Організація та проведення дослідження процесу формування навичок музичного сприймання молодших школярів

Музичне сприймання переважної більшості молодших школярів характеризується фрагментарністю, поверховістю, вибірковістю. Діти не вміють порівнювати та узагальнювати інтонаційно-виражальні компонен­ти музичного руху, які пов’язані із змінами емоційного впливу музич­но-художнього образу, що є наслідком низького рівня сформованості музичного сприймання.

2.2 Процедура  формування навичок  музичного сприймання у сучасній  практиці музичного навчання

Отримавши невтішні  результати констатувального експерименту, нами була  проведена  робота з метою підвищення рівня сформованості навичок  музичного сприймання.

На першому етапі здійснювалось розширення у молодших школярів сфери емоційного відгуку, закріплення значень почуттів та емоцій на різноманітних прикладах, збагачення лексичного запасу під час фор­мування навички порівняння емоційних настроїв твору. На другому етапі нормування навички спостереження за інтонаційно-логічним розвит­ком твору відбувалось шляхом стеження за музикою та ознайомлення з її інтонаційною природою, виражальними засобами, логікою розвитку та наповнення музично-образним змістом. На третьому етапі здійснювалось формування навички оцінювання музики, яке спиралось на досягнуті протягом двох попередніх етапів результати оволодіння навичками роз­різнення емоційних настроїв та спостереження за інтонаційно-логічним розвитком музичного твору.

Процедура формування певної навички передбачає визначення її ком­понентів і таке оволодіння операціями, яке забезпечує досягнення підвищення показників шляхом удосконалення й закріплення зв’язків компонентів,  їх автоматизації та високого рівня готовності до відтворення дії. Існує покомпонентний алгоритм формування кожної навички і на цій основі визначено етапи формування навичок сприймання музики.

Оскільки сприймання музики здійснюється на основі почуттів, першим етапом процесу формування навичок музичного сприймання є стиму­ляція емоційного реагування дитини молодшого шкільного віку на твір, яке забезпечує умови для виділення в музиці інтонаційно-виражальних компонентів та оцінки їх взаємодії при створенні музичного образу [10, c. 30].

Розрізнення настроїв музичного твору передбачає розвиток орієнтування молодшого школяра у світі естетичних емоцій. Розширення емоційно-ес­тетичного досвіду слухачів збільшує можливість визначення відтінків естетичних настроїв, здатність відтворювати музично-емоційний образ, отже, створювати певний настрій, тому освоєння учнями молодших класів основних емоційно-естетичних модальностей є важливою складовою навички розріз­нення емоційних настроїв твору.

Емоції завжди позначені словом, тобто тісно пов’язані з вербальними діями людини. Слухачі співвідносять сприйняте з тими емоційно-образними категоріями, які викристалізувалися на основі їх емо­ційного досвіду, при цьому слово виконує подвійну функцію: позначає сприйняте та виражає стан людини, яка сприймає музику. Безпосеред­ня емоційна реакція дитини на музичний твір значною мірою залежить від словникового запасу, за допомогою якого вона висловлює свої по­чуття та враження. Створення словесних описів сприймання емоційних настроїв музики молодшими школярами забезпечує формування у них здатності до усвідомлення сприйнятого, як компоненту навички розрізнення емоційних настроїв твору,  володіння якою готує дітей до формування інших навичок.

Наступним, другим етапом формування навичок музичного сприймання, який сприяє встановленню взаємозв’язку між перцептивно-емоційним та оцінним рівнями є залучення школярів до активного «спостереження» за музикою (Б.Б. Асаф’єв). На цьому етапі у дітей формується навичка спостереження за інтонаційно-логічним розвитком тво­ру, яка підводить учнів до розуміння його логіки, структури, побудови, драматургії, сприяє вихованню здатності до художнього осмис­лення музики [6, c. 23].

Мотив, музична фраза, мелодія, п’єса, навіть великий твір виростають з однієї, двох або декількох інтонаційних складових, де міститься зародок мелодії, ритм або інших елементів музичної мови, головне ж – характеру музики. Тому формування навички спостереження за інтонаційно-логічним розвитком твору потребує спрямування уваги дітей на виявлення основних інтонацій твору, які містять характерні ознаки найпростіших та найдоступніших для дитячого сприймання жанрів. Отже, для формування навички спостереження за інтонаційно-логічним розвитком твору необхідним є спрямування учнів на відчуття його жанрових ознак.

Виявлення жанрових ознак твору зосереджує увагу дітей на найбільш виразних елементах музичної мови. Слухаючи контрастні пісні, танці, марші, молодші школярі поступово усвідомлюють виразність музичних засобів, вчаться підбирати інструменти для супроводу пісні, маршу, тан­цю. Узагальнення трьох типів музики розвиває відчуття її інтонацій­ної природи, учні від інтуїтивного відчуття виразності музичної мови переходять до її художнього осмислення за допомогою спрямування уваги на визначення засобів музичної виразності.

Оволодіваючи визначенням характеру основних інтонацій, жанрової належності та засобів музичної виразності твору, діти включаються в процес стеження за їх розвитком. Спостерігаючи зміни харак­теру основних інтонацій, вони переживають низку емоційних станів і настроїв, звертають увагу на те, як відбуваються зміни і це сприяє поглибленню їх враження від прослуханого. Таким чином, формування навички спостереження за – інтонаційно-логічним розвитком твору вимагає стеження за розвитком основних інтонацій [17, c. 108].

Вербальний аналіз настроїв, які виникають під впливом музично­го твору, спирається на диференціювання та відбір його виражальних засобів і визначає третій етап – осмислення і оцінювання вражень, вимагає такої організації діяльності учнів, коли створюються переду­мови для формування навички оцінювання музики, розвитку особистого оцінного ставлення дитини до емоційно-виразної сторони музичного мистецтва. На цьому етапі відбувається злиття внутрішньої реакції задоволення, яке дістають молодші школярі під час сприймання музики, з ос­мисленням змісту та художньої цінності твору.

Оцінювання дитиною художнього образу твору народжується та існує як єдність індивідуального стану, враження, пережидання, настро­їв, які вона відчуває і хоче виразити, а також знань, навичок і за­собів, якими володіє. Сформовані навички розрізнення емоційних нас­троїв твору та спостереження за його інтонаційно-логічним розвитком надають можливість, стежачи за музикою, знаходити ті інтонації, які найбільш яскраво виражають музичну думку, зрозуміти розвиток музич­них образів та їх емоційного змісту, тобто створюють передумови для формування навички оцінювання музики, яка є найскладнішою в струк­турі музичного сприймання школярів. Її компоненти утворюються внас­лідок взаємодії навичок розрізнення емоційних настроїв та спостере­ження за інтонаційно-логічним розвитком твору, а володіння нею мож­ливе за умови узагальнення емоцій, почуттів, асоціацій, думок, вра­жень та ін., викликаних твором. Таким чином, поетапний алгоритм ово­лодіння навичками музичного сприймання є основою дидактичної моделі цього процесу.

До складу основної частини проведеної роботи у  формувальному  експериментів входили серії уроків, присвячені певному настрою («Радісний», «Схвильований», «Сумний», «Святковий», «Поетичний», «Бадьорий» тощо). На цих уроках створюва­лися умови для одночасного сприймання учнями творів музики, літера­тури, образотворчого мистецтва. Корисними були завдання на зобража­льне втілення музичного і словесного змісту, тобто передачу власно­го відчуття загального настрою музичного або літературного тексту, а також тих чи інших рис характеру персонажу засобами живопису або малюнку.

Робота з формування  навичок  музичного сприймання збагачувалася включенням методичних прийомів: «Створи образ», де діти виконують завдання по складанню коротких оповідань на основі власних спостережень за змінами настрою в різних життєвих обставинах, про особливості емо­ційного стану тварин, явища навколишньої природи тощо: «Чашечка», який передбачає збагачення лексичного запасу школярів; «Книжка – кар­тинка – музика», коли діти,  імпровізуючи,  відтворюють настрої, емо­ції через звуки, барви, поетичний ритм та шляхом порівняльного ос­воєння творів різних видів мистецтва переживають різноманітність емоційно-естетичних почуттів.

Самостійний пошук ознак певного настрою та їх закріплення на прикладах життєвих ситу­ацій сприяв розширенню емоційного досвіду школярів, створював умови для збагачення їх тезаурусу та орієнтування в настроях музичних об­разів, що є важливою передумовою для формування інших навичок, пе­редбачених алгоритмом дидактичної моделі.

Формування навички спостереження за інтонаційно-логічним роз­витком твору включало освоєння інтонаційно-образних комплексів, які характеризують різні сфери зовнішнього та внутрішнього світу (обра­зи природи, настрої, характери тощо, виражені в музиці), створення на цій основі передумов для збагачення слухового досвіту дітей розу­мінням інтонаційно-логічного розвитку твору.

Вправи сприяли нагромадженню у школярів інтонаційних вражень шляхом розвитку вміння виявляти основні інтонації твору, стежити за їх розвитком, відчувати жанрові ознаки, інтонаційну змістовність виражаль­них засобів.

Мовна інтонація – втілення художнього образу в музичних зву­ках – споріднена за своєю виразністю з мовною інтонацією, жестами, рухами, пластикою тіла, тому інтонаційні ігри-вправи, інтонування поетичного тексту, інтонування музики пластикою, лінією, кольором, оточення музики ореолом схожих інтонацій, де­монстрування єдності та інтонаційних особливостей різних видів мис­тецтва та інші прийоми, використані з ура­хуванням психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку (асоціативність мислення, сенсомоторний характер сприймання, праг­нення до творчості, схильність до гри тощо), сприяли усвідомленню значення інтонації у створенні художнього образу та пізнанні краси, яке без емоційного особистісного елементу переживання немож­ливе.

Оскільки розвинути відчуття прекрасного можливо не стільки шля­хом пояснень, скільки через процес активного спостереження-переживання, відображення різних сторін оточуючого світу в творах мистец­тва, через власну творчу діяльність дітей, під час формувального експерименту використовувались ігри «Весняні голоси», «Живий рояль», «Луна» та інші, які спонукали учнів до активізації самостійного мислення і дій, допома­гали їм подолати шлях від поверхового сприйняття музичного твору (див. ДОДАТКИ)

Таблиця 2.2

Рівні сформованості навичок музичного сприймання у молодших школярів (контрольний  експеримент)

Таблиця 2.3

Порівняльні показники рівнів сформованості навички розрізнення емоційних настроїв  твору у молодших школярів