Організація галузі рослинництва та перспективи його розвитку

• пропорційності – передбачає встановлення оптимальних співвідношень між засобами праці, предметами праці та робочою силою у процесі виробництва з метою забезпечення його безперервності і досягнення високої продуктивності;
• ритмічності – полягає у виконанні всіх пов’язаних між собою операцій в одному темпі;
• узгодженості - полягає  у вимаганні виконання окремих виробничих операцій у чітко визначеній послідовності;
• безперервності – виконання взаємопов’язаних операцій у виробничому процесі без перерв або з мінімальними перервами між ними.

Найбільш енергомістким  і трудомістким періодом є обробіток ґрунту (40%).

Розглянемо послідовність виконання окремих операцій.

Організація процесу  оранки полягає в підготовці до роботи агрегату, регулюванні всіх корпусів плуга, і передплужника на однакову глибину, кріплення борін, щоб забезпечити  перекриття плуга. Оранка є одночасним боронуванням, що дозволяє поліпшити якість обробітку, зберігати вологу.

Боронування – це прийом підготовки ґрунту для посіву та догляду  за ними. До боронування пред’являються такі вимоги: дрібногрудкуватість верхнього  покриву ґрунту; однакова глибина  рихлення, вирівненість поверхні – відсутність гребенів, огріхів, особливо на поворотах; прямолінійність ходу зубів борін.

За допомогою культивацій  досягається  вирівнювання поля, створюється  дрібно грудковий шар ґрунту на глибину  зародки насіння,  знищуються бур’яни, зберігається волога верхнього покриву ґрунту.

Лущення, дискування, коткування здійснюється, щоб запобігти висушування  ґрунту після збирання врожаю, а  також для збереження в ньому  вологи, знищення бур’янів, хвороб та шкідників, які накопичуються в  післязбиральних рештках. Застосування поточного методу збирання зернових культур дозволяє звільнити поля від соломи одночасно із збиранням, а це дає можливість вслід за ним лущити стерню, що в свою чергу зменшує забур’яненість полів, поліпшує якість подальшого обробітку ґрунту.

Заготівля, транспортування  і внесення добрив є складним і  трудомісткими процесами.  Основними  видами робіт при цьому є: подрібнення, навантаження у транспортні засоби, транспортування до місця внесення і внесення в ґрунт за допомогою  різних розкидачів та сівалок.

Посівний агрегат слід укомплектувати, відрегулювати, встановити на норму висіву. Крім цього визначаються способи його руху.

Найчастіше використовується на посіві човниковий спосіб руху. Залежно  від конфігурації поля і кількості сівалок можуть застосовуватись загінний, перекриттям, перехресний способи.

При збиранні зернових культур  виконуються такі основні технологічні операції: зрізування стебел, обмолочування, виділення зерна з вороху та очищення його. Всі ці операції можуть виконуватися послідовно одна за одною або з розривом в часі.

Оплата праці у рослинництві – бригадах і ланках проводиться  по діючих тарифних розрядах за фактично виконаний обсяг робіт, згідно діючої тарифікації. Оплата праці трактористів-машиністів має ряд особливостей. Залежно від їх знань і досвіду роботи присвоюється І, ІІ, ІІІ класи кваліфікації.

 

 

 

 

 

1.4 Економічна  ефективність виробництва продукції  рослинництва

 

Рослинництво – важлива  частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва.

Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне чи не раціональне  використання землі і продуктивного  потенціалу сільськогосподарських  культур.

Збільшення виробництва  продукції рослинництва тісно пов’язане  з підвищенням економічної ефективності галузі.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва – це одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від 1 голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції та її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Критерієм народногосподарської ефективності сільського господарства є рівень і темпи зростання виробництва продуктів харчування і сировини необхідного асортименту і якості, національного валового доходу з розрахунку на душу населення. Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства вимірюється відношенням створених тут валової продукції і валового доходу до затрат на їх одержання.

Критерієм економічної  ефективності галузей сільського господарства і громадського виробництва в підприємствах є рівень і темпи зростання валової продукції, грошових надходжень, валового і чистого доходу, прибутку з гектара землі, зниження собівартості одиниці продукції, підвищення продуктивності праці і рентабельності.

