Экономическая эффективность деятельности организации

Ось заходи, що дозволили  б переламати негативні тенденції  у сфері енергетики:

1.Підвищення ефективності  використання енергії (за нинішнього  рівня техніки можна зменшити  сумарне споживання енергетики  на 35-40%).

2.Зменшення шкідливих  викидів в атмосферу завдяки  новим технологіям очищення відпрацьованих  газів.

3.Зміна структури паливно-енергетичного  балансу через розвиток альтернативної  енергетики.

Нині у зв’язку з  кризовим станом економіки України  істотно скоротилися можливості забезпечити її паливно-енергетичними  ресурсами.

Успіхи у відродженні  економіки могли б бути набагато кращими, якби не причини, що набули вже  хронічного характеру: тяжкий фінансовий стан, відсутність попиту на деякі  види вітчизняної продукції через  її високу вартість та незадовільну якість, брак інвестицій, повільний характер структурних зрушень. Відповідно до зниження обсягів продуктивного  матеріального виробництва і  скорочення послуг, відбуваються зміни  у споживанні паливно-енергетичних ресурсів.

Серед принципів енергобезпеки України визначено такі:

· Підвищення ефективності використання паливно-енергоресурсів (ПЕР).

· Нормалізація забезпечення населення та народного господарства енергоресурсами.

· Удосконалення цінової  та тарифної політики в галузі використання ПЕР.

· Поглиблення ринкових відносин виробник-споживач.

· Удосконалення системи управління ПЕР.

· Залучення власних та іноземних інвестицій у ПЕР.

· Розвиток власної паливно-енергетичної бази: ядерне паливо, машинобудівний комплекс, що забезпечує технікою вітчизняного виробництва.

· Розробка та реалізація планів кооперації НТ потенціалу України за кордоном.

· Пошук нових джерел енергії (зокрема, переробка вторинних ресурсів).

· Підвищення екологічної безпеки виробництва.

· Формування нового світогляду населення щодо енергозбереження й використання.

· Диверсифікація джерел надходження  енергоносіїв та зниження енергетичної залежності від імпорту палива.

· Європейська політика сусідства  – реалізація Плану дій (2003).

Прогнозованим розвитком  економіки держави до 2030 року визначено  три періоди: до 2010 р. – період структурної  перебудови інноваційного напряму; 2011-2020 рр. – період випереджального  розвитку традиційних галузей сфери  послуг в економіці України. У  ці періоди формуються підвалини  постіндустріального способу виробництва. У період 2021-2030 рр. прогнозується  завершення переходу до постіндустріального  суспільства з характерною зміною структури економіки.

Перший період (до 2010 рр.) – передбачає відродження та перебудову промисловості і формування гарантованої основи для фундаментальних змін і формування раціонального промислового комплексу у подальшій перспективі. У цьому періоді передбачається досягнення стійкої стабілізації та економічного зростання на основі випереджального  розвитку наукоємних галузей, стимулювання виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок споживчих товарів тощо. Цей період поєднує в собі оздоровлення та відродження виробництва зі структурною перебудовою, стале зростання обсягів виробництва.

Стратегічна мета другого  періоду (2011–2015–2020 рр.) - формування єдиної промислової системи країни як органічної частини європейського простору, що використовує всі переваги своєї ресурсної бази, технологій, високорозвиненого інтелектуального потенціалу нації. Цей період визначається як інвестиційно-інноваційний і характеризується переходом на капіталомісткий шлях розвитку зі значними обсягами капіталовкладень у докорінну реконструкцію всіх галузей промисловості. При цьому передбачається широко використовувати накопичений потенціал ресурсів для інвестування.

Третій період (2021–2030 рр.) може бути окреслено як переважно  інноваційний. Стратегічною метою розвитку промислового комплексу України  в цей період передбачено еволюційний  перехід до сталого розвитку в  постіндустріальному світовому  суспільстві на підґрунті збереження та безпеки життєвого простору людини, здійснення промислової діяльності з найменшими витратами за рахунок  високоефективного використання матеріального  та інтелектуального потенціалу. Ймовірно, наприкінці третього періоду промисловість  сформується як цілісна виробничо-економічна система екзогенного типу (тобто, не замкнена лише на себе). Така система  забезпечує економічну незалежність держави  та реалізацію стратегічної мети –  входження України на паритетних умовах до числа провідних, технологічно розвинених країн світу.

Прогнозування розвитку української  економіки провадилось в умовах значної невизначеності основних чинників, тому було розраховано цілий сектор можливих траєкторій її розвитку. Цей  сектор обмежено найбільш сприятливими (оптимістичний сценарій) та найменш  сприятливими (песимістичний сценарій) умовами розвитку економіки України. Між ними виділено сектор найбільш вірогідного (базового) сценарію.

Особливості економічного розвитку країни до 2030 р. враховано в прогнозах  споживання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, через прогнозні макропоказники енергоємності.

Таким чином, згідно з базовим  сценарієм до 2030 року прогнозується  збільшення обсягу виробництва ВВП  майже в 3 рази, а споживання первинних  енергоресурсів – тільки на 51% (з 200,6 млн. т у.п. у 2005 р. до 302,7 млн. т у.п. – у 2030 р.).

Випереджання темпів економічного зростання порівняно з темпами  споживання первинних енергоресурсів має забезпечуватися шляхом реалізації стратегічної мети, спрямованої на досягнення до 2030 року світового рівня  показників енергетичної ефективності. Досягнення такого рівня планується здійснити за рахунок двох основних факторів:

• технічного (технологічного) енергозбереження, що передбачає модернізацію або заміну енергоємних наявних технологій, підвищення енергоефективності промисловості і соціально-комунального сектора економіки та зменшення втрат енергоресурсів;

• структурного енергозбереження, що передбачає докорінні структурні зміни для створення малоенергоємної та малоресурсної економіки шляхом впровадження новітніх технологій.

Фахівцями приділяється значна увага активізації в прогнозованому періоді енергозберігаючої політики: розробці та впровадженню необхідних підзаконних і нормативних актів  у тому числі систем відповідних  стандартів та нормування у споживанні палива й енергії, систем адміністративних і економічних засобів стимуляції енергозбереження. Це дозволить створити необхідні умови для збільшення енергозбереження в економіці України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Перспективи розвитку ПАТ «КИЇВЕНЕРГО»

Минулий рік став переломним для української електроенергетики. Держава надала приватному бізнесу можливість вибудувати конкурентоспроможну галузь, орієнтовану на задоволення внутрішніх потреб країни та експорт. Фактично приватний бізнес взяв на себе величезну відповідальність щодо розвитку галузі, приведення її до рівня світових стандартів та забезпечення споживачів якісними послугами.

 На шляху до стратегічної мети КИЇВЕНЕРГО –  створення компанії європейського рівня та національного лідера у наданні комунальних послуг – Товариство зазнає суттєвих перетворень. Власне, у 2011 році перетворення вже почалися і всередині Компанії, і зовні.  Торік головним приватним акціонером КИЇВЕНЕРГО стала компанія ДТЕК –  найбільша вертикально-інтегрована енергетична компанія України. Без жодних сумнівів, ця подія стала головною у 2011 році і визначатиме життя КИЇВЕНЕРГО на багато років.

У 2012 роцi основними завданнями у iнвестицiйнiй полiтицi Товариства є ефективне вкладення коштiв у будiвництво та реконструкцiю об'єктiв електро та тепло енергетики, перехiд на прогресивнi технологiї виробництва електричної та теплової енергiї та енергозбереження. Вiдповiдно до довгострокової стратегiї Товариства прiоритетними напрямками iнвестування є:

- реконструкцiя i технiчне переозброєння електростанцiй з застосуванням сучасних технологiй, спрямованих на зниження собiвартостi виробництва електричної та теплової енергiї;

- реконструкцiя та будiвництво пiдстанцiй 110/35/10 кВ та мереж електропередачi для збiльшення пропускної здатностi електромереж мiста та зниження втрат електроенергiї;

- встановлення приладiв облiку електричної та теплової енергiї для вдосконалення та створення комплексної системи облiку енергiї;

- реконструкцiя та будiвництво  станцiй теплопостачання для покриття  дефiциту теплової енергiї у  вiдповiдних зонах мiста Києва;

- реконструкцiя та будiвництво теплових мереж для зменшення кiлькостi аварiйних пошкоджень та втрат теплової енергiї;

- реалiзацiя заходiв з iнформацiйних технологiй та телекомунiкацiй з метою впровадження комплексної автоматизацiї бiзнес-процесiв Товариства, пiдвищення їх оперативностi та якiсних характеристик.

