Контрольная работа по "Экономике организации"

16. стратегічний альянс

Стратегічний альянс передбачає домовленість незалежних фірм про досягнення певної комерційної  мети для отримання синергетичного ефекту та розвитку взаємодоповнюючих  ресурсних потенціалів компаній. 
Оформлення альянсів не потребує багато коштів і часу. Воно дозволяє досягнути стратегічної домовленості в конкурентній боротьбі на ринку. Фахівці прогнозують різке збільшення цього виду інтеграції в світовій практиці поточного століття. Особливо ця форма інтеграції опинилася в центрі уваги транснаціональних компаній в 90-х роках. 
Головною особливістю такого роду об'єднання стає необов'язковість злиття компаній в єдину організаційну структуру. Це передусім угода про спільне співробітництво між фірмами із стратегічними цілями, яка базується на довгострокових відносинах партнерів. У той же час існують і партнерські відносини контрактного типу, цей вид співробітництва існує обмежений період часу і використовується більше для виконання конкретних проектів і цілей. Слід наголосити, що в стратегічний альянс можуть входити зацікавленими особами не тільки постачальники або клієнти, але і конкуренти, які об'єднують свої зусилля в певних галузях діяльності (наприклад Grunding та Philips). 
Об'єднання в стратегічні альянси зменшує невизначеність у партнерських стосунках. Вони більш мобільні у відносинах між собою, націлені в майбутню діяльність, збільшують стабільність в забезпеченні ресурсами, розподілі продукції та послуг. У межах стратегічних союзів здійснюється спільна координація стратегічного використання та управління учасниками діяльності, що дозволяє їм отримати і більш ефективно використовувати свої ресурси. 
Крім стратегічного планування і управління, альянси передбачають поглиблення горизонтальних коопераційних зв'язків з метою удосконалення організації виробництва продукції, підвищення рівня техніки і технології, обміну досвідом. 
Суттєвий вплив альянси здійснюють на конкуренцію, тому що за своєю природою вони більше передбачають спільні зусилля проти спільних конкурентів, чим один проти одного. Це дає змогу обходити законодавство деяких країн з просування на їх ринках збуту своєї продукції. 
Слід зазначити деякі суттєві моменти. Як правило, стратегічні альянси не є юридичними особами. Компанії можуть приймати участь у кількох альянсах. Цей тип господарських об'єднань базується на укладенні середньострокових і довгострокових, двосторонніх чи багатосторонніх угод. 
Основними мотивами до вступу стратегічних альянсів можуть бути: 
спільна діяльність у розробці і виробництві технічно складних виробів (літаків, військової техніки, аерокосмічних приладів); 
спільні зусилля для проникнення на вже існуючі ринки збуту аналогічної продукції; 
суттєве зниження різних видів ризиків; 
досягнення економії на масштабах виробництва; 
спільне впорядкування виробничих потужностей, стабільність розвитку, зменшення невизначеності в діяльності; 
передача передового досвіду, знань, патентів, ліцензій, проведення спільних досліджень, навчання персоналу. 
Отже, сфера діяльності стратегічних альянсів дозволяє об'єднувати зусилля підприємств і корпорацій по широкому колу напрямків. 
Виокремлюють чотири види стратегічних альянсів: 
альянси з акціонерною участю в таких підприємствах; 
створення нових компаній; 
консорціуми для реалізації інвестиційних проектів; 
альянси зі слабкою кооперацією. 
Найбільшого поширення набули альянси зі співробітництва в науковій сфері та конструктивних розробках. Слід відзначити, що відповідно до даних ЮНКТАД загальна чисельність технічних альянсів в галузі певних матеріалів, інформаційних технологій і по технології за останні роки збільшилась у дев'ять разів.

Існують різні наслідки стратегічного альянсу. Не виключена  можливість поглинання партнерів більш  дійовими і мобільними компаніями. Особливо цим зловживають японські компанії в Європі. Справа в тому, що найбільша загроза полягає  в тому, що компанії можуть достатньо  вивчати операції і технологію інших  партнерів, копіювати порядок їх дій і стати успішними конкурентами. 
Говорячи про ці недоліки, слід відзначити, що ефективна діяльність стратегічних альянсів є складним завданням, враховуючи різну можливість, іноді різні цілі, що приводять до прийняття неоптимальних рішень стратегічного альянсу в цілому. Однак, поряд з існуючими при цьому труднощами, створення стратегічних альянсів має майбутнє і в нашій країні. Це пов'язано з поглибленням інтеграційних проявів між країнами близького і дальнього зарубіжжя, залученням додаткових інвестицій, доступом до досконалої технології, освоєнням нових ринків збуту виробленої продукції тощо.

