Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання

Для визначення ймовірності банкрутства  того чи того суб’єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею 20.1. Зрозуміло, що в процесі ранжування (розподілу) підприємств та інших суб’єктів підприємницької діяльності часто виникає потреба врахувати специфіку відповідної галузі (сфери діяльності), а відтак визначити іншу шкалу градації індексів.

 

Таблиця 1

СТУПІНЬ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА  ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ), ЩО ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЗА ІНДЕКСОМ Е. АЛЬТМАНА

Значення індексу «Z»	Ступінь імовірності банкрутства
1,8 і нижче від 1,81 до 2,6 від 2,61 до 2,9 від 2,91 до 3,0 і вище	Дуже висока Висока Достатньо ймовірна Дуже низька

 

У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана зв’язане з певними труднощами. По-перше, коефіцієнти регресії К1—К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі. По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливості господарювання. По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта К3 через недорозвинутість ринку цінних паперів. Тому запропоновані Е. Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу «Z» треба обов’язково розраховувати для конкретних галузей (сфер діяльності) з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств (організацій).

 

Розділ ΙΙ Подолання банкрутства на підприємстві.

2.1 Основні шляхи подолання банкрутства підприємств.

    Із прийняттям нового закону було кардинально змінено принципи побудови механізму банкрутства в Україні і переорієнтовано його в першу чергу на відновлення, збереження економічного потенціалу відповідної галузі, території і держави в цілому. Крім даного закону, центральним документом механізму банкрутства в Україні є також Порядок проведення досудової санації держпідприємств, затверджений КМУ, метою якого є реалізація положень, закріплених у ст.3 “Заходи щодо запобігання  банкрутству  боржника  та позасудові процедури” діючого закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

    Завдяки новому закону з’явилася реальна можливість фінансового оздоровлення неплатоспроможних підприємств, повернення боргів кредиторам, залучення реальних інвесторів шляхом застосування процедури банкрутства. Передбачені законом механізми мають на меті усунення у ході реформування економіки перешкод, пов’язаних із ідеологічною заангажованістю щодо самого поняття “банкрутство”.  Важливо, що закон надає змогу боржникам провадити розрахунки за своїми зобов’язаннями різними способами, - це сприятиме відновленню вітчизняного виробництва.

    Перевагою  нового закону є те, що всі  статті повною мірою конкретизовані, велика увага відведена ролі  запобіжних процедур – реорганізації та реструктуризації неплатоспроможних підприємств, чітко визначені особливості проведення всіх процедур та повноваження учасників, введена процедура прощення боргів (мирова угода), а також, що надзвичайно важливе – чітко регламентовані строки здійснення всіх процедур, окремих їх етапів і граничні строки ліквідації підприємства-банкрута,  передбачено наявність фахівців з питань банкрутства – розпорядників майна боржника, санаторів та ліквідаторів.

    Законом  впроваджено нові підходи до проведення реорганізації підприємства.  Завдяки цьому кредитори матимуть більші можливості повернути свої кошти, ніж за умови ліквідації боржника. 

Процедура банкрутства  складається з таких основних етапів:

• розпорядження майном боржника;
• мирова угода;
• досудова санація, включаючи реструктуризацію підприємства-боржника;
• ліквідація боржника, визнаного банкрутом.

        Абсолютно новим, невідомим для  українського законодавства є  розпорядження майном, яке вводиться  арбітражним судом на строк  до шести місяців і являє собою систему заходів щодо нагляду та  контролю  за  управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

    В  результаті складання мирової  угоди між боржником та кредиторами  підприємство одержує можливість  працювати далі у нормальному  режимі, оскільки всі його борги  або прощаються, або пролонговуються.  При цьому має місце спільна  розробка бізнес-плану розвитку об’єкта, який повинен сприяти ефективній діяльності та майбутнім розрахункам з кредиторами. 

    Одним  з найбільш цікавих процесів  є процедура санації.  Санація  як система соціально-економічних  заходів, спрямованих на оздоровлення  фінансів підприємств-банкрутів, передбачає цілий комплекс заходів:

• погашення боргу;
• злиття збиткових підприємств із фінансово-міцними;
• переоформлення короткотермінових кредитів у довгострокові;
• випуску цінних паперів;
• продажу майна боржника або передачі його в оренду;
• перепрофілювання підприємства-боржника;
• надання урядом пільгових кредитів і пільг по податкам;
• зниження номінальної вартості старих акцій тощо.

    Кредитори  мають можливість отримати певну  частину цінних паперів боржника  та задовольнити таки чином  свої вимоги.  В цьому випадку відбувається зміна власника на підприємстві, який безпосередньо буде вирішувати його подальшу долю. 

    Останнім  напрямом  процесу стає ліквідація  підприємства чи “чисте банкрутство” . 

    Новими  офіційними учасниками судової  процедури стали: розпорядники майна, керуючі санацією та ліквідатори, які виконують роль арбітражних керуючих.   Практично в усіх процедурах банкрутства вони виступають в якості однієї з головних діючих осіб. А досить часто це одна і та сама особа, яка працює на всіх етапах процедури.  Якщо пакет держави не менший за 25%, то управителем є чиновник, в інших випадках – ліцензований фахівець, який є підприємцем – фізичною особою.  Окрім доброї юридичної підготовки керуючий має бути знавцем бухгалтерії, трохи інженером і неодмінно дипломатом.  Останнє є чи не найважливіше, бо він представляє інтереси обох сторін (боржника і кредитора).  За неналежне виконання обов’язків комітет кредиторів (7 найбільших, включаючи податкову) може усунути його через арбітраж.  Влада арбітражного управителя на підприємстві, яке банкрутує величезна, але він має і великий обсяг відповідальності.  

    Розглянемо  дію українського механізму банкрутства  в загальному вигляді за допомогою  наступної схеми (часова послідовність  дій судової процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом наведено в на схемі 1 додатку): 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.4 (часова послідовність дій судової процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом)

    Розпочинається все з того, що кредитор вирішує більше не зволікати із поверненням боргів і звертається до арбітражного суду з позовом.  Для того, щоб арбітражний суд прийняв позов про визнання боржника банкрутом, кредитор надає підтвердження боргових зобов’язань, які мають бути не меншими за 300 мінімальних зарплат, а термін позики – простроченим на 3 місяці.  Якщо ж сума менша, та кредитори можуть “скластися” і подати так звану колективну заяву.  

    Крім  того, законом передбачено право  подання позовної заяви про  відкриття справи щодо банкрутства не лише кредитором, а й самим боржником.  Зокрема, сам боржник зобов’язаний звернутися в місячний строк до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення, серед іншого, ситуації, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або навіть коли при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.  Це по суті, являє собою пільгу для боржника, тому що відкриває можливість застосування до нього відновлювальних процедур – він отримує право на мораторій терміном на 395 днів щодо боргових претензій, або якщо підприємство місцеутворювальне або на ньому працює понад 5 тис.чол. або воно екологічно шкідливе термін мораторію подовжується до 842 днів (в особливо важких випадках допускається 10 річний мораторій).    Мораторій на   задоволення   вимог   кредиторів  означає  зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків  і  зборів (обов'язкових платежів),  строк виконання яких настав  до  дня  введення   мораторію,   та   зупинення   заходів, спрямованих   на   забезпечення   виконання   цих  зобов'язань  та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. 

    Природно, що ефективність відновлювальних  процедур тим вища, чим раніше  боржник звернеться до суду (результатів логічніше чекати в період, коли економічне становище ще може бути стабілізоване).    В той же час звернення до суду самого боржника про порушення справи про банкрутство в період, коли банкрутство не стало невідворотнім, є ризикованим, бо якщо з’ясується, що боржник насправді все-таки міг розрахуватися з кредиторами, правоохоронні органи можуть визнати банкрутство фіктивним, що тягне за собою кримінальну відповідальність (максимальне покарання – 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна).  Саме своєчасне внесення до Кримінального кодексу України відповідних поправок дозволило запобігти зростанню самопроголошених банкрутств (в Угорщині, де на початку реформування така відповідальність не була передбачена, кількість фіктивних банкрутств зросла в 27 разів). 

    При порушенні  справи про банкрутство суд  затверджує кандидатуру запропонованого  кредиторами арбітражного керуючого  і починається процедура розпорядження  майна.  Задачею розпорядника  майна, з одного боку, є не  допущення розкрадання майна боржника, забезпечення його збереження, з іншої – аналіз фінансової, господарської, інвестиційної діяльності боржника і визначення ознак банкрутства.  В період розпорядження майном директор, як правило, не відстороняється від посади, але в той же час без дозволу і підпису розпорядника майна він не може оформити значну майнову угоду, отримати кредит та здійснити деякі інші господарські заходи (п.13 ст.13 Закону).  Так само органи управління боржника після призначення розпорядника мана не мають права здійснювати деякі дії (п.11 ст.13).  Повноваження керівника або органу управління боржника можуть бути припинені, якщо вони не приймають заходів по забезпеченню збереження майна, створюються перешкоди для діяльності розпорядника  або допускають інші порушення законодавства. 

    В обов’язки  розпорядника майна входить також  розгляд спільно з посадовими  особами боржника заяв кредиторів, що надійшли після публікації  оголошення про початок справи  банкрутства, складання реєстру  вимог кредиторів та скликання зборів кредиторів.

      Із закінченням  процедури розпорядження майна  комітет кредиторів шляхом голосування  вирішує питання про подальшу  долю боржника.  Приймаючи до  уваги рішення комітету кредиторів  і звіт розпорядника майна,  суд вводить процедуру санації або визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.  Слід зауважити, що навіть у випадку, коли обрано санацію, її можна в будь-який момент перервати та розпочати процедуру ліквідації.

    Санація може  стати другим рятівним колом  боржника.  Вона запроваджується на строк до 12 місяців, але існує також можливість її подовження ще на 6 місяців (зокрема, для  місцеутворювальних та небезпечних підприємств термін процедури санації може бути подовжений арбітражним судом до 10 років). 

    Проведення процедури санації доручається керуючому санацією.   Із його призначенням повноваження органів управління, керівників підприємства-боржника припиняються.  В триденний термін відбувається передача статутної та господарської документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.  Лише за згодою комітету кредиторів керуючий санацією укладає великі угоди.  Він має право самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених законом, укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди.  Його завданням є розробка плану санації боржника (він повинен бути затверджений комітетом кредиторів) та його ефективна реалізація на практиці.  За 15 днів до закінчення процедури санації керуючий санацією звітує про результати своєї роботи перед комітетом кредиторів.  Одночасно із звітом керуючий санацією вносить на розгляд комітету кредиторів одну з пропозицій:

• про припинення процедури санації в зв’язку відновленням платоспроможності боржника, а відтак і припинення провадження у справі про банкрутство;
• про укладання мирової угоди;
• про звернення в арбітражний суд з проханням про подовження терміну процедури санації;
• про звернення в арбітражний суд з проханням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в зв’язку з відсутністю ознак відновлення платоспроможності боржника.