Малі підприємництва

    Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом. Водночас багато сторін діяльності індивідуального дрібного підприємництва законодавством недостатньо регламентується. Це з одного боку, розширює можливості розвитку вільної підприємницької діяльності, а з іншого - породжує й певні негативні явища, різні зловживання з боку як цих підприємств, так і місцевих органів влади стосовно даних підприємств.

    Інший вид малих підприємств – кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Кооператив являє собою об'єднання декількох громадян для спільної господарської діяльності на основі договору між ними. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності. Наприклад, у сільському господарстві широко практикується кооперація особистих підсобних господарств у заготовках і переробці сільськогосподарської продукції. Крім цієї основної діяльності, нерідко кооперативи за рахунок власних заощаджень своїх членів здійснюють водопостачання, поливання присадибних ділянок, спорудження шляхів, торгових приміщень та інші заходи, пов'язані з виробництвом і збутом продукції. Вони організовують свою діяльність на засадах самоуправління, але за широкої підтримки керівництва господарства. Відносини між ними будуються на принципах економічної взаємовигоди.

    Крім  названих вище, можуть створюватися й  інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств.

    Також існують малі підприємства у вигляді  акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю. Але ці форми в Україні не прижилися.

    Розглядаючи функції малого підприємництва, слід наголосити на наступному:

• по-перше, неоцінений внесок малого підприємства в справу формування

конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної  ринкової економіки

конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов’язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо він є антимонопольним по самій своїй природі, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування. Саме ця риса малого підприємства відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного прогресу.

• по-друге, малий бізнес, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкісті. Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.
• по-третє, величезним є внесок малого підприємства в здійснення прориву по ряду важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес

тим самим  виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм,

що з’явилися  наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно

оснащеними. А у США на сектор малого підприємства припадає близько 50%

науково-технічних  розробок.

• по-четверте, малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми

зайнятості. Ця функція проявляється у здатності  малого підприємства створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років в розвинутих країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.

• по-п’яте, важлива функція малого підприємства полягає в пом’якшенні

соціальної  напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він єфундаментальною основою формування середнього класу. Отже, він виконує

функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.

    Отже, роль та функції малого підприємства з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що воно є одним з

найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є

сприяння  соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту[5]. 
 
 
 

1.2.Світова  практика організації  малого бізнесу.

    Економіка більшості розвинених країн основується  на малому бізнесі. Питома вага малих підприємств у ВВП розвинутих країн становить більше 50%. У багатьох європейських та азіатських країнах існує поняття сімейний бізнес. У розвинутих країнах та США до малого бізнесу відносять малі і середні підприємства з чисельністю зайнятих до 500 осіб.

    В останні десятиріччя в більшості  країн з розвинутою ринковою економікою відбувається надзвичайно швидке зростання кількості малих підприємств, як основи формування середнього класу. Весь час видозмінюючись (малі підприємства швидко з’являються, але можуть і швидко збанкрутіти), система малого бізнесу не тільки не припиняє свого існування, але і постійно розширюється. Так, за період з 1980 по 2005 р. загальна кількість малих підприємств в США зросла з 13 до 26 млн. При цьому з 26 млн. фірм з чисельністю зайнятих до 500 осіб 6 млн. використовують найману працю, близько 20 млн. не використовують, а 16 млн. представлені самозайнятими Середній показник частки малих і середніх фірм в загальній чисельності зайнятих становить 80%, а за даними Адміністрації малого бізнесу США (SBA) малий бізнес в останнє десятиріччя забезпечував щорічно від 60 до 80% абсолютного приросту нових робочих місць в США. Таким чином, підтримка малого бізнесу - це стратегія формування середнього класу і розвитку економіки в цілому. В прийнятому в США федеральному законі про малий бізнес (1953 р.) прямо проголошується життєво важлива роль малого бізнесу: «Захист і заохочення вільної конкуренції - основа не тільки економічного добробуту, але і безпеки країни. Безпека і добробут не можуть бути забезпечені без стимулювання

наявних і потенційних можливостей малого бізнесу. Конгрес вважає, що Уряд повинен в тій мірі, в якій це можливо, надавати підтримку підприємствам малого бізнесу, консультувати, допомагати і захищати їх інтереси з тим, щоб зберегти вільне конкурентне підприємництво...». Результатом такої політики по відношенню до малого бізнесу в США і є щорічний приріст нових підприємства у сфері приватного бізнесу. В США основним критерієм розвитку малого бізнесу виступає чисельність зайнятих (при цьому виділяються фірми, що використовують і не використовують найману працю, включаючи самозайнятих)[6].

    У Німеччині критерієм віднесення підприємств до тієї чи тієї категорії  є кількість працівників. За прийнятою  у ЄС шкалою, великий бізнес - це більш  ніж 250 осіб, найдрібніші - до дев'яти  осіб, малі - 10-19 осіб, середні - 20-249 осіб,. Найбільше у Німеччині підприємств, де працює 10-19 осіб - приблизно 35%.

