Аналіз власного капіталку підприємства

     Довгострокові фінансові вкладення — витрати на часткову участь у статутному капіталі інших суб'єктів господарювання, на придбання акцій і облігацій на довгострокових умовах. Сюди також відносять довгострокові позички, які було передано іншим суб'єктам господарювання під боргові зобов'язання.

     Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних засобів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень. Усі приведені складові елементи спроможні здійснити цикл обігу і перетворитися у кошти, тобто є ліквідними. Певні складності є з перетворенням у гроші матеріальних ресурсів, бо з реалізацією Їх виникають не завжди сприятливі умови (інфляція, перенасичення ринку та ін.). Це зумовлено з труднощами, що виникають з ліквідністю дебіторів, які мають повернути заборговані кошти або адекватні їм цінності. Короткострокові фінансові вкладення швидше, ніж інші елементи оборотного капіталу, перетворюються на кошти.

     Основним  критерієм ефективності капіталу на ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля”є його рентабельність, що визначається як на стадії формування, так і на стадії використання на підприємстві.

     Рентабельність  вкладення капіталу є рушійною силою  у бізнесі, інвестиційній діяльності. Кошти, що використовуються для формування капіталу підприємства, мають свою ціну. Її величина, або вартість капіталу, визначається можливостями підприємства у виборі джерел фінансування. При цьому необхідно визначати вартість капіталу у широкому розумінні, тобто, у що обходиться підприємству весь капітал, який використовується, або яку віддачу має фізична чи юридична особа від вкладення своїх коштів у підприємство. Інакше кажучи, вартість капіталу — це розмір фінансової відповідальності, взятої на себе підприємством за використання залучених коштів у своїй діяльності.

     Для визначення вартості капіталу застосовуються різні способи розрахунків, одним  із яких є методичний прийом середньозваженої оцінки. При цьому до розрахунку, згідно з балансом, включають величину капіталу, витрати, пов'язані із залученням позичкових коштів; суму прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства.

     У результаті буде знайдено показник, що має назву рентабельність вкладення капіталу і розраховується за таким алгоритмом:

                                         Р_к= В_з + П_ч : К_с 100,        (1)

     де  В_з — витрати, пов'язані із залученням коштів на позичковій основі;

     П_ч — прибуток чистий, що залишився у розпорядженні підприємства;

     К_с — капітал сукупний, що використовується підприємством.

     Величину  сукупного капіталу ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” обчислюють різними способами, найпоширенішими з яких є такі:

 - сума довгострокових активів за залишковою вартістю поточних активів, тобто підсумкові дані І, II і III розділів активу балансу;

- сума  довгострокових і чистих поточних активів. Величину чистих поточних активів обчислюють способом вилучення з підсумків II і III розділів активу балансу (поточних активів) поточних пасивів;

- величина  валюти (підсумку) балансу. Показники  капіталу розраховують на конкретну  дату (здебільшого на кінець періоду) або способом визначення його середньої величини.

     Розрахунок  першим із зазначених способів здійснюється на основі визначення величини сукупного  капіталу, тобто вартості майна підприємства, джерелом формування якого є кошти, залучені на довго- і короткостроковій основі. Використання у знаменнику алгоритму (1) цієї величини дає змогу розрахувати показник, який називається рентабельністю активів.

     Розрахунок  другим способом грунтується на тому, що капітал — це довгострокове  фінансування. Тому до розрахунку беруть лише власний і довгостроковий позичковий капітал, тобто активи за вирахуванням поточних пасивів.

     Третій  спосіб близький до першого. Розбіжності  між ними виникають лише у тому випадку, якщо в балансі підприємства на статті "Збитки" є певні суми. На величину збитків виникають розбіжності між майном підприємства і сукупними пасивами (пасиви перевищують майно). Економічний зміст співвідношення сукупні пасиви — майно — збитки полягає в тому, що певна частина капіталу в зв'язку з його нераціональним використанням втрачена для підприємства, внаслідок чого його діяльність реально фінансується меншою сумою, ніж указано у балансі. Тому у цьому випадку більш точним способом розрахунку використання капіталу є перший.

     Другий  спосіб здебільшого застосовується, коли необхідно оцінити рентабельність довгострокових коштів.

     Якщо  власники вважають за необхідне залишити частину прибутку в обороті підприємства, щоб таким чином задовольнити його додаткові фінансові потреби, то вони мають право претендувати на отримання відповідного доходу. Отже, доход від початкових вкладень — це не лише сума сплачених їм коштів, а й весь чистий прибуток підприємства, в противному випадку власникам не вигідно залишати частину своїх доходів у обороті. Тому повна вартість капіталу, використаного на підприємстві, повинна включати в себе всю сукупність чистого прибутку (за вирахуванням надзвичайних витрат).

     Поряд із середньою вартістю сукупного  використаного капіталу дуже важливо  знати рентабельність окремих його складових. Так, показник рентабельності власного капіталу визначають за певним алгоритмом.

     Чисельник алгоритму — це прибуток власників  підприємства. У знаменнику відображається капітал, наданий власниками у розпорядження  підприємства. Він включає: статутний  капітал; добавлений капітал; фонди і резерви; нерозподілений прибуток.

     Слід  мати на увазі, що величина власного капіталу змінюється за часом. Тому виникає потреба  вибору методики розрахунку власного капіталу, а саме: виходячи з даних  їх стану на конкретну дату (кінець періоду); визначення середньої величини за період.

     Для підприємства, яке працює стабільно, другий варіант розрахунку є більш  точним, оскільки певною мірою відображає процес формування прибутку за досліджуваний  період.

     Для підприємств, створених у формі акціонерних товариств, виникає потреба диференціювання капіталу на вклад учасників, внесений простими і привілейованими акціями. Відповідно до цього треба розрізняти прибуток, що припадає на весь акціонерний (власний) капітал, і прибуток, що сплачується на прості акції.

     Кредитори підприємства, розраховують на отримання  певного доходу від надання коштів підприємству. З позиції кредиторів показник рентабельності (ціна позичкових коштів) можна розрахувати за алгоритмом 

                    (2) 

     де  П _п.к. — плата за користування позичковими коштами; К₃— кошти, залучені на позичковій основі (довго- і короткострокові).

     Розрахунок  рентабельності позичкових коштів пов'язаний з вирішенням питань методичного  характеру. Передусім це пов'язано  з обгрунтуванням показника величини залучених коштів: чи потрібно обмежувати його лише фінансовими боргами (кредити, позички) або розуміти його у розширеному аспекті як сукупні борги підприємства, включаючи заборгованість постачальникам, бюджету, працівникам та ін.

     Розрахунок  рентабельності позичкових коштів, при якому величина коштів обмежується лише фінансовими боргами, є найбільш простим, хоча менш точним, і здійснюється за алгоритмом:

             (3)

     Такий спосіб розрахунку виправданий у  тому разі, коли фінансові борги  підприємства становлять значну частку сукупної заборгованості.

     Більш точний розрахунок рентабельності позичкових коштів потребує включення таких  показників:

- величина  позичкових коштів (довго- і короткострокових);

- вартість  залучених позичкових коштів, включаючи прямі відсоткові виплати, суми комісійних, дисконтів, витрат і втрат, пов'язаних із несвоєчасною оплатою. Тоді рентабельність позичкових коштів розраховують за таким алгоритмом:

 

де  П_в — відсотки за користування кредитами і позиками; П _в.р — відсоткові витрати, що виникають у підприємства при розрахунках з постачальниками;

     П ₆ — штрафи бюджету за несвоєчасну сплату податків;

     П _і.в. — інші відсоткові витрати (наприклад, по фінансовому лізингу).

     При розрахунку показників рентабельності позичкових коштів необхідно враховувати фактор часу, тобто заборгованість на конкретну дату або за певний період. Загальним правилом має бути зіставлення цих показників: якщо у контрольованому періоді використовуються усереднені величини власного капіталу, то й сума позичкових коштів має бути середньою величиною.

     Отже, показник рентабельності позичкових коштів ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” характеризує ефективність діяльності кредиторів лише на рівні підприємств, які залучають ці кошти.

     Для оцінки використання капіталу підприємством аудитор складає узагальнюючий розрахунок.Визначені аудитом показники використання капіталу підприємством за контрольований період аналізують у динаміці з аналогічними періодами попереднього року, впливом інфляції, структурою виробництва продукції, змінами маркетингової діяльності тощо. При цьому визначається "поріг" економічної доцільності залучення позичкових коштів, тобто співвідношення показників рентабельності власного капіталу, позичкових коштів та рентабельності сукупного капіталу. Сенс такого співвідношення полягає в тому, що доти, поки рентабельність вкладень у підприємство вища, ніж ціна позичкових коштів, рентабельність власного капіталу зростатиме тим швидше, чим вище співвідношення позичкових і власних коштів. Проте у міру зростання частки позичкових коштів прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, починає зменшуватися, бо більша частина прибутку направляється на виплату відсотків. У результаті рентабельність вкладень у підприємства знижується, що призводить до падіння рентабельності власного капіталу підприємства, підприємство стає неплатоспроможним і зазнає банкрутства.

Висновки

 

       На  сучасному етапі розвитку суспільного  виробництва, при переході до ринкової економіки великого значення набула система заходів, спрямованих на вдосконалення господарського механізму  та поліпшення управління.

       Метою даної курсової роботи було досконале вивчення і дослідження системи організації управління власного капіталу, що запроваджена на ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля”.

       Основними завданнями організації управління власного капіталу на ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля”:

1) забезпечення обліку даних та узагальненя інформації про стан і рух власного капіталу;

2) контроль  за правильністю і законністю  формування власного капіталу  та його своєчасний аудит;

3) своєчасне,  повне, правильне відображення  розміру і всіх змін власного  капіталу;

4) контроль  за раціональним розподілом прибутку  за відповідними фондами та  його повний аналіз;

5) організація  аналітичного обліку на рахунках  власного капіталу для своєчасного  отримання достовірної інформації;

6) правильне  відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власним капіталом.

       Методичні засади формування бухгалтерського  обліку інформації про власний капітал  і розкриття такої інформації у фінансовій звітності визначається П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, норми якого стосуються ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля”.

       Для логічного завершення курсової роботи зробимо й узагальнимо висновки з проблем теми, порушених у  тексті роботи.

       Якщо  прямо відповідати на запитання "Яка роль власного капіталу у  фінансовому забезпеченні діяльності підприємства?" - то відповідь буде тільки одна – власний капітал відіграє першочергову роль у фінансовому забезпеченні підприємства. 

       Власні  фінансові ресурси для кожного  підприємства  є тієї життєво  необхідною частиною, без якої неможлива  ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці.