Капітал підприємства та підвищення економічної ефективності його використання

         Охарактеризувавши показники економічної ефективності використання основного капіталу підприємства, можна сказати, що підприємство працює в повному обсязі використовуючи основний капітал. Матеріально – технічна база добре оновлюється, про що свідчить досить висока норма прибутку (99,5% у 2011р.) .

          Протягом останніх років у  більшості аграрних підприємств  України спостерігається низький  рівень відтворювальних процесів  основного капіталу і ефективності  його використання. В аграрному  виробництві парк діючих тракторів і комбайнів містить більше двох третин спрацьованих і технічно застарілих одиниць. Саме цим передовсім обумовлюється невідкладне завдання прискорення відтворення основного капіталу й підвищення ефективності його використання.

      Головною ознакою підвищення використання основного капіталу то чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, важливим напрямом є також поліпшення і розвиток системи матеріального стимулювання працівників підприємств за ефективне і раціональне використання сільськогосподарської техніки і обладнання.

    Ефективне  використання основного капіталу  тісно пов’язане з впровадженням  нового економічного механізму  господарювання, який зацікавить власника і виробника в раціональному використанні основного капіталу, спонукає їх широко використовувати досягнення науки і техніки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Економічна  ефективність використання оборотних  засобів та сума вивільнення оборотних  засобів в результаті прискорення  їх обертання

Показники	Рік
	2009р	2010р	2011р
Вихідні дані
Виручка від  реалізації продукції, тис. грн.	6109	7247	12146
Середньорічні залишки оборотних засобів, тис. грн.	2850	4907,5	7713
Прибуток, тис. грн.	2064	1976	5502
Розрахункові показники
Коефіцієнт  оборотності оборотних засобів	2,14	1,48	1,57
Тривалість  одного обороту, днів	781,1	540,2	573,05
Рівень рентабельності оборотних засобів, %	72,4	40,3	73,3

       Коефіцієнт оборотності на підприємстві «Лан» становить 2,14, можна сказати що це дуже високий показник. Тривалість одного обороту становить у 2009 році 781, 1 день, тоді як у 2011 році значно нижче  573,05 днів.

Перехід до ринкової економіки  вносить суттєві зміни в процес кругообороту оборотного капіталу, а також в механізм управління ним.                    Нестача оборотного капіталу істотно позначається на ефективності діяльності торговельного підприємства і є однією з найгостріших економічних проблем розвитку української економіки на сучасному етапі.

Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу, визначення потреби в ньому і обґрунтованого управління процесом прискорення обороту  застосовують низку економічних показників. Серед таких показників одним з найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного капіталу. В економічній літературі нерідко пропонується розраховувати цей показник відношенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин, до середньорічної вартості оборотного капіталу.

           Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієнтом завантаженості. В практиці аналітичної роботи підприємств широко використовується показник тривалості одного обороту оборотного капіталу у днях (Тоб). Він визначається за формулою:

                                             Тоб = Тп : Коб, 

де Тп — тривалість періоду, за який розраховується показник;

Коб — коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

       Збільшення вкладень в оборотний капітал є доцільним тоді, коли воно веде до зростання валової продукції випереджаючими темпами. Тому для оцінки й аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу визначається показник фондовіддачі діленням валової продукції в порівнянних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу. Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання в підприємстві, і навпаки.

        Оборотний капітал в процесі виробництва продукції виробничо споживається і набуває форми матеріальних витрат, що включаються в собівартість продукції. Для того щоб оцінити, як використовуються спожитий оборотний капітал, визначають показники матеріаловіддачі (відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломісткості (обернена величина показника матеріаловіддачі).

          Між матеріаловіддачею і капіталовіддачею оборотного капіталу існує тісний зв’язок, оскільки виробничо спожитому оборотному капіталу завжди передують відповідні авансовані вкладення в предмети праці. Помноживши останні на коефіцієнт обороту оборотного капіталу, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотного капіталу, помножену на коефіцієнт їх обороту.

         Матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість грошової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожитий оборотний капітал. Цей показник, як і капіталовіддачу оборотного капіталу, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою продукцією, оціненою раніше викладеним способом.

          На матеріаловіддачу виробництва впливає низка факторів: обсяг виробництва продукції, натуральна затрата предметів праці на виробництво даного обсягу продукції і ціна за одиницю названих ресурсів. Таким чином, ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю. Термін "оборотний капітал" (або в практиці роботи українських підприємств "оборотні кошти") характеризує поточні активи підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Зараз всі галузі АПК, а  в більшій частині сільське господарство знаходиться у занедбаному стані. Але ті господарства які перейшли до нової форми управління починають  наближатись до якоїсь постійності. Багато підприємств сільськогосподарського призначення стали приватними підприємствами.

На прикладі ПОП «Лан» я намагалась, як можна повністю висвітити усі сфери діяльності цього підприємства, та привести приклад приватного підприємства в умовах не досконалої ринкової економіки.

Сільське господарство у  народному господарстві займає особливе місце: воно призначено задовольняти зростаючі  потреби населення країни в продуктах  споживання, а промисловість в  сировині та виробляє різну продукцію  для експорту. Сільське господарство залишається основним джерелом постачання населення продуктами харчування .Біля 3/4 споживчих матеріальних благ населенням-це продукти сільського господарства безпосередньо або їх промислової переробки.