    Іншим критерієм є фінансові параметри. Найдрібніші підприємства обмежені річним обсягом доходу 1 мільйон євро. Малі підприємства у цій країні забезпечують роботою 70% працездатного населення. Тобто там далеко не індустріальні гіганти є піонерами у створенні робочих місць, а тим більше - працедавцями у забезпеченні першого робочого місця. Понад 85% молоді починає свою трудову кар'єру або у невеликих компаніях, або засновуючи власну справу, де набувають перший професійний досвід. Дрібні, малі і середні фірми, особливо новостворені, отримують інституційну, технологічну і фінансову підтримку. Малі підприємці об'єднані у ремісничі палати, а більші належать до торгово-промислових палат. Вони беруть участь у формуванні бюджетів і підготовці законопроектів, які регулюють роботу бізнесу.

    Частка  малого і середнього бізнесу у  Німеччині становить 38% від загального виробництва. Частка у загальному обсязі ВВП - 40,7%. Малий і середній бізнес - це не лише сфера послуг. Домінує він і в переробній галузі - 98,5%, в енергопостачанні і водопостачанні - 98,4%, у будівництві - 99,5%. Ось у чому запорука конкурентоспроможності на зовнішніх ринках великих німецьких компаній[7].

    Один  із відомих американських вчених у галузі управління та економіки  А. Чандлер зазначає, що "...центром  економічного зростання, починаючи  з останньої чверті XIX сторіччя і по сьогоднішній день, у всіх провідних країнах світу були і залишаються капітало- та науковомісткі галузі, такі як нафтова, хімічна промисловість, металургія, автомобілебудування, електротехніка. У цих галузях економічний розвиток визначає відносно невелика кількість компаній. Саме великий бізнес зробив Німеччину найбільшою промисловою державою першої половини XX ст., США — найбільш розвиненою країною 20—60-х років, Японію — лідером останніх десятиліть". По-друге, великий бізнес має величезний потенціал підтримки малих фірм, який реалізується через широкий спектр форм господарської інтеграції. І справа тут не в "бажанні" керівників великих підприємств допомогти суб'єктам малого підприємництва, а в об'єктивних закономірностях великого сучасного виробництва, що вимагає стійкої та ефективної системи коопераційних зв'язків. Про це свідчить і світовий досвід. Зокрема, відомі російські вчені-економісти зазначають, що "...економіка західних країн базується на двох засадах — на великих організаційно-господарських структурах, з одного боку, та малому бізнесі, — з іншого. Перша надає їй стабільності и керованості, відкриває шлях до великомасштабної реалізації науково-технічних новацій; друга створює конкурентне середовище, забезпечує виробництву гнучкість та індивідуалізацію". Об'єктивна необхідність розвитку малого підприємництва зумовлена також змінами, що відбуваються у великому виробництві на сучасному етапі [8, с.78]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ

ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛИХ  ПІДПРИЄМСТВ В  УКРАЇНІ

  2.1. Аналіз динаміки функціонування малих підприємств в Україні за видами економічної діяльності.

    У  1992 р. в Україні було зареєстровано 102000 малих підприємств, із яких фактично функціонувала тільки половина. У 2006 р. в Україні, за статистичними даними, реально працювало 307398 малих підприємств, на яких вироблялося близько 10% промислової продукції і було зайнято майже 13% від загальної кількості працівників. Частка малого бізнесу України у валовому національному продукті в 2006 р. становила близько 8%, тоді як у розвинених країнах цей показник сягає 40–60% [9].

    Рисунок 2.1. Кількість  підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць.

    Як  видно з рисунку 2.1. кількість  малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб з кожним роком збільшується. Лише у 2008 році їх кількість зменшилася у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Порівняно з 1991 роком у 2009 році кількість підприємств на 10 тис. осіб збільшилася на 733%. Після декількох років реформ в Україні малий бізнес став самостійною ланкою національного господарства. Статистичні дані за 1998–2006 рр. свідчать, що в розвитку сектору малого бізнесу в Україні відбувся перехід до нового етапу. Період стрімкого розвитку малого підприємництва, який спостерігався до 2000 р., закінчився, і якщо в 1999 р. темп приросту кількості малих підприємств різної форми власності складав 46,6%, то вже в 2006 р. його рівень становив всього 4,2%. Це результат економічної та політичної нестабільності, а також відсутності реальних стимулів для розвитку малого підприємництва.

    У 2010 році в  Україні   існувало  майже   200   тисяч   малих підприємств, працювало  близько 1  млн.  підприємців без створення  юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.  
        Всього у малому  підприємництві  зайнято понад   2,7   млн. чоловік, або 9 відсотків працездатного населення України. У той же час мале підприємництво виробляє 11  відсотків  загального  обсягу виробництва  продукції  (робіт, послуг)  у цілому по Україні,  що свідчить  про  більш  ефективне функціонування   малого   бізнесу порівняно з великим.

    На  сьогодні показники розвитку малих  підприємств не є задовільними.

У Державній податковій службі (ДПС) підрахували, що в I кварталі 2011 року кількість фізичних осіб-підприємців, які припинили діяльність, у порівнянні з січнем-березнем 2010 року зросла на 57%, до 56,6 тис. Відкрити бізнес з початку року зважилися 44 тис. платників (-30%), тоді як роком раніше - 62,6 тис. У результаті рік тому чистий приріст склав 26,7 тис. фізосіб-СПД, а в поточному році кількість фізосіб-платників єдиного податку скоротилася на 12,6 тис.