Підприємство об'єкт організації виробництва в сучасних умовах господарювання

     У виробничій діяльності в основному  застосовуються два методи організації  виробництва: непотоковий і потоковий.

     Непотоковий вид виробничих процесів характерний для одиничних типів виробництва з непостійною номенклатурою виробів. Йому властиві такі ознаки:

• на робочих місцях, як правило, обробляються різноманітні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці. Кількість кожного з них є невеликою і недостатньою для повного завантаження устаткування;
• робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без відповідного зв'язку з послідовністю виконання операцій. Наприклад, групи токарних, фрезерних, свердлильних та інших верстатів
• предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами. Це великою мірою впливає на збільшення перерв між операціями;

     Непотоковий метод може застосовуватись і в серійному виробництві відповідно до номенклатури й асортименту виробів. Залежно від кількості виробів і їх номенклатури непотоковий метод може мати різні модифікації. За умов одиничного виробництва він здійснюється переважно у формі одинично-технологічного методу. Процес обробки предметів праці проходить індивідуально згідно з наведеним вище порядком одиницями або невеликими партіями. У серійному виробництві цей метод набуває форми партіонно-технологічного або предметно-групового.

     Потоковий метод організації виробничого  процесу - один з найбільш високоефективних. Він здійснюється в максимальній відповідності до принципів раціональної організації виробництва. Потоковий  виробничий процес характеризується такими ознаками:

• за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібних предметів;
• робочі місця розміщуються послідовно відповідно до протікання технологічного процесу;
• технологічний процес має високу поопераційну диференціацію, на кожному робочому місці можуть виконуватись одна або кілька схожих операцій;
• предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує високий ступінь паралельності та безперервності процесу.

     При потоковому методі організації виробничого  процесу застосовується переважно  спеціальний міжопераційний транспортний конвеєр, який виконує функції переміщення предметів праці і регулює ритм роботи виробничого циклу. Потокові методи дають можливість виготовляти продукцію в великих обсягах і протягом тривалого часу, тобто застосовувати масове й великосерійне виробництво. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУБ’ЄКТА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА 
 

     2.1 Поняття «підприємство», його сутність 

     Внаслідок суспільного поділу праці в кожні  країні формується народногосподарський комплекс, який складається з декількох  сотень галузей 

     Підприємство  – це відокремлена, економічно- самостійна сфера народного господарства, яка виготовляє продукцію, виконує роботи та надає послуги.

     Підприємства  можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної  господарської діяльності.

     Підприємство  є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки  в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

     Завдання  підприємства:

     - одержання доходів, його власникам.

     - створення робочих місць для населення.

     - охорона навколишнього середовища.

     - забезпечення підприємства заробітною платою.

     -забезпечення персоналу нормальними, прийнятними умовами праці, а споживачів - продукцією

     Як  економічне явище, підприємство характеризується певною сукупністю продуктивних сил  і виробничих відносин.  Воно має  певну кількість засобів виробництва  і робітників, що дає можливість виконувати закінчену серію операцій і здійснювати випуск продукції. Економічна система підприємства включає економічні відношення підприємства з державою, що вище стоячою організацією, постачальниками і споживачами, фінансовими організаціями.

     У виробничо-технічному відношенні підприємство являє собою техніко-технологічний  комплекс, систему робочих машин  і механізмів, підібраних пропорційно  по кількості і потужності відповідно до видів продукції, що випускається (виконуваних робіт, послуг), технологією її виготовлення й обсягами випуску.

     Організаційно підприємство являє собою первинною  ланкою економіки, виробничу одиницю  народного господарства з визначеною внутрішньою структурою, зовнішнім  середовищем, закономірностями функціонування і розвитку. Організаційна система  підприємства включає його виробничу  й організаційну структуру керування  підприємством, а також зв'язку між  виробництвом і керуванням, між підприємством  і зовнішніми організаціями.

     У соціальному відношенні підприємство виступає в якості соціальної підсистеми товариства, саме на ньому здійснюється взаємодія суспільних, колективних  і особистих інтересів, укладаються  відношення приятельської взаємодопомоги.

     У інформаційному відношенні підприємство - складна динамічна система, що характеризується великим обсягом, інтенсивністю  і різнонаправленістю інформаційних зв'язків між підсистемами й елементами, що постійно обмінюється з зовнішнім середовищем

     різноманітного  роду інформацією. Інформаційна система  підприємства включає звітну і нормативно-технічну документацію, а також різноманітну інформацію, що характеризує стан і  напрямок компонентів підприємства.

     У адміністративно-правовому відношенні, підприємство виступає в якості юридичної  особи з установленими державою в законодавчому порядку правами  й обов'язками.

     Діяльність  будь-якого підприємства здійснюється на основі таких функції:

• виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, упровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
• економічні функції підприємства-це управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, наймання працівників і раціонально організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітньої плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.
• соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.

 

• екологічна-вдосконалення технологічних процесів; створення і розвиток екологічної інфраструктури; наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування.

 

• інноваційна  функція полягає в тому, що підприємець завжди прагне вдосконалювати організацію і технологію виробництва, упроваджувати найновіші досягнення економічного і технічного прогресу. Прагнення одержати максимальний прибуток і конкуренція не дають можливості підприємцеві зупинятися на досягнутому, навіть на найвищому рівні організації виробництва.

     Крім  зазначених функцій, які виконує  підприємство у межах національної економіки, є зовнішньоекономічні  функції. Підприємство бере участь у  міжнародному обміні товарів, спільному  з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві. 
 
 
 

     2.2 Планування прибутковості  підприємства 

     Планування  фінансової діяльності підприємства тісно  пов'язане з кінцевими результатами виробництва, найважливішим з яких в умовах ринкових відносин є загальний  прибуток, або сукупний дохід. Головне  завдання кожного підприємства в  умовах ринку полягає в організації  виробничо-фінансової діяльності з  метою задоволення людей у  своїй продукції та отримання  найбільшого прибутку.

     Прибутковість та дохідність підприємства є одним  з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності.

     Багато  вчених намагались пояснити сутність прибутку. Головними з них були А. Сміт, Д. Рікардо,  К. Маркс, Д. Ліндсей, Дж. Робінсон, С. Фішер,     Р. Шмалензі, Ф.Найт, з радянських вчених - А. Шишкін, А. Лівшиц, О.Орлов, Е. Голубков. Вони зробили великий внесок в історії формування прибутку.

     Прибуток - це основний чинник, який впливає на можливість забезпечення фінансування багатьох програм підприємства, пов’язаних із розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням конкурентної позиції та виходом на нові ринки.

     За  рахунок прибутку формуються в значному обсязі бюджетні ресурси держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, соціально-культурних заходів, матеріальне  стимулювання працівників тощо.

     Підприємці  намагаються збільшувати прибуток підприємства. Адже саме прибуток змушує підприємця здійснювати нововведення, які ведуть до зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції, а нововведення стимулюють інвестиції, запровадження  нової техніки і технологій.

     Прибутковість підприємства залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішими є:

• обсяги виробництва і реалізації продукції;
• номенклатура і асортимент продукції;
• конкурентоспроможність;
• рівень продуктивності праці;
• витрати на виробництво і збут продукції;
• ефективність цінової політики;
• рівень управління виробництвом.

     Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:

• валовий;
• від операційної діяльності;
• від звичайної діяльності;
• чистий.

     Згідно  П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

     Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця  між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і  собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт).

     

       Рис. 2.1 Розрахунок валового прибутку 

     Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат

     

     Рис. 2.2 Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності 

     Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна  сума прибутку (збитку) від операційної  діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків)

     

     Рис. 2.3 Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності

     Чистий  прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна  сума прибутку (збитку) від звичайної  діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з  надзвичайного прибутку