Особливості розвитку малих підприємств в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ІВАНА ФРАНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
 

Кафедра економіки підприємства 
 

Реферат

на тему:

« Особливості розвитку малих підприємств в Україні» 
 
 

                                                                                                Виконала:

                                                                                                студентка ЕКП-32с

Залєвська Олександра 

                                                                                                 Перевірила:

                                                                                                 доц.Тепла М.М. 
 
 
 
 

Львів-2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.Історія розвитку теорій підприємництва………………………………………6

2.Сутність малого підприємництва…………………………………………......12

3.Сучасний стан розвитку малого підприємництва в Україні……………......18

4.Нормативно-правове забезпечення функціонування малого підприємництва           в Україні………………………………………………………………………….24

5.Іноваційна спрямованість розвитку малих підприємницьких структур…..29

6.Кредитування діяльності малих підприємств. Субконтракція……………..34

Висновок…………………………………………………………………………40

Список  використаної літератури……………………………………………….43

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ

  На      сучасному   етапі     ринкового трансформування     економіки

України одним із головних чинників стабільності досягнутих позитивних соціально- економічних  тенденцій у державі є забезпечення сталого економічного зростання  та розвитку соціальної сфери в регіонах на основі мобілізації й ефективного  використання всього комплексу ресурсів та умов. Серед найважливіших шляхів зміцнення національної економіки  слід визнати розвиток малого підприємництва.

  Ринкові     трансформаційні    процеси  економіки    України, правове 

визначення  приватної власності об'єктивно  викликали до життя та відродили  в Україні, як і в інших пострадянських і постсоціалістичних країнах, активну  підприємницьку діяльність. За цих умов провідною формою господарювання стає малий бізнес як особливий вид господарської діяльності. Мале підприємництво є одним із основних важелів формування і функціонування національної економіки з ринковим механізмом господарювання та відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку держави.

               Всебічне проникнення малого  підприємництва до соціально-економічної  системи є необхідною передумовою  переходу економіки країни на  ринкові рейки, ефективної реструктуризації  виробництва та підприємств, розвитку  інноваційної діяльності, розв'язання  проблем зайнятості, підвищення  рівня життя населення як в  кожному окремому регіоні зокрема,  так і у державі в цілому. Без розвитку малого підприємництва неможливе формування середнього класу, тобто неможливе створення надійного фундаменту демократичного суспільства. Постійний розвиток конкурентного середовища, невід'ємною складовою якого є мале підприємництво є запорукою економічного зростання, раціонального й ефективного використання ресурсів території.

З   урахуванням   значної    ролі малого   бізнесу в   розвитку    окремих

територій та держави в цілому висвітлюється  потреба в державному та регіональному  висвітлюванні цього інституту  ринкових відносин. Про це свідчить і той факт, що практично в усіх країнах світу держава бере активну  участь у формуванні й розвитку підприємницької  діяльності й підтримці найбільш доцільних та ефективних її напрямів,, насамперед малого бізнесу. Тому значної  актуальності за нинішніх умов розвитку національної економіки набуває  формування державної та регіональної регуляторної політики у забезпеченні успішного функціонування сфери  малого бізнесу. Адже, на думку більшості  вітчизняних науковців та практиків - підприємців, у нашій країні досі немає системи наукових досліджень, адаптованих до діяльності малого бізнесу (на рівні як підприємств та бізнес-процесів, так і оцінки самого підприємницького середовища в цілому). Відповідно, відсутні ефективні механізми державної  підтримки малого підприємництва, які  б дозволяли йому активно та успішно  розвиватися як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.  [ 4, с. 5-6 ]

В розвинутих країнах світу  даний сектор в  економічних  відносинах за

своїми  масштабами є співставним хіба що з крупним бізнесом в середньому: за числом працюючих в Австрії - 62%, в Бельгії - 44%, у Великобританії - 48%, в Італії - 73 %, в Японії - 76 % (відсоток до всіх зайнятих в економіці), за часткою у валовому продукті - до 85 %, за питомою вагою в обсязі виробництва і послуг - від 60 до 80 %.

           Відповідно цей сектор економіки виконує вагому, а в деяких  відносинах і вирішальну роль в забезпеченні соціально - економічного прогресу країн. В певних відносинах крупний бізнес не в змозі конкурувати з малим:

    -  в забезпеченні зайнятості населенні - від 60 до 90 % нових робочих місць, що щорічно з'являються,належить малому бізнесу;

    -  у здібності до швидкої перебудови – дрібні підприємці швидше уловлюють потреби, що змінюються, гнучкіше реагують на них і мобільніше змінюють номенклатуру продукції, види послуг.

   -  у інноваційному відношенні – початкові стадії більшості нових розробок машин,устаткування,технологій, товарів виконуються малими фірмами.

               Процеси становлення і розвитку малого підприємництва в Україні повинні стати одним із головних чинників щодо якісного переходу від адміністративно-командної економіки до системи господарювання, що сповідує ринкові принципи. При цьому необхідно виходити з того, що саме малий бізнес є явищем вільного ринку з елементами чистої, немонополізованої конкуренції. В цьому середовищі повноцінно, без обмежень діють закони ринку закон вартості,закони попиту і пропозиції і т.п.

         Такі  особливості малого підприємництва  дозволяють стверджувати, що сфера функціонування малого бізнесу є досить прогресивною і як такою, що продукує чисто ринкове середовище в економічному просторі України, а тому повинна досконально вивчатися. [ 7, с.4-5 ] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Історія розвитку теорії підприємництва

Пошук      Україною       шляхів     розв'язання проблем,    пов'язаних    з 

трансформацією  національної економіки, посилює увагу  до феномена підприємництва. Як свідчить аналіз досвіду провідних країн  світу та сучасних тенденцій економічного прогресу, саме підприємництво є одним  з найважливіших факторів розвитку національної економіки з ринковим механізмом господарювання. Тому не випадково  лейтмотивом досліджень економістів  всього світу наприкінці 90-х років XX ст. стало нове осмислення невичерпних  можливостей і потенціалу підприємництва, зокрема малого бізнесу, в умовах переходу до постіндустріальної цивілізації.

       Історія розвитку розуміння сутності  підприємництва та його науковий  аналіз має досить глибокі  коріння. Вперше слово «підприємець»  (entrepreneur) зафіксоване у французьких джерелах XVI ст., де воно позначає «капітана удачі», який вербував вояків-найманців на службу великим феодалам і містам за плату. Тільки у XVIII ст. це поняття стало застосовуватися щодо суб'єктів господарювання, які або укладали контракти на проведення громадських робіт, або впроваджували на своїй землі нові сільськогосподарські технології, або ризикували власним капіталом у промисловості .

       Перші теоретичні оцінки підприємницької  функції з'являються у працях  фізіократів. Так поняття «підприємництво»  ввів у науковий обіг англійський  економіст - фізіократ Річард Кантільон (1680—1734). Він розглядав підприємницьку діяльність як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Інший відомий науковець Жан-Батист Сей (1767—1832) стверджував, що підприємець діє на власний рахунок і ризик з метою отримання вигоди, володіє при цьому знаннями і досвідом, комбінує фактори виробництва тощо. Основоположник класичної економічної теорії Адам Сміт (1723— 1790) розглядав підприємця як власника, пов'язував підприємницьку діяльність насамперед із власною зацікавленістю особи (збагаченням), у процесі реалізації якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець сам планує та організовує виробництво, розподіляє отримані доходи. Інший англійський економіст Девід Рікардо (1772—1823) вбачав у підприємці звичайного капіталіста. Аналогічну роль відводив йому Карл Маркс (1818—1883).

Якісно  нову оцінку підприємництва дав наприкінці XIX ст. англійський

економіст Алан Маршалл (1842— 1924), виділивши організацію виробництва, а згодом підприємницьку здатність до неї як окремий фактор виробництва (разом з працею, землею і капіталом). Повнішу характеристику підприємництва наводять у своїх працях американський економіст Йозеф Шумпетер (1883 — 1950) та англійський економіст Фрідріх Хаєк (1899-1992).

      На думку Й.Шумпетера, зміст  підприємництва розкривається в  його функціях:

  по-перше, реформування й докорінна перебудова виробництва внаслідок впровадження нових видів техніки і технологій, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;

  по-друге, використання наукових розробок, маркетингу та ін. Виконання функцій підприємництва залежить від господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, види, мотивацію.

        Тому основні функції підприємця, за Й.Шумпетером, — це:

1. виготовлення нового блага або старого нової якості;
2. освоєння нового ринку збуту, джерел сировини або напівфабрикатів;
3. впровадження нового методу виробництва;

4.  відповідна реорганізація виробництва.

        Підприємцем, на його думку,  може бути не лише капіталіст, власник, а й управляючий. Найбільшою  мірою відокремлення власності  від управління (а, отже, від підприємництва) виявляється у гігантських акціонерних  компаніях. Ф.Хаєк пов'язував підприємництво насамперед з особистою свободою, яка дає людині змогу раціонально розпоряджатися своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. Підприємець прагне оптимально використати ці компоненти, враховуючи насамперед ситуацію на ринку (перспективність щодо інвестування, попиту і пропозиції певної галузі економіки, рівень цін та ін.),  знайти найкращі засоби для задоволення власних і суспільних потреб. 

За     думкою    американського        економіста    Поля      Самуельсона,

підприємництво  пов'язане з новаторством, а сам  підприємець є сміливою людиною  з оригінальним мисленням, яка домагається  успішного впровадження нових ідей.