Оперативне планування

     Громадянин  України Адаменко Дмитро

     Громадянин  України Корнієнко Василь Васильович,

     Громадянин  України Адаменко Микола Миколайович,

     Метою створення Товариства є здійснення самостійної господарської, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності для виробництва продукції, виконання робіт та послуг в різних галузях народного господарства з ціллю задоволення суспільних потреб та отримання прибутку.

     Предметом діяльності Товариства є:

• виробництво і реалізація виробів з вовни, бавовни, льону, текстилю та іншої натуральної і штучної сировини;
• виробництво, купівля та продаж, товарів широкого вжитку та предметів промислово-технічного призначення;
• розробка та виробництво різних видів продуктів харчування, їх сертифікація, фасування та реалізація;

      - організація та участь в організації  зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі експортно-імпортної,  інвестиційної та маркетингової

      - торгово-посередницька діяльність

       2.2 Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища

     Підприємство, як відкрита система постійно взаємодіє  з навколишнім середовищем. Постачання із зовні матеріально – технічних, енергетичних ресурсів, інформації, кадрів, а також реалізація виробленої продукції  торгівельним посередником чи безпосередньо споживачам є необхідною передумовою безпосереднього функціонування та розвитку підприємства.

     Зовнішнє  середовище в широкому розумінні  є сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних, природних  умов, національних та міждержавних інституціональних та інших зовнішніх відносин підприємства, умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяється на проміжне середовище (прямого впливу) та середовище непрямого впливу.

     Середовище  прямого впливу – це сукупність факторів, які формують довгострокову  прибутковість організації і  на які вона може впливати через  встановлення ефективних комунікацій. Проміжне середовище (прямого впливу) утворюють певні суб’єкти: постачальники, споживачі, конкуренти.

     Постачальниками ресурсів є різні суб’єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними  матеріально – технічними ресурсами.

     Найбільший  вплив на виробітку стратегії  проведення підприємства на ринку виробничих ресурсів здійснює концепція зон стратегічних ресурсів (ЗСР). Зони стратегічних ресурсів – сукупність постачальників основних ресурсів, здатних забезпечити вихід на ринок товарного асортименту підприємства.

     Підприємство  постійно стежить за динамікою цін  на об’єкти постачання та регулярністю поставок ресурсів, їх розмірами відносно задоволення потреб виробничої програми. В іншому разі можуть швидко з’явитися складнощі виробництва продукції та її збуту, а в перспективі втрачені набуті роками імідж підприємства, прихильність до його продукції постійних клієнтів.

     Більшу  частину ресурсів ЗАТ "Фабрика Аврора", закуповує, що робить підприємство дуже залежним від постачальників, підприємство має власний транспорт, це значно спрощує доставку певних ресурсів. Постачання основної сировини здійснюється майже круглий рік.

       В основному на ЗАТ "Фабрика Аврора", постачаються тканини, вовна та інші різноманітні ресурси необхідні для діяльності підприємства. Основними великими постачальниками є такі організації як:

• підприємство Чернігів вовна, м. Чернігів;
• підприємство "Харків вовна", м. Харків;

     Зі  збільшенням обсягу виробництва  збільшується потреба в сировині. ЗАТ "Фабрика Аврора", дуже залежить від енергопостачальників таких, як „Чернігів газ”, „Чернігівські електромережі”, це зумовлюється тим що виробництво потребує енергії та тепла.

     На  стадіях поза межами безпосереднього  виробництва важливим суб’єктом  зовнішнього середовища слугують споживачі. Споживачі це ті люди, які купують  продукцію для задоволення своїх  потреб.

      Споживчий ринок – це сукупність фізичних та юридичних осіб, які купують продукцію підприємства. Він характеризується масовим споживанням, великою конкуренцією, децентралізованою структурою.  Комерційного успіху на зовнішньому та внутрішньому ринках досягає звичайно той господарський суб’єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію

     Конкуренція на ринках збуту ЗАТ "Фабрика Аврора", оскільки в Україні існує значна кількість підприємств зайнятих в даній виробничій сфері. Але така конкуренція існує не лише на внутрішніх ринках України, а й представлена підприємствами з Білорусії та Росії.

       Ринки збуту ЗАТ "Фабрика Аврора", – це в основному підприємства України, більша частина продукції реалізується в м.Київ :

     - ТОВ "Господарчі товари", м.Київ;

     - ТОВ "Явір-М", м.Київ;

     - "Універмаг Жовтневий" м.Київ;

     - ТОВ "Спектр" м.Миргород;

     - ВАТ ''Детский мир'' м.Київ;

      - ТОВ "Біла троянда", м.Чернігів

       Зовнішнє середовище або середовище  не прямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окремо організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторі безпосереднього оточення.

      Фактори зовнішнього середовища, які впливають  на підприємство – це економічні, політичні, соціально –демографічні, технологічні

     Внутрішнє середовище підприємства характеризується багатьма змінними.

     Перемінні - фактори всередині організації. Основні змінні:

• мета функціонування;
• структура;
• задачі;
• технології;

     Розглянемо  їх по порядку.

     Місією  ЗАТ "Фабрика Аврора", є завоювання більшої долі ринку, а також стати лідером по виробництву високоякісної продукції.

     Головною  метою підприємства є насичення  ринку товарами та послугами і  гримання прибутку в інтересах власника підприємства.

     Для досягнення поставленої мети підприємство повинно вирішувати наступні задачі:

• розвиток маркетингової служби підприємства;
• інформаційне забезпечення;
• безперебійне виробництво продукції.

     Мета  ресурсного забезпечення системи:

• своєчасне забезпечення споживачів підприємства необхідними видами ресурсів необхідної якості та кількості;
• покращення використання ресурсів – підвищення ефективності праці, фондовіддачі, скорочення тривалості виробничих циклів, забезпечення ритмічності процесів, скорочення обертовості оборотних коштів, повне використання вторинних ресурсів, підвищення ефективності інвестицій

     Види  ресурсів:

     Трудові ресурси – промислово – виробничий персонал (основні та допоміжні робітники, інженерно – технічні робітники  та службовці, молодший обслуговуючий персонал, учні), і непромисловий персонал. Чисельність промислово – виробничого персоналу складає 86 чоловік, з них основних та допоміжних робочих – 47, інженерно – технічних робітників 25, молодшого обслуговуючого персоналу – 14.

       Матеріальні ресурси (сировина, матеріали,  паливно-енергетичні ресурси, запасні частини). Підприємство працює на давальницьких умовах, а також закуповує сировину у юридичних осіб. Паливно – енергетичні ресурси закуповуються у підприємств, що займаються цим видом діяльності.

       Основні виробничі фонди - будови  та споруди, передавальні пристрої, силові машини, технологічне обладнання, транспортні засоби, засоби автоматизації управління, господарчий інвентар. Загальна площа, яку займає підприємство, складає 4015 м , з яких 3015 м – промислові будови та споруди. На підприємстві є наступні транспортні засоби: трактор, вантажні автомобілі, дизельні навантажувачі. Засобами автоматизації управління виступає зв'язок, який налагоджено між відділами з допомогою міні АТС.

      Сукупні ресурси - сума попередніх видів ресурсів в грошовому виразі. Власний капітал основних і обертових фондів складається з вартості основних виробничих - фондів, будівель промислового та службового характеру, основного обладнання та транспортних засобів. Обертовий капітал розраховується як сума першого та другого активу балансу, тобто в її цифру входить - виробничі запаси, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін уплати якої ще не наступив. Наявність та склад ресурсів визначається об'ємом конкретного виду ресурсів, його структурою за номенклатурою та асортименту, якістю та терміном поставок

       2.3 Аналіз техніко-економічних показників підприємства

     Починаючи з 2000 року, всі підприємства і організації  України повинні вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність  у відповідності з умовами  національних стандартів.

     Загальні  вимоги до фінансової звітності викладені  в Положенні (стандарті) бухгалтерського  обліку (ПБО) 1, яке так і називається  “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Цим Положенням визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

     Інформацію, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності і грошові потоки підприємства, може бути приведено або у фінансових звітах, або в примітках до них. До форм фінансової звітності відносяться:

• форма 1 “Баланс”;
• форма 2 “Звіт про фінансові результати”;
• форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”;
• форма 4 “Звіт про власний капітал”;
• примітки до звітів.

     Фінансова звітність використовується для надання оцінки фінансового стану підприємства.

     Фінансовий  стан підприємства знаходиться під  впливом контролюємих ним економічних  ресурсів, його фінансової структури, ліквідності і платоспроможності, а також здатності пристосовуватися до змін в оточуючому середовищі, в якій воно діє. Інформація про ліквідність і платоспроможність необхідна для передбачення здатності підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання.

     Щоб охарактеризувати фінансовий стан підприємства розраховуються наступні показники:

     І. Показники майнового стану: Коефіцієнт зносу основних засобів:

     Частка  оборотних виробничих активів; Коефіцієнт мобільності активів:

     Розрахунки  показників майнового стану ЗАТ "Фабрика Аврора", наведено в Таблиці 2.2.

     Таблиця 2.2

     Показники майнового стану ЗАТ "Фабрика Аврора"

 

       Розрахувавши показники майнового  стану ЗАТ "Фабрика Аврора", можна зробити наступні висновки.

       Частка оборотних виробничих  фондів в обігових коштах з  2004 р. по 2005 р. зменшилась на 0,02 пункти та збільшилась на 0,02 пункти за 2005 р. - 2006 роки. В цілому це непогано, але якщо в наступні роки, особливо при зростанні інфляції, цей показник буде і далі зменшуватись, то підприємству слід зменшувати дебіторську заборгованість з одночасним збільшенням виробничих запасів.

       Частка основних засобів в  активах за три роки зменшилась  на 0,07 (з 2004 р. по 2005 р. зменшилась  на 0,02, а з 2005 р. по 2006 р. зменшилась  на 0,07 пункти). Це свідчить про  те, що підприємство збільшуючи  обсяги виробництва не вкладає додаткових грошей в активи, а використовує їх інтенсивніше, це може підтвердити і розрахунок коефіцієнту зносу.

       Коефіцієнт зносу основних засобів  з 2004 р. по 2006 р. постійно зростає,  хоча і не на багато (на 0,15 пункти  за три роки), тобто відбувається фізичний і моральний знос основних засобів, але незначний. Тому підприємству слід проводити періодично заміну старого обладнання на нове та робити частковий або повний ремонт основних засобів.