Контрольная работа по "Экономике организации"

- знаходження  потенційних клієнтів;

- вибір каналів  розповсюдження товарів (послуг);

- встановлення  тривалих добропорядних взаємин  з клієнтами;

- документальне  оформлення господарських зв'язків  з укладенням договорів постачання.

Найважливішими  в цій діяльності є технологічні операції фізичного переміщення  товарів від виробників до споживачів.

Невід'ємним  атрибутом прихильності споживачів до виготовленої підприємством продукції (наданих послуг) є забезпечення післяпродажного сервісу за фактом реалізації продукції, що передбачає надання  наступних послуг:

- забезпечення  гарантійного технічного обслуговування  реалізованого товару (наданої послуги)  протягом визначеного умовами  експлуатації терміну;

- експлуатаційне  супроводження впродовж нормативного  строку спужби реалізованого  товару (наданої послуги) (монтажні  чи пусконалагоджувальні роботи, комп'ютерна та інформаційна підтримка,  постачання запасних частин, ремонтне  обслуговування, консультаційне забезпечення  тощо).

Всі перераховані вище напрямки діяльності підприємства є основою економічної діяльності підприємства, тому що мають забезпечити  досягнення позитивного результату - отримання гарантованого прибутку за рахунок задоволення якомога  більшої кількості споживачів. До економічної діяльності також буде доцільним віднесення таких видів  операцій, як:

- стратегічне,  тактичне і операційне планування  діяльності підприємства;

- складення бізнес-планів  та формування бізнес-портфелів;

- здійснення  належного обліку всіх виробничо-фінансових  операцій;

- оформлення  звітності за результатами господарської  діяльності у визначеному періоді;

- вибір методу  та стратегії ціноутворення;

- вибір адекватної  умовам господарювання системи  оплати праці і формування  належної системи стимулювання  працівників;

- достеменне  ресурсне обґрунтування виробничої  програми підприємства;

- забезпечення  належної підготовки персоналу  та створення відповідної техніко-технологічної  бази підприємства;

- здійснення  ефективної зовнішньоекономічної  діяльності тощо.

5. основні чинники,  що визначають  тенденції розвитку  підприємства 

6. Характеристика основних  тенденцій розвитку  підприємства

7. поняття та основні причини створення об ’єднань підприємств

     Об’єднання  підприємств здійснюється на добровільних засадах з метою спільної діяльності на основі комерційного розрахунку та самофінансування.

     У відповідності з українським  діючим законодавством підприємства можуть об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. В зв’язку з цим, однією із важливих функцій Антимонопольного комітету України є проведення аналізу діяльності існуючих і створюванних об’єднань підприємств, для виявлення, запобігання, обмеження та недопущення в їх діяльності монополізму.

     Об’єднання  є юридичними особами і діють  на підставі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або  власниками.

     Підприємства, що входять до складу об’єднань, також  зберігають за собою статус юридичної  особи і не змінюють форми власності. Об’єднання не відповідають за зобов’язаннями підприємств, що  входять до його складу і, навпаки, підприємства - члени  об’єднань несуть субсідіарну відповідальність за зобов’язанням останніх, тобто  якщо об’єднання не в змозі виконати свої зобов’язання, то ці зобов’язання виконують підприємства засновники. Умови, розміри та порядок такої  відповідальності визначаються, як правило, в межах внеску кожного із засновників  у статутний фонд, що відображається у засновницьких документах.

     Об’єднання  виконує тільки ті функції і має  тільки ті поноваження, які йому делегували підприємства-учасники.

     За  учасниками об’єднання зберігається право виходу з його складу із збереженням  взаємних зобов’язань і договорів, укладених із іншими підприємствами і організаціями.

     Основним  принципом у взаємовідносинах між  учасникми об’єднання є добровільність при створенні об’эднання. Юридичною  формою її виразу є засновницький  договір і затверджений всіма  членами об’эднання статут.

     В ньому, окрім загальних, вміщуються відомості про склад об’єднання, основні цілі  його діяльності, органи управління, порядок прийняття ними рішень, в тому числі з питань, рішення, за яких повинні прийматься одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів членів об’єднання. Це стосується, перш за все, питань про порядок розподілу майна при ліквідації об’єднання.

     Об’эднання  створюються для спільного вирішення  задач, що стоять перед його учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших  ресурсів на основі об’єднання зусиль та засобів, організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації  і кооперації, а також в цілях  проведення інших заходів виробничого, комерційного чи природоохоронного  характеру.

