Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання

    Слід зауважити,  що мирова угода може бути  укладена на будь-якій стадії  провадження у справі про банкрутство.  Рішення про укладання цієї  угоди від імені кредиторів  приймається комітетом кредиторів і вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладання угоди.  Затвердження мирової угоди арбітражним судом є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.  В той же час, за заявою будь-кого з кредиторів мирова угода може бути визнана недійсною, а відтак провадження у справі про банкрутство буде поновлено.     

    Метою ліквідаційної  процедури є спів розмірне  задоволення визнаних судом вимог  кредиторів.  Ця процедура завершує справу про банкрутство.  У відповідності із ст.22 Закону строк ліквідаційної процедури не повинен перевищувати 12 місяців (можливе подовження строку на 6 місяців).  Проведення процедури ліквідації доручається ліквідатору. Йому на протязі трьох днів з дня його призначення передається бухгалтерська та інша документація банкрута, штампи, печатки, матеріальні та інші цінності.  До нього переходять права керівника (органів керування) юридичної особи – банкрута.   Ліквідатор наділений наступними повноваженнями:

• приймає в своє підпорядкування майно боржника та організовує його зберігання;
• проводить інвентаризацію і оцінку майна;
• пред’являє третім особами вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
• здійснює заходи, спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна банкрута, яке знаходиться у третіх осіб;
• реалізує майно банкрута для задоволення вимог, які включені в реєстр вимог кредиторів.

    Ліквідатор  також очолює ліквідаційну комісію,  до якої входять представники кредиторів, фінансових органів, а у випадку необхідності – представники Антимонопольного комітету, органів місцевого самоврядування, держоргану з питань банкрутства.

    Після проведення  інвентаризації і оцінки майна  ліквідатор розпочинає його продаж  на відкритих торгах.  Через засоби масової інформації він оповіщає про порядок продажу майна банкрута, складу, умовах та строках придбання майна.  У випадку надходження двох і більше пропозицій відносно придбання майна ліквідатор організовує конкурс (аукціон).  Кошти, отримані від продажу майна, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно їх черговості: вимоги, забезпечені заставою, вихідні допомоги звільненим, витрати арбітражної процедури, обов’язки перед працівниками (зокрема, заборгованість із заробітної плати), податкова заборгованість, претензії кредиторів, не забезпечені заставою, повернення внесків колективу до статутного фонду, решта вимог.

    Ліквідатор  виконує свої обов’язки до  моменту завершення процедури  ліквідації, що підтверджується  визначенням арбітражного суду, яке є підставою для виключення юридичної особи-банкрута з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.  З цього моменту всі вимоги кредиторів вважаються погашеними.  Юридична особа як суб’єкт права і підприємство як майновий комплекс припиняють свої існування. 

    Отже, якщо попередній механізм банкрутства  більшою мірою працював на  кредитора і передбачав практично  безапеляційне банкрутство боржника, то новий надає можливість  пошуку шляхів відновлення платоспроможності боржника – санації, укладання мирової угоди із застосуванням цесії, переоформлення боргу чи його переуступки.

    Слід  відмітити ще про одну особливість  нового механізму.  У випадку  прийняття арбітражним судом  постанови про визнання боржника  банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи, про що робиться запис у його трудовій книжці (абсолютно новий захід для нашого трудового законодавства, внесений Законом до Кодексу законів про працю).  Причому в цьому відношенні редакція українського закону виглядає більш-менш м’якою, бо, наприклад, російський закон “Про неспроможність (банкрутство)” передбачає, що невиконання керівником зобов’язання по своєчасному поданню заяви самого боржника до арбітражного суду тягне за собою субсидіарну відповідальність керівника боржника та членів ліквідаційної комісії.

2.2 Оцінка діяльності підприємства в кризовій ситуації.

Побудова комплексу  показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки.

В цілому існує 6 основних груп фінансових показників:

1. Показники оцінки ліквідності.
2. Показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності).
3. Показники оцінки ділової активності (оборотності)
4. Показники оцінки рентабельності.
5. Показники оцінки положення на ринку цінних паперів.
6. Показники оцінки майнового стану.

Всього може бути розраховано понад 100 фінансових показників (коефіцієнтів), які будуть мати економічний зміст і в більшій або меншій мірі використовуються у фінансовому аналізі. Звичайно таку кількість показників у одному аналітичному дослідженні практично не використовують. Тому необхідно вирішити проблему відбору необхідної і достатньої кількості фінансових показників.

При відборі  показників виходимо з того, що їх система  повинна забезпечити можливість проведення за її допомогою повного  комплексного дослідження фінансового  стану і результатів діяльності підприємства, а також можливість використання цієї системи показників для прикладних цілей, визначених джерелами, на базі яких проводився відбір цих показників. Використання вказаних джерел дозволяє використовувати і нормативні значення окремих показників, визначені цими документами, як основу оцінки показників.

У залежності від  цілей та обсягу аналізу можна  виділити наступні види аналізу:

• експрес-діагностика підприємства;
• оцінка фінансової діяльності підприємства;
• підготовка обґрунтування для інвестицій.

Експрес-аналіз фінансового стану і комплексний  аналіз фінансового стану підприємства розрізняються відрізняються по:

широті аналізу;

глибині дослідження;

менш і більш  детальному підходах до різних сторін діяльності підприємства.

Експрес-діагностика  дає миттєвий погляд на ситуацію в  компанії і призначена для пошуку і виділення найбільш важливих і складних проблем у керуванні фінансами. Її основною задачею є звуження масштабів пошуку проблем і їхнього вирішення.

Цей вид аналізу припускає  незначні витрати часу для одержання  результату і наступне проведення додаткових аналітичних досліджень по виділених напрямках. Експрес-діагностика підприємства припускає вивчення поточних (тактичних) аспектів діяльності компанії.

Аналіз проводять  в такому порядку:

1. Оцінка і  аналіз економічного потенціалу  підприємства.

1.1. Оцінка майнового стану

1.1.1. Вертикальний  аналіз балансу

1.1.2. Горизонтальний  аналіз балансу.

1.1.3. Аналіз якісних  змін у майновому стані.

1.1.4. Аналіз структури  і динаміки оборотних коштів.

1.2. Оцінка наявності  негативних статей у звітності.

1.3. Оцінка фінансового стану.

1.3.1. Оцінка ліквідності.

1.3.2. Оцінка фінансової  стійкості.

2. Оцінка і  аналіз результатів фінансово-господарської  діяльності підприємства.

2.1. Оцінка ділової  активності.

2.2. Оцінка рентабельності.

2.3. Оцінка положення  на ринку цінних паперів.

2.4. Вертикальний  аналіз фінансових результатів.

2.5. Комплексна  оцінка результатів діяльності  по методиці “Дюпон”

3. Висновки та  рекомендації.

Комплексна  оцінка фінансової діяльності компанії - більш глибокий і комплексний  аналіз.

Є два основні підходи до оцінки фінансових показників (коефіцієнтів):

на основі нормативних  значень показників;

на основі загальногалузевих  значень показників.

Оцінка фінансових показників (коефіцієнтів) на основі нормативних  значень показників відображено  в таблиці 1:

Таблиця 1

Оцінка фінансових показників на основі нормативних значень 

   

Якісна  оцінка	Правила оцінювання
Високий	Значення коефіцієнта  вище визнаного стандарту
Норма	Значення коефіцієнта  в межах визнаного стандарту
	(відхилення + 5%)
Низький	Значення коефіцієнта нижче визнаного стандарту

 

Оцінка фінансових показників (коефіцієнтів) на основі загальногалузевих  значень показників відображено  в таблиці 2:

Таблиця 2

Оцінка фінансових показників  на основі загальногалузевих  значень

 

Якісна оцінка	Правила оцінювання
Вище загальногалузевого значення	Значення коефіцієнта  вище середнього рівня в галузі на 10% і більше
Відповідає загальногалузевому рівню	Значення коефіцієнта  в межах + 10% від середнього рівня  в галузі
Нижче загальногалузевого значення	Значення коефіцієнта  нижче середнього рівня в галузі на 10% і більше

Якісна оцінка фінансового стану підприємства на базі узагальнення оцінок груп показників може бути зроблена на основі схеми  наведеної в  таблиці 1.3:

Таблиця 3

Якісна оцінка фінансового стану підприємства на базі узагальнення оцінок груп показників

 

Фінансовий стан	Якісна оцінка	Правила оцінювання
	Сприятливий	Високі оцінки фінансової стійкості і ліквідності, всі  інші групи показників не мають низьких  оцінок
	Задовільний	Відсутні низькі оцінки, є хоча б одна нормальна оцінка групи показників
	Незадовільний	Є хоча б одна низька оцінка при високих або нормальних оцінках  груп показників
	Критичний	Критична оцінка фінансової стійкості при низьких оцінках  інших груп коефіцієнтів

 

Проведена робота з аналізу завершується підготовкою висновків і рекомендацій та написанням звіту. Форма звіту, його обсяг визначається цілями аналізу і тим, кому він спрямовується.

Аналітичний звіт повинен містити, перш за все, аналіз тенденцій розвитку і виділенні окремих факторів, які суттєво впливають на діяльність підприємства, висновки і рекомендації.

Як правило, звіт представляється керівникам певного  рівня з метою прийняття відповідних  рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 1.

Вирпобничо-комерційна компанія «Артеміда» на кінець звітного року мала показники балансу своєї діяльності,наведені в табл. 1. При цьому обсяг реалізації продукції становив 25000 грн.

Таблиця 4

Баланс компанії «Артеміда» за звітний рік

Актив	Сума	Пасив	Сума
І. Основні засоби та інші позаоборотні активи 1. Основні засоби 2. Нематеріальні активи 3. Капітальні вкладення 4. Устаткування 5. Довгострокові фінансові  вкладення	25000 1000 350 7525 500	І. Джерела власних та прирівняних до них коштів 1. Статутний фонд 2. Додатковий капітал 3. Балансовий прибуток 4. У тому числі нерозподілений  прибуток	10000 500 1500 1050
Всього по розділу І	34375	Всього по розділу І	12000
II. Оборотні активи 1. Виробничі запаси 2. Незавершене  виробництво 3. Готова продукція 4. Товари 5. Інші запаси і витрати 6. Каса 7. Розрахунковий рахунок 8. Інші грошові кошти 9. Розрахунки з дебіторами	260 1580   2235 745 240 300 725   25 1035	IІI. Довгострокові зобов’язання 1. Довгострокові кредити 2. Довгострокові позикові кошти 3. Позика, не погашена у строк	730 350   950
		Всього по розділу IIІ	2030
		IV. Поточні зобов’язання 1. Короткострокові кредити 2. Короткострокові позики 3. Розрахунки з кредиторами: • за товари і послуги • з бюджетом • по оплаті праці • з іншими кредиторами	560 850     10000 3500 10080 2500
Всього по розділу II	7145	Всього по розділу IV	27490
Баланс	41520	Баланс	41520