Співвідношення  між первісною та залишковою вартістю основних засобів ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за 2008-2010 рр. відображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Співвідношення залишкової та первісної вартості основних засобів ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за 2008-2010 рр. 

     Згідно  з даними рис. 3.1, співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості представляє виробничу структуру основних фондів. Чим вище питома вага активних основних фондів, тим більш прогресивною є їхня структура.

     На  структуру основних фондів впливають  такі чинники:

     особливості матеріально-технічної бази виробництва;

     рівень  концентрації виробництва, розмір підприємства;

     технічний рівень виробництва, механізація, автоматизація та комп'ютеризація процесів;

     географія розміщення підприємства;

     співвідношення  між різними видами капітальних  робіт - будівництвом нових та реконструкцією діючих підприємств тощо.

     До  невиробничих фондів відносять капітальні активи, які не беруть участі у виробничих процесах і не створюють вартості. їх вартість не підлягає амортизації. Разом з тим вони відтворюються за рахунок національного доходу (фонду накопичення).

     Поліпшення  структури основних фондів можна  забезпечити за рахунок відновлення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування.

     Вивчення  основних фондів підприємства дуже важливе  для аналізу та пошуку шляхів підвищення ефективності виробництва. У результаті можна зробити припущення щодо їх домінуючої частки в загальній вартості активів і діяльності підприємства.

     Показники, що характеризують рух основних засобів  узагальнено в табл. 3.2.

     Таблиця 3.2

Показники руху основних засобів на ВАТ «Тепловозоремонтний завод»

за 2008-2010 рр.

 

     Динаміку  коефіцієнтів оновлення та вибуття  відображено на рис. 3.2. і 3.3.

Рис. 3.2. Динаміка коефіцієнту оновлення  ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за 2008-2010 рр.

     За  даними рис. 3.2., можна стверджувати, що коефіцієнт оновлення у 2010 році має найменше значення, що свідчить про недостатню увагу підприємства до оновлення та модернізації основних фондів у зазначений період.

Рис. 3.3. Динаміка коефіцієнту вибуття ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за 2008-2010 рр. 

     За  даними рис. 3.3., можна стверджувати, що коефіцієнт вибуття у 2009 році має найбільше значення.

     Для поліпшення використання діючих основних виробничих фондів необхідна ефективність їх використання. Від ефективності використання залежать темпи зростання продуктивності праці, обсягів виробництва, поліпшення якості промислової продукції та інших показників.

     Ефективність  основних фондів – результат, отриманий  у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими  ресурсами. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, використаними на створення суспільного продукту.

     Основні фонди визначають характер матеріально-технічної  бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу підприємства.

     Знаряддя  праці (які є найбільш активною частиною основних фондів) становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію вироблюваної продукції (сировина, матеріали, напівфабрикати), створюють необхідні передумови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія, пара, вода), збереження і транспортування сировини та готових виробів.

     При оцінці ефективності основних виробничих фондів підприємства розраховують показники:

     фондовіддачу;

     фондомісткість;

     фондоозброєність  праці;

     рентабельність  основних фондів;

     коефіцієнт  введення основних виробничих фондів;

     коефіцієнт  вибуття основних виробничих фондів.

     Під фондовіддачею розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продукції (послуг) у вартісних вимірниках одиницею основних виробничих фондів.

     Фондомісткість  представляє собою показник, зворотний  показнику фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг).

     Під фондоозброєністю праці розуміють  показник ефективності використання основних виробничих фондів працівниками підприємства, який розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робочу зміну підприємства.

     Під рентабельністю основних фондів розуміють  показник ефективності використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

     Коефіцієнт  введення основних виробничих фондів у виробництво (коефіцієнт оновлення) показує, на яку суму було введено фондів порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду.

     Коефіцієнт  вибуття основних виробничих фондів з виробництва показує, на яку  суму були вилучені фонди порівняно  з їх вартістю на початок підзвітного  періоду.

     Показники ефективності використання основних засобів на ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за 2008-2010 рр. наведено у табл. 3.3.

     Таблиця 3.3

Показники ефективності  використання основних засобів на ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за 2008-2010 рр.

 
 

Продовження таблиці 3.3

 

     За  даними табл. 3.3. можна стверджувати, що показники ефективності використання основних засобів досліджуваного підприємства не мають сталих тенденцій змін.

     Зокрема, фондовіддача у 2010 році скорочується порівняно із 2008 роком на 5,9 грн., а у 2010 році – зростає на 2,0 грн. Рентабельність основних фондів у 2009 році має найвище значення – 0,06 грн.

     Проведені дослідження здійснені на основі аналітичних розрахунків дозволили підтвердити теоретичні положення, що підвищення ефективності використання основних фондів сприяє збільшенню обсягів виробництва та реалізації.

 

4. Напрями підвищення ефективності використання основних фондів ВАТ «Тепловозоремонтний завод»

 

     Виділяють два основних напрями підвищення ефективності використання основних фондів, таких як: інтенсивні та екстенсивні.

     До  інтенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних фондів можна зарахувати такі засоби:

     1) механізація та автоматизація  виробництва;

     2) технічне переозброєння та модернізація  підприємства;

     3) удосконалення технологічних процесів;

     4) скорочення тривалості операційного циклу виробництва;

     5) застосування прогресивних форм організації та управління виробництвом;

     6) підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня промислово-виробничого персоналу.

     Екстенсивні напрями підвищення використання основних фондів такі:

     1) скорочення простоїв обладнання  внаслідок своєчасного забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами тощо, підвищення якості ремонтів та обслуговування обладнання;

     2) збільшення кількості машино-змін  роботи обладнання та зменшення  кількості устаткування, що не працює;

     3) введення додаткового обладнання.

     Вирішення проблеми підвищення ефективності використання основних фондів – це одне з основних завдань діяльності підприємств, від результату якого залежить фінансовий стан та конкурентоспроможність підприємства. Підвищення ефективності використання основних фондів є одним із головних чинників майбутнього ефективного функціонування підприємства в цілому.

     Значні  резерви підвищення ефективності використання основних фондів містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів. У цілому сукупність резервів покращення використання основних фондів підприємства може бути поділена на три великих групи:

     1. Технічне вдосконалення засобів  праці, яке передбачає: технічне переозброєння на базі комплексної автоматизації та впровадження гнучких виробничих систем; заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання;  ліквідацію вузьких місць і диспропорцій у виробничих потужностях підприємства; механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв; розвиток винахідництва та раціоналізаторства.