Аналіз власного капіталку підприємства

  Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією  для досягнення поставлених цілей.

  У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В. відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

  Інвестований  капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

  Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у  результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

  Усі статті власного капіталу формуються відповідно до  законодавства України, установчими документами й обліковою  політикою. Чинне законодавство  визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний  і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства. 

        Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі  кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

  По  формах інвестування розрізняють капітал  у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

  По  об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

  По  формах власності виділяють приватний  і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

  По  організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

  По  характеру використання власником виділяють споживчий і  накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників).  Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.

  Приведений  перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у науковій термінології і економічній практиці. У ньому присутні ті необхідні класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі .

     Під власним капіталом розуміють  сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. [34]

      На  діючому підприємстві власний капітал  представлений наступними основними  формами (рис. 1.1.).

                                                        Власний капітал

 

                     Статутний                Інший додатковий              Непокритий

                        капітал                            капітал                             збиток 

          Рисунок 1.1. Форми функціонування власного капіталу підприємства. 

      1. Статутний капітал. Характеризує  первісну суму власного капіталу  підприємства, інвестовану у формування  його активів для початку здійснення  господарської діяльності. Його  розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

      2. Інший додатковий капітал. Характеризує суми дооцінки необоротних активів; вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інший додатковий капітал.

      3.Непокритий  збиток. Характеризує суму непокритого  збитку  підприємства, отриману в попередньому періоді .

        1.2. Характеристика статей власного капіталу. 

    Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

        Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

        Джерелом формування пайового капіталу є обов`язкові та додаткові пайові внески, які надходять  від індивідуальних та колективних  членів.

        Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.       

        Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

        Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

        Резервний  капітал  призначено  на  покриття  непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації.

        Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство,  або сума  непокритого збитку.

        Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

        Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

        Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.  
 

   

        Розділ 2.  Оцінка власного капіталу ВП “Шахта Відродження”

                         ДП “Львіввугілля” 

1. Оцінка  доходності власного капіталу підприємства

 

     Для оцінки ефективності використання капіталу розраховуються такі основні показники  доходності:

1) загальна  рентабельність інвестованого капіталу;

2) ставка  доходності позичкового капіталу, інвестованими кредиторами;

3) ставка  доходності власного капіталу.

     Загальна  рентабельність інвестиційного капіталу визначається відношенням загальної  суми прибутку, тобто суми доходів  власника і кредитора до маси інвестованого  ними капіталу: до сплати податків і  після.

     Ставка  доходності позичкового капіталу визначається відношенням суми виплачених відсотків за кредити інвесторам до середньої суми боргових зобов’язань підприємства.

     Ставка  доходності власного капіталу – це відношення маси чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Цей показник використовується для оцінки рівня самофінансування.

     Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого  капіталу після сплати податків створюється  за рахунок ефекту фінансового важеля, який показує на скільки відсотків  збільшилась рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів в оборот підприємства.

     Бізнес  у будь-якій сфері діяльності починається  з визначеної суми готівки, за рахунок  якої набувається необхідна кількість  ресурсів, організується процес виробництва  і збут продукції. Капітал у процесі свого руху проходить послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу і збутову.

     На  першій стадії ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” одержує необхідні  йому основні фонди, виробничі запаси, на другій - частину засобів, яка у формі запасів надходить у виробництво, а частина використовується на оплату праці pобітників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню й інші витрати. Закінчується ця стадія видобутком готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується і на рахунок підприємства надходять кошти, причому, як правило, більше початкової суми на розмір отриманого прибутку від бізнесу. Отже, чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” одержить і реалізує продукції при одній і тій же сумі капіталу за визначений відрізок часу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.

       Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Якщо виробництво і реалізація продукції є збитковими, то прискорення оборотності коштів веде до погіршення фінансових результатів. Із сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але і до його максимальної віддачі, що виражається в збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу. Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим використанням усіх ресурсів. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.

     Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного й оборотного капіталу.

     Для характеристики інтенсивності використання капіталу на ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” розраховується коефіцієнт його оборотності (відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу).

     Оберненим показником коефіцієнту оборотності  капіталу є капіталоємність (відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки).

     Ці  показники в зарубіжних країнах  застосовуються у якості основних при  оцінці фінансового стану і ділової активності підприємства. Рентабельність капіталу, що характеризує співвідношення прибутку і капіталу, використаного для одержання цього прибутку, є одним із найбільш цінних і найбільш широко використовуваних показників ефективності діяльності суб'єкта господарювання. Цей показник дозволяє аналітику порівняти його значення з тим, що було б при альтернативному використанні капіталу. Він використовується для оцінки якості й ефективності керування підприємством; оцінки спроможності підприємства одержувати достатній прибуток на інвестиції; прогнозування розміру прибутку.