Ціллю курсової роботи є  аналіз виконання плану забезпеченості  господарства основним і оборотним капіталом, виявити комплекс недостатніх агрегатів та обладнання і намітити шляхи їх поповнення, аналіз структури основних засобів , динаміки її зміни та виявити причини відхилень з порівнянням з минулим періодом. Тож проаналізувавши основний та оборотний капітал підприємства «Лан», можна сказати що підприємство знаходиться на високому рівні розвитку, всі показники зростають.

В теперішній час велику увагу приділяють заходам в подальшому обсягу усіх галузей сільського господарства, вірному розміщенню їх з урахуванням грунто-кліматичних особливостей районів та окремих сільськогосподарських підприємств. Без урахування грунто-кліматичних умов неймовірно рішення питань районування території, раціонального розміщення культур, вірне розміщення сівозмін і інших заходів, спрямованих на прийом сільського господарства.

Сільськогосподарська статистика, користуючись даними бухгалтерського  обліку про наявність, рух і збереження основного та оборотного капіталу, ставить перед собою такі завдання:

- забезпечити надходження і розробку інформації, що характеризує кількість і склад основного;

- вивчити динаміку основного та оборотного капіталу;

- характеризувати використання основного капіталу і на основі економіко-статистичного аналізу сприяти підвищенню ефективності його застосування;

- вдосконалювати систему показників ефективності використання основного капіталу в умовах агропромислового комплексу;

- вивчати кількість і ефективність капітальних вкладень в сільське господарство.

Для раціонального використання основного виробничого капіталу необхідно провести заходи по поліпшенню використання основних виробничих заходів:

- поліпшити використання та підвищити продуктивність землі на основі хімізації, меліорації та захисту від шкідливих впливів;

- підвищити урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин на основі використання елітних сортів та порід;

- впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва;

- раціональне використання машинно-тракторного парку за рахунок  підвищення якості робіт;

- добитися режиму економічного використання ресурсного потенціалу.

Основними шляхами ефективного  використання основного виробничого капіталу  є удосконалення його структури. З підвищенням питомої ваги машин, обладнання та транспортних засобів капіталовіддача зростає. Необхідно знизити матеріаломісткість продукції, дотримуватися режиму економії та ощадливості.

  Основними показниками ефективності використання основного капіталу – є капіталовіддача, яка характеризує відношення вартості валової продукції до вартості основних засобів.

Показник капіталовіддачі тим більше, чим вища вартість валової продукції та нижче вартість основного капіталу. Таким чином, можна сказати, що при незмінній вартості основних засобів, капіталовіддача буде зростати прямо пропорційно зростанню вартості валової продукції. Тоді при зміні вартості валової продукції,  капіталовіддача буде знижатись в співвідношенні з зростанням вартості основних засобів.

Необхідно зазначити, що ПОП «Лан» знаходиться на стадії підйому так, як і АПК в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            Список використаної літератури

1. Закон України  «Про оцінку земель»//Голос України – 2004 – С.- 153.

2. Земельний  кодекс України//Голос України – 2001 - №217-218.

3. Господарський  кодекс України//Голос України  – 2004 – 14 березня.

4. Андрійчук  В. Г. // Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: ІЗМН, 1996. – 512 с.

5.  Здоровцов О., Л.І. Касьянов, В. І. Мацибора, В. Й. Шиян; За редакцією О. І. Здоровцова, В. І. Мацибори. //Економіка сільського господарства: Підручник//– К.: вид-во УСГА, 1993 – С.-320 .

6. Мертенс В.М. , В. І. Мацибора, Л. Ф. Жигало та ін.; За ред. В. П. Мертенса //Економіка сільського господарства /. – К.: Урожай, 1995. – С 288.

7. Мацибора В.  І. //Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 415 с.

8. Москаленко  А. М., Коценко П. Ф. Економіка  підприємства: Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2007. – 258 с. 

9. Мосіюк П.О.// Наукові основи раціонального зерновиробництва НВ (НАУ)

№ 35 . 2001., С – 37. Руснак П. П., В. В. Жебка, М. М. Рудий, А. А. Чалий; За ред. П. П. Руснака.Економіка сільського господарства// – К.: Урожай, 1998. – С.- 320.

10. Мікроекономіка і макроекономіка : Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. За заг. ред. С. Будаговської. – Київ: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 517 с. 13.

11. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2002. – 656 с.

12. Поддєрьогін А.М., М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – 6-те вид., перероб. та допов// Фінанси підприємств: Підручник /. – К.: КНЕУ, 2006. – С. - 552.

13. Лайко П.А., М. В. Мних //Фінанси підприємств: Підручник для студ. вузів /. – К.: Знання України, 2004. – 428 с. – Бібліогр.: С. 423-427.

14. Фінансово – кредитні відносини  в АПК // За ред. П.Т. Саблука .- ІАЕ, 2000

15. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура  продовольчих ринків України / /За ред. О.М. Шпичака. – К.: ІАЕ, 2000

16. http://library.if.ua – бібліотека економіста

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