На дiяльнiсть Товариства впливають усi негативнi явища як в єкономiчнiй, так i в полiтичнiй  та соцiальнiй сферах життя держави-iнфляцiйнi процеси, криза, зниження обсягiв виробництва. Заборгованiсть заробiтної плати  та соцiальних виплат населенню, недостатнє фiнансування бюджетної сфери. Важливими  проблемами є неплатежi споживачiв  за електричну енергiю та зрiст цiн  на паливо. Також проблемою є невiдповiднiсть iснуючих тарифiв на теплову енергiю  економiчно обгрунтованому рiвню.

Iстотними факторами, що  впливатимуть на дiяльнiсть у  Компанiї є вартiсть палива, яка  постiйно зростає. З пiдвищенням його вартостi конкурентоспроможнiсть Київенерго на ринку електроенергiї зменшується.

Тож можна зробити висновок, що ПАТ «Київенерго» є дуже залежним від вартості палива. Також воно є чутливим до політичної ситуації в країні.

 Окрiм того, невiдповiднiсть  тарифiв на теплову енергiю  для населення її собiвартостi, вiдсутнiсть повної компенсацiї  за вироблене тепло призводить  до великих збиткiв. За результатами роботи КИЇВЕНЕРГО у 2011 р. непокритий збиток склав 1,375 млрд. грн. Збиткова дiяльнiсть зумовлена недоотриманням компенсацiї рiзницi в тарифах на теплову енергiю у розмiрi 1,906 млрд. грн. Усi цi негативнi фактори суттєво впливають на подальше розширення виробництва та модернiзацiю основного технологiчного обладнання.

 Одним із варіантів  покращення ефективності діяльності  КИЇВЕНЕРГО є підготовка стратегії розвитку напряму клієнтоорієнтованості Компанії. Бажано, зокрема, реорганізувати інформаційно-довідкову службу, запустити окремий клієнт-сайт для оперативного задоволення запитів споживачів.

Подальший розвиток Компанії повинен базуватися на підвищенні якості послуг за рахунок модернізації мереж і обладнання, впровадження інноваційних технологій та енергоощадних заходів, посилення безпеки праці працівників і клієнтів.

Місія Компанії полягає у виконанні завдань Уряду України до вітчизняного електроенергетичного комплексу стосовно забезпечення ефективного та збалансованого електро- та теплопостачання споживачів, оновлення й нарощування енергетичних потужностей з одночасним зменшенням техногенного навантаження на довкілля, здійснення подальших реформ у вітчизняному електроенергетичному комплексі та приєднання ОЕС України до європейської енергосистеми.

Для ефективного розвитку серед основних пріоритетів Компанії повинні бути оновлення та нарощування генеруючих потужностей для забезпечення зростаючих з кожним роком потреб національної економіки у тепловій та електричній енергії, соціальна відповідальність та виконання заходів для інтеграції ОЕС України до трансєвропейських мереж ENTSO-E.

Для забезпечення фінансування крупних інвестиційних проектів Компанія повинна здійснювати роботу із залучення фінансових ресурсів міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку, а також коштів вітчизняних та іноземних фінансових установ.

Інтеграція Об'єднаної  енергосистеми (ОЕС) України до європейської енергетичної системи неможлива  без впровадження технічних стандартів, які мають бути сумісні із стандартами ENTSO-E, та виконання відповідної модернізації енергетичного обладнання.

Насамперед, необхідно забезпечити  виконання у межах компетенції  Компанії Програми першочергових організаційно-технічних  заходів для підготовки ОЕС України до роботи з об'єднанням енергосистем європейських держав.

 Дуже важливою є  реконструкція потужностей теплової енергетики. Напрацювання понад 80% енергетичного обладнання теплової генерації в 1,7-2,5 рази перевищує його розрахунковий ресурс. У зв'язку із фізичним та моральним зносом енергетичного обладнання, енергоблоки не відповідають вимогам надійності роботи й ефективності паливовикористання, тому частково підлягають значній реконструкції, решту енергоблоків необхідно поступово виводити з експлуатації.

Заплановані заходи з оновлення  основних фондів теплових енергогенеруючих підприємств повинні передбачати реалізацію пріоритетних проектів, спрямованих на збільшення експортного потенціалу, підвищення надійності та покращення техніко-економічних показників енерговиробництва шляхом зменшення питомих витрат умовного палива та наближення екологічних показників їхньої роботи до європейських стандартів.