Малі підприємництва

Експерти вважають, що саме Податковий кодекс, ключові норми якого набрали чинності 1 січня та 1 квітня, сприяв скороченню кількості підприємців. Зазначена вище норма про обмеження включення до валових витрат витрати на операції з "єдиноподатниками" спонукала частину бізнесменів піти з ринку.

За оцінками експертів, до кінця року кількість  приватних підприємців, які припинили діяльність, складе 250-300 тис.

    Ефективність  виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів. Результатом фінансової діяльності може бути прибуток або збиток. Динаміка фінансових результатів підприємств України зображена на рисунку 2.2. 

Рисунок 2.2. Динаміка фінансових результатів діяльності малих підприємств України, млн.. грн [9] 

Рисунок 2.3. Зміна питомої ваги прибуткових підприємств малого бізнесу, %[9]

За даними Державного комітету статистики бачимо, що до 2007 року кількість підприємств, які одержували прибуток, зростала. З 2007 року їх кількість почала зменшуватися. У 2009 році кількість прибуткових підприємств зеншилася на 8% порівняно з 2007 роком. 

Рисунок 2.4. Динаміка кількості підприємств, які одержали збиток, % [9]

Натомість кількість  підприємств, які одержали збиток, почала рости починаючи з 2007 року. Показники діяльності малих підприємств України погіршилися, що пов’язано з політикою Уряду та циклічністю економіки України і світу в цілому. На жаль, за останні два роки немає офіційних даних, тому картина економічної діяльності буде не повна. Оцінюючи макроекономічні показники, можна зробити висновок, що за 2010-2011 роки результати економічної діяльності представників малого бізнесу покращилися.

Таблиця 2.1. [9]

Основні показники розвитку суб’єктів малого підприємництва за видами економічної діяльності за 2008 рік 

    

    Як  бачимо з таблиці 2.1., 53% малих підприємств  зайняті у торгівлі, промисловості, операціях з нерухомим майном, оренді, транспорті та зв’язку. Питома вага останніх підприємств, зайнятих в інших видах економічної діяльності, досить незначна. У сільському господарстві зайнято меше, ніж 5% малих підприємств. Найменша кількість підприємств зайняті у фінансовій діяльності, операціях з нерухомим майном, оренді, інжиніринзі та наданні послуг підприємцям, освіті та охороні здоров’я. 60% зайнятих – наймані працівники, що свідчить про важливу роль у соціальній та економіній сферах. В середньому на одного працівника приходиться обсяг реалізованої продукції на суму 111229 грн на рік. Кількість малих підприємств менша на 26 % порівняно з кількістю фізичних осіб-підприємців. Обсяг реалізованої продукції на одного працівника малого підприємства становить 214180 грн за рік, а на одного працівника фізичної особи-підприємця – лише 51379 грн за рік, що говорить про рентабельність організації малого підприємства.

    Таблиця 2.2.[9]

Основні показники розвитку суб’єктів малого підприємництва за видами економічної діяльності за 2009 рік  

 

    У 2009 році збільшилася кількість зайнятих у таких видах економічної  діяльності: торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт, роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку. Кількість найманих працівників зменшилася на 4%. Обсяг релізованої продукції у 2009 році становив 101946 грн на одного працюючого, це менше на 9283 грн порівняно з попереднім роком. Кількість малих підприємств зменшилася на 4%, а кількість фізичних осіб-підприємців зросла на 6%. Обсяг виробленої продукції на одного працівника малого підприємства становив 207278 грн за рік, на одного працівника фізичної особи-підприємця – 46396 грн з рік. Як бачимо, показники погіршилися у порівнянні з попереднім роком.

    Створення нових підприємств забезпечує самозайнятість осіб-засновників та залучення іншої  робочої сили. На одного підприємця припадає майже 2 найманих працівника. Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі дають найбільший обсяг реалізованої продукції. Бачимо, що спостерігається тенденція зменшення кількості малих підприємств та зростання кількості фізичних осіб-підприємців. Це пов’язано з простотою організації останньої форми, меншим ризиком, майже 100-відсотковою самостійністю у прийнятті всіх рішень та меншими витратами. Але після прийняття нового податкового кодексу тенденція змінилася. Збільшення податкового навантаження на фізичних осіб – підприємців змусило багатьох припинити свою діяльність.

    Найбільш  стрімкий ріст кількості малих підприємств  в період з 1998 р. по 2006 р. відбувався в таких сферах: транспорт (на 54,8%), обробна промисловість (на 57,4%) операції з нерухомістю (на 77,8%), сільське господарство (на 160%, в основному за рахунок фермерських господарств), будівництво (на 8,2%). У зв'язку з процесами роздержавлення продовжуються структурні зрушення у формах власності малих підприємств, спостерігається тенденція до подальшого зменшення частки підприємств, заснованих на державній формі власності. Якщо в 1992 р. на початку приватизації кожне п'яте підприємство було державним, то в 2006 р. підприємства, які мають недержавну форму власності, склали 96,4% від загальної кількості.