Критерієм економічної  ефективності виробництва конкретних  продуктів та   впровадження  агротехнічних,  зоотехнічних  і організаційно-економічних заходів є рівень окупності продукцією понесених трудових, матеріальних і грошових затрат.

Основними факторами зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах є:

• перебудова виробничих відносин на селі на основі різноманітних форм власності та видів господарювання — агропромислових комбінатів і агрофірм, переробних та інших підприємств, орендних колективів, селянських (фермерських) господарств та кооперативів, особистих підсобних господарств громадян;
• інтенсифікація землеробства і тваринництва, прискорення науково-технічного прогресу, вихід на якісно новий технологічний рівень виробництва сільськогосподарської продукції та поліпшення її якості;
• розвиток спеціалізації та концентрації виробництва на базі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції;
• встановлення економічно обґрунтованих пропорцій та поліпшення використання виробничих ресурсів — землі, праці, основних і оборотних фондів, капітальних вкладень.

Всі витрати підприємства виступають у формі собівартості продукції, адже собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Розглянемо динаміку собівартості продукції рослинництва в ТОВ «Козацьке» за 2010-2012 рр.

 

 

 

 

Таблиця 1.9.

Динаміка  собівартості видів продукції рослинництва у ТОВ «Козацьке» у 2010-2012 рр.

Види продукції	2010			2011			2012			2012 у % до 2010
	Валовий збір, ц	Вироб соб. тис. грн.	Соб. од. прод. грн./ц	Валовий збір,ц	Вироб.соб. тисгрн	Соб. од. прод.грн./ц	Валовий збір, ц	Вироб. соб. тис. грн	Соб. од. прод. грн./ц	Валовий збір	Соб. од. прод.
пшениця озима	12719,0	438,4	34,5	10860,0	511,7	47,1	17638,0	698,2	39,6	138,7	114,8
пшениця яра	Х	Х	Х	4120,0	212,0	51,5	4890,0	247,0	50,5	Х	Х
гречка	260,0	35,5	136,5	975,0	41,4	42,5	1202,0	750,0	624,0	462,3	457,1
кукурудза на зерно	9600,0	222,0	23,1	15067,0	742,0	49,2	18743,0	970,1	51,8	195,2	224,2
ячмінь ярий	15584,0	661,7	42,5	20920,0	700,5	33,5	31722,0	1465,7	46,2	203,6	108,7
овес	2301,0	95,1	41,3	6250,0	170,1	27,2	9510,0	382,8	40,3	413,3	97,6
соняшник	Х	Х	Х	Х	Х	Х	1040,0	63,3	60,9	Х	Х
ріпак озимий	1687,0	63,9	37,9	2674,0	190,6	71,3	4300,0	190,3	44,3	254,9	116,9
цукрові буряки	54265,0	493,3	9,1	15090,0	263,4	17,5	19486,0	404,7	20,8	35,9	228,6
овочі відкритого грунту	Х	Х	Х	Х	Х	Х	700,0	1,5	2,1	Х	Х
Разом по рослинництву	Х	2016,8	Х	Х	2893,3	Х	Х	4527,0	Х	Х	Х

 

Проаналізувавши собівартість видів продукції рослинництва ми бачимо, що протягом досліджуваного періоду майже по всіх культурах спостерігається її підвищення. Собівартість 1 ц озимої пшениці зросла з    34,5 грн. за 1 ц  до 39,6 грн. за 1 ц. Лише собівартість вівса зменшилась з 41,3 грн. за 1 ц  до 40,3 грн. за 1 ц.

Так як економічна ефективність є узагальненим і повним відображенням  кінцевих результатів використання засобів, предметів праці та робочої  сили, то розглянемо її показники у ТОВ «Козацьке».

 

Таблиця 1.10 .

Економічна  ефективність виробництва продукції  рослинництва у ТОВ «Козацьке» у 2010-2012 рр.

Показники	2010	2011	2012	2012 у % до 2010 р.
ВВП, грн.	3807496,2	2283714,7	1846769,9	48,5
на 1 га с/г угідь,грн	1918,1	1150,5	930,4	48,5
на 1 середньорічного працівника, грн	22397,0	12147,4	9719,8	43,4
Прибуток (збиток),тис.грн	764000	924100	1000900	131,0
на 1 га с/г угідь, грн	384,9	465,5	504,2	131,0
на 1 середньорічного працівника, грн	4494,1	4915,4	5267,9	117,2
Рівень рентабельності, збитковості(-), %	42,9	79,5	43,6	Х

 

       Проаналізувавши дані таблиці 1.9, можна зробити висновок, що вартість валової продукції за  досліджуваний період зменшилась на 51,5%, відповідно і вартість валової продукції на 1га с/г угідь зменшилась на 51,5%. Вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника в 2012 році в порівнянні з 2010 роком зменшилась на 56,6% за рахунок зменшення вартості валової продукції, хоча й середньорічна кількість працівників збільшилась.

Прибуток відповідно збільшився на 254,9тис.грн. Рівень рентабельності у галузі рослинництва на підприємстві зріс у 2012 році порівняно з 2010 роком на 0,7%, але у 2011 році спостерігався його найвищий рівень – 79,5%. 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Планування розвитку рослинництва

2.1. Обґрунтування  виробничої програми з рослинництва

2.1.1. Планування  використання земельних угідь

 

Основними питаннями  розвитку галузей рослинництва, що їх розробляють у річному плані  сільськогосподарського підприємства, є використання земельних угідь  і заходи поліпшення земель, планування посівних площ, урожайності, нагромадження і внесення добрив, придбання і використання гербіцидів та пестицидів, виробництво валової продукції, її використання і реалізація.

Земля використовується в різних галузях народного господарства. В обробній промисловості вона виступає просторовим базисом для розміщення об'єктів виробничого та іншого призначення, результати діяльності тут не залежать від якості ґрунту. У видобувній промисловості земля - це своєрідна комора, з якої добувають корисні копалини.

У сільському господарстві результати виробництва безпосередньо визначаються кількістю обробленої землі, її родючістю та рівнем ефективності використання. Земля - головне джерело одержання продукції рослинництва, від якої, в свою чергу, залежить і виробництво продукції тваринництва. Таким чином, земля з її ґрунтовим покривом посідає особливе місце серед матеріальних умов надійного забезпечення країни продуктами харчування і сільськогосподарською сировиною, вона - найважливіша продуктивна сила сільського господарства.

Земля - це основний засіб  виробництва. Різні земельні угіддя використовуються не з однаковою  інтенсивністю. Окремі ділянки взагалі  не мають цінності з точки зору виробничого використання. Кожне  підприємство прагне поступово перетворити  всі земельні угіддя у високопродуктивні. При складанні плану економічного і соціального розвитку слід передбачити переведення непридатних чи мало продуктивних земель у придатні або високопродуктивні, виходячи із своїх матеріально-фінансових і трудових можливостей, намітити переведення одних видів угідь в інші, що спрямоване на більш продуктивне їх використання і називається трансформацією. Але, слід пам'ятати, що не завжди доцільно переводити ті чи інші угіддя в ріллю як найбільш продуктивний їх вид. Так, понижені місця, які весною затоплюються водою і порівняно довго залишаються під нею, краще використовувати як сіножаті або пасовища.

Підприємство постійно дбає про поліпшення земельних угідь. При цьому основну увагу приділяють правильній системі обробітку й удобрення ґрунту, меліорації, вапнуванню кислих і гіпсуванню солонцюватих ґрунтів. При складанні таблиці «Наявність земельних угідь та їх використання» показують наявність угідь попереднього року, планові зміни у використанні земельних угідь та їх склад планового року. Загальну площу окремих угідь на початок планового року записують на підставі даних державного обліку земель на 1 листопада попереднього року. Після відображення відповідних змін протягом планового року визначають площу земельних угідь на кінець року (на 1 листопада). При цьому враховують зміни в землекористуванні за листопад і грудень попереднього року.