загальну віддачу від  використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто  ефективність цього вкладення коштів.

     Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість, яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:

     Фм = 1/Ф0, або ОФ/ Q

     де Фм - фондомісткість.

     Незважаючи  на те, що фондовіддача є узагальнюючим  показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних  можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з  яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів.

     До  системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.

     До  показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

     Усе устаткування на виробництві поділяють  на наявне, установлене та діюче. Наявне устаткування — це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження. Установлене устаткування - це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення устаткування до виробництва

     Визначення  коефіцієнтів використання устаткування в часі здійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально  можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. Коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду  часу розраховується як відношення робочого фонду часу до календарного (режимного, планового) фонду часу.

     Серед окремих показників екстенсивного  використання засобів праці важливе  значення має коефіцієнт змінності  роботи устаткування. Він являє собою  відношення загальної суми верстатозмін, відпрацьованих за добу всім устаткуванням, до загальної кількості устаткування. Коефіцієнт змінності можна обчислити за кількістю не лише працюючого, а й наявного устаткування, установленого, запланованого до роботи.

     Коефіцієнт  змінності, обчислений за кількістю  не лише працюючого, а й установленого  устаткування, більш повно відбиває резерви підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.

     Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.

     Устаткування  може бути не повністю завантаженим або  працювати, але не випускати продукцію, або випускати неякісну продукцію. Тому виникає необхідність показники  екстенсивного використання доповнювати  показниками інтенсивного використання основних фондів. Особливо важливим серед  них є коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування.

     Коефіцієнт  інтенсивного завантаження устаткування визначається відношенням фактичної  продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної  продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної:

     де  К  і  - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

     П ф  -  продуктивність фактична; 

     П т  - продуктивність з технічної  нормі.

     Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні  та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

     Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15 — 20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще менше - 1,2) що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.

     Важливим  напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення  кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого  та швидке залучення у виробництво  невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

     Слід  підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

     Набагато  ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.

     Інтенсивне  використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

     Досить  значними резервами кращого екстенсивного  та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей  є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається  тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного  виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо  обсяги продукції не збільшує, але  і без пропорційно розвинутого  допоміжного виробництва основні  цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращого використання основних фондів.

     Важливий  резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей,введення в дію нових технологічних  ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить  п'ять-шість і більше років. Разом  з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

     Висновок  до теоретичної частини  курсової роботи

     Отже, основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємством є такі:

1. Установка, монтаж та введення в експлуатацію основних виробничих фондів по можливості одночасно.
2. Збільшення капітальних вкладень в активну частину основних виробничих фондів підприємства.
3. Максимально можливе використання продуктивності та потужності наявного на підприємстві парку обладнання.
4. Максимально можливе використання календарного фонду часу згідно з технічними характеристиками обладнання.
5. Забезпечення належного обслуговування та дотримання необхідних умов експлуатації обладнання.
6. Своєчасне оновлення основних виробничих фондів підприємства.
7. Застосування комбінованого способу організації виробничих процесів на підприємстві.
8. Включення до виробництва незадіяних виробничих фондів.
9. Рівномірне завантаження основних виробничих фондів протягом робочого дня.
10. Підвищення професійно-кваліфікаційного рівня обслуговуючого основні виробничі фонди персоналу. 
    
2. Практична частина курсової роботи
2. Розрахунок собівартості

     Розрахунки  з визначення виробничої собівартості продукції серед окремих підрозділів  підприємства слід проведено згідно з вихідною інформацією згідно варіанта (таблиця. 8) і законодавчими актами України, які регулюють норми відрахувань на соціальні заходи (39,5%). Розрахунок оформлено в таблиці 1, після розрахунків підбиті підсумки.