    Також спостерігається невідповідність  між природним, трудовим, науковим потенціалом України та кількістю зайнятих у різних видах діяльності. Наприклад, у сільському господарстві зайнята відносно невелика частина підприємців, хоча є всі можливості збільшити їх частку. За даними експертів Україна може прогодувати всю Європу. Але, політика держави не дає змогу розвиватися сільськогосподарським підприємствам. Те ж саме стосується і будівництва. Це все свідчить про непродуктивність розвитку структури малого бізнесу.

    У світовій господарській системі, за даними ООН, малі й середні підпри-

ємства  забезпечують робочими місцями майже 50% працюючого населення

усього  світу, а обсяг виробництва у  цьому секторі у різних країнах  складає від

33 до 66% валового внутрішнього продукту. В Україні останні чотири роки спостерігається тенденція до зменшення кількості працівників, зайнятих у малому бізнесі, про що свідчать статистичні дані. Станом на кінець 2006 р. на малих підприємствах працювало лише 6,2% загальної чисельності працездатного населення, що на 14% менше, ніж у 2003 році. Це може бути свідченням того, що темпи створення малих підприємств не впливають суттєво на створення нових робочих місць. Така тенденція спостерігається і до сьогодні.

    Малі  підприємства України характеризуються низькою прибутковістю. Вітчизняні науковці низьку прибутковість пов'язують з надмірною багатопрофільністю малих підприємств. З цих позицій вони не витримують конкуренції, характеризуються меншою стабільністю, оскільки диверсифікація вимагає високої маневреності у використанні фінансових ресурсів. Світовий досвід, навпаки, доводить, що найбільшої ефективності мале підприємство досягає при спеціалізації за певним видом діяльності. Спеціалізація дозволяє більш продуктивно використовувати різноманітні здібності працівників, що призводить до збільшення загального обсягу виробництва. У свою чергу, збільшення реального обсягу виробництва призводить до збільшення реальних прибутків підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Фінансовий стан держави в цілому теж значною мірою залежить від фінансового стану кожного конкретного підприємства. З іншого боку, за умови використання новітньої техніки, технологій, вузької спеціалізації мале підприємство є серйозним конкурентом, що підриває монополістичніпозиції великих корпорацій.

    Проведене дослідження  дає змогу виділити ряд чинників, які впливають на високий рівень збитковості малих підприємств:

- низький  рівень технічної озброєності;

- низький  управлінській рівень;

- відсутність системи самоорганізації та повної інформації про стан і ко-

н'юнктуру  ринку;

- прагнення  до максимальної самостійності,  в той час як більшість зару-

    біжних  малих підприємств працює в умовах субпідряду, франчайзингу тощо.

    Загалом малі підприємства вирішують фінансові труднощі шляхом виходу до сфери неконтрольованого фінансового і нефінансового обороту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Оцінка діяльності малих підприємств в Україні за регіонами. 

    

    Рисунок 2.4. Кількість суб’єктів малого підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення за областями у 2009 році

    Як  свідчать дані рис. 2.4. малі підприємства розташовані на території нашої держави вкрай нерівномірно. Це пояснюється тим, що Україна є сукупністю неоднорідних територій, кожна з яких є специфічною, з притаманними тільки їй характеристиками. Тому регіональні умови відіграють найважливішу роль серед багатьох чинників впливу на розвиток малого підприємництва. До особливостей окремого регіону треба віднести економічний потенціал регіону, стан ринкової інфраструктури, наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення місцевих органів влади і населення до підприємництва, інформаційне забезпечення, регіональні звичаї населення. Так індустріальною складовою економіки характеризується Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та Луганська області. У Вінницькій, Житомирській, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській областях переважає аграрний сектор. Є також області, в яких промисловий та аграрний сектор більш-менш збалансований, наприклад, у Одеській, Київській, Миколаївській, Харківській.  На функціонування малих підприємств на регіональному рівні значно впливають макроекономічні показники: обсяг ВВП, рівень інфляції, рівень безробіття, ставка оподаткування малого бізнесу, обсяг грошових доходів населення, частка тіньової економіки та ін. Більше половини малих підприємств зосереджено в семи регіонах України: у м. Києві (19,5 % від загальної кількості МП), Донецькій (8,0 %), Дніпропетровській (6,7 %), Харківській (6,3 %), Львівській (5,7 %), Одеській (5,3 %) областях та Автономній Республіці Крим (5,0 %). У західному регіоні лідерство належить Львівській області.

    Найбільше реалізовували та надавали послуги  малі підприємства у м. Севастополі, Тернопільській, Чернівецькій, Херсонській, Сумській, Чернігівській, Закарпатській, Кіровоградській, Хмельницькій, Житомирській областях та Автономній Республіці Крим. У західному регіоні найгіршою є ситуація у Волинській та Львівській областях.

    Регіони України можна класифікувати  за трьома групами: