Середньорічна вартість основних виробничих фондів передбачає оцінку об'єктів основних виробничих фондів з урахуванням  строку їх введення або вилучення з виробництва.

     Згідно  з вимогами податкового обліку основні  фонди поділяють на  групи (табл. 1.1).

     Таблиця 1.1

Класифікація  груп основних засобів та інших необоротних  активів і мінімально допустимих строків їх амортизації відповідно до вимог Податкового кодексу

 

      Продовження таблиці 1.1

 

     Згідно  з даними табл. 1.1., можна зробити  висновок, що відтворення основних фондів здійснюється за рахунок нарахування амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в табл. 1.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації). 

     При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:  

     очікуване використання об'єкта підприємством  з урахуванням його потужності або  продуктивності;

     фізичний  та моральний знос, що передбачається;

     правові або інші обмеження щодо строків  використання об'єкта та інші фактори.  

     Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних  вигод від його використання, але  він не може бути меншим, ніж визначено  в табл. 1.1.  

     Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). 

     Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості. 

     Амортизація основних засобів нараховується  із застосуванням таких методів: 

     1) прямолінійного, за яким річна  сума амортизації визначається  діленням вартості, яка амортизується,  на строк корисного використання  об'єкта основних засобів;  

     2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової  вартості об'єкта на початок  звітного року або первісної  вартості на дату початку нарахування  амортизації та річної норми  амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;  

     3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.  

     4) кумулятивного, за яким річна  сума амортизації визначається  як добуток вартості, яка амортизується,  та кумулятивного коефіцієнта.  Кумулятивний коефіцієнт розраховується  діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;  

     5) виробничого, за яким місячна  сума амортизації визначається  як добуток фактичного місячного  обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.  

     Основними чинниками вибору методу амортизації слід вважати:

     а) необхідність приведення доходів відповідно до витрат для складання звітності;

     б) величину витрат на ведення бухгалтерського обліку;

     в) обмеження, що застосовуються до величини амортизаційних відрахувань законодавством.

     Поліпшення  структури основних фондів можна  забезпечити за рахунок відновлення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування.

     Економічна  ефективність використання засобів  праці характеризується часткою  амортизації у вартості продукції. Але, аналізуючи цей показник, треба  мати на увазі особливість його формування. З удосконаленням техніки сума щорічної амортизації зростає, збільшується її частка в собівартості продукції. Оскільки збільшується випуск продукції, виготовленої на більш продуктивному устаткуванні, то сума амортизації у вартості одиниці виробу зазвичай зменшується. Економія на амортизації особливо відчутна при перевиконанні планів випуску продукції за постійної величини основних виробничих фондів. У період бурхливого технічного прогресу частка амортизації в собівартості продукції зростає, але це зростання відбувається при зниженні собівартості в цілому, тобто економічний ефект від упровадження нової техніки виявляється через інші елементи витрат на виробництво, переважно через витрати праці.

     Завданнями  аналізу використання основних засобів  на підприємствах є:

     установлення  рівня ефективності застосування засобів праці, характеристика екстенсивності й інтенсивності роботи найважливіших груп устаткування;

     визначення  показників використання виробничої потужності й основних виробничих фондів –  фондовіддачі та фондооснащеності, а  також факторів, що впливають на них;

     вивчення  складу й динаміки основних засобів (фондів), технічного стану й темпів відновлення їх активної частини (робочих  машин, устаткування, приладів, транспортних засобів), технічного переозброєння  й реконструкції підприємства, упровадження нової техніки, модернізації й заміни морально застарілого обладнання;

     виявлення впливу використання основних засобів  на обсяг виробництва, собівартість продукції й інші показники.

     При виконанні аналізу стану та ефективності використання основних фондів перед  економістом поставлені наступні завдання:

     проаналізувати  структуру, технічний стан, ефективність використання основних виробничих фондів та визначити економічний ефект  від упровадження розроблених рекомендацій;

     дослідити наукову думку щодо узагальнення сутності основних засобів;

     запропонувати шляхи та напрями підвищення ефективності використання виробничих фондів.

     Ряд науковців виокремлюють показники  ефективності використання основних засобів  такі як часткові та загальні. Їх поділяють на три групи:

     1. Показники забезпечення підприємства основними засобами, до яких належать фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних засобів.

     2. Показники стану основних засобів.  До даної групи відносять коефіцієнти  зносу, придатності, оновлення,  вибуття та приросту.

     3. Показники ефективності використання  основних засобів, до яких належить фондовіддача, рентабельність основних засобів [24].

     Отже, основні фонди підприємства –  це сукупність матеріально-речових  цінностей, що діють у натуральній  формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері й вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом. Класифікуються основні фонди за такими ознаками: належністю, використанням та призначенням. За належністю основні засоби поділяють на власні й орендовані; за використанням – на діючі та недіючі; за призначенням – на виробничі й невиробничі. Відтворення основних фондів здійснюється за рахунок амортизації та додаткового залучення коштів.

 

2. Характеристика господарської діяльності ВАТ «Тепловозоремонтний завод»

 

     ВАТ «Тепловозоремонтний  завод» (Полтава) є одним із найбільших підприємств України, що здійснює ремонт локомотивів. Гарантована якість ремонту локомотивів, висока конкурентоспроможність продукції і стабільність роботи підприємства характеризують його як надійного ділового партнера на ближньому і Далекому Сході.

     Головними споживачами продукції заводу є  Україна та Росія. Крім того, завод  має клієнтів у країнах СНД, Європі та Азії. Зокрема, підприємство тісно пов'язана із Монголією, Балтійськими країнами та країнами Близького Сходу.

     ВАТ «Тепловозоремонтний завод» має  спеціалізоване приміщення і необхідне  обладнання для ремонту високої  якості. Компанія спеціалізується на ремонті пасажирських тепловозів, локомотивів вантажних потягів, виробляє більше ніж 170 найменувань запасних частин. Завод має ливарне виробництво та здійснює обробку деталей циліндрових, поршневих виробів із використанням сучасних технологій.

     Підприємство  постійно збільшує обсяг послуг, що надаються. Зокрема, зростання обсягів виробництва можливим завдяки збільшенню замовлень на ремонт тепловозів для залізниць країн СНД.

     На  базі підприємства проводяться науково-практичні  конференції, спрямовані на обмін досвідом із провідними компаніями регіону у даній галузі.

     У 2007 році на ВАТ «Тепловозоремонтний  завод», відбулася міжнародна науково-практична  конференція «Тяга 1520. Модернізація: практика і перспективи». Сюди прибули  гості з близьких і далеких  регіонів нашої планети - представники підприємств та залізниць, зацікавлених у співробітництві з полтавськими тепловозоремонтниками. Це директори, менеджери або інші посадовці компаній «General Electric Transportation», «Zeppelin Power Systems GmbH&Co KG», «Phoenix-Zeppelin Ukraine», «CZ LOKO», TOB «Залізниця Якутії», ТОВ «Ямальська залізнична компанія», ЗАТ «Вільнюське локомотивне ремонтне депо», численних українських підприємств.

     Генеральний директор ВАТ «Тепловозоремонтний  завод», у своєму виступі розповів про те, що залізниці СНД нині переживають чимало спільних проблем. Перша з них - це старіння рухомого складу при всезростаючих обсягах залізничних перевезень. За умови недостатнього фінансування (а цим страждають практично всі країни колишнього Союзу) купівля нових тепловозів для повного задоволення потреб залізниці - віддалена перспектива. Поки що доводиться робити акцент на модернізації рухомого складу.