Економічні показники діяльності підприємства

     Важливим  елементом процесу відтворення  основних фондів є заміна фізичного спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. При простому відтворенні засобів праці розмір їхньої заміни (вибуття) практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворенні - залежати не лише від нормального строку експлуатації (норми амортизації), а й від темпів щорічного збільшення балансової величини основних фондів [4]. 

     1.5. Форми розширеного відтворення основних фондів. 

     Технічне  переозброєння діючого  підприємства – здійснення у відповідності з планом (програмою) його технічного розвитку без розширення існуючих виробничих площ комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації застарілого і заміни спрацьованого устаткування.

     Реконструкція діючого підприємства – здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переоснащення виробництва. При необхідності можуть бути споруджені нові чи розширені існуючі допоміжні об’єкти. Реконструктивними вважаються також роботи по зведенню нових виробничих об’єктів замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною.

     Розширення  діючого підприємства – спорудження за новим проектом його другої і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або ж розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих господарств, комунікацій тощо.

     Нове  будівництво (новобудова) – спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, що здійснюється на нових земельних ділянках і за затвердженим заздалегідь початковим проектом [3].

     Такі  форми розширеного відтворення  основних фондів і методи оновлення  виробничого потенціалу підприємств  є взаємозв'язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарської діяльності [2]. 
 

 

РОЗДІЛ II. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА 

     2.1. Розрахунок собівартості  виробу 

     Собівартість  продукції – один з найважливіших показників діяльності підприємства, так як комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства і значною мірою визначає кінцеві результати його діяльності – прибуток та рентабельність.

     Розрахунок  собівартості виробу передбачає складання  калькуляції згідно з “Типовим положенням планування, обліку і калькулювання  собівартості (робіт, послуг) у промисловості” [2]. Відповідно до Положення в окремих галузях виробництва з урахуванням особливостей їхньої продукції міністерства та відомства можуть вносити зміни до типової номенклатури статей: об’єднувати деякі статті в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції. 

     2.1.1. Сировина та матеріали  

     Витрати на придбання матеріалів обчислюються на підставі норм їх витрачання і цін  з урахуванням транспортно-заготівельних  затрат.

     С_м = К_т.з.*Σ q_вм*Ц_м                                                                                                    (2.1)

      q_вм – норма витрат і-го матеріалу на одиницю продукції, грн..

      Ц_м – ціна одиниці і-го матеріалу, грн..

      К_т.з – коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати (1.1)

      С_м = 1,1*1*1,78= 1,958 грн.

      Характеристики  матеріалів та норми витрат на виготовлення одиниці продукції наведено в таблиці 2.1. 
 

Таблиця 2.1 Сировина та матеріали 

 
 

      2.1.2. Зворотні відходи  

      Залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів  та інших видів матеріальних ресурсів вираховуються із загальної, суми матеріальних витрат.

                   С_в=åq_ві Ц_ві                                                                                 (2.2)

      де  q_в – кількість зворотних відходів і-го виду на одиницю продукції;

      Ц_ві – ціна одиниці і-го виду зворотних відходів, грн.

      С_в = 0,4* 0,55 = 0,22(грн.)      

      2.1.3. Паливо й енергія на технологічні цілі  

      До  цієї статі відносяться витрати  на всі види палива й енергії, що безпосередньо використовуються в  процесі виробництва продукції. Витрати на паливо розраховуються аналогічно витратам на сировину та матеріали. Витрати  на електроенергію та технологічні цілі (С_ен) розраховуються за формулою:

                               С_ен= Ц_енåп_і N_ві Т_рі k_еві k_епі                                        (2.3) 

      де  Ц_ен – тарифи за одну кВт.год електроенергії, грн.;

      п_і – кількість встановленого обладнання і-го виду, де електроенергія використовується як технологічна;

        N_ві – встановлена потужність обладнання і-го виду, кВт;

      Т_рі – річний корисний фонд часу роботи обладнання, годин;

      k_еві – коефіцієнт використання електрообладнання за часом. Приймається рівним 0,8;

      k_епі – коефіцієнт використання електрообладнання за потужністю. Приймається рівним 0,8.

      С_ен = 0,2 * (2 * 28 * 1800 + 2 * 15 * 1940 + 1 * 82 * 1980 + 4 * 260 * 1980 + 2 * 40 * 2400 ) * 0,8 * 0,8 / 940 000 = 0,2 * (100800 + 58200 + 162360 + 2059200 + 192000) * 0,8 * 0,8 / 940000 = 0,35 (грн.) 

      2.1.4. Основна заробітна плата 

      Основна заробітна плата розраховується по кожному виду робіт (операцій) залежно від норми часу (нормативної трудомісткості) та погодинної тарифної ставки робітник

                                            С_з.о=åС_Ті t_ші         (2.4)

      де  С_Ті – погодинна тарифна ставка для і-го виду робіт (операцій), грн.;

      t_ші – норма часу для і-го виду робіт (операцій), годин.

      Розрахунки  основної заробітної плати зведено у таблицю 2.2.

Таблиця 2.2. Основна заробітна плата

 
 

      2.1.5. Додаткова заробітна плата  

      Додаткова заробітна плата визначаються у відсотках до основної заробітної плати. Як орієнтовна величина норматив додаткової заробітної плати прийнятий у розмірі 40%.

        С_{д зп} = 0,51*0,4 = 0,204 (грн.) 

      2.1.6. Відрахування на соціальні заходами

       

      Відрахування  на соціальне страхування складає 37.8% від суми основної та додаткової заробітної плати.  

        В_сс = 0,378*(0,51+0,204) = 0,27(грн.) 

     2.1.7.  Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції 

     Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням  виробництва продукції, належать до витрат майбутніх періодів і їх включають до собівартості виробів частинами протягом установленого строку освоєння виробництва, але не більше ніж на дворічний обсяг виробництва. У разі виготовлення виробів за індивідуальними замовленнями витрати на підготовку виробництва відносяться повністю на собівартість відповідного виробу або партії виробів. У нашому випадку ці витрати плануються в складі загальновиробничих витрат. 

      2.1.8. Відшкодування спрацювання спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати 

      Витрати на відшкодування зносу спеціальних  інструментів і пристроїв (С_ін) визначаються, виходячи з їх кількості, строків служби, або норм витрат:

                                                               С_ін =                                       (2.5)

        де  З_іні, – вартість спеціальних інструментів, пристроїв, і-го виду, грн.,

      R_i – стійкість і-го спеціального інструменту, пристроїв, штук виробів.

      С_ін = (грн.) 

      2.1.9. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування  

      Розподіл  цих витрат на одиницю продукції  проводиться, виходячи з величини витрат за годину роботи устаткування і тривалості його роботи.

            С_У=С_у’                                               (2.6)

      де  С_у’ – планова собівартість однієї приведеної машино-години устаткування прийнятого за базове, грн.;

      k_прі – коефіцієнт приведення витрат на експлуатацію і-ої групи устаткування;                                 

      Т_мі – кількість машино-годин роботи устаткування і-ої групи, необхідних для виготовлення відповідного виробу

                              С'_у = ,                                                            (2.7)