17. кластер

    Кластер - географічна концентрація подібних, суміжних або додаткових підприємств  з активними каналами для бізнес-транзакцій, комунікацій та діалогу, що поділяють  спеціалізовану інфраструктуру, робочі ринки та послуги і мають спільні  можливості або загрози.

    Кластер - це галузеве, територіальне та добровільне  об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону.

    Кластер - мережа постачальників, виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозалежних у процесі створення додаткової вартості.

    Кластер - група розташованих на території  поселення або поблизу його взаємозалежних підприємств та організацій, які  взаємодоповнюють і посилюють конкурентні  переваги один одного.

    Кластер являє собою групу локалізованих  взаємозалежних компаній, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих  послуг, інфраструктури, науково-дослідних  інститутів, вузів та інших організацій, які взаємодоповнюють і посилюють  конкурентні переваги один одного.

      Класифікація кластерів

    Класифікаційну  характеристику кластерів можна  представити за рядом ознак:

    стадія  розвитку (ембріональний, розвинений, зрілий);

    глибина кластера - основна змінна при оцінці стійкості (глибокий, мілкий, невизначеної глибини);

    динаміка  зайнятості (зростаючий, зменшуваний, стабільний);

    значимість (географічна) або за територіальним поділом праці (регіональні, що створюються  в межах одного регіону і орієнтуються на наявну географічну концентрацію взаємопов'язаних галузей, державні (національні), що включають наявні діючі підприємства, організації та установи, розташовані  у різних регіонах країни з орієнтацією  на експорт, міжнародні, що зазвичай створюються  на основі використання дешевої робочої  сили і природних ресурсів малорозвинених країн та імпорту технологій з  розвинених країн);

    ступінь відкритості кластера (впливає на залучення в регіон додаткових ресурсів або функціонування кластера, що відбувається на використанні тільки своїх ресурсів);

    повнота використання первинного ресурсу (впливає  на стійкість наявних сформованих  груп кластерного спрямування: за меншої частки активного використання первинного ресурсу підвищується можливість його використання іншими підприємствами, які не входять у кластер, що зазвичай послаблює конкурентноздатність самого кластера);

    надійність  каналів перерозподілу ресурсів (забезпечує стійкість логістичних  потоків між підприємствами кластера);

    наявність державної підтримки провідної  галузі кластера (здатність захисту  інтересів наявного кластера, можливість одержання за рахунок взаємодії  з державою додаткових конкурентних переваг);

    за  галузевою належністю (міжгалузеві (таких більшість), які включають  підприємства різних галузей, як традиційних, так і високотехнологічних, галузеві, коли всі члени кластера належать до однієї галузі);

    за  структурою (кластери, які складаються  насамперед з малих та середніх підприємств, що дає змогу поєднувати переваги наявного малосерійного виробництва  з великомасштабним підходом;

    кластери, у яких великі компанії формують ядро, навколо якого групуються малі фірми); за рівнем взаємодії між членами  кластера (кластери з вільними відносинами  в асоціації, з регламентованими відносинами, діями між членами  кластера, з несистемними відносинами);

    за  характером зв'язків (виробничі, створені на базі промислових підприємств, які  практично не підтримують відносин з наявними науково-дослідними організаціями, науково-технічні, які утворюються  навколо університетів або включають  їх до свого складу, у свою систему, змішані);

    за  кількістю членів кластера (кластери, які складаються з невеликого числа (до 20 членів), кластери, які складаються  із значного числа підприємств, організацій  та установ (більше 20 членів));

    управління  та географічне охоплення (макрокластери - групи взаємопов'язаних та взаємодіючих галузей, окремих сегментів у  межах країни в цілому, мезокластери - взаємопов'язані галузеві групи  підприємств у межах конкретного  регіону, мікрокластери - представляють  рівень міста);

    за  міцністю (сильний - ефективна структура  кластера, що відбиває найважливіші стадії виробничого циклу);

    висока, інтенсивна конкуренція та активна  взаємодія між учасниками, що створюють  стійкі конкурентні переваги (стійкий - структура кластера і взаємодія  між наявними учасниками кластера, що стабільно розвиваються (однак  у даний момент не накопичена "критична маса" виробничого, індустріального  потенціалу для одержання значних  переваг від агломерації, значного прибутку, різноманітних надходжень, доходу), а також взаємодія всередині  кластера;

    потенційний - фрагментована структура кластера, що динамічно рухається вперед; при  створенні сприятливого ділового середовища кластер починає інтенсивно розвиватися; латентний - існування окремих, незалежних кластерних структур, нестача стабільних, стійких комунікативних взаємозв'язків  між учасниками кластера).