Організаційний механізм мотивації робітників підприємства

Факультет економіки  та управління

 

Кафедра економіки підприємства та економічної теорії

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з  економіки праці  та соціально-трудових відносин

на тему: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ МОТИВАЦІЇ РОБІТНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                      3

РОЗДІЛ1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ МОТИВАЦІЇ

ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1.        Сутність і мета трудової діяльності    5

1.2.        Методи здійснення мотивації підприємницької   10

             діяльності та її особливості

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА

МОТИВАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Характеристика підприємницької  діяльності підприємств 19

2.2. Аналіз механізму мотивації  праці підприємства   24

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ                         30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                          32    

 ДОДАТКИ                                                                                   35         

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         

 

 

  ВСТУП

 

       Необхідною умовою існування й розвитку суспільства є праця, як доцільна діяльність людей, що спрямована на задоволення їхніх життєвих потреб. Однією з складових праці є її мотивування на рівні підприємницької діяльності. Система мотивації характеризує сукупність взаємопов'язаних заходів, які стимулюють діяльність підприємства.

        Актуальність теми курсової роботи дослідження особливостей мотивації підприємницької діяльності. В умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки зростають роль і значення перебудови системи мотивації та соціально-трудових відносин як основного джерела підвищення ефективності виробництва й добробуту населення. За таких умов важливим є системний підхід до визначення сутності соціально-економічної мотивації підприємницької діяльності, механізму її регулювання й оптимізації на рівні взаємодії інтересів підприємства та працівника.

Мотивація підприємницької  діяльності на сьогодні характеризується відсутністю налагодженої системи  організаційних, соціально-економічних  моделей і механізмів регулювання  та розвитку, оскільки учасники трудових відносин не є рівноправними партнерами. У зв’язку з цим процес мотивації  підприємницької діяльності  потребує удосконалення з урахуванням  існуючих на підприємстві соціальних ресурсів..

Проблема мотивації підприємницької  діяльності досить широко розглядається  сьогодні в науковій літературі.    В умовах, що склалися в Україні на нинішньому етапі її розвитку, проблема мотивації підприємницької діяльності набула важливого значення, оскільки вирішення задач, які стоять перед суспільством, можливе лише за умови створення належної мотиваційної основи, здатної спонукати персонал підприємств до ефективної діяльності. Мова йде про застосування таких форм і методів стимулювання особистості, які б сприяли високій результативності її роботи. «Підприємницька діяльність» - це особливий вид діяльності.  Ця діяльність спрямована на отримання прибутку і має такі ознаки: ознака свободи і незалежності, ознака ініціативи та активності, ознака інноваційності та ризику.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних положень та подальший розвиток науково-методичного забезпечення щодо формування механізму соціально-економічної мотивації підприємницької діяльності ВАТ «Запоріжсталь». Відповідно до мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

з’ясувати сутність, економічну природу механізму соціально-економічної  мотивації трудової діяльності;

обґрунтувати механізм соціально-економічної  мотивації;

обґрунтувати методичний підхід до вдосконалення механізму  соціально-економічної мотивації  підприємства;

         Визначення особливостей процесу формування мотивації підприємницької діяльності на підприємствах та розробка основних напрямків і практичних рекомендацій щодо створення мотиваційного механізму, його ефективного розвитку, який би відповідав пріоритетам формування соціально-орієнтованої ринкової економіки.       

        Завданнями даної роботи є: вивчення існуючих концепцій мотивації праці; розгляд їх методологічної цінності та сутності; дослідження взаємозв'язку доходів працівників і результативності їх праці; виявлення способів підвищення ефективності мотивації праці за допомогою різних засобів стимулювання. Широко вивчаються закономірності дії мотивацій і побудови методів та механізмів реалізації мотивації, щодо підвищення продуктивності трудової діяльності.

          Об’єктом дослідження є процес мотивації підприємницької діяльності  ВАТ «Запоріжсталь».

           Предмет дослідження – теоретичні, методичні та практичні аспекти, основні принципи та методи формування механізму соціально-економічної мотивації підприємницької діяльності.

            Методи дослідження. У роботі теоретичну і методичну базу функціонально-статистичного моделювання досліджуваних процесів становить системний підхід.

Інформаційну базу дослідження  склали законодавчі та нормативні акти, праці провідних вітчизняних  та зарубіжних учених з питань мотивації  робітників та індивідуальних мотивів  праці, матеріали наукових конференцій, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, звітно-статистичні  дані ВАТ «Запоріжсталь».

 

 

 

 

       5

РОЗДІЛ1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ МОТИВАЦІЇ  ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1. Сутність і мета трудової діяльності

 

        Праця — це доцільна діяльність, спрямована на задоволення життєвих потреб. Вона є обов'язковою умовою існування та розвитку людського суспільства, а також рушійною силою прогресу. Із зміною історичних епох праця стає від покоління до покоління різноманітнішою.

       Праця — це явище насамперед соціально-економічне, тому існують питання її принципово наукового розуміння, планування та організації на рівні системи народного господарювання, галузі, підприємства, а також питання її обліку та винагороди. Цьому відповідають філософські, соціологічні та економічні підходи до розуміння праці, як такої.

      Трудовий процес розглядається як перетворення інформації та енергії, що відбувається в системі "людина — знаряддя праці — предмет праці — оточуюче середовище".

      Діяльність — це реалізація особистих якостей людини. Ці якості мають також визначену структуру, що розглядається в теоріях особистості. Оточуюче середовище та власне діяльність можуть спричинювати змінення стану людини. Процес діяльності регулюється не лише внутрішніми, а й зовнішніми факторами, до яких належать взаємодіючий суб'єкт (чи колектив) і власне предмет праці як діяльності, який може бути також знаряддям праці. Наприклад, предметом розумової діяльності є інформація, з її допомогою здійснюються управлінські рішення.

      У формалізованому вигляді трудову діяльність можна уявити як динамічну структуру, що здійснює перетворення інформації та енергії.

      Працівник має трудову мету, тобто суб'єктивну модель стану предмета праці. Необхідно змінити початковий стан предмета за допомогою трудових, інформаційних та енергетичних впливів. Ці впливи людина може здійснювати безпосередньо на предмет праці або через проміжний засіб — знаряддя праці. При цьому людина сприймає інформацію через сигнали від предмета праці, проміжного пристрою та середовища. Мета праці у людини

 

6

формується на основі мотивів, потреб, настанов (власних чи отриманих ззовні).

       Предметом праці може бути не тільки об'єкт зовнішнього світу. Людина спроможна здійснювати перетворення інформації, що має зміст трудового впливу у сфері суб'єктивного відображення, створюючи "духовний продукт".

      Діяльність, спрямовану на об'єкти зовнішнього світу, називають предметною. Використовуючи прості знаряддя праці, весь потік інформації, необхідний для управління впливом на предмет праці, відтворює людина, здійснюючи таким чином в усіх відношеннях та у будь-який час процес впливу і контролюючи його. Машина в аспекті, який нас цікавить, є перетворювачем інформації, а не тільки енергії, тобто вона частково без участі людини формує командні сигнали та регулює вплив. Отже, принципова особливість роботи людини з машиною полягає у неповному контролі за процесом, що відбувається, впливаючи на предмет праці.

        Розрізняють три типи взаємодії людини з предметом праці.

       Перший тип — "людина — інструмент " — поділяють на чотири класи:

1. З ефективними знаряддями (інструментами). Психофізіологічна особливість  цього класу полягає у зміні  характеру впливу на предмет  праці порівняно з природними  руховими реакціями людини.

2. З аферентними знаряддями. За  допомогою таких знарядь природний  вигляд предмета перетворюється  на змінений, який можна розглядати  як найпростішу інформаційну  модель предмета. Штучного коду  тут немає, натомість є зміна  масштабу ракурсу, зникнення деяких  ознак та поява нових (наприклад,  при роботі з мікроскопом). У  результаті людина повинна у  процесі навчання виробити спеціальний  (відмінний від життєвого досвіду)  набір еталонів, необхідних для  сприйняття.

3. Із знаряддями пам'яті (наприклад,  креслення, фотографія, запис). У  цьому разі використовується  штучний код. Перекодування як  специфічний психічний процес  стає важливим компонентом діяльності  людини.

4. З відтворювачами інформації (калькулятор, програми ЕОМ). У  результаті використання таких  знарядь відбувається зміна психологічної  структури прийняття рішень. Деякі  операції продуктивного мислення  людина може перетворити на  прості операції прямого замикання,  вивільнюючи тим самим власний  мозок для творчого мислення.

      

7

Другий тип взаємодії людини з предметом праці — "людина — машина" — поділяють на три класи:

1. З простою машиною, у якій  здійснюється перетворення інформації  за елементарною лінійною програмою.  Зворотна інформація від предмета  праці надходить до людини  майже у повному обсязі, і вона  вносить корективи у програму  машини.

2. З репродуктивно-перетворювальною  машиною (звичайні ЕОМ). У цьому  класі характерним є істотне,  майже повне відчуження людини  від предмета праці та його  перетворення. Якщо людині буде  необхідно включитися у робочий  процес, вона повинна буде за  інформаційним кодом реконструювати  як стан предмета праці, так  і процеси, якими керує машина.

3. З продуктивно-перетворювальною  машиною (самоорганізую-чий кібернетичний  пристрій). Взаємодія людини з  такою машиною має характер  інформаційного обміну між відносно  замкненими системами інформації.

        Третій тип — система "людина —людина". Основою діяльності в цій системі є взаємовідносини людей — обмін інформацією: письмовою, звуковою та сигнальною.

       Людину, яка працює за машиною, називають оператором.

       Характерною рисою діяльності оператора є те, що він позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за об'єктами, якими керує, і вимушений користуватися інформацією, яка надходить до нього каналами зв'язку. Діяльність людини, що здійснюється не з реальними об'єктами, а з їх замінниками чи імітуючими їх образами, називають діяльністю з інформаційними моделями реальних об'єктів.

        Інформаційна модель — це сукупність інформації про стан і функціонування об'єкта управління та зовнішнього середовища. Інформаційна модель є для оператора своєрідним імітатором, що відображає істотно важливі для управління якості реальних об'єктів, тобто тих джерел інформації, на основі яких він формує образ реального стану речей, аналізує та оцінює ситуацію, що склалася, планує керуючі впливи, приймає рішення, забезпечує правильну роботу системи та виконання покладених на неї завдань, а також спостерігає та оцінює результати їх реалізації.

        Загалом трудову діяльність та її раціоналізацію можна розглядати як похідну у сфері фізичної і розумової праці, тобто працю робітників, технічних виконавців, спеціалістів і керівників. Особливою рисою розумової

8

праці, тобто праці керівників, спеціалістів і технічних виконавців, є те, що її результати використовуються для організації праці інших  працівників.

       Таким чином, якщо працівник з вищою освітою працює на верстаті з програмним управлінням, його праця прирівнюється до фізичної праці робітника, тому що цей працівник безпосередньо виробляє продукцію.

       Збирання інформації про трудову діяльність є обов'язковим елементом її аналізу та раціоналізації.