Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством

 

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

ТА ДОВУЗІВСЬКОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ОБЛІКУ , АУДИТУ І ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Економічний аналіз”

НА  ТЕМУ:

“Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством  ”

 

(На матеріалах  “ВАТ Чернівецький хлібокомбінат”)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                       Науковий керівник: С.Г. Халак

                                                                   Виконавець:

                                                                                                    Студент II курсу групи ФК-207

                             Колотило

              Спеціальність “Фінанси і кредит”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернівці

2010

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ І          КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ 5

1.1. Значення,завдання та джерела аналізу рентабельності і конкурентоспроможності продукції підприємста 5

1.2. Методика  проведеня аналізу рентабельності і конкурентноспроможності продукції підприємства 10

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат” ЗА 2008 - 2009 РОКИ 19

2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства 19

2.2. Аналіз показників рентабельності продукції 21

2.3. Аналіз впливу факторів на рентабельність та конкурентоспроможність продукції 24

2.4. Аналіз конкурентоспроможності  продукції.......................................................................................................26

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ І     КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА МАЙБУТНІ ПЕРІОДИ 29

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

 

На сучасному етапі при переході України до ринкової економіки важливе  значення відіграють рентабельність і  конкурентоспроможність продукції  підприємства. Тому, що рівень розвитку держави буде залежати від рівня  розвитку підприємств. Для того щоб  стан підприємств був задовільним, важливе значення відіграє аналіз стану  підприємства, адже завдяки економічному аналізу здійснюється вибір методів  і підходів для здійснення ефективної діяльності на підприємстві тому, що головним предметом економічного аналізу  є вся фінансово-господарська діяльність підприємства відображена в показниках планів і звітів та направлена на ефективне  використання всіх ресурсів з метою  підвищення ефективності виробництва  і його кінцевих результатів.

Рентабельність – це прибуток, віднесений до вартості елементів виробництва, що сприяли його створенню, характеризує рівень віддачі витрат та використаних ресурсів і засобів виробництва.

Під конкурентоспроможністю продукції  розуміють сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої  на ринку аналогічної продукції.

Метою даної курсової роботи являється вивченя теоретичних аспектів та дослідження рентабельності і конкурентоспроможності продукції підприємства ДП “М’ясо Буковини”.

Обрана тема є актуальною, оскільки від рівня рентабельності і конкурентоспроможності продукції залежить розмір одержуваного прибутку і імідж підприємства.

Для написання курсової роботи було використано літературні джерела  провідних економістів та первинні документи підприємства.

Курсова робота складається з трьох  розділів, вступу, висновків і пропозицій, додатків. До неї додаються: форма №1 “Баланс” і форма №2 “Звіт про фінансові результати”.

В першому розділі вивчаються теоретичні аспекти аналізу рентабельності і конкурентоспроможності, а саме характеристику рентабельності і конкурентоспроможності продукції.

В другому розділі здійснюється оцінка конкурентоспроможності і рентабельності продукції ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат”, а саме фінансово-економічна характеристика, аналіз основних показників рентабельності, оцінка факторного впливу на рентабельність, а також вплив асортиментної політики на конкурентоспроможність продукції.

В третьому розділі пропонуються шляхи  підвищення рентабельності і конкурентоспроможності продукції.

Курсова містить висновки і пропозиції, які варто використовувати підприємству в своїй практичній діяльності.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ОЦІНКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

 

1.1. Значення, завдання та джерела аналізу рентабельності і конкурентоспроможності продукції підприємства

 

           

Рентабельність  як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно  з іншими окремими величинами, що впливають  на виробництво, реалізацію і взагалі  на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника  рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, що мають найзначніший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких  чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку який нам надходить  у ціні реалізації разом з компенсацією завданих витрат.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Іншими словами рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням, прибутку, однак її не  можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої  вартості для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості  показників рентабельності. На рис. 1.1. наведено класифікацію показників рентабельності.

 

 

 

 

     

 

 

Рис. 1.1. Класифікація показників рентабельності

Обчислення рентабельності окремих  видів продукції (робіт,послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати  можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків) [4].

До показників рентабельності продукції  відносять:

1. Рентабельність окремих виробів – розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу;
2. Рентабельність реалізованої продукції – розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку ) до виручки від реалізації продукції;
3. Рентабельність виробництва – розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності показують  частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат або частку товарної продукції в собівартості продукції.

На рівень показників рентабельності впливає багато чинників. Звичайно, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності.

Рентабельність  продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати  також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Треба також  визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів  продукції, чи є нові перспективні вироби.

У багато номенклатурному виробництві в  процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування.  Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна  чи нерентабельна продукція. При  цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, що  розраховують частину у % до загальної кількості  виробів, а також їхню частку в  обсязі реалізованої продукції.

Вироби з низькою рентабельністю:

1. Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;
2. Вироби високорентабельні.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня  та напрямку зміни рентабельності порівняно  з попереднім періодом. При цьому  визначають кількість виробів, по яких:

1. Рентабельність помітно зросла;
2. Рентабельність суттєво не змінилась;
3. Рентабельність знизилась.

Групування  виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти  існуючі проблеми та визначити напрями  збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати  дію на рентабельність продукції  таких чинників:

1. Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
2. Зміну податку на додану вартість;
3. Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Показник  рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень  у реалізації продукції.

Рентабельність  підприємства – найбільш узагальнюючий  показник його діяльності. В ньому  синтезуються всі фактори виробництва  і реалізації продукції, оборотність  господарських коштів і позареалізаційних  фінансових  результатів.

 Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об’єднати  у декілька груп:

1. Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
2. Показники, що характеризують прибутковість продажів;
3. Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники  можуть розраховуватись на основі чистого  прибутку, прибутку від реалізації продукції. 

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.

Конкурентоспроможність  підприємства означає його здатність  до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Конкурентоспроможність  товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Зовнішні  фактори – це ті, на які підприємство впливати не може і в своїй політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1. Діяльність  державних владних структур (фіскальна  та кредитно-грошова політика, законодавство).

2. Господарська  кон’юктура, що складається – вона включає кон’юктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток  родинних та підтримуючих галузей.  В даному випадку мова йде  про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої  переробки), нових матеріалів та  джерел енергії.

4. Параметри  попиту. Вони включають ріст попиту  на товари, що виробляються підприємством,  його стабільність і дозволяють  підприємству отримувати високий  прибуток , а також закріпити своє  положення на ринку. 

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1. Діяльність  керівництва та апарату управління  підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система  технологічного оснащення. Обновлення  устаткування та технологій, тобто  заміна їх на більш прогресивні,  забезпечує підвищення конкурентоспроможності  підприємства, підсилює внутрішню  гнучкість виробництва.