Контрольная работа по "Экономике организации"

Підприємство – це самостійна підприємницька одиниця з правами юридичної особи, яка як власник або титульний володар розпоряджається майном і доходами фірми (від італ. firma – підпис), використовує у процесі виробництва, розподілу, присвоєння та інвестування прибутку й інших благ організаційно-планові методи. Відносини з іншими господарськими суб'єктами ґрунтуютьсяна контрактах-угодах, що укладаються на базі законів ринку.

Підприємство можна визначити як об'єкт цивільних прав, майновий комплекс, використовуваний для підприємницької діяльності. Цей комплекс містить: 1) нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, споруди та  ін.); 2) рухоме майно (устаткування, інвентар, товарно-матеріальні запаси); 3) права, вимоги, борги (дебіторська і кредиторська заборгованість та ін.); 4) право на позначення (фірмове найменування, товарний знак); 5) виключні права на інтелектуальну власність. Підприємство може вміщувати одне (малий бізнес) або кілька окремих підприємств.

Юридична  особа – суб'єкт цивільних прав, що має у власності, господарському веденні (оренді, лізингу), довірчому (траст) або оперативному керуванні відособлене майно. Юридична особа відповідає за своїми обов'язками: власник - усім майном, державне підприємство – його спонукуваною частиною, а організація, що одержала майно в оперативне керування, – тільки своїми доходами. Майновий статус юридичної особи, що не виступає як власник, визначається законом. Не повинні реєструватися як юридичні особи фірми, що мають тільки орендоване майно (так, до 1996 р. діяли лжефірми, які зникли разом із привласненими ними внесками.

Юридична особа  може від свого імені здобувати  і здійснювати майнові й інші права, укладати договори купівлі-продажу, постачання, перевезення, позики, оренди, підряду (філії або представництва, що навіть мають свій баланс і розрахунковий  рахунок, можуть робити це тільки за дорученням), пред'являти позови і виступати як відповідач у суді. Юридична особа  реєструє свої засновницькі документи, має самостійний баланс або кошторис, що відбиває вартість майна, найменування, включене до державного реєстру.

Усе це обмежує  ризик підприємців (засновників  фірми) їхнім внеском у статутний  капітал, гарантує інтереси кредиторів та інвесторів, а головне – дозволяє фірмі виступати як повноцінний  ринковий суб'єкт, діючи через свої органи керування (менеджерів) або через  своїх учасників (у господарських  товариствах) відповідно до закону й  установчих документів. Ці представники повинні сумлінно і раціонально  діяти в інтересах юридичної  особи, інакше його засновники (учасники, члени) можуть вимагати відшкодування  збитків.

Чим більше розміри  фірми, тим менше її трансакційні витрати, пов'язані з підготовкою, висновком і юридичним супроводом контрактів (маркетинг, реклама, страхування комерційного ризику, представницькі і судові витрати і т.д.). Особливий виграш мають Транснаціональні компанії (ТНК), що включають підприємства багатьох країн, які беруть участь у єдиному циклі від досліджень, розробок і видобутку сировини до реалізації кінцевої продукції. Вони не платять податок на додану вартість (ПДВ) і мита на оборот усередині ТНК. Невипадково наприкінці 90-х рр. ХХ ст. на ТНК припадає більше половини світової зовнішньої торгівлі і 70% виробництва у ведучих галузях. Однак чим більше підприємство, тим вищі ї\його організаційно-планові витрати – накладні витрати із складання громіздких планів, розподілу завдань і контролю за їх виконанням, за все більш складною координацією робіт виробничих і управлінських структур. Тому гігантські фірми, щоб подібно динозаврам не загинути під власною вагою, нерідко добровільно продають частину своїх підприємств або перетворюють їх у дочірні фірми.

У 90-х рр. ХХ ст. у світі діяло понад 60 млн офіційно зареєстрованих підприємств (не враховуючи сільського господарства), у т.ч. понад 20 млн у США, 16 млн – у країнах  ЄС, 7 млн у Японії, 5 млн - у Центральній  і Східній Європі, Канаді, Азії (без  Японії), Африці. У Росії наприкінці 90-х рр. нараховувалося 2,6 млн юридичних  осіб.

Підприємство – самостійний господарський суб'єкт, що у відповідності до свого статуту розпоряджається власним або одержуваним від власника у володіння (господарське ведення) майном і нематеріальними цінностями для виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) з метою одержання прибутку (доходу, соціального ефекту). 

Підприємство  як економічна система є основною ланкою, де відбувається безпосереднє вирішення основної економічної  проблеми: що і скільки (товарів і  послуг) виробляти? Підприємство також  пов’язане з вирішенням проблеми розподілу благ. Воно надає робочі місця, виплачує заробітну плату, шляхом виплати податків бере участь у здійсненні соціальних програм. Підприємство має  володіти рядом істотних ознак. Основні  з них такі:

1) організаційна єдність; підприємство − це певним чином організований колектив із своєю внутрішньою структурою і порядком управління;

2) відособлене майно; підприємство має власне майно (що складається з основних і оборотних засобів) та самостійно використовує його у певних цілях;

3) майнова відповідальність; підприємство самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями згідно із законодавством;

4) системна єдність засобів виробництва; підприємство поєднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою одержання прибутку;

5) оперативно-господарська й економічна самостійність;підприємство саме здійснює різні угоди й операції, саме отримує прибуток і зазнає збитків, а за рахунок прибутку забезпечує стабільний фінансовий стан і подальший розвиток виробництва;

6) наявність ідентифікаційних ознак; підприємство мають впізнавати та відрізняти від інших підприємств. Для цих цілей підприємству дають ім'я (найменування), під яким воно набуває та відчужує майнові й особисті немайнові права, несе зобов’язання, виступає в суді й арбітражі в ролях позивача і відповідача.

Роль підприємства в суспільному виробництві полягає  у тому, що воно забезпечує, з одного боку, поєднання факторів виробництва, а з іншого − зв'язок між товарними  і ресурсними ринками.

Таким чином, під  підприємством розуміють самостійний суб'єкт господарювання, створений у порядку, встановленому законодавством, для виробництва продукції, виконання робіт і послуг з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку за допомогою самостійного здійснення своєї діяльності, розпорядження власною продукцією таотриманим прибутком, що залишається в нього після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Підприємство  вирішує 3 взаємозалежні завдання:

1) створення  конкурентспроможної продукції,  що дозволяє усталити положення  на ринку, більш повно використовувати  виробничі потужності:

2) одержання  прибутку, не меншого, ніж у  конкурентів, і достатнього для  відновлення виробництва, виплати  дивідендів власникам, компенсації  комерційного ризику;

3) соціальний  розвиток трудового колективу,  а також прилеглої території  з метою залучення цінних працівників,  розвитку їх трудового потенціалу, поліпшення відносин з населенням  і місцевою владою.

У зв'язку з цим  підприємство виконує такі функції:

- організаційну;

- відтворювальну;

- соціальну.

4. Характерні ознаки  підприємства

Основними ознаками підприємства є:

- виробничо-технічна  єдність;

- економічна  єдність;

- організаційна  єдність.

Виробничо-технічна єдність підприємства визначається спільністю призначення продукції (послуг) або спільністю процесів її виробництва. Вона визначає єдину систему  технічної документації, загальну технічну політику окремих ланок підприємства тощо.

Економічна єдність  підприємства проявляється в єдності  плану, обліку, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи' та єдиної системи стимулювання.

Організаційна єдність підприємства передбачає наявність  єдиного колективу, єдиної адміністрації  і управління виробництвом, загальної  системи їх обслуговування, що визначає спільну відповідальність за здійснювану  діяльність.

У практиці господарювання кожне підприємство здійснює безліч різних операцій, які за ознаками спорідненості  можна об'єднати в окремі напрямки. Основним напрямком діяльності кожного  підприємства, який власне і визначає доцільність започаткування виробництва  в умовах жорстких конкурентних відносин, є вивчення конкурентного середовища і ринку, на якому функціонує чи на який планує вийти підприємство зі своєю продукцією (послугами). На практиці такий вид діяльності ототожнюють  з маркетинговою. До спектру завдань  маркетингової діяльності входить:

- дослідження  ринку товарів (послуг);

- розробка та  впровадження ефективних заходів  товароруху;

- здійснення  рекламних кампаній;

- формування  обґрунтованої цінової політики;

- формування  платоспроможного попиту та системи  стимулювання збуту;

- розробка досконалої  асортиментної політики;

- вибір каналів  товароруху;

- визначення  дизайну товарів (послуг);

- формування  позитивного іміджу товарів (послуг);

- передбачення  сервісного обслуговування тощо.

Таким чином, під  маркетинговою діяльністю підприємства слід розуміти процес організації виробництва  і збуту продукції, орієнтований на задоволення потреб окремих споживачів і отримання прибутку на основі дослідження  і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього та зовнішнього ринкового  середовищ, розробки стратегії і  тактики поведінки на ринку за допомогою маркетингових програм. В таких програмах мають бути закладені заходи щодо поліпшення властивостей товару і розширення його асортименту, вивчення психології покупців і конкурентів, а також щодо забезпечення ефективної цінової і збутової політик, оптимізації  каналів товароруху, організації  збуту і технічного сервісу.

На основі результатів  маркетингових досліджень ринку  товарів формують засади інноваційної діяльності для забезпечення безперешкодного  та успішного виходу на нові ринкові  сегменти з інноваційною продукцією. Відтак,- інноваційна діяльність підприємства включає:

- реалізацію  науково-технічних розробок і  випробовувань;

- ефективну технологічну  і конструкторську діяльність;

- впровадження  технічних, організаційних та  інших нововведень;

- розробку нових  корисних моделей щодо удосконалення  організації, управління і регулювання  діяльності підприємства.

- формування  ефективної інноваційно-інвестиційної  політики підприємства.

Таким чином, під  інноваційною діяльністю підприємства слід розуміти процес, здійснюваний на основі реалізації інвестицій з метою  виконання обґрунтованих науково-технічних  програм з гарантованими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень  у виробництво.

Запорукою успішного  функціонування підприємства в конкурентному  ринковому середовищі є ефективна  виробнича діяльність підприємства, яка включає:

- розробку програми  випуску товарів (послуг) в поточному  періоді і на перспективу;

- збалансування  виробничих потужностей підприємства;

- обґрунтування  обсягу виготовлення продукції  (послуг) певної номенклатури й  асортименту відповідно до потреб  ринку;

- безперебійне  матеріально-технічне забезпечення  виробництва необхідними ресурсами;

- розробку узгоджених  у часі і просторі оперативно-календарних  графіків виготовлення продукції  (надання послуг);

- впровадження  оптимізаційних програм щодо  раціонального використання на--явних  у підприємства ресурсів.

Ефективність  попередніх видів діяльності доцільно визначати за результатами комерційно-збутової діяльності, від масштабів і якості якої залежить фінансова результативність виробництва. Під комерційно-збутовою діяльністю слід розуміти сукупність комерційних і торговельно-технологічних  заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживачів. Вона повинна включати:

- активний пошук  ринків збуту товарів (послуг);