Організація виробничого процесу у просторі і часі

Підготовчо-заключний час – виділяється робітнику для ознайомлення із завданням, здавання готової продукції. Його тривалість залежить від кваліфікації робітників, типу виробництва. Так, на підприємствах одиничного типу виробництва підготовчо-заключний час планується на кожну окрему операцію, а в масовому – цей час взагалі не планується через те, що постійно виконується одна і та сама робота і ознайомлюватися з нею нема потреби. У серійному виробництві підготовчо-заключний час виділяється на кожну партію деталей.

Сума підготовчо-заключного часу та виконання технологічних  операцій складає операційний цикл Тоц. Тривалість проходження природних процесів Тпр визначається особливостями технологій, що застосовуються. Скорочення цієї частини виробничого процесу можна досягти за рахунок введення більш прогресивної технології, наприклад, заміну природного сушіння – штучним.

Тривалість обслуговуючих процесів Тобсл складається з часу виконання контрольних і транспортних операцій. Скоротити їх можна за рахунок поєднання контрольних і транспортних операцій з основними, наприклад, обробка деталей виробів на конвеєрі, автоматизація контролю якості тощо. Сукупність всіх раніше названих складників виробничого процесу утворює його робочий період, який становить:

• для одиничного виробництва – 10;
• серійного – майже 15;
• масового – біля 25–35 %.

Тому зрозуміло, що нашу увагу не може не привернути друга частина виробничого циклу  – час перерв (Тпер), що є на сьогодні головним джерелом скорочення тривалості виробничого циклу.

Перерви між партіями – виникають при обробці партії виробів, адже всі вироби за винятком одного, який у цей час обробляється, лежать. Скорочувати перерви між партіями можна завдяки зменшенню розмірів партії виробів. Але чим менше партія виробів, тим тривалішим підготовчо-заключний час, який виділяється на кожну партію. Тому вибір оптимального розміру партії – це одне з головних завдань оперативного планування виробництва.

Перерви очікування – виникають у результаті порушень ходу проходження технологічного процесу, коли попередня технологічна операція закінчилась, а робоче місце ще не звільнилось від виконання визначеної роботи. Перерви комплектування – виникають на складних операціях, коли на складання надходять не всі найменування деталей. Тому всі ті, що надійшли, лежать, поки надійде решта. Перерви на обід, між змінами, вихідні і святкові дні є невід’ємним складником виробничого процесу. Їх скорочення обмежене соціальними факторами.

Загальний вигляд тривалості виробничого циклу: 

 Тц = Тоц. + Тпр + Тобсл + Тпер.    

Скорочення тривалості виробничого  циклу – важливе господарське завдання. Чим коротший виробничий цикл, тим більше продукції можна виготовити за один і той же час. Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції; технологічних процесів її виготовлення та типу виробництва. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному) найбільшу частку у виробничому циклі займає робочий період. У дискретних виробництвах (циклічних) перерви становлять істотну частку виробничого циклу. Особливо тривалі перерви у одиничному виробництві, менші в серійному і мінімальні у масовому. Визначення циклу здійснюється за його складовими елементами.

Для виробів  з тривалим циклом величина циклу  обчислюється в календарних днях, у цьому випадку враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються у робочих днях і  вихідні дні не враховуються. У  ряді випадків виконання допоміжних операцій збігається з часом перерв, особливо перерв чекання. Тоді тривалість виробничого циклу стає коротшою.

Таким чином, виробничий цикл – це період перебування предметів праці у виробничому процесі від першої виробничої операції до одержання готової продукції. Виробничий цикл складається з часу, потрібного для виконання технологічних операцій, підготовчо-заключних робіт, природних процесів, технічного контролю, транспортування предметів праці (робочий період) і часу міжопераційних (міжопераційний період) та міжзмінних (наприклад, вихідні і святкові дні) і внутрішньозмінних (обід, відпочинок на важких роботах тощо) перерв.

Скорочення  виробничого циклу прискорює  випуск продукції та сприяє кращому  використанню виробничих фондів і прискоренню  оборотності оборотних засобів. Найважливішими факторами скорочення виробничого циклу є впровадження передової технології та автоматизація  виробничих процесів.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ  ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ У ПРОСТОРІ

Для правильної організації  виробничого процесу в просторі необхідно знати принципи його побудови. Застосування цих принципів повинно  сприяти раціональному поєднанню  в просторі і протягом часу всіх здійснюваних виробничих процесів і  їх складових частин; досягненню найбільш можливого результату при найменших витратах ресурсів і часу

 Організація виробничих  процесів повинна відповідати  таким основним принципам: 

• спеціалізації,
• концентрації,
• пропорційності,
• паралельності,
• прямоточності,
• безперервності,
• ритмічності,
• автоматизації,
• профілактики.

Принцип спеціалізації полягає в обмеженні номенклатури виробів, близьких за призначенням і конструкцією, в обмеженні номенклатури технологічних процесів виготовлення продукції, у випуску однорідної продукції. Обмеження номенклатури продукції повинно мати місце на робочих місцях, дільницях, у цехах. Спеціалізація забезпечує високу ефективність виробництва. Підвищення рівня однорідності виробництва на робочих місцях, дільницях, у цехах сприяє покращенню використання основних фондів, зниженню собівартості та підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, спрощує організацію виробництва та створює умови для підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва.

Рівень внутрішньозаводської спеціалізації можна підвищити  шляхом проведення конструктивної, технологічної  та організаційної уніфікації. Під  уніфікацією розуміють приведення продукції, способів та методів її виробництва  або їх елементів до єдиної форми, розмірів, структури та складу. Уніфікація дозволяє знизити номенклатуру деталей  та вузлів, доцільно обмежити технологічні методи ведення виробництва, типів  та марок обладнання, технологічних  маршрутів виготовлення деталей. Все  це сприяє збільшенню обсягів випуску  однорідної продукції на робочих  місцях, зниженню трудомісткості, поглибленню  спеціалізації та підвищенню ефективності виробництва.

На рівні виробничих об’єднань  рівень спеціалізації можна підвищити  шляхом перерозподілу номенклатури продукції між окремими виробничими  підрозділами, створення великих  спеціалізованих виробництв, цехів, дільниць.

Принцип концентрації виражає збільшення об’єму продукції у межах виробничих одиниць. При цьому більш поширене використання має концентрація операції шляхом використання багатосторонньої, багатошпиндельної обробки та системи комбінованих інструментів. Це значно підвищує продуктивність праці.

Під принципом пропорційності ми розуміємо рівномірну відносну пропускну здатність всіх виробничих підрозділів підприємства. Рівномірна пропускна здатність досягається тоді, коли продуктивність обладнання на всіх операціях технологічного процесу пропорційна трудомісткості обробки виробів на цих операціях При порушенні принципу пропорційності виникають “вузькі місця” і диспропорції у виробничих потужностях спряжених підрозділів, простої устаткування на цих дільницях і перевантаження його на інших.

Принцип паралельності передбачає одночасне, паралельне виконання окремих операцій виробничого процесу з виготовлення певних видів продукції. Цей принцип має велике значення при виробництві складних виробів, що складаються з великої кількості деталей, вузлів, агрегатів. Послідовне виготовлення цих деталей призвело б до значного збільшення тривалості виробничого циклу. Паралельність досягається за рахунок розчленування виробів на складові частини, суміщення часу виконання різних операцій над виробами одного найменування, але різних порядкових номерів, а також одночасним виготовленням різних виробів. Паралельність виконання робіт на окремому робочому місці досягається багатоінструментною обробкою заготовок, суміщення часу виконання основних і допоміжних операцій.

Принцип прямоточності забезпечує найкоротший шлях проходження виробом всіх стадій і операцій виробничого процесу від запуску сировини до випуску готової продукції. При цьому рух предметів праці по окремих виробничих підрозділах здійснюється за ходом технологічного процесу без зворотних та петльових рухів. Дотримання цього принципу досягається розміщенням цехів, дільниць та робочих місць за ходом технологічного процесу. Відповідно допоміжні цехи і склади необхідно розміщувати ближче до основних цехів, які вони обслуговують.

Принцип безперервності вимагає, щоб у процесі виготовлення продукції перерви між технологічними операціями були зведені до мінімуму або зовсім ліквідовані. Цей принцип дозволяє ліквідувати або зменшити перерви в обробці конкретного виробу, його негайну передачу на наступні операції, які йдуть після завершення попередніх. Скороченню або ліквідації перерв сприяє рівність або кратність тривалості операцій і кількість закріплених за робочими місцями операцій. Чим більше закріплення за робочими місцями операцій при некратності їх тривалості, тим триваліші перерви у виробничому процесі і навпаки.

Принцип безперервності повністю реалізується лише в технологічно безперервних виробництвах – у хімічній, металургійній, харчовій промисловості. У дискретних виробництвах, наприклад у машинобудуванні, повністю виключити перерви при  виготовленні продукції неможливо. В цьому випадку ставиться  задача мінімізації часу пролежування деталей, величини незавершеного виробництва.

Проблема мінімізації  часу пролежування вирішується різними шляхами, а саме – впровадженням безперервно-потокових та автоматичних ліній.

Принцип ритмічності означає, що робота всіх підрозділів та випуск готової продукції повинні підкорятись визначеному ритму, тобто повторюваності. Принцип ритмічності передбачає за рівні відрізки часу випуск однакової кількості продукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу. За рівний проміжок часу у виробничому процесі повинні рівномірно повторюватись роботи, які забезпечують ритмічний випуск якісної готової продукції. Ритмічність випуску продукції характеризується коефіцієнтом ритмічності.

Принцип автоматизації передбачає максимально можливе та економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні виробничого процесу. Принцип профілактики передбачає організацію постійного обслуговування техніки, машин, устаткування з метою запобігання аварій, поломок, браку тощо. Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно між собою пов’язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці в конкретних умовах. При проектуванні виробничого процесу, його організації треба їх врахувати, але вибрати оптимальні організаційно-технічні рішення за критерієм економічної ефективності.

5. ТИПИ ТА МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ВИРОБНИЦТВА

Тип виробництва – це техніко-економічна характеристики виробничого процесу, яка обумовлена його спеціалізацію, повторюваністю, ритмічністю і обсягом виробництва. Правильне визначення типу виробництва має винятково особливе значення через те, що безпосереднім чином впливає на побудову виробничої структури підприємства, організацію обліку, планування, систему матеріального стимулювання, порядок розробки технологічної документації тощо.

Існує три  основні типи виробництва, характерні ознаки яких наведені у таблиці.

Таблиця 5.1. Порівняння типів  виробництва

Кожному типу виробництва відповідають: величина зазначених коефіцієнтів, вид устаткування, що використовується, технологія і  форма організації виробництва, види руху предметів праці, виробнича  структура підприємства (цеху, ділянки) і інші особливості.