Організація виробництва соняшнику в ТОВ "Агрофірма "Україна" Мелітопольського району Запорізької області

ЗМІСТ

 

ВСТУП	4
РОЗДІЛ 1 НАУКОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ	6
1.1. Суть наукової організації  виробництва	6
1.2. Сучасний стан вивчення організації  та економічної ефективності  виробництва соняшнику	10
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ	21
2.1.Організаційно-економічна характеристика  підприємства	21
2.2. Динаміка посівних площ, урожайності  і валових зборів	31
2.3 Організація основних виробничих  процесів	34
2.4. Економічна ефективність виробництва  соняшнику	36
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА  СОНЯШНИКУ	42
3.1.Напрями підвищення урожайності  і збільшення виробництва соняшнику	42
3.2. Раціоналізація  технології  виробництва й основних виробничих  процесів	46
3.3. Удосконалення організації праці та її оплати	49
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ	55
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	57

 

 

ВСТУП

 

Соняшник – високорентабельна, вигідна в економічних відносинах культура. Насіння соняшнику є основним джерелом отримання рослинної олії.

Завдання розвитку виробництва насіння соняшнику передбачає доцільність перевищення долі рослинних олій в структурі вжитку населенням жирів. Зростання вжитку рослинних олій замість тваринних жирів характерне для багатьох високорозвинених країн. Виробництво соняшнику надає істотний вплив на ефективність функціонування всієї галузі рослинництва. Висока закупівельна ціна на насіння цієї культури робить її економічно вигідною для обробітку, сприяє підйому економіки господарств. Попит на соняшник і соняшникову олію значно не зменшується при зростанні цін. У такій ситуації доходи сільськогосподарських підприємств, що виробляють і переробляють насіння соняшнику повинні зростати.

Збільшення обсягів виробництва  соняшнику є одній з актуальних проблем сільського господарства останніми  роками.

Проте із-за незадовільного використання виробничого і біокліматичного потенціалу, недоліку агротехнічного, організаційного, економічного і іншого характеру, плани виробництва і здачі цієї коштовної олійної культури не виконуються. У зв'язку з цим підвищення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику має актуальне значення.

В зв’язку з цим метою курсової роботи є удосконалення організації  виробництва соняшнику. Об’єктом дослідження  є виробництво соняшнику в  ТОВ "Агрофірма "Україна" Мелітопольського району Запорізької області.

В відповідності з поставленою  метою вирішувались наступні задачі:

• вивчення теоретичних основ організації виробництва соняшнику та її удосконалення;
• надання організаційно–економічної характеристики господарства;
• аналіз сучасного стану організації виробництва соняшнику;
• розробка заходів по удосконаленню організації виробництва соняшнику.

При проведенні досліджень було використано  статистичні, математично-статистичні, економіко-математичні, табличний, розрахунково-конструктивний і балансовий методи.

Інформаційною базою дослідження  є праці вчених економістів, виробничо–фінансові плани, дані статистичної та бухгалтерської звітності за 2008–2010 роки ТОВ "Агрофірма "Україна" Мелітопольського району Запорізької області.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

НАУКОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

 

 

1.1. Суть наукової організації  виробництва

 

Перехід на ринкові відносини суттєво змінює погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найефективнішого використання техніки, предметів праці та людей у процесі виробництва і тим самим сприяє підвищенню його результативності.

Під організацією виробництва розуміється  координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

У сучасній економічної  літературі термін «організація виробництва» трактується як «способи вибору, розподілу і кооперування елементів виробництва для досягнення поставлених цілей при мінімальних затратах ресурсів».

У подальшому при розгляді матеріалу посібника будемо розуміти під організацією виробництва сукупність правил, процесів, дій, що забезпечують форму та порядок поєднання праці і речових елементів виробництва з метою підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку.

Різноманітність визначень  організації виробництва свідчить про досить коротку історію розвитку науки, якій менше ста років і яка переживала стрімкі підйоми та десятиріччя застою.

Усупереч традиційним, планово-адміністративним підходам, де організація виробництва  розглядалася як узагальнене поняття  в промисловості з позиції  спеціалізації, кооперування й концентрації, як «посилювач» використання основних фондів, в умовах підприємницького типу господарювання в центрі уваги перебувають нові цілі виробництва, які передбачають: гнучку і своєчасну його перебудову для виготовлення інших видів продукції в разі зміни попиту; оптимальне утворення, котре функціонує з найменшими витратами; високоорганізоване з культурними традиціями виробництво, що здібне випускати конкурентоспроможну продукцію «точно вчасно» і в сукупності забезпечувати стійкий фінансовий стан підприємства.

Для керівників і спеціалістів підприємств важливо: а) мати повне і ясне уявлення про стан свого виробництва; б) об’єктивно оцінювати ситуацію, що склалася; в) уявляти дійсні перспективи, розробляти стратегію подальшого розвитку, а також виявляти високі організаторські здібності, використовуючи всі можливості для досягнення поставлених цілей.

Кожне підприємство має  свої особливості виробництва, які  визначають специфічні комплексні завдання з його організації: проектування та освоєння нових товарів, забезпеченість сировиною, використання робочої сили та устаткування, поліпшення асортименту та якості продукції, транспортування, складування та сервісне обслуговування в процесі експлуатації.

Багато завдань організації виробництва вирішується на підприємстві завдяки технології, що застосовується, тому слід відокремити те, що належить до функцій технології та організації виробництва. Технологія характеризує способи, варіанти виготовлення продукції і це обумовлює її функцію, яка спрямована на визначення можливих типів машин, інструменту, пристроїв, оснащення, складності робіт, рівня кваліфікації персоналу, норм витрат матеріальних ресурсів і часу для виробництва кожного виду продукції. Технологія визначає, що і як, за допомогою яких засобів виробництва треба робити з предметом праці для перетворення його в продукт з потрібними властивостями.

До функції організації виробництва  відносяться роботи з визначення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найефективнішого відповідно до мети і умов виробництва. Наприклад, оптимізувати завантаження устаткування за певним критерієм з урахуванням обмежень щодо використання ресурсів або вибрати оптимальну продуктивність того чи іншого устаткування з огляду на його кількісні та якісні характеристики, кваліфікацію персоналу, економічні критерії ефективності виробництва. Таким чином, основне завдання організації виробництва полягає в тому, щоб якнайліпше поєднати предмет праці і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими витратами робочої сили і засобів виробництва.

У кожному конкретному  випадку організація виробництва  обґрунтовує економічну доцільність заходів, що передбачаються чи вже здійснюються, оскільки для підвищення ефективності виробництва недостатньо впровадити окремі заходи, що забезпечують тільки підвищення продуктивності устаткування, або зниження трудомісткості продукції, або поліпшення якості, або економію витрат сировини, енергії та ін. Ефективність виробництва визначається методами раціонального використання елементів виробництва в його сукупності.

Особливостями організації  виробництва є розгляд у взаємозв’язку елементів виробництва і вибір таких методів та умов їх використання, які найповніше відповідають меті виробництва. На практиці буває доцільним змінити параметри технологічного процесу, зокрема, зменшити продуктивність окремих верстатів, машин, щоб забезпечити сполучення компонентів виробництва або збільшити виробничу зону, що обслуговується робітниками, і включити в роботу більшу кількість устаткування.

Раціональна організація  виробництва полягає в тому, щоб  інтегрувати всю сукупність різнорідних компонентів, які реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну виробничу систему, усі елементи якої ретельно взаємоузгоджені між собою за всіма параметрами її функціонування.

Якщо у виробничій дійсності  завданнями технології є підвищення потенційних можливостей збільшення обсягів виготовлення продукції, поліпшення якості, зниження норм витрат ресурсів при її виготовленні, то завдання організації виробництва – визначення методів та умов для досягнення цих можливостей з урахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників роботи підприємства. Безумовно, усі без винятку питання організації виробництва розглядаються і вирішуються крізь призму технології. Водночас організація виробництва має свої специфічні завдання:

• поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі й у часі;
• відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємства, реконструкція і переозброєння виробництва;
• інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення, форм організації підрозділів та їх взаємодії з зовнішнім середовищем;
• оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення;
• визначення рівня незавершеності виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження;
• організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції;
• створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів. [19]

 

 

1.2. Сучасний стан вивчення організації  та економічної ефективності  виробництва соняшнику

 

Основною метою економічної  стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне  піднесення матеріального рівня  життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об’єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою. В якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Економічна ефективність виробництва  визначається відношенням одержаних  результатів до витрат засобів виробництва  і живої праці. Ефективність виробництва  – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов’язана  з необхідністю дедалі повнішого  задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання  максимальної кількості продукції  з 1 га земельної площі при найменших  затратах праці і коштів на виробництво  одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення  виробництва, підвищення оплати праці  та поліпшення культурно-побутових  умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідні для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.