     Об’єднання  підприємств  в межах делегованих  йому повноважень може від свого  імені укладати договори, користуватися  послугами кредитно-банківських  установ, здійснювати експортно-імпортні операції та інші види зовнішньоекономічної діяльності, проводити операції на фондовому ринку.

     Об’єднання  може створювати підприємства (фірми, центри, виробництва) для надання  його учасникам виробничих, транспортних, технологічних, комерційних, проектно-конструкторських, зовнішньо-торгівельних, юридичних, інформаційних, консультативних і інших послуг; організовувати підготовку і підвищення кадрів, прокат обладнання, фірмове  обслуговування споживачів продуктів  учасників, інші роботи; здійснювати  заходи соціального розвитку, поліпшення житлово-побутових умов робітників підприємств і структурних підрозділів, що увійшли в об'єднання.

     Об'єднання  здійснює право володіння, використання, розпорядження закріпленим за ним  майном, до складу якого відноситься  також майно, передане об'єднанню  підприємствами-засновниками. Майно  об'єднання є спільним майном учасників.

     До  числа основних видів об'єднань підприємств  входять: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни,  холдінги, конгломерати, фінансово-промислові групи, франчайзинг.

     Відповідно  до чинного законодавства господарські об'єднання поділяються на договірні  і статутні. До договірних об'єднань законодавець відносить асоціації  та корпорації, а до статутних —  консорціуми і концерни.

12. асоціація

      Першим  видом договірного об'єднання  є асоціація. Вона створюється учасниками з метою координації їх діяльності, тобто узгодження дій стосовно визначення цін, освоєння ринків збуту, захисту інтересів своїх членів тощо. Координація не вимагає централізації управління підприємствами — членами асоціації. Саме тому правління асоціації не має права втручатись у виробничу та комерційну діяльність своїх членів.

     Такі  об'єднання підприємств створюються, перш за все, за галузевою, територіальною або іншими ознаками з метою забезпечення спільних інтересів учасників на регіональному, національному або  міжнародному ринку. Асоціація представляє  інтереси своїх членів у відносинах з державними та недержавними організаціями. Вона розробляє економічні та юридичні прогнози, узагальнює та розповсюджує передовий досвід підприємств, виборює  право своїх членів, надає їм інформацію, скликає конференції, веде видавничу  діяльність в інтересах асоціації  тощо. Але головними в діяльності асоціації є функції виробничого  характеру. До числа останніх відносяться  функції координації виробничої діяльності між членами асоціації, поглиблення між ними кооперації, науково-технічного співробітництва, здійснення спільних підприємницьких  проектів тощо.

     Асоціація являє собою "м'яку" форму централізації  зусиль її учасників, для неї характерні:

• менша централізація управлінських зв'язків порівняно з іншими видами об'єднань;
• можливість одночасно бути членом кількох асоціацій;
• на відміну від інших видів об'єднань, які мають здебільшого сервісний характер, асоціація централізує лише одну чи декілька із кількох виробничо-господарських та управлінських функцій.

Створюються асоціації  суто на добровільних засадах. Засновниками можуть бути підприємства всіх форм власності, які укладають між собою багатосторонній  установчий договір, де визначають усі  необхідні умови діяльності об'єднання. Юридичною основою створення  асоціації є волевиявлення сторін договору.

13. картель

Картель – договірне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції.

Картель — це договірне  об'єднання підприємств однієї галузі для різних напрямків спільної комерційної  діяльності. Картельна угода може передбачати домовленості про ціни, особливості ринкового збуту, обсяги виробництва і реалізації продукції, асортимент і номенклатуру, обмін  патентами, умови найму робочої  сили та інше. Але передусім регулюванню підлягає збут готової продукції. 
Слід відзначити, що угода стосовно створенню картелю не завжди може бути оформлена письмово. На практиці здебільшого картельні домовленості існують таємно, у вигляді секретних статей певної угоди, або в усній формі «джентльменських домовленостей». Фірми, які вступили в картельні угоди, зберігають за собою юридичну незалежність. 
Картелі мають певні специфічні ознаки, до яких можливо віднести: 
договірний характер об'єднання; 
метою угоди є домовленість групи виробників по зменшенню або знищенню конкуренції між ними і отримання монопольного прибутку; 
спільна діяльність з реалізації продукції пов'язується в певній мірі і з її виробництвом; 
має місце система санкцій до порушників угоди. 
Безумовно, у більшості країн антимонопольне законодавство 
забороняє картельні угоди, виключаючи окремі галузі, наприклад, сільське господарство. Як правило, законодавство забороняє картелі, пов'язані з фіксуванням цін, обмеженням виробництва продукції, поділом ринку, тобто узгоджені дії по обмеженню конкуренції. 
Однак заборона може бути знята до певних видів картелів: 
коли доля ринку незначна і не перевищує 5% виробництва продукту; 
існування картелю дозволяється за умови освоєння нового ринку збуту; 
дозволяється існувати картелям, які приносять користь економіці всієї країни, наприклад, сприяють науково-технічному прогресу. 
У найбільш розвинутих країнах Західної Європи картелі поділяють на «бажані» і «шкідливі». В Америці картелі заборонені законом, а їх функції виконують спілки підприємців певної галузі. 
У світовій практиці можна виокремити такі типи картелів: 
Грошовий картель — встановлення уніфікованих цін поряд з рівними умовами постачання і оплати. 
Ціновий картель — установлення продажної ціни товару. 
Виробничий картель — установлення обсягу виробництва продукції (квоти). 
Кризовий картель — при зменшенні попиту і збуту продукції для обмеження конкуренції. 
Закупівельний картель — монопольна домовленість підприємств картелю про закупівлю сировини, матеріалів, товарів певного виду, сорту та інше з метою зниження закупівельних цін. 
Ділові картелі: 
Квотний картель — виділення певному учаснику квоти на продаж продукції у відповідності до потужностей підприємства. 
Територіальний картель — надання кожному учаснику території збуту, виключаючи взаємну конкуренцію. 
Патентний картель — визначення напрямку спільного використання (невикористання) технічного винаходу. 
Слід відзначити, що ефективність діяльності картелю визначається участю у цій формі інтеграції підприємств і компаній, заснованих виробником продукції та їх згода з політикою картелю в цілому.

14. синдикат

Синдикат – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу або збутової мережі одного з учасників об'єднання. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції (об'єднує однорідні підприємства, централізуючи збут і постачання продукції).

Синдикат передбачає об'єднання однорідних промислових  підприємств, що реалізують свою продукцію  через спільну реалі-заційну контору. При цьому ця контора організується  у формі торгової фірми (акціонерне товариство, товариство з обмеженою  відповідальністю та інше), яка потім  укладає угоду з учасниками синдикату  про однакові умови збуту своєї  продукції. 
Особливості такої форми інтеграції полягають у такому: 
обмеження членів синдикату в самостійній комерційній діяльності при збереженні інших функцій; 
централізація збуту готової продукції дозволяє обмежити внутрішню конкуренцію між учасниками синдикату; 
можливість організувати на базі існуючої збутової структури закупівлю сировини і матеріалів для учасників синдикату; 
відповідно до домовленості з партнерами збутовий орган може реалізовувати не всю, лише частку продукції учасників синдикату. 
За сучасних умов синдикат як форма обмежень галузевого профілю вичерпує своє значення, замінюючись більш складними і гнучкими формами. Форма синдикату більше розповсюджена в галузях з масовою однорідною продукцією — гірничо-видобувній, металургійній, хімічній.

15. пул

Пул — це форма  об'єднання підприємств, коли прибуток всіх учасників акумулюється в єдиному  фонді, а потім розподіляється між  ними у заздалегідь установленій пропорції. 
До особливостей пулів можна віднести: 
тимчасовий характер об'єднань; 
згідно з домовленістю учасники розподіляють загальні витрати і прибутки. 
Ця організаційна форма інтеграції являє собою монополістичне об'єднання. В світовій практиці зустрічаються різні види пулів, що дає уяву про напрямки їх діяльності: 
торговий пул — угода більше двох компаній стосовно підтримання на складах до деякого моменту певної кількості товарів з метою створення ситуаційного дефіциту, а потім продаж цього товару за підвищеними цінами; 
біржовий пул, коли здійснюється об'єднання фінансових коштів з метою підвищення чи зниження ціни акцій на фондовій біржі і спекуляції на різниці курсів; 
патентний пул — це спільна угода про використання певного патенту; учасники цього об'єднання отримують дохід при вступі в патентний пул інших патентів, а також від прибутку спільного використання